Ухвала суду № 54313771, 20.11.2015, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/7377/15-ц

Провадження по справі №4с/635/29/2015

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2015 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого судді Бобко Т.В.

секретар судового засідання Прихненко Г.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Покотилівка Харківського району Харківської області скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2 та зобовязання вчинити певні дії, заінтересовані особи ОСОБА_3, державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2, Відділ державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області, начальник Відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_4,

В с т а н о в и в:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, яку в подальшому уточнив та в остаточній редакції просив визнати бездіяльність державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2 неправомірною та зобовязати останню зробити повний перерахунок аліментів, стягнутих з ОСОБА_3 на його користь за період з 2014 по 2015 роки з урахуванням індексації. В обґрунтування своєї скарги посилався на те, що ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 лютого 2014 року було розяснено рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 травня 2013 року щодо стягнення аліментів, розмір яких, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі ч. 2 ст. 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону.10 квітня 2014 року ним була подана заява на імя начальника ВДВС Харківського РУЮ про проведення такої індексації аліментів, однак до теперішнього часу відповідь на звернення заявнику не надана, як і на інші його неодноразові звернення до ВДВС Харківського РУЮ, індексація аліментів відповідно до закону не здійснена.

Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити з підстав, викладених у скарзі.

Заінтересована особа державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2, яка також на підставі довіреності діє в інтересах заінтересованої особи відділу Державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області, у судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 не визнала, просила в її задоволенні відмовити з тих підстав, що державний виконавець не має права самостійно змінювати резолютивну частину рішення суду, виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, а примусове виконання рішень судів та інших органів це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених в Законі України «Про виконавче провадження», що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів. Зазначила, що вказівка ОСОБА_1 у скарзі щодо зобовязання проведення індексації самим рішенням суду не відповідає дійсності, оскільки судовим рішення лише встановлено те, що ОСОБА_1 дійсно має право на індексацію, а щодо проведення такої індексації державним виконавцем мови не йде. ЗУ «Про виконавче провадження» передбачений вичерпний перелік обовязків державного виконавця, а проведення індексації або зміна державним виконавцем резолютивної частини рішення суду з власної ініціативи цим переліком не передбачено.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_3 ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності, у судовому засіданні вважала вимоги скарги безпідставними та необґрунтованими, проти задоволення скарги заперечувала з наступних підстав. Стаття 184 СК України регулює відносини, передбачені главою 15 СК України щодо обовязку матері та батька утримувати дитину до досягнення нею повноліття, визначаючи розмір аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі та передбачає їх індексацію, зазначена стаття не може бути підставою для нарахування індексації при сплаті аліментів на утримання непрацездатного батька, тобто не регулює спірні правовідносини у даній справі. Визначення розміру аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін передбачені ст. 205 СК України та регулюються главою 17 СК України, яка на відміну від ст. 184 СК України та глави 15 СК України не передбачає їх індексацію.

Заінтересована особа начальник відділу Державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_4 у судове засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій просив відмовити у задоволенні скарги.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали скарги, оглянувши матеріали виконавчого провадження №38553124, вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21 травня 2013 року збільшено розмір аліментів на утримання непрацездатного батька, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 згідно рішення судової колегії судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області від 03 серпня 2011 року стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання непрацездатного батька у розмірі 280 гривень щомісячно замість 200 гривень до зміни матеріального положення чи стану здоровя сторін, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 лютого 2014 року роз'яснено рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 травня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів, зобов'язання сина брати участь у додаткових витратах на батька та відшкодування витрат на утримання спільного майна та зазначено, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі ч. 2 ст. 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно п.8 ст.8 України у порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення». Зазначена ухвала набрала законної сили.

На підставі вищевказаного рішення суду від 21 травня 2013 року, 18 червня 2013 року був виданий виконавчий лист №635/723/13-ц про збільшення розміру аліментів на утримання непрацездатного батька, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 згідно рішення судової колегії судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області від 03 серпня 2011 року стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання непрацездатного батька у розмірі 280 гривень щомісячно замість 200 гривень до зміни матеріального положення чи стану здоровя сторін, починаючи з моменту набрання рішенням законної сили

Постановою про відкриття виконавчого провадження державного виконавця ВДВС Харківського РУЮ ОСОБА_6 від 20 червня 2013 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №635/723/13-ц від 18 червня 2013 року, копія зазначеної постанови направлена сторонам виконавчого провадження.

Постановою про закінчення виконавчого провадження державного виконавця ВДВС Харківського РУЮ ОСОБА_7 від 28 серпня 2014 року виконавче провадження №38553124 з примусового виконання виконавчого листа №635/723/13-ц, виданого 18 червня 2013 року про збільшення розміру аліментів на утримання непрацездатного батька, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у розмірі 280 гривень замість 200 гривень, закінчено.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 15 липня 2015 року Відділу Державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області, на підставі їх заяви, був виданий дублікат виконавчого листа №635/723/13-ц відповідно до рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 травня 2013 року по справі №635/723/13-ц.

Постановою про скасування процесуального документу державним виконавцем ВДВС Харківського РУЮ була скасована постанова про закінчення виконавчого провадження від 28 серпня 2014 року, що видала ОСОБА_7 при примусовому виконанні виконавчого листа №635/723/13-ц від 18 червня 2013 року про збільшення розміру аліментів на утримання непрацездатного батька, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у розмірі 280 гривень замість 200 гривень.

В ході судового розгляду судом встановлено, що на момент розгляду даної скарги виконавче провадження № 38553124 з примусового виконання виконавчого листа №635/723/13-ц знаходиться в провадженні державного виконавця Михайлової Ю.К.

Як вбачається з розрахунку заборгованості по аліментам, складеного державний виконавцем ВДВС Харківського РУЮ Харківської області ОСОБА_8, заборгованість по аліментам на утримання непрацездатного батька, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 за період з 01 січня 2014 року по 03 листопада 2015 року склала 560 гривень.

Згідно ч. 1 ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Як вбачається з матеріалів, доданих до скарги, 10 лютого 2014 року та 28 травня 2015 року заявник ОСОБА_1 звернувся до начальника ВДВС Харківського РУЮ ОСОБА_9 із заявами щодо проведення індексації аліментів відповідно до закону, зазначені заяви ВДВС Харківського РУЮ Харківської області отримано відповідно 10 лютого 2014 року та 28 травня 2015 року, про що на заявах маються штампи зазначеного відділу про прийняття. Зі змісту заяви ОСОБА_1 від 10 лютого 2014 року вбачається надання останнім разом із заявою копії ухвали Харківського районного суду Харківської області від 04 лютого 2014 року. Зазначені обставини повністю спростовують пояснення у судовому засіданні державного виконавця про те, що ОСОБА_1 не надавав до відділу державної виконавчої служби зазначеної ухвали суду, а доводи державного виконавця про те, що заявник міг надати до державної виконавчої служби таку копію ухвали, а потім з будь-яких причин її забрати взагалі позбавлені сенсу.

В матеріалах виконавчого провадження №38553124, які були оглянуті в ході судового розгляду, відсутні як зазначені вищевказані заяви ОСОБА_1, так і відповіді на них. Державним виконавцем в ході судового розгляду не надано жодних належних та допустимих доказів щодо надання відповідей на вказані заяви ОСОБА_1 Пояснити відсутність зазначених заяв в матеріалах виконавчого провадження державний виконавець в ході судового розгляду не зміг.

З метою захисту своїх прав та законних інтересів сторони та інші учасники виконавчого провадження відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими цим Законом.

У ході виконавчого провадження державний виконавець, відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 зазначеного Закону зобовязаний розглядати заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання.

Крім того, згідно зі статтею 85 Закону, у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених Законом України "Про виконавче провадження" дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до суду.

Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно ч. 1 ст. 7 зазначеного Закону, звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Порядок розгляду звернення громадян встановлений розділом ІІ Закону України «Про звернення громадян», зокрема ст. 15 цього Закону передбачено, що Органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно ч. 1 ст. 20 Закону, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Судом встановлено, що будь-яких дій за заявами ОСОБА_1 про проведення індексації аліментів ВДВС Харківського РУЮ не проводилось, заінтересованими особами не надано жодних доказів взагалі щодо розгляду таких заяв ані в порядку Закону України «Про виконавче провадження», ані в порядку «Закону України про звернення громадян», а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість скаргиОСОБА_1 в частині визнання бездіяльності державного виконавця ВДВС Харківського РУЮ Харківської області щодо розгляду заяв ОСОБА_1 про проведення індексації аліментів та, виходячи з положень ч. 2 ст. 387 ЦПК України, визнає оскаржувану бездіяльність неправомірною. Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає скаргу в межах заявлених вимог та визнає неправомірною бездіяльність державного виконавця ВДВС Харківського РУЮ Харківської області Михайлової Ю.К.

Щодо вимог заявника ОСОБА_1 про зобовязання державного виконавця провести індексацію розміру аліментів, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Крім того, до основних засад судочинства, передбачених ст. 129 Конституції України, віднесено обовязковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій територіїУкраїни.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст.11 Закону України „Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленого виконавчим документом і цим Законом.

Згідно п. 2.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 р. за № 489/20802, реалізація учасниками виконавчого провадження своїх повноважень, а також залучення інших осіб до участі у проведенні виконавчих дій та реалізації ними своїх повноважень здійснюються відповідно до глави 2Закону. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобовязаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення своєчасного і повного виконання рішення.

Порядок виконання рішень про стягнення аліментів визначений ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 7.5 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року №74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999 р. за № 865/4158.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», порядок стягнення аліментів визначається законом.

Проведення індексації розміру аліментів державний виконавець здійснює керуючись Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року за №1078 з наступними змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 2.9. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 р. за № 489/20802, для зясування та розяснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), для оцінки майна (майнових прав) - субєктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, а також у разі потреби - перекладача.

Аналогічне правове положення міститься у п. 12 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ,

інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Таким чином, доводи державного виконавця про те, що проведення індексації не входить до обовязків державної виконавчої служби не ґрунтуються на вимогах закону та суперечать положенням ст. 124, 129 Конституції України, ст. 14 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Щодо доводів представника заінтересованої особи ОСОБА_3 ОСОБА_10 в обґрунтування своїх заперечень проти скарги про неможливість застосування норм ОСОБА_10 15 СК України до правовідносин, які регулюються нормами ОСОБА_10 17 СК України, суд зазначає наступне. Спеціального закону про індексацію аліментів у твердій грошовій сумі на утримання непрацездатних батьків в Україні не існує, але є чинним та діє Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», порядок проведення індексації визначений Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Частина 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачає, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, у тому числі і оплата праці (грошове забезпечення, з якого відраховуються аліменти). Відсутність у вказаних вище нормативних актах аліментів серед обєктів, які підлягають індексації, не є підставою для відмови в проведенні їх індексації, оскільки аліменти є одним із різновидів доходів громадян України. Відповідно до ч. 2 ст. 8 вищевказаного Закону за наявності підстав, визначених цим законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами, тобто державний виконавець зобовязаний проводити таку індексацію автоматично, керуючись при цьому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Посилання представника заінтересованої особи ОСОБА_3 ОСОБА_10 на судову практику, викладену в рішеннях судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 04 березня 2015 року, суд до уваги не приймає, оскільки правовідносини, які розглядаються у зазначених рішеннях суду виникли з приводу стягнення неустойки (пені) по аліментам у порядку ст. 196 СК України.

Зважаючи на викладене, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, та наявних в ній доказів, яким дана відповідна оцінка, судвважає вимоги про зобовязання державного виконавця провести індексацію розміру аліментів, визначених у твердій грошовій сумі відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» такими, що підлягають задоволенню, оскільки бездіяльність державного виконавця щодо не проведення такої індексації не узгоджуються з вимогами законодавства, яке спрямоване на забезпечення виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 11,14, 60, 61, 197, 383-388 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2 та зобовязання вчинити певні дії, заінтересовані особи ОСОБА_3, державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2, Відділ державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області, начальник Відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Визнати бездіяльністьдержавного виконавця відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області ОСОБА_2 щодо розгляду заяв ОСОБА_1 від 10 лютого 2014 року та від 28 травня 20915 року про проведення індексації аліментів - неправомірною.

Зобовязати державного виконавця відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції Харківської області, в провадженні якого перебуває виконавчий лист №635/723/13-ц від 18 червня 2013 року про збільшення розміру аліментів на утримання непрацездатного батька, які підлягають стягненню з ОСОБА_3 провести індексацію розміру аліментів визначених судом у твердій грошовій сумі відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області протягом пяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги. У разі, якщо ухвала була постановлена без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: