Ухвала суду № 54303289, 26.11.2015, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/21/14-к Номер провадження 11-кп/786/390/15Головуючий у 1-й інстанції Шелудяков Л. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія ч.2 ст.286 - Т.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Захожай О.І.

суддів: Корсун О.М., Бурди К.І.

при секретарі Гнітько А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013180300001404 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 ОСОБА_3 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 30 березня 2015 року щодо

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Кримінальне провадження розглянуто:

з участю прокурора Пархоменка А.О.

обвинуваченого ОСОБА_3

представників потерпілих: ОСОБА_4, ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ :

На вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 30 березня 2015 року подав апеляційну скаргу обвинувачений ОСОБА_3, який просить скасувати вирок суду та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, оскільки було відмовлено в задоволенні клопотання про відвід головуючому судді у справі, вважає, що суд обмежив сторону захисту в можливості надавати докази, на перехресний допит. Стверджує, що в матеріалах провадження є суперечливі докази, та суд приймаючи рішення не вказав, чому взяті до уваги одні докази та відкинуті інші, а саме пояснення свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7Є, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які протилежні його поясненням та поясненням потерпілого ОСОБА_10 і свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, неповнолітнього ОСОБА_13. що його автомобіль «Форд» рухався не по правій смузі руху, а по смузі, що розташована біля відбійнику (смуги для розвороту), що розташована з права від смуги руху автомобіля «Тойоти». Тобто автомобіль ОСОБА_3 не пересікав зустрічну смугу руху, так як його автомобіль знаходився зліва від автомобіля «Тойота» по напрямку руху до м. Харкова. Тому, перешкод для руху ОСОБА_3 нікому не створював. Саме водій ОСОБА_14 виїхав зі своєї смуги руху на смугу руху ОСОБА_3 і допустив зіткнення.

Показання свідка ОСОБА_9 вважає не вірними , оскільки останнього не було взагалі на місті ДТП.

Зазначає, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, тобто всі докази обвинувачення відштовхуються від гальмівного шляху автомобіля «Тойота», у той час як сторона захисту категорично заперечувала проти існування цього сліду. На даний факт суд взагалі не звернув увагу.

Окрім цього вважає, що суд допустив неповноту судового розгляду, а саме: суд відхилив запитання сторони захисту під час допиту свідка ОСОБА_9; відмовив у задоволенні усного клопотання сторони захисту про призначення почеркознавчої експертизи схеми до протоколу огляду місця події на предмет встановлення факту належності підпису в схемі ДТП понятому ОСОБА_15; 09.02.2015р. був допитаний свідок ОСОБА_15 (а.с.87 Т.№2), який зазначений як понятий при проведенні огляду місця ДТП. Свідок ОСОБА_15 під присягою та будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, надав суду свідчення, що на підпис йому ніхто ніяких документів не надавав і він не підписував ні протоколів, ні схем. При пред'явленні свідку підписів, які виконані в названих документах напроти його прізвища. ОСОБА_15 не підтвердив достовірність підпису. На запитання: «Чи бачив він гальмівний шлях на місці ДТП, ОСОБА_15 показав, що ніякого гальмівного шляху не було.

Крім того, з наданих суду показів свідка ОСОБА_15 можна зробити висновок про відсутність під час складення цих документів другого понятого ОСОБА_16.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 визнаний винним в тому, що 13 липня 2013 року близько 18 год. 30 хв. керуючи автомобілем марки ОСОБА_17 (Ford Focus) C307 ЗНГ державний номерний знак НОМЕР_1, рухався по автодорозі Київ-Харків по правій смузі руху відносно напрямку свого руху, із сторони м. Полтави у напрямку м. Харкова. Згідно висновку судово-медичної експертизи №1449 від 27 серпня 2013 року знаходився у тверезому стані. В салоні його автомобіля були пасажири ОСОБА_10, ОСОБА_13 та ОСОБА_18

У вказаний час по вказаному автошляху у зустрічному йому напрямку по правій смузі руху відносно напрямку свого руху рухався автомобіль Тойота Авенсіс (Toyota Avensis) державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6, який згідно висновку медичного огляду №627 від 13 липня 2013 року знаходився в тверезому стані. В салоні його автомобіля знаходились пасажири ОСОБА_14 та ОСОБА_19.

Під час руху по 353 км автодороги Київ-Харків у районі повороту на с. Верхоли Полтавського району, водій автомобіля ОСОБА_17 C307 ЗНГ державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_3 в порушення вимог п.16.3. Правил дорожнього руху, перед початком виконання маневру повороту ліворуч не надав дорогу автомобілю Тойота Авенсіс державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_6, що рухався в зустрічному напрямку, в порушення вимог п.10.1. Правил дорожнього руху, перед зміною напрямку руху керованого ним автомобіля не переконався у безпечності виконання маневру, що це буде безпечним та не створить небезпеки для руху іншим учасникам, змінивши напрямок руху виїхав на смугу руху водію автомобіля Тойота Авенсіс державний номерний знак НОМЕР_2, створивши своїми діями небезпеку для руху водію останнього транспортного засобу, у результаті чого допустив зіткнення з ним.

В результаті вказаних порушень вимог Правил дорожнього руху, наслідком яких стала дорожньо-транспортна пригода, пасажири автомобіля ОСОБА_17 C307 ЗНГ державний номерний знак НОМЕР_3 ОСОБА_10 згідно висновку судово-медичної експертизи №1432 від 20 серпня 2013 року отримав тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_13 згідно висновку судово-медичної експертизи №1433 від 20 серпня 2013 року отримав легкі тілесні ушкодження, ОСОБА_18 згідно висновку судово-медичної експертизи №1433 від 20 серпня 2013 року отримала легкі тілесні ушкодження. Сам водій ОСОБА_3 згідно висновку судово-медичної експертизи №1449 від 27 серпня 2013 року отримав середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження та пасажир автомобіля Тойота Авенсіс державний номерний знак ОСОБА_19 згідно висновку судово-медичної експертизи №1744 від 09 жовтня 2013 року отримала середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.

Вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 30 березня 2015 року ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання з випробуванням встановивши іспитовий строк 2 роки з покладенням обовязків, передбачених п.п.2, 3 ч.1 ст.76 КК України

Цивільний позов прокурора прокуратури Полтавського району Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної клінічної лікарні Полтавської обласної державної адміністрації до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_19 задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави в особі Полтавської обласної клінічної лікарні Полтавської облдержадміністрації кошти в сумі 4194 грн. 54 коп.

Цивільний позов прокурора прокуратури Полтавського району Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської обласної клінічної лікарні Полтавської обласної державної адміністрації до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_10 задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави в особі Полтавської обласної клінічної лікарні Полтавської облдержадміністрації кошти в сумі 7037 грн. 66 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати за проведення судових транспортно-трасологічної та автотехнічної експертиз в розмірі 978 грн.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_3 на підтримку наданої апеляції, прокурора, який вважав вирок суду законним та обгрунтованим, доводи представників потерпілого ОСОБА_4, ОСОБА_5, які вирок суду не оскаржували, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги згідно її меж, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно наданих матеріалів кримінального провадження, судом першої інстанції, належним чином та достовірно встановлені всі фактичні обставини скоєння інкримінованого ОСОБА_3 злочину з наданням йому вірної кваліфікації на підставі доказів зазначених у вироку суду. Ніяких підстав для закриття кримінального провадження, скасування вироку суду або його зміни, колегія суддів не вбачає. Також колегією суддів не було встановлено ні яких порушень вимог діючого кримінально процесуального законодавства під час розгляду вказаного кримінального провадження. Суд не посилався у вироку на докази які є недопустимими.

Інкримінований злочин обвинуваченим скоєно в умовах очевидності, за присутності свідків , показанням яким в судовому засіданні судом було надано вірну оцінку стосовно того, що ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки ОСОБА_17 перед початком виконання маневру повороту ліворуч не надав дорогу автомобілю Тойота Авенсіс під керуванням ОСОБА_6, що рухався в зустрічному напрямку, змінив напрямок руху та виїхав на смугу руху автомобіля Тойота Авенсіс у результаті чого допустив зіткнення з ним.

Здійснення маневру повороту ліворуч обвинувачений не заперечує і це підтверджують всі особи , які знаходились в його автомобілі та в автомобілі приятеля ОСОБА_11, який рухався попереду ( з урахуванням відповідної можливості бачити під час здійснення маневру повороту що відбувається позаду його автомобіля ) та перед зіткненням вже встиг безаварійно здійснити маневр повороту наліво, як і факт того що зіткнення транспортних засобів відбулося зразу після закінчення відбійника, який на ліній його розташування унеможливлював здійснення маневру повороту ліворуч. Тобто зіткнення відбулося на стороні руху автомобіля марки Тойота Авенсіс, яким керував ОСОБА_6, який пояснив суду , що автомобіль ОСОБА_17, для виконання маневру повороту ліворуч відносно його напрямку руху, виїхав на смугу його руху, перекривши проїжджу частину дороги. Для уникнення зіткнення, намагався прийняти правіше, щоб утекти на смугу, де йде ремонт дороги, гальмував, але все відбувалось швидко і сталося зіткнення їх автомобілів передньою частиною його автомобіля та передньою боковою частиною зустрічного автомобіля. Свідок ОСОБА_14 підтвердив показання сина в повному обсязі, оскільки знаходився в салоні автомобіля якості пасажира.

Свідок ОСОБА_8 ( на час ДТП - начальник відділу ДАІ Чутівського РВ) підтвердив в повному обсязі показання ОСОБА_6Є та в судовому засіданні вказав, що разом із своїм підлеглим ОСОБА_9 їхав на автомобілі ОСОБА_8 з м.Полтави до місця служби . Біля повороту на с.Верхоли побачив, що автомобіль, котрий їхав попереду автомобіля, в якому знаходився він, робить поворот на ліво та відбувається зіткнення автомобілів на зустрічній смузі. Попереду вказаного автомобіля ОСОБА_17 їхав автомобіль марки Жигулі десятка, який зробив поворот наліво та продовжував рух.

Аналогічне в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_9, який вказав, що автомобіль ОСОБА_17 повернув на ліво за автомобілем Жигулі десятка, однак відбулось зіткнення на зустрічній полосі з автомобілем Тойота. Удар відбувся зліва від його автомобіля РЕНО, оскільки стекла з автомобіля посипались на керований ним автомобіль. Місце події було збережено до приїзду інших працівників ДАІ.

Тобто дана дорожня - транспортна пригода відбулася безпосередньо в присутності двох працівників ДАІ, зразу перед їх автомобілем по ходу напрямку його руху. У колегії суддів відсутні будь які підстави ставити під сумнів показання вказаних свідків які за фахом своєї діяльності оформляють ДТП та надають правову оцінку його учасникам. В матеріалах справи відсутні будь які данні щоб свідчили про перешкоджання можливості даним свідкам бачити обставини скоєння обвинуваченим інкримінованого злочину. Твердження ОСОБА_3 та його захисника про те , що вказаних свідків не було на місці ДТП ні чим не підтверджено і вказані надумані мотиві колегія суддів також визнає методом захисту обвинуваченого з метою уникнення відповідальності, оскільки відсутні будь які підтвердження того , що вказані свідки знайомі будь з ким із учасників ДТП. Потерпілий ОСОБА_10 і свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, неповнолітній ОСОБА_13, ОСОБА_18 на відміну від вказаного, достовірно є знайомими обвинуваченого, так як з ним разом направлялись для сумісного відпочинку. Крім того, особи які знаходились в автомобілі ВАЗ ( Жигули-10) яким керував ОСОБА_20 детально не мали змоги бачити обставини зіткнення автомобілів що сталося позаду їх під час руху , оскільки даний автомобіль знаходився попереду і здійснював подальший рух.

Слідчі Куліш В.В. та Стець М.В. підтвердили правильність, відповідно до вимог діючого законодавства, проведення огляду місця події вказаної ДТП та складення плану схеми із зазначенням тормозного шляху автомобіля «Тойота» протягом 26,6 м відображений на плані-схемі. Вказане ними в повному обсязі підтверджується складеними фото таблицями та іншими фото місця події які маються в матеріалах кримінального провадження, в тому рахунку і підписами понятих, достовірність яких на час розгляду в суді апеляційної інстанції вже не викликає ні яких сумнівів.

Із самої апеляційної скарги обвинуваченого вбачається , що його захисник здійснював відвідування понятих за місцем їх проживання, відповідно до чого понятий ОСОБА_15 в судовому засіданні намагався спростувати можливість використання протоколу огляду місця події та схеми до нього в якості легітимного доказу, вказавши що підписи на вказаних документах не його. Для унеможливлення використання протоколу огляду місця події та схеми до нього , з відповідним скасуванням достовірності та легітимності висновків проведених у справі автотехнічних експертиз ОСОБА_3 звернувся в прокуратуру з заявою про фальсифікацію слідчим Стець М.В. матеріалів кримінального провадження , а саме схеми та протоколу огляду місця ДТП. Але під час надзвичайно ретельного розслідування кримінального провадження стосовно слідчого за заявою обвинуваченого було достовірнішим чином встановлено , що заява обвинуваченого про фальсифікацію матеріалів справи та свідчення в судовому засіданні про це понятого ОСОБА_15 не відповідають дійсності. Дійсність підпису на схемі та протоколу огляду місця ДТП понятого ОСОБА_15 та відповідний факт відсутності фальсифікації з боку слідчого встановлений відповідно до висновків почеркознавчої експертизи № 116 проведеної в установі УНДІСТ та СЕ СБУ в УСБУ. Відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 30.09.2015 року , яка набрала чинності, прокуратурою Полтавської області закрито кримінальне провадження за ст.. 366 КК України стосовно слідчого у даній справі ОСОБА_21 за відсутності складу злочину. Вказаним спростовуються всі апеляційні твердження обвинуваченого про фальсифікацію матеріалів кримінального провадження та не вірного зазначення даних до протоколу огляду місця події та схеми до нього. У колегії суддів правильність вказаного протоколу та схеми та їх даних також не викликає ні якого сумніву в тому і стосовно тормозного шляху автомобіля марки Тойота Авенсіс, оскільки вказаний слід гальмування на схемі зазначений під №3 серед семи інших позначок, тобто його дописати після підпису понятими слідчий не мав технічної змоги.

У судовому засіданні експерт ОСОБА_22, підтвердив правильність висновків автотехнічної експертизи №158 та транспортно-трасологічної експертизи № 132, які проведені на підставі матеріалів кримінального провадження та даних отриманих під час проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_6 від 03 серпня 2013 року та слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_3 від 10 вересня 2013.

Згідно висновку судової транспортно-трасологічної експертизи №132 від 20 серпня 2013 року місце зіткнення автомобілів ОСОБА_17 державний номер НОМЕР_1 та Тойота Авенсіс державний номер НОМЕР_2 знаходиться на правому узбіччі авто дороги ОСОБА_23 - Харків, в районі завершення слідів гальмування автомобіля Тойота Авенсіс державний номер НОМЕР_2 та автомобіля ОСОБА_17 державний номер НОМЕР_1; під час зіткнення повздовжні вісі автомобіля ОСОБА_17 державний номер НОМЕР_1 та автомобіля Тойота Авенсіс державний номер НОМЕР_2 були розташовані під кутом близько ПО ± 10 градусів; у момент первинного контакту автомобіль Тойота Авенсіс державний номер НОМЕР_2 знаходився на правому узбіччі авто дороги ОСОБА_23 - Харків, в районі завершення слідів гальмування, при цьому автомобіль ОСОБА_17 державний номер НОМЕР_1 знаходився під кутом близько 110 ± 10 градусів відносно повздовжньої вісі автомобіля Тойота Авенсіс державний номер НОМЕР_2 (т.1 а.с.88-95).

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи №158 від 26 вересня 2013 року, в діях водія автомобіля ОСОБА_17 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 вбачаються не відповідності з вимогами п.п.10.1., 16.13. Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди;технічна можливість уникнути зіткнення з боку водія автомобіля ОСОБА_17 державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_3 визначалось у виконанні вимог п.п.10.1., 16.13. Правил дорожнього руху України, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру; в заданій дорожній обстановці в діях водія автомобіля Тойота Авенсіс державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 невідповідностей вимогам п.12.3. Правил дорожнього руху України, які б технічної точки зору знаходились у причинному зв'язку з виникненням даної пригоди не вбачається; водій автомобіля Тойота Авенсіс державний номер НОМЕР_2 ОСОБА_6 шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування, тобто виконанням вимог п.12.3. Правил дорожнього руху України, не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем ОСОБА_17 державний номер НОМЕР_1 (а.с.83-158).

Таким чином висновки суду про спростування доводів обвинуваченого та його захисника колегія суддів також вважає вірними, а відповідно вирок суду законним та обґрунтованим, оскільки достовірно доведено причино - наслідковий зв*язок між діями обвинуваченого та настанням вказаної дорожньо-транспортної пригоди внаслідок вини в цьому ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

УХВАЛИЛА :

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення , а вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 30 березня 2015 року щодо ОСОБА_3,- залишити без зміни.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_24 ОСОБА_23