Рішення № 54305953, 26.11.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №317/1645/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Громова І.Б.

Провадження №22ц/778/4405/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Савченко О.В.

суддів: Кочеткової І.В., Маловічко С.В

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 03 червня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_2, третя особа: Виконавча служба Хортицького відділу ДВС ЗМУЮ, про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК», третя особа: Виконавча служба Хортицького відділу ДВС ЗМУЮ, про стягнення надміру стягнутої суми заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року ПАТ «ТАСКОМБАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позові зазначалось, що 16.03.2006 року між сторонами був укладений кредитний договір №КФ906009-06, за яким відповідач отримав кредит в сумі 25500 євро, під 16% річних, із терміном погашення не пізніше 15.03.2011 року.

Згідно додаткової угоди №1 від 06.04.2006 року, сума кредиту була збільшена до 39000 євро.

Станом на 24.03.2015 року виникла заборгованість у розмірі 7683,32 євро, яка складається з: 4198,98 євро прострочена заборгованість по кредиту, 4198,98 євро прострочена заборгованість по відсоткам.

У звязку з вказаними обставинами, позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором №КФ (06) 09-06 від 16.03.2006 року у розмірі 7683,32 євро та судові витрати.

У червні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «ТАСКОМБАНК» про стягнення надміру стягнутої суми заборгованості за кредитним договором.

У зустрічному позові, уточненому у ході розгляду справи, зазначав, що 16.03.2006 року між ним та банком було укладено кредитний договір №КФ906009-06, відповідно до якого банк надав йому кредит в сумі 25500 євро під 16% річних, із терміном погашення не пізніше 15.03.2011 року.

Згідно додаткової угоди №1 від 06.04.2006 року до кредитного договору сума кредиту була збільшена до 39000 євро.

В забезпечення виконання вказаного кредитного договору було укладено іпотечний договір №ДЗ037-06 від 16.03.2006 року, за яким відповідачу передано в іпотеку чотирикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, а також було укладено договір застави №ЗФ(06)09-06 від 06.04.2006 року, згідно з яким передано в заставу транспортний засіб- автомобіль марки SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_1.

У звязку з невиконанням умов договору банком було звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки.

Зазначений виконавчий напис нотаріуса від 06.02.2007 року був переданий на виконання в Хортицький ВДВС.

За рахунок коштів від реалізації предмета іпотеки квартири АДРЕСА_2, були задоволені вимоги банку у розмірі 39416,51 євро, що складало 259167, 49 грн., за період з 16.03.2006 року по 02.02.2007 року, тобто вся сума заборгованості за кредитним договором з урахуванням всіх її складових та дострокового повернення кредиту.

За експертними оцінками, вартість заставного майна перевищувала суму вимог банку щодо дострокового стягнення кредиту з урахуванням всіх складових на 87559,51 грн.

Між тим, зайві гроші позивачу повернуті не були, отже банк незаконно та безпідставно користується грошима, які належать йому після продажу квартири.

У звязку з вказаними обставинами, остаточно просив суд стягнути з відповідача надмірно стягнуту суму заборгованості за кредитним договором №КФ(06)09-06 у розмірі 58400,77 грн., інфляційні втрати у сумі 44268,20 грн., зобовязати відповідача скасувати обтяження на рухоме майно, внесене до реєстру обтяжень рухомого майна на транспортний засіб згідно договору застави №ЗФ(06)09-06 від 06.04.2006 року , та стягнути судові витрати.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 03 червня 2015 року в позовних вимогах ПАТ «ТАСКОМБАНК» відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства „ТАСКОМБАНК на користь ОСОБА_2 надміру стягнуту суму заборгованості за кредитним договором № КФ (06)09-06 у розмірі 58400 грн. 77 коп., інфляційний відсоток в розмірі 44268 грн. 20 коп., судові витрати в розмірі 876 грн.

Знято арешт рухомого майна, яке належить ОСОБА_2, а саме: автомобілю (марка SCANIA, модель R 124 LA, державний номер НОМЕР_1, рік випуску 1997. Тип вантажний сідловий тягач), внесений до реєстру обтяжень рухомого майна на транспортний засіб, згідно договору застави № ЗФ (06)09-06 від 06.04.2006 р.

Не погоджуючись з вказаним рішенням , ПАТ «ТАСКОМБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов ПАТ «ТАСКОМБАНК» задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

За вимогами ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобовязаний зясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судом в повній мірі дотримані не були.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 16.03.2006 року між АБ „ТАС-Бізнесбанк, правонаступником якого є ПАТ „ТАСКОМБАНК, та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №КФ906009-06, за яким відповідач отримав кредит в сумі 25500 євро, під 16% річних, із терміном погашення не пізніше 15.03.2011 року.

Згідно додаткової угоди №1 від 06.04.2006 року, сума кредиту була збільшена до 39000 євро.

За умовами договору позичальник зобовязувався здійснювати щомісячне погашення кредиту та оплачувати відсотки за користування кредитом згідно з графіком, що є невідємною частиною договору.

У випадку виникнення у позичальника простроченої заборгованості за договором більше 5 днів, розмір плати за користування кредитом збільшується на 2 % річних.

Згідно п. п.7.2; 17 для обслуговування кредиту банк відкрив позичальнику позичковий та поточні рахунки.

За умовами п. 9.9 договору, з метою своєчасного погашення позичальником будь-якої заборгованості за договором( в тому числі по кредиту, відсоткам, неустойкам), позичальник надає банку право своїм меморіальним ордером проводити договірне списання будь-яких сум заборгованості з рахунку позичальника, зазначеного у п.17.6 в АБ „ТАС-Бізнесбанк, а також з усіх рахунків, що будуть відкриті в майбутньому.

В забезпечення виконання вказаного кредитного договору сторонами було укладено іпотечний договір №ДЗ037-06 від 16.03.2006 року, за яким позичальник передав банку в іпотеку чотирикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, а також було укладено договір застави №ЗФ(06)09-06 від 06.04.2006 року, згідно з яким в заставу був переданий транспортний засіб - автомобіль марки SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_1.

У звязку з невиконанням умов договору банком було звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки для задоволення вимог стягувача в розмірі 259187,49 грн.

Зазначений виконавчий напис нотаріуса від 06.02.2007 року був переданий на виконання в Хортицький ВДВС.

За повідомленням Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ, в ході проведення виконавчих дій головним державним виконавцем було описано належне боржнику майно- квартира № 60 в будинку № 9-а по вул. Курузова у м. Запоріжжі, вартість якої, за висновком експерта, складала 346747 грн.

За повідомленням торгівельної організації ТОВ „Мультсервіс, зазначена квартира реалізована не була у звязку з відсутністю купівельного попиту, а тому листом Хортицького ВДВС від 30.07.2008 року стягувачу було запропоновано прийняти нереалізоване майно в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2

У відповідності до заяви № ЗФ 08/06-12 від 06.08.2008 року стягував надав згоду щодо залишення за собою непроданого майна і 12.08.2008 року надіслав на рахунок Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ № 37311001003608 різницю між початковою вартістю вказаного майна та заборгованістю за виконавчим документом у розмірі 87559 грн. 51 коп.(а.с.138-139).

Виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 06.02.2007 року було закінчено постановою державного виконавця від 18.08.2008 року у звязку з фактичним виконанням(а.с.82-83).

За даними Управління Державної казначейської служби України у Хортицькому районі м. Запоріжжя(а.с.140-149), перераховані банком кошти у сумі 87559 грн. 51 коп. були розподілені наступним чином: 3000 грн. були направлені 15.08.2008 року до ВАТ „АБ Бізнес Стандарт, як повернення авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій, а саме, послуги експерта; 25918, 74 грн. були направлені 15.08.2008 року до Державного бюджету Хортицького району, як виконавчий збір у розмірі 10% суми, що підлягала стягненню; 240 грн.- витрати виконавчого провадження відповідно до ст. 45 Закону України „Про виконавче провадження; 58400 грн. 77 коп. 21.08.2008 року були направлені до ВАТ „АБ „Бізнес Стандарт, як повернення зайвої суми на користь ОСОБА_2

Названі кошти у сумі 58400 грн. 77 коп. були зараховані 21.08.2008 року на рахунок № 26201028998002 у ЗФ ВАТ „АБ „Бізнес Стандарт, як повернення зайвої суми на користь ОСОБА_2

У червні 2008 року, коли виконавче провадження про звернення стягнення на предмет іпотеки закінчено ще не було, ВАТ „АБ „Бізнес Стандарт, правонаступником якого є ПАТ „ТАСКОМБАНК, звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави- автомобіль марки SCANIA, реєстраційний номер НОМЕР_1, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 16.03.2006 року у розмірі 181800 грн., мотивуючи позов тим, що грошові зобовязання за вказаним договором, у тому числі під час примусового виконання звернення стягнення на предмет іпотеки, не виконуються позичальником.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 20 липня 2011 року у задоволенні позову ПАТ „ТАСКОМБАНК до ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставлене майно у виді автомобіля було відмовлено з тих підстав, що оскільки сума заборгованості ОСОБА_2 за період з 16.03.2006 року по 02.02.2007 року у розмірі 39416,5 євро, що складало 259167, 49 грн., являлася всією сумою його зобовязань за кредитним договором з урахуванням всіх її складових та дострокового повернення кредиту, то вимоги банку за кредитним договором з моменту закриття виконавчого провадження постановою від 18.08.2008 року вже були задоволені за рахунок іпотечного майна.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ „ТАСКОМБАНК на зазначене рішення апеляційного суду було відмовлено ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 серпня 2011 року(а.с.80).

Встановивши зазначені обставини, суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні первісного позову ПАТ «ТАСКОМБАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16.03.2006 року станом на 17.01.2014 року у розмірі 7683,32 євро, послався на те, що оскільки відсутність заборгованості ОСОБА_2 перед банком за договором від 16.03.2006 року станом на 18.08.2008 року встановлена судовим рішенням і силу ч.3 ст. 61 ЦПК України зазначені обставини не підлягають доказуванню, підстав для висновку про виникнення у позичальника заборгованості за цим же договором станом на 17.01.2014 року немає.

З вказаним висновком суду слід погодитися, оскільки відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

У звязку з цим не можуть бути прийняті до уваги доводи ПАТ „ТАСКОМБАНК, які наводилися і у касаційній скарзі на рішення від 20.07.2011 року, про те, що заявлені до ОСОБА_2 вимоги обгрунтовані тим, що примусове виконання виконавчого напису нотаріуса у період з лютого 2007 року по серпень 2008 року не припиняло обовязку відповідача щодо виконання грошових зобовязань за кредитним договором, оскільки висновок апеляційного суду про відсутність у позичальника заборгованості перед банком враховував період примусового виконання і повязувався з датою його закінчення.

Разом з тим, в висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 погодитися не можна.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, що є порушенням вимог ч.3 ст. 60 ЦПК.

Задовольняючи заявлений у червні 2014 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ „ТАСКОМБАНК про надміру стягнуту суму з урахуванням інфляційних втрат, мотивованого тим, що перераховані 21.08.2008 року Хортицьким ВДВС з рахунку № 37311001003608 кошти у сумі 58400 грн. 77 коп., які перевищували виручену за предмет іпотеки суму його заборгованості за кредитним договором, не були зараховані банком на його рахунок, суд виходив з доведеності цих вимог, оскільки названа сума не була зарахована на відкритий на імя позичальника відповідно до п. 17.6 кредитного договору від 16.03.2006 року поточний рахунок № 26202028998001. При цьому заяву банку про застосування до вказаних вимог позовної давності(а.с.157), враховуючи, що ОСОБА_2 був учасником виконавчого провадження про звернення стягнення на предмет іпотеки, закінченого 18.08.2008 року, за яким виручена від реалізації квартири грошова сума, що перевищувала розмір заявлених банком вимог, поверталась іпотекодавцю, суд ніяким чином у рішенні не оговорив.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові(ч.4 ст. 267 ЦК).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила(ч.1 ст. 261 ЦК).

Судом встановлено, що на момент розгляду справи оригінали меморіальних документів АТ „ТАСКОМБАНК за 2008 рік були знищені у звязку із закінченням терміну їх зберігання(а.с. 158-159).

Відповідно до ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

За вимогами п.п.4.1; 4.2; 4.6 Положення про організацію операційноїдіяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18.06.2003 року № 254, операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані.

Підставою для відображення операцій за балансовими та/або позабалансовими розрахунками бухгілтерського обліку є первинні документи.

Меморіальні документи застосовуються банками для здійснення і відбораження в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи: меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки, інші документи(інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку).

Відповідно до п.5.1 вказаного Положення, інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі.

Як вбачається з наданої банком виписки з електронного рахунку № 26201028998002, останній був відкритий на імя ОСОБА_2 07 липня 2006 року, тобто після укладання кредитного договору, кошти у розмірі 58400 грн. 77 коп. були перераховані саме на вказаний рахунок з рахунку № 37311001003608 Хортицького ВДВС 21.08.2008 року(а.с.160).

Між тим, вказаному письмовому доказу на підтвердження доводів про те, що кошти, що залишилися після реалізації предмета іпотеки, були перераховані ОСОБА_2, суд ніякої оцінки не надав.

Висновок же суду про те, що підтвердженням перерахування коштів мав бути лише факт зарахування їх на зазначений у п. 17.6 кредитного договору від 16.03.2006 року рахунок №№ 26202028998001, не є обгрунтованим, оскільки суперечить п.9.9. названого договору, який передбачав списання, а отже і нарахування коштів як на рахунки, визначені у п.17.6 договору, такі на рахунки, які будуть відкриті в майбутньому.

За вказаних обставин доводи ОСОБА_2 пропорушення його прав, оскільки зайві кошти від реалізації предмета іпотеки банком йому повернуті не були, не можна вважати доведеними, у звязку з чим не підлягає застосуванню заява ПАТ „ТАСКОМБАНК щодо позовної давності до названих вимог, оскільки вони, з урахуванням вимог про стягнення інфляційних втрат за період з 22.08.2008 року по 05.02.2015 року, не підлягають задоволенню з підстав їх недоведеності.

Не можна погодитися і з рішенням суду в частині зняття арешту з рухового майна, яке належить ОСОБА_2, а саме, автомобілю ( марка SCANIA, модель R 124 LA, державний номер НОМЕР_1, рік випуску 1997. Тип вантажний сідловий тягач), внесеного до реєстру обтяжень рухомого майна на транспортний засіб, згідно договору застави № ЗФ (06)09-06 від 06.04.2006 р., оскільки, ухвалюючи рішення в цій частині, суд не визначився належним чином із природою правовідносин, які виникли між сторонами, та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень від 18.11.2003 року обтяження поділяються на публічні та приватні.

Згідно ст. 43 названого Закону, реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача.

Держатель або реєстратор Державного реєстру вносить запис до Державного реєстру про відомості, що містяться в заяві обтяжувача. Запису присвоюється реєстраційний номер.

Відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі ст. 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обовязкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.

Відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обовязкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Як вбачається з матеріалів справи, відомості про обтяження у виді арешту належного ОСОБА_2 рухомого майна були внесені до Державного реєстру обтяжень не на підставі укладеного в забезпечення кредитного договору від 06.03.2006 року договору застави від 06.04.2006 року, а на підставі постанови державного виконавця Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ від 26.03.2011 року на виконання виконавчого листа № 2- 1468 від 17.10.2008 року(а.с.65-66).

Вказаний виконавчий лист був виданий Хортицьким районним судом м. Запоріжжя на підставі рішення від 29 вересня 2008 року, яким було задоволено позов ВАТ „АБ „Бізнес Стандарт про звернення стягнення на предмет застави, яке рішенням апеляційного суду Запорізької області від 20 липня 2011 року було скасовано і у задоволенні позову ВАТ „АБ „Бізнес Стандарт, правонаступником якого є ПАТ „ТАСКОМБАНК, до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави- автомобіль марки SCANIA, відмовлено.

Між тим, обгрунтовуючи висновки щодо наявності підстав для скасування зазначеного обтяження, суд виходив з того, що договір застави № ЗФ (06)09-06 від 06.04.2006 року втратив чинність, оскільки носить похідний характер від кредитного зобовязання ОСОБА_2, яке є виконаним.

Отже ухвалюючи рішення, уваги на те, що обтяження, про припинення якого заявлені вимоги ОСОБА_2, було накладено не на підставі укладеного сторонами договору застави, а з інших підстав, суд не звернув.

Крім того, відповідно до положень ст. 593 ЦК України право застави має похідний характер від основного зобовязання і є дійсним до припинення основного зобовязання. У разі припинення права застави на рухоме майно до Державного реєстру вносяться відповідні дані.

Відповідно до п.7 ч.2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Разом з тим, вимоги про визнання зобовязань за кредитним договором від 16.03.2003 року припиненими внаслідок їх виконання, проти чого заперечував ПАТ „ТАСКОМБАНК, заявляючи позов до ОСОБА_2, останнім у зустрічному позові не заявлялись, а тому висновок суду про те, що договір застави транспортного засобу припинив чинність, є передчасним.

За вимогами ст. 44 Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного рестру, однак вказані особи до участі у справі залучені не були, не містило рішення і відомостей, які передбачені ст. 43 названого Закону.

Отже за таких обставин підстав для задоволення вимог ОСОБА_2про скасування обтяження на рухоме майно, накладеного постановою державного виконавця в порядку виконанням рішення, скасованого в подальшому в апеляційному порядку, з заявлених позивачем за зустрічним позовом підстав, суд не мав, а тому рішення в цій частині також підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким у задоволенні вказаних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» задовольнити частково.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 03 червня 2015 року по цій справі в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства „ТАСКОМБАНК про стягнення надміру сплаченої суми, а саме, суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 58400 грн. 77 коп. та 44268 грн. 20 коп. інфляційного відсотку, зняття обтяження у виді арешту рухомого майна скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.

Рішення в частині відмови у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства „ТАСКОМБАНК залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: