Ухвала суду № 543102, 06.03.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           № К-9601/06                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2007р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                Брайка А. І.,

суддів                                     Голубєвої Г. К.,

                                                   Пилипчук Н. Г.,

                                               Рибченка А. О.,

                                               Федорова М. О.,

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Топ-Сервіс-Схід”

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2005р. у справі № 22/430

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Топ-Сервіс-Схід”

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про визнання недійсним рішення № 535-23/1-24721460-29121 від 25.12.2000р.,

за участю представників:

позивача – Островерхий С. А. (дов. № 02-04/1202 від 11.10.2006р.),

відповідача – Дума Ю. М. (дов. № 3 від 09.01.2007р.),

встановив:

      Товариством з обмеженою відповідальністю “Топ-Сервіс-Схід”подано позов про визнання недійсним рішення № 535-23/1-24721460-29121 від 25.12.2000р.Державної податкової інспекції у Харківському районі м. Києва (правонаступник – Державна податкова інспекція у Дарницькому районі       м. Києва) яким до позивача застосовані фінансові санкції у вигляді стягнення однократного розміру суми завищення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в розмірі 1559 400 грн.

      Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2001р. у справі       № 22/430 позов задоволено; визнано недійсним рішення № 535-23/1-24721460-29121 від 25.12.2000р.

      В обґрунтування такого висновку суд першої інстанції зазначив, що: позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 1559 400 грн. по податковій накладній за січень 2000р.; факт державної реєстрації ПП “Посад” та його реєстрації як платника податків підтверджується податковими органами м. Луганська; Закон України “Про податок на додану вартість” не ставить ні право платника податків на податковий кредит ні дійсність податкової накладної в залежність від наступних дій осіб, що видали такому платнику податкову накладну.

      Постановою Київськогоапеляційного господарського суду від 14.06.2005р. рішення від 18.12.2001р. по даній справі скасовано, в позові відмовлено.

      При цьому судом апеляційної інстанції підставами прийняття такого рішення вказано ч. 4 ст. 35 ГПК України та те, що вироком Апеляційного суду м. Києва по кримінальній справі № 1-2/2004р. від 15.03.04 встановлено вчинення, зокрема позивачем, угод та операцій по ним з контрагентами всупереч вимогам Цивільного кодексу України, недійсність таких угод та операцій, оскільки вони містять дані, які не відповідають дійсності щодо засновників, посадових осіб, місця знаходження юридичних осіб, джерел надходження грошей; віднесення позивачем без встановлених законом підстав до податкового кредиту суми ПДВ в січні 2000р. в розмірі 1599400 грн.

      Позивач (ліквідатором якого є АКБ “Укрсоцбанк” Київська міська філія згідно постанови Господарського суду міста Києва від 19.09.2002р. у справі № 15-126-б), не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, подав касаційну скаргу в якій просить її скасувати в повному обсязі та залишити без змін рішення від 18.12.2001р. по даній справі посилаючись на порушення норм процесуального права, зокрема ст. 34 та ч. 3 ст. 35 ГПК України.

      Відповідач заперечення на касаційну скаргу не надав.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в результаті проведеної тематичної документальної перевірки з питання відшкодування з Державного бюджету України сум ПДВ за січень 2000р. Державною податковою інспекцією у Харківському районі м. Києва виявлено завищення позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2000р. на 1599400 грн. у зв’язку з тим, що податкова декларація № 399 від 28.01.2000р. не надає позивачу права на включення до податкового кредиту суми ПДВ по ній, та складено акт № 357 від 25.12.2000р.

      В ході перевірки встановлено, що за результатами перевірок по всьому ланцюгу постачальників до виробника чи імпортера ПП “Посад”, як продавець обладнання для ТОВ “Київпродторг”, що в свою чергу є продавцем зазначеного обладнання позивачу, не звітує до ДПІ, тобто не нараховує і не сплачує податки, значиться в розшуку, а тому видана ним податкова накладна № 399 від 28.01.2000р. не може бути доказом правомірного віднесення позивачем суми 1599400 грн. до податкового кредиту за січень 2000р.

      25.12.2000р. на підставі вказаного акту Державною податковою інспекцією у Харківському районі м. Києва прийнято рішення № 535-23/1-24721460-29121 про застосування до позивача та стягнення з нього фінансових санкцій в розмірі 1599400 грн. на підставі пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

      Як вірно зазначено апеляційним господарським судом, вироком Апеляційного суду м. Києва по кримінальній справі  № 1-2/2004р. від 15.03.04 встановлено, зокрема, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Топ-Сервіс-Схід” було створено всупереч статутної діяльності, вимогам чинного законодавства та його діяльність була направлена на незаконне відшкодування ПДВ, угоди, укладені останнім, містять дані, які не відповідають дійсності щодо засновників, посадових осіб, місця знаходження юридичних осіб, джерела надходження грошей, а тому такі угоди та вчинені по них операції суперечать вимогам Цивільного кодексу України, є недійсними і тягнуть за собою наслідки, передбачені законом. Вони не можуть надавати ті права, які Законом України “Про податок на додану вартість”, визначені для добросовісних суб’єктів підприємницької діяльності.

      Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

      Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов’язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені; рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

      Таким чином, судом апеляційної інстанції лише зроблено помилкове посилання на ч. 4 замість ч. 3 ст. 35 ГПК України.

      Згідно ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального законодавства може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

      За вказаних обставин, на підставі пп. 7.2.3. п. 7.2., пп. пп. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок апеляційного господарського суду є вірним, постанова прийнята відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги позивача, викладені в касаційній скарзі, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254, розділом VIIПрикінцеві та перехідні положення КАС України, –

ухвалив:

      1. Залишити касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Топ-Сервіс-Схід” без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2005р. у справі № 22/430 – без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                         (підпис)                                  Брайко А. І.

Судді                                                         (підпис)                                Голубєва Г. К.

                                                        (підпис)                               Пилипчук Н. Г.

(підпис)                              Рибченко А. О.

(підпис)                               Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Суддя Вищого адміністративного

суду України                                                                                    Брайко А. І.