Ухвала суду № 54302736, 02.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №216/536/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/2254/К/15суддя Мазурчак В.М.

Категорія - 58 (І) Доповідач Михайлів Л.В.

УХВАЛА

Іменем України

02 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Михайлів Л.В.,

суддів - Барильської А.П., Ляховської І.Є.,

секретар - Петренко К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, в порядку ст..197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 11 вересня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, треті особи, без самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство «СП «Юстиція», ОСОБА_2 про виключення майна з опису та стягнення частини вартості автомобіля, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області (надалі Центрально-Міського ВДВС Криворізького МУЮ), треті особи, без самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство «СП «Юстиція», ОСОБА_2 про виключення майна з опису та стягнення частини вартості автомобіля, який неодноразово уточнювала та доповнювала.

В обґрунтування позову зазначила, вона та третя особа: ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з серпня 2004 року по 27.04.2011 року. За період спільного життя та за спільні кошти ними був придбаний автомобіль- Шевролле Лацетті, модель NF19B, р/н НОМЕР_1 вартістю 84460 грн., який є спільною частковою власністю кожного із подружжя, по 1/2 частині кожному. Проте позивачу стало відомо, що відповідачем було вилучено технічний паспорт на вказаний автомобіль і накладено на нього арешт у звязку із заборгованістю ОСОБА_2 Автомобіль вилучено і передано на зберігання ПП «СП «Юстиція», що підтверджується актом опису та арешту від 15.07.2011 року. Вартість автомобіля згідно акт опису та арешту майна та висновку експерта, на момент складання акту опису та арешту за №Д10/07/14 від 04.07.2014 року складала 79 199 грн. Враховуючи той факт, що автомобіль було придбано позивачем та ОСОБА_2 у період шлюбу, а отже позивач як дружина має право власності на ? частину транспортного засобу, та того що накладаючи арешт, було порушені її права як співвласника майна, у останній редакції позову, просила суд:

- визнати за позивачем право власності на ? частину автомобіля марки Шевролле Лацетті, модель NF19B, р/н НОМЕР_1 з виключенням вказаної частки автомобіля вартістю 39600 грн. з акту опису та арешту від 15.07.2011 року як майно співвласника.

-стягнути з Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області вартість ? частини вказаного автомобіля у сумі 39 600 грн.

Письмовою заявою від 11.09.2015 року представником позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3, було виключено позовну вимогу про визнання права власності на автомобіль.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 11 вересня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Зокрема, на думку апелянта, суд дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження визначення часток ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у спільному сумісному майні подружжя і що вимога про виключення з опису ? частини автомобіля є передчасною, оскільки в даному випадку позивач в праві звертатись до суду, на підставі с. 70 СК України, якою визначено, що частки майна дружини та чоловіка є рівними. Безпідставно суд посилається в оскаржуваному рішенні суду на той факт, що між позивачем та третьою особою ОСОБА_2 існує спір про розподіл майна подружжя, який на час ухвалення рішення судом не вирішений, що не відповідає дійсності, оскільки позивач з вказаним позовом до суду не зверталась.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заперечень на неї і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає у повні мірі.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вимога позивача про виключення з опису ? частини спірного автомобіля є передчасною, оскільки триває спір у іншому провадженні про розподіл майна подружжя, крім того, позивач не предявила вимоги до ОСОБА_2, зазначивши його в позові третьою особою а не відповідачем по справі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 11, 25 Закону України «Про виконавче провадження», з відповідними змінами (надалі - Закон), державний виконавець під час відкриття або здійснення виконавчого провадження має право накласти арешт на майно боржника.

Згідно зі ст. 57 зазначеного Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Проведення опису майна боржника здійснюється не пізніше ніж протягом місяця з моменту отримання інформації про місцезнаходження майна.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Положеннями ст.60 даного Закону передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до розяснень викладених у пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом предявлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту.

У пункті 4 постанови Пленум Верховного Суду України від 27.06.1976 року №6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» розяснено, що за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на право володіння ним. Відповідачами у справі є боржник, особа в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізовано.

В силу положень ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України та ст. 319 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім, власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав.

Разом з тим, відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводити факт належності особі майна, яке включено до акту опису та на яке накладено арешт можна будь-якими допустимими доказами, суттєвими з яких будуть відповідні розрахункові квитанції, фіскальні чеки та накладні.

Але, в порушення вимог ст.10,60 ЦПК України, ОСОБА_1 не надано ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження свого права власності на ? частину автомобіля марки Шевролле Лацетті, модель NF19B, р/н НОМЕР_1 .

Посилання позивача у апеляційній скарзі про те, що відповідно до ст. 70 СК України, частки майна дружини та чоловіка є рівними, колегією суддів відхиляються враховуючи, що позивач не завила позов саме до ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом не в повній мірі були враховані пояснення позивача щодо відсутності між нею та третьою особою спору про розподіл майна подружжя, не можуть бути взяті колегією суддів до уваги, оскільки вони не спростовуються правильних висновків суду першої інстанції.

Отже, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції зясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 11 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Л.В. Михайлів

Судді: А.П. Барильська

ОСОБА_4