Рішення № 54306067, 08.12.2015, Личаківський районний суд м.Львова

Справа № 463/3951/15-ц

Провадження № 2/463/1708/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 року Личаківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого-судді Грицка Р.Р.,

при секретарі Мединській Л.С.,

з участю законного представника ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 від імені якої діє законний представник неповнолітньої ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про стягнення страхового відшкодування шкоди заподіяної життю та здоров'ю потерпілої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в :

позивач звернулася в суд з позовом про стягнення страхового відшкодування за заподіяну шкоду життю та здоровю потерпілої у розмірі 38255 грн. 27 коп., що складається із шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілої у розмірі 16331 грн. 27 коп. та шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності потерпілою у розмірі 21924,0 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вироком Личаківського районного суду м.Львова від 27.01.2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 21.04.2015 року, ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме у тому, що він 19.08.2014 року, керуючи транспортним засобом здійснив наїзд на ОСОБА_3, чим завдав їй тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння. Також вироком суду задоволено цивільний позов та стягнуто з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_3 в якості страхового відшкодування матеріальну шкоду заподіяну ушкодженням здоровя у розмірі 7595 грн. 17 коп. та моральну шкоду в розмірі 379 грн. 76 коп., а всього в розмірі 7974 грн. 93 коп.

Проте після постановлення вироку, ОСОБА_3 продовжувала лікуватися, її законні представники понесли додаткові витрати на придбання медикаментів на загальну суму 16331,27 грн. Крім цього, внаслідок перенесених травм у неї наступила стійка втрата працездатності, оскільки її було визнано дитиною-інвалідом, а відтак має право додатково на відшкодування шкоди внаслідок втрати працездатності у розмірі 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку, тобто в сумі 21924,0 грн. Вважає, що оскільки вказані види шкоди підлягають страховому відшкодуванню страховиком, так як на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди відповідальність винного водія транспортного засобу була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта», і судом було стягнуто уже частково страхове відшкодування, але в загальному розмір страхового відшкодування не перевищує ліміту відповідальності страховика, тому позовні вимоги є підставними.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з аналогічних підстав, просять позов задоволити.

Відповідач в судове засідання явку свого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, подав до суду письмові заперечення відповідно до яких просить слухати справу у відсутності його представника, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача. Згідно поданих заперечень відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки ними уже виплачено позивачу суму страхового відшкодування на підставі вироку суду у розмірі 7974 грн. 93 коп., що включали у себе відшкодування шкоди заподіяної життю та здоровю потерпілої та моральної шкоди внаслідок ушкодження здоровя, у визначеному судом розмірі. В той же час вважає, що позивач необґрунтовано просить стягнути додаткові витрати повязані із шкодою життю та здоровю, які належним чином документально не підтверджені всупереч вимогам Закону. Зокрема вказав, що позивачем представлено чеки про закупівлю медичних препаратів, проте не представлено жодного підтвердження від закладу охорони здоровя про необхідність їх закупівлі для здійснення лікування потерпілої від отриманих ушкоджень внаслідок ДТП. Крім цього, вважає безпідставною вимогу про відшкодування шкоди внаслідок стійкої втрати працездатності, оскільки факт такої втрати працездатності має підтверджуватися висновком МСЕК про встановлення інвалідності, медичним висновком закладу охорони здоровя із зазначенням причинно-наслідкового звязку між призначенням групи інвалідності та страховим випадком. Однак таких доказів позивачем не представлено, а тому просить відмовити у задоволенні позову за його безпідставністю.

Заслухавши пояснення представників позивача, оглянувши матеріали кримінального провадження за № 12014140030000578, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд позовні вимоги задовольняє з таких підстав.

Судом встановлено, що вироком Личаківського районного суду м.Львова від 27.01.2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 21.04.2015 року, ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а саме у тому, що він 19.08.2014 року близько 21 год. 05 хв., керуючи транспортним засобом автомобілем марки «ВАЗ-21081», реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив чинні вимоги ПДР України, які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки, відповідним чином не відреагував на її зміну, не маючи при собі посвідчення водія, перевищуючи встановлену максимально допустиму швидкість на вказаній ділянці дороги 40 км/год., своїми діями створив загрозу безпеці руху, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу на якому перебував пішохід, не зменшив швидкість руху керованого ним автомобіля аж до повної зупинки для пропуску пішохода, внаслідок чого здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_3, чим завдав їй тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння.

Крім цього, вироком суду задоволено частково цивільний позов у кримінальному провадженні, стягнуто з цивільного відповідача ОСОБА_5 акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, страхове відшкодування у виді матеріальної шкоди заподіяної ушкодженням здоровя у розмірі 7595 грн. 17 коп. та моральну шкоду у розмірі 379 грн. 76 коп., а всього у розмірі 7974 грн. 93 коп.

Підставою для задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 був встановлений судом у кримінальному провадженні факт, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, винний водій якого скоїв дорожньо-транспортну пригоду внаслідок чого заподіяв ушкоджень позивачу, була застрахована у відповідача ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на підставі полісу № АС776827.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що після постановлення вироку вона продовжувала лікуватися, у звязку із чим понесла додаткові витрати на лікування у виді закупівлі медичних препаратів та імплантів, а також їй заподіяно шкоду внаслідок стійкої втрати працездатності, у звязку з чим вважає, що на її користь підлягає виплата сума страхового відшкодування у більшому розмірі, ніж стягнуто судом, а тому просить додатково стягнути з відповідача 38255 грн. 27 коп.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Правові відносини у сфері страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюється спеціальним законодавчим актом - Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

Зокрема, ст.6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому, п.23.1 ст.23 Закону визначає, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; а також шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим.

Вирішуючи питання про підставність позовних вимог про стягнення в якості страхового відшкодування шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого, суд враховує, що у відповідності до положень п.24.1 ст.24 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Дійсно, як безспірно встановлено в судовому засіданні, і вказані обставини підтверджуються вироком суду від 27.01.2015 року, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_3 зазнала тілесних ушкоджень у виді перелому кісток склепіння черепа та основи черепа (лобної та правої скроневої), забій головного мозку середньої важкості, епідуральну гематому справа, закритий перелом обох кісток лівої гомілки, перелом лівої ключиці, садна зовнішньої поверхні лівої гомілки, задньої поверхні правого передпліччя, зовнішньої поверхні правої гомілки, правої лобно-скроневої ділянки голови, які в сукупності відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент заподіяння.

Як вбачається із представлених позивачем медичних документів, зокрема виписки з історії хвороби відділення нейрохірургії міської дитячої клінічної лікарні, після заподіяння позивачу вказаних тілесних ушкоджень - багатоуламкового перелому обох кісток лівої гомілки в середній третині із незадовільним стоянням фрагментів, ОСОБА_3 знаходилася на стаціонарному лікуванні, перебувала на скелетному витягу за ліву пяткову кістку до 24.09.2014 року. В подальшому, після проведення контрольного рентгенологічного обстеження ОСОБА_3 встановлено задовільне стояння відламків кісток лівої гомілки, накладено гіпсову повязку на ліву гомілку, та 26.09.2014 року виписано з медичного закладу.

Однак, згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 7686/767 КЗ ЛОР «Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім.Ю.Липи», 17.06.2015 року ОСОБА_3 було повторно госпіталізовано у медичний заклад для оперативного лікування з приводу незрощеного перелому с/3 в.гомілкової кістки/псевдоартрозу, деформація лівої гомілки внаслідок травми отриманої в ДТП 19.08.2014 року. ОСОБА_3 пробула на стаціонарному лікуванні до 06.07.2015 року, 23.06.2015 року їй проведено оперативне лікування БІОС лів.в.гомілкової кістки, після чого 13 днів позивач проходила післяопераційний період. Виписана ОСОБА_3 по місцю проживання під амбулаторний нагляд, з обмеженням фізичних навантажень на ліву ногу шляхом встановлення заборони наступати на зазначену кінцівку.

Крім цього, як вбачається із представлених чеків та квитанцій (а.с.4-6), оригінали, які оглянуті в судовому засіданні, в період перебування на стаціонарному лікуванні, а саме з 22.06.2015 року по 30.06.2015 року матірю позивача були понесені витрати по закупівлі медичних препаратів, при чому більшість із них придбано в аптечному пункті на території лікарні, де проходила стаціонарне лікування позивач. Крім цього, 24.06.2015 року ОСОБА_1 придбано набір імплантів на підставі рахунку-фактури від 22.06.2015 року. Загальний розмір понесених витрат на закупівлю медичних препаратів та імплантів становить 16331 грн. 27 коп.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на отримання відшкодування шкоди, понесеної внаслідок її лікування в період червня-липня 2015 року, оскільки незважаючи на ту обставину, що вироком суду уже стягнуто на її користь в якості страхового відшкодування шкоду, завдану життю та здоровю потерпілого, однак вказані витрати на лікування нею понесено після постановлення вироку, такі повязані з ускладненням стану здоровя потерпілої, зокрема, деформації гомілки лівої ноги, виникнення псевдоартрозу, що зумовило повторну госпіталізацію ОСОБА_3 до медичного закладу та проведення оперативного лікування із застосуванням імплантів.

При цьому суд вважає, що розмір таких витрат на лікування потерпілої у розмірі 16331 грн. 27 коп., є обґрунтований та доведений документально, оскільки як встановлено з оглянутих медичних документів та квитанцій про оплату, витрати в зазначеній сумі понесені в період проведення оперативного лікування позивача, післяопераційний період, та в основному придбавалися матірю позивача в аптечному пункті за місцем стаціонарного лікування позивача. За таких обставин заперечення відповідача в цій частині суд до уваги не приймає, а позовні вимоги в цій частині вважає доведеними.

Крім цього, суд вважає доведеним право позивача на отримання відшкодування шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим з таких підстав.

Як вбачається із представленого лікарського консультативного висновку № 93 від 08.07.2015 року, а також індивідуальної програми реабілітації інваліда № 53, позивачу ОСОБА_3, як неповнолітній особі, 23.04.2015 року лікарською медичною комісією було встановлено інвалідність за критерієм «дитина-інвалід» внаслідок незрощення перелому лівих в.гомілкових кісток, призначено курс реабілітації дитини-інваліда тривалістю два роки. Крім цього, виплачено державну соціальну допомогу як дитині-інваліду відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», що підтверджується довідкою № 67 від 11.06.2015 року (а.с.15).

Відповідно до положень п.26.2 ст.26 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить у разі визнання неповнолітньої (малолітньої) особи дитиною-інвалідом - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку (що станом на 19.08.2014 року становило 1218 грн.).

Відтак, оскільки судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач отримала тілесні ушкодження, які призвели в результаті до стійкої втрати нею працездатності у формі інвалідності за критерієм «дитина-інвалід», а відтак вона має право на відшкодування у звязку із цим шкоди у розмірі 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку, що відповідає заявленому розміру позовних вимог 21924,0 грн.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача, що факт стійкої втрати позивачем працездатності є недоведеним за відсутності відповідного акту огляду МСЕК, оскільки такий факт є встановлений із представлених позивачем медичних документів. Крім цього, суд враховує, що процедура визначення інвалідності неповнолітньої особи від повнолітньої особи відрізняється, та щодо неповнолітньої особи за критерієм «дитина-інвалід» регулюється окремим нормативно-правовим актом, а саме Постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917 «Про деякі питання встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям», яка не передбачає встановлення інвалідності дітям на підставі акту МСЕК.

За таких обставин, оскільки позивачем в ході судового розгляду доведено своє право на отримання відшкодування шкоди, внаслідок понесених витрат на лікування ушкоджень заподіяних в ході дорожньо-транспортної пригоди в сумі 16331 грн. 27 коп., а також внаслідок шкоди, завданої стійкою втратою працездатності заподіяними ушкодженнями в сумі 21924,0 грн., і вказані види відшкодування становлять собою складову частину шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, спричиненої водієм застрахованого у відповідача транспортного засобу, а тому така шкода підлягає відшкодуванню відповідачем шляхом виплати страхового відшкодування у загальному розмірі 38 255 грн. 27 коп. А оскільки заявлена позивачем сума страхового відшкодування разом із стягнутою сумою за вироком суду не перевищує ліміту страхового платежу за вказаним видом страхового відшкодування, і відповідач безпідставно не виплачує позивачу таке відшкодування на підставі її звернення із заявою про страхове відшкодування від 09.07.2015 року (а.с.17), тому порушене право позивача підлягає захисту, шляхом задоволення позову в повному обємі. У відповідності до положень ст.88 ЦПК України, судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_3 від імені якої діє законний представник неповнолітньої ОСОБА_1 - задоволити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (ЄДРПОУ 00034186) на користь ОСОБА_3 (персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_2), суму страхового відшкодування у розмірі 38 255 (тридцять вісім тисяч двісті пятдесят пять) грн. 27 (двадцять сім) коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (ЄДРПОУ 00034186) в дохід держави судовий збір у розмірі 382 (триста вісімдесят дві) грн. 55 (пятдесят пять) коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Грицко Р.Р.