Ухвала суду № 54302330, 09.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8140/15 Справа № 175/3886/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Глущенко Н.Г.

Категорія 19/27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

9 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.

за участю секретаря - Хлус Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

Відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30.12.2014 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити банку в його позовних вимог, посилаючись на те, що воно є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права /т. 2 а. с. 152-154 /.

Зазначеним заочним рішенням від 30.12.2014 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено.

Суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №11285852000 від 22.01.2008 року в сумі 467217,39 грн. (з яких: заборгованість за кредитом 442 535,64 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 24 389,84 грн., пеня - 291,91 грн.) та сплачений позивачем при подачі позову судовий збір у розмірі 3441 грн. / т.2 а. с. 104-105 /.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.01.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») (далі - банк), та ОСОБА_2 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №11285852000 (далі Кредитний договір), відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 75000 доларів США у порядку і на умовах, зазначених у кредитному договорі.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2.2 кредитного договору позичальник зобов'язався належним чином прийняти, використовувати і повернути Банку кредит в повному обсязі, сплатити нараховані проценти, комісії у порядку, терміни та розмірах, що встановленні кредитним договором.

Згідно зі ст. 526ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054Цивільного кодексу України).

Попри взяті на себе зобов'язання, позичальник відповідачка ОСОБА_2 не виконувала в повному обсязі умови кредитного договору стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановленні Кредитним договором терміни.

У зв'язку з цим на адресу позичальника банком було направлено повідомлення-вимогу за вихідним №26-52-1920 від 08.10.2013 року, якими було встановлено строк для погашення простроченої заборгованості за кредитом.

Дану вимогу позичальник отримала 10.10.2013 року. У зв'язку з бездіяльністю позичальника щодо погашення простроченої заборгованості за кредитом згідно п.6.2 кредитного договору, термін повернення кредиту визнано таким, що настав. З цього моменту Банк має право реалізувати своє право на дострокове отримання всієї суми наданого позичальнику кредиту, а також нарахованих процентів за ним.

На день подання позовної заяви до суду позичальником заборгованість так і не погашено.

Так, ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, щозалишилася, та сплати процентів (ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до п.4.1 Кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту Позичальник сплачує Банку додатково до встановленої процентної ставки закредит пеню із розрахункуподвійноїобліковоїставкиНБУ від гривневогоеквіваленту суми простроченого платежу, сума якого розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривнідо валюти заборгованості станом на датунарахування такоїпені, якщосума заборгованості виражена в іноземній валюті.

Станом на 10.11.2013р. заборгованість позичальника перед банком складає 58453,32 доларів США,що в еквіваленті складає 467 217, 39 грн.,з яких: заборгованість за сумою кредиту - 55365,40 доларів США,що в еквіваленті складає 442535,64 грн.;заборгованість за процентами за користування кредитом-3051,40доларів США, що в еквіваленті складає 24389,84 грн.;пеня 36,52доларів США, що в еквіваленті складає 291,91грн.

В якості забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором №11285852000 між банком та ОСОБА_3 22.01.2008 року був укладений Договір поруки №11285852000/П, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався перед банком відповідати за виконання позичальником усіх його зобов'язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

За договором поруки поручителі поручаються перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ст. 553 ЦК України). Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник,

включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв'язку з цим банком на адресу поручителя було направлено вимогу за вих. № 26-52-1921 від 08.10.2013 року, якою повідомлялося про прострочення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором і висувалася вимога до поручителя про її погашення. Однак на момент подачі цієї позовної заяви до суду заборгованість так і не погашено.

За таких обставин, та виходячи з доказів по справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що, в силу ст.ст. 3,11,13-16,526,527,530,1049,1054 ЦК України, - позовні вимоги банку підлягають задоволенню.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував прав і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» в силу умов Кредитного договору №11285852000 від 22.01.2008 року, Договору поруки №11285852000/П від 22.02.2008 оку та ст.ст. 3,11,13-16,526,527,530,1049,1054 ЦК України.

Розрахунок заборгованості по спірному кредитному договору проведено правильно у відповідності з вище зазначеними нормами матеріального права та умовами Кредитного договору №11285852000 від 22.01.2008 року / т. 1 а. с. 70-73 /.

Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідачки не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального і процесуального права та умов кредитного договору.

Відповідно ж до ст. 212 ПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та обєктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Справа розглянута судом першої інстанції у відповідності з вимогами ст. 11 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог і на підставі доказів наданих сторонами.

Доводи відповідачки ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що позивач не надав суду жодних доказів коли, в якій сумі та в якій валюті було надано кредит, - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи письмовими доказами: самим договором про надання споживчого кредиту № 11285852000 від 22.01.2008 року та графіком погашення кредиту (додаток № 1 до договору) /т. 1 а. с.14-20/; додатковою угодою № 1 від 07.02.2009 року до кредитного договору та графіком погашення кредиту (додаток № 1 до додаткової угоди) / т. 1а. с. 22-24 /; договором іпотеки від 22.01.2008 року / т.1 а. с.25-26 /; договором поруки № № 11285852000/П від 22.01.2008 року / т.1 а. с. 27 /; заявою відповідачки ОСОБА_2 про видачу готівки від 22.01.2008 року про видачу їй кредиту в розмірі 75000 доларів США з відповідної відміткою банку про видачу цієї суми (оригінал заяви був оглянутий судом в апеляційній інстанції / т.1 а. с. 79 /; ордером-розпорядженням від 22.01.2008 року про видачу ОСОБА_2кредиту в сумі 75000 доларів США / т. 2 а. с. 30 /; випискою з особового рахунку № 26205163053000 за 22.01.2008 року / т. 2 а. с. 97 /; графіком платежів, визначення сукупної вартості кредиту / т. 2 а. с. 98-98з /; довідками-розрахунками заборгованості за кредитом станом на 10.11.2013 року згідно яких відповідачка проводила оплату кредиту та відсотків з лютого 2008 року по червень 2013 року в доларах США / т. 1 а. с. 70-72 / та іншими документами.

Посилання відповідачки в апеляційній скарзі на те, що банк не надав доказів того, що нею проводилась оплата по спірному кредиту, зокрема банк не зарахував зазначені нею на а. с. 158 в т. 2 грошові суми, які нею були сплачені, - є безпідставними, оскільки згідно довідок-розрахунків заборгованості відповідачки за кредитом та відсотками, станом на 01.10.2013 року, 10.11.2013 року, - банком зараховані грошові кошти, які внесені були відповідачкою в період з 04.02.2008 року по 26.06.2013 року (що зазначені відповідачкою на а. с. 158 в т. 2) / т. 1 а. с. 121-123,70-72 /, якихось квитанцій по яким відповідачкою були внесені грошові кошти в банк, але не були зараховані банком, відповідачка суду не надала.

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання і не спростовують висновки суду першої інстанції та встановлені ним обставини.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303, 307,308 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2014 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: