Рішення № 54304370, 08.12.2015, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/8894/15-ц

Провадження № 2/645/2897/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 грудня 2015 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Іващенко С.О.

за участю секретарів судового засідання Новицької Я.В. та Мусатової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Харківської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 26 серпня 2011 року помер її брат ОСОБА_2, який мешкав разом з їх мамою, ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації.

27 лютого 2015 року померла їхня мати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була зареєстрована за цією ж адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно свідоцтва про право власності на житло від 28 грудня 1998 року була посвідчена спільна сумісна власність цієї квартири за ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Батько ОСОБА_2, чоловік її матері - ОСОБА_4 помер 01 листопада 2001 року.

Після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право власності в поряду спадкування оформили належним чином, отримали свідоцтво про право на спадщину яке зареєстровано в комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації».

Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина, яка складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_3, яка належала йому таким чином: на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28 грудня 1998 року (приватизації) 1/3 частина та 1/6 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Інша 1/2 частина цієї ж квартири належала ОСОБА_3

З часу відкриття спадщини після ОСОБА_3 позивач звернулась до нотаріальної контори за оформленням спадщини, їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в звязку з тим що її брат ОСОБА_2 на час його смерті ніде не був зареєстрований, а саме за місцем проживання разом з спадкоємцем, ОСОБА_3 у звязку з чим позивач звернулась до суду із зазначеним позовом.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд позов задовольнити в повному обсязі, та пояснила про обставини, викладені вище.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, був повідомлений належним чином про час і місце судового розгляду справи що підтверджується розписками про одержання повісток в судові засідання, заперечень на позов не надано.

Згідно ч.3 ст.27 ЦПК України відповідач зобовязаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки , що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобовязує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом предявленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Відповідно до ч.2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи , які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України зі змінами, внесеними Законом України Про судоустрій та статус суддів від 07 липня 2010 року № 2453-VI, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що розгляд справи відбувається у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення, при заочному розгляді справи, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

В судовому засіданні допитані свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які пояснили, що вони з дитинства проживають ІНФОРМАЦІЯ_2 пр.. Московському в м. Харкові та є сусідами сім*ї позивача, та підтвердили, що померлий ОСОБА_2 брат позивача, постійно проживав в квартирі 15 будинку 204/2 по пр.. Московському в м. Харкові разом зі своєю матірю ОСОБА_3, оскільки неодноразово були в їх квартирі, та бачили, що там знаходяться його особисті речі.

Свідок ОСОБА_8 пояснив, що він багато років працює дільничним лікарем районної поліклініки, та часто бував на викликах в квартирі його пацієнтки ОСОБА_3. Він бачив, що з нею проживав її син ОСОБА_2.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, допитавши свідків, дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Частиною 3 ст. 10 та ч. ч. 1, 4 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено, що кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 58 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування.

Як вбачається зі свідоцтва про право власності на житло від 28 грудня 1998 року по реєстру № 8-98-130390 виданого центром приватизації державного житлового фонду, згідно розпорядження № 42408 від 28 грудня 1998 року, зареєстрованого в комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 10 січня 1999 року за № П-8-17764 була посвідчена спільна сумісна власність цієї квартири за ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Згідно свідоцтва про смерть І-ВЛ № 303064 актовий запис №9197, виданого міським відділом реєстрації актів громадянського стану Харківського обласного управління юстиції, ОСОБА_4 помер 01 листопада 2001 року.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, що зареєстровано КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», реєстровий № П-8-17764 від 30.05.2002р. на праві приватної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 належить по 1/6 частині квартири №15 будинку 204/2 по пр.. Московському в м. Харкові.

ОСОБА_2 помер 26 серпня 2011 року (свідоцтво про смерть І-ВЛ № 323120, актовий запис № 11371 видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову ХМУЮ від 28.08.2011р.).

Після смерті ОСОБА_2 залишилась спадщина, яка складається з 1/2 частини квартири АДРЕСА_3, яка належала йому таким чином: на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28 грудня 1998 року (приватизації) 1/3 частина та 1/6 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. Інша 1/2 частина цієї ж квартири належала ОСОБА_3.

ОСОБА_3 померла 27 лютого 2015 року (свідоцтво про смерть І-ВЛ № 485374, актовий запис № 3446 видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову ХМУЮ від 28.02.2011р.).

Після смерті матері ОСОБА_3 позивач звернулась до нотаріальної контори за оформленням спадщини.

Як вбачається з відповіді Дванадцятої ХДНК від 01.12.2015р. № 3572/01-16, після померлої 27.02.2015р. ОСОБА_3 заведено спадкову справу № 177/2015 на підставі заяви про прийняття спадщини дочки спадкодавця - ОСОБА_1. Інших заяв про прийняття або відмову від спадщини до нотаріальної контори не надходили, свідоцтва про право на спадщину не видавалось.

Після померлого 26.08.2011 року ОСОБА_2 заяв про прийняття або відмову від спадщини до нотаріальної контори не надходили, спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Дана інформація підтверджується інформаційними довідками зі Спадкового реєстру № 42321695 та № 42321699 від 02.12.2015р.

Постановою державного нотаріуса Дванадцятої ХДНК відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на те, що ? спадкової квартири належала померлої ОСОБА_3, а ? частини належала її сину померлому ОСОБА_2, який, на момент своєї смерті не був зареєстрований в цій квартирі. ОСОБА_3 не подала заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори в шестимісячний термін з часу відкриття спадщини після сина, таким чином не підтверджується факт прийняття спадщини та належність їй усієї квартири, а лише одної другої частини.

Відповідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Згідно вимогам ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Згідно положень частин 1, 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1222, ч. 3 ст. 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, часом відкриття спадщини в такому випадку є день смерті особи. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Частинами 1, 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строку шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом зазначених норм прийняття особою спадщини обумовлюються або постійним проживанням спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини, або в разі відсутності наведених вище обставин поданням до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини у визначений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк.

Відповідно до ст.. 1297 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, забовязаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до п. 3.1 розяснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13, якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах спадкування» за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Отже, право на оформлення спадщин у судовому порядку повязане з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про права на спадщину.

Відповідно до п.1 ОСОБА_7 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Підставою у відмові позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину стало те, що ОСОБА_3 не подала заяву про прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_2, який на той момент не був зареєстрований у спадковій квартирі, і таким чином не підтверджується факт належності їй усієї квартири, а лише ? частини.

Згідно довідки КП «Жилкомсервіс» №6902/2/07-05 від 07.04.2015р., , за адресою: м. Харків, пр.. Московський , б. 204/2, кв. 15 ОСОБА_2 був зареєстрований з 17.08.1984 р. та знятий з реєстраційного обліку 02.07.1999р.. ОСОБА_3 за зазначеною адресою була зареєстрована з 01.09.1967р. та знята з реєстраційного обліку 04.03.2015р. у звязку зі смертю.

Факт проживання ОСОБА_2, за адресою АДРЕСА_1 також підтверджується тим, що рахунок-замовлення на ритуальні послуги відносно померлого ОСОБА_2 було оформлено саме на цю адресу, АДРЕСА_4. зазначено перевезення тіла померлого до моргу саме з цієї адреси.

Спадщину після смерті свого сина, ОСОБА_3 прийняла, так як постійно мешкала та була зареєстрована разом з ним за однією адресою.

Після смерті брата та матері, позивач є єдиною спадкоємицею.

Заповітів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не складали.

За змістом норм статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до частин 3 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї. Зазначені особи вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків їхньої відмови від спадщини.

ОСОБА_3 від спадщини після ОСОБА_2 не відмовлялась.

У листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено що обставини проживанням із спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.

Згідно п. 9 цього листа, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення факту. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Щодо встановлення факту прийняття спадщини, то, враховуючи положення статей 1268, 1269 ЦК, мова може йти лише про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо спадкові правовідносин виникли після набрання чинності ЦК (після 1 січня 2004 року).

Суд вважає, що позивачем доведені ті обставини на які вона посилається у позові.

Відповідно зі ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши діюче законодавство з питань, що регулюють предмет спору, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст..ст..5;8;10;11;15;57-60;209-210;212-215 ЦПК України, ст.ст. 29;392;1261;1220;1265;1268 ЦК України, Розясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 суд -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2, який помер 26 серпня 2011 року, постійно проживав на час смерті за адресою: м. Харків, пр.. Московський, 204/2, кВ. 15, а його мати ОСОБА_3, яка померла 27 лютого 2015 року, прийнала спадщину після смерті ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на квартиру №15 будинку №204/2 по пр.. Московському в м. Харкові, загальною площею 57,4 кв.м., житловою площею 39,2 кв.м., яка належала таким чином: 1/2 частина ОСОБА_3, яка померла 27 лютого 2015 року, та друга 1/2 частина цієї ж квартири належала ОСОБА_2, який помер 26 серпня 2011 року, після якого спадщину ОСОБА_3 прийняла.

Заочне рішення може бути оскаржене іншими особами, які брали участь у розгляді справи до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Іншими особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя