Рішення № 54301523, 09.12.2015, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 грудня 2015 року Справа № 913/917/15

Провадження №19/913/917/15

За позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м.Київ

до Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат, м.Алчевськ Луганської області

про стягнення 68888 грн 59 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання помічник судді Мєшкова Д.О.

У засіданні брали участь:

від позивача ОСОБА_1, представник за довіреністю, довіреність №14-96 від 18.04.2014;

від відповідача ОСОБА_2, представник за довіреністю, довіреність №01-026-1824 від 25.12.2014.

С У Т Ь С П О Р У:

Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат про стягнення за договором купівлі-продажу природного газу №018/1631-ПР від 24.12.2012 пені в сумі 45575 грн 15 коп., 3% річних у сумі 10517 грн 34 коп., інфляційних втрат в сумі 12796 грн 10 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.10.2015 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 29.10.2015.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 29.10.2015 розгляд справи відкладено на 24.11.2015.

Відповідач відзивом №026-31 вих/15 від 16.11.2015 зазначив, що позивачем при розрахунку пені, 3% річних та інфляційних нарахувань невірно визначено періоди прострочки, що призвело до завищення суми позовних вимог.

23.11.2015 відповідачем подано заяву про розстрочку виконання рішення №026-770 від 20.11.2015, в якій він просить суд приймаючи рішення розстрочити його виконання строком на 2 місяці, починаючи з січня 2016 року, зі сплатою щомісячно рівними частками.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 24.11.2015 розгляд справи відкладено на 09.12.2015.

Позивач письмовими поясненнями б/н від 04.12.2015 зазначив, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу, а є лише засобом для уникнення відповідальності за невиконання зобовязань за договором купівлі-продажу природного газу. Крім того, позивач заперечив проти задоволення заяви відповідача про розстрочку виконання рішення, посилаючись на те, що заборгованість відповідача виникла саме з його вини; що господарська діяльність відповідача не обтяжена довгостроковими кредитами або іншими фінансовими зобовязаннями; що збитки позивача за результатами господарської діяльності за перший квартал 2015 року склали 21 млрд. 904 млн. 139 тис. грн. і що діяльність позивача обтяжена довгостроковими податковими та кредитними зобовязаннями.

У судовому засіданні 09.12.2015 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством Алчевський металургійний комбінат (покупець, відповідач) 24.12.2012 був укладений договір купівлі-продажу природного газу №018/1631-ПР, за умовами якого продавець зобовязався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію ст.10 Закону України Про засади функціонування ринку природного газу, а покупець зобовязується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п.1.1 договору).

Згідно з п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.

Відповідно до п.2.1 договору продавець передає покупцеві з 01.01.2013 по 31.12.2013 газ обсягом до 148500 тис.куб.м, у т.ч. по місяцях кварталів

МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягСічень13500Квітень13000Липень12500Жовтень11000Лютий12500Травень10000Серпень13000Листопад5000Березень13500Червень11500Вересень14000Грудень19000І кв.39500ІІ кв.34500ІІІ кв.39500IV35000

Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, повязану з правом власності на газ (п.3.1 договору).

В п.3.3 договору сторони передбачили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.3.4 договору).

Відповідно до п.5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу становить 3509 грн 00 коп. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%. Крім того, тариф за транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 305 грн 60 коп., крім того ПДВ 20% - 61 грн 12 коп., всього з ПДВ 366 грн 72 коп. До сплати за 1000 куб. м природного газу 3884 грн 78 коп., крім того ПДВ 20% - 776 грн 96 коп., всього з ПДВ 4661 грн 74 коп.

Згідно з п.5.4 договору загальна сума вартості газу та ціна цього договору складається із сум вартості місячних поставок газу.

Оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплати в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1 договору).

В п.7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Згідно з п.11.1 договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки природного газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до їх повного здійснення.

09.07.2013 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу природного газу, якою сторони внесли зміни в п.5.2 договору в частині зміни ціни за газ.

На виконання вказаних умов договору позивач передав, а відповідач прийняв протягом січня-грудня 2013 року природний газ на суму 717373778 грн 14 коп., який останній оплачував несвоєчасно.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших субєктів, зобовязані поновити їх, не чекаючи предявлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Факт поставки позивачем природного газу відповідачу за договором №018/1631-ПР від 24.12.2012 підтверджений матеріалами справи, в т.ч. актами приймання-передачі природного газу (а.с.18-29), та підтверджений відповідачем у відзиві.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.6.1 договору сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється з врахуванням вартості транспортування територією України покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплати в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15-го числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач за поставлений в жовтні 2013 року природний газ повинен був розрахуватися до 14.11.2013, але фактично розрахувався тільки 03.12.2013, що не оспорюється сторонами, тобто має місце неналежне виконання зобовязань за договором №018/1631-ПР від 24.12.2012 за поставлений у жовтні 2013 року природний газ відповідачем.

Порушенням зобовязання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання, тобто неналежне виконання.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 14.11.2013 по 03.12.2013 в сумі 45574 грн 15 коп. суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

В п.7.2 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п.6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Згідно з ч.1 ст.223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Пунктом 1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

Частиною 5 ст.254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Підпунктом 1.9 п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобовязання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (ч.2 ст.252 Цивільного кодексу України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобовязання визначено по 1 серпня 2014 року або включно до 1 серпня 2014 року, то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Як вже зазначалось, в п.6.1 договору сторони передбачили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, останнім днем виконання зобовязання в даному випадку є 13 число місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення пені за порушення зобовязання з оплати поставленого в жовтні 2013 року природного газу (а.с.34), суд прийшов до висновку, що позивачем безпідставно день фактичної сплати суми заборгованості (03.12.2013) включений в період часу, за який здійснюється нарахування пені.

Враховуючи викладене, суд вважає належним наступний розрахунок пені:

Сума боргуОплатаПеріод простроченняКількість днів простроченняОблікова ставка НБУ, %Сума пеніЗа зобовязанням жовтня 2013 року 6398049,2803.12.2013 в сумі 6398049,2814.11.2013-02.12.2013196,543296,39 Разом: 43296,39З огляду на викладене обґрунтованою є пеня в сумі 43296 грн 39 коп.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за листопад 2013 року в сумі 12796 грн 10 коп. господарський суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобовязання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Підпунктом 3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань передбачено, що згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий курєр. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з ст.ст.17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с.34) господарський суд зазначає про те, що ці нарахування повинні здійснюватись з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, тобто поставка природного газу у жовтні 2013 року повинна була бути оплачена до 14.11.2013, а нараховувати інфляційні втрати позивач мав право з грудня 2013 року. Оскільки відповідач 03.12.2013 повністю оплатив поставлений позивачем у жовтні 2013 року природний газ, враховуючи приписи пп.3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань позивач не мав права здійснювати нарахування інфляційних втрат.

З огляду на викладене, у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за листопад 2013 року в сумі 12796 грн 10 коп. слід відмовити.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 14.11.2013 по 03.12.2013 в сумі 10517 грн 34 коп. підлягає задоволенню частково в сумі 9991 грн 47 коп., оскільки при розрахунку 3% річних (а.с.34) позивачем день фактичної сплати суми заборгованості включений в період часу, за який здійснюється їх нарахування.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок 3% річних:

Сума боргуОплатаПеріод простроченняКількість днів простроченняРозмір %Сума 3% річнихЗа зобовязанням жовтня 2013 року 6398049,2803.12.2013 в сумі 6398049,2814.11.2013-02.12.20131939991,47 Разом: 9991,47Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Відносно заяви відповідача №026-770 від 20.11.2015 про розстрочку виконання рішення, в якій він просить суд приймаючи рішення розстрочити його виконання строком на 2 місяці, починаючи з січня 2016 року, зі сплатою щомісячно рівними частками, суд зазначає наступне.

В обґрунтування зазначеної заяви відповідач посилається на те, що: заборгованість за договором виникла через обставини, які мають характер форс-мажорних, а саме через проведення на території Луганської та Донецької областей антитерористичної операції; що в результаті заборони залізничного сполучення по ст.Коммунарськ відповідач не мав можливості доставити продукцію своїм покупцям, а отже і отримати грошові кошти за цю продукцію, які належало перерахувати позивачу; що з 11.08.2014 у звязку з неодноразовим знеструмленням, відсутністю сировини відповідач вимушений був здійснити гарячу консервацію цехів основного виробництва; що відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі і за перше півріччя 2015 року має збитки на суму 14820,42 тис. грн.; що з липня 2015 року відповідач поступово відновлює свою роботу і згідно з наказом №313 від 31.07.2015 основні засоби були введені в експлуатацію.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підпунктами 7.1.1 та 7.1.2 п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України від 17.10.2012 №9 передбачено, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно з пп.7.2 п.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України від 17.10.2012 №9 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сімї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Частиною 2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач повинен довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у справі.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обовязковим.

Відносно доводів Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат про те, що проведення на території Луганської області, зокрема у м.Алчевську, де знаходиться відповідач, безпосередньо вплинуло на діяльність і фінансовий стан підприємства, господарський суд зазначає наступне.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманої на сайті https://usr.minjust.gov.ua місцезнаходженням відповідача є: вул.Шмідта, б.4, м.Алчевськ Луганської області, 94202.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції №1669-VIІ від 02.09.2014 (далі - Закон №1669-VIІ) моментом початку Антитерористичної операції є дата набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року №405/2014. Цей Указ набрав чинності 14.04.2014.

Статтею 2 Закону №1669-VIІ передбачено, що населені пункти, де проводилася антитерористична операція, визначаються у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку.

Кабінетом Міністрів України 30.10.2014 розпорядженням №1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

05.11.2014 Кабінет Міністрів України розпорядженням №1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р.

Розпорядження №1079-р від 05.11.2014 було оскаржено до адміністративного суду в межах справ № 826/18330/14 та № 826/18327/14.

Кабінетом Міністрів України 02.12.2015 розпорядженням №1275-р, яке набрало чинності з 02.12.2015, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (надалі - Перелік).

Як зазначалось вище місцезнаходженням відповідача є м.Алчевськ Луганської області і воно включено до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

У звязку з проведенням на території м.Алчевська Луганської області антитерористичної операції, наказом директора підприємства відповідача №686 від 11.08.2014 через виробничу необхідність, що повязана з відсутністю сировини, було здійснено гарячу консервацію цехів основного виробництво, тобто фактично зупинено роботу підприємства.

Наказом директора Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат від 31.07.2015 №313 було знято з 13.07.2015 з гарячої консервації основні засоби виробництво, тобто фактично частково відновлено роботу підприємства.

Відповідно до звіту про фінансові результати роботи Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат за перше півріччя 2015 року відповідач має збитки на суму 14820,42 тис. грн.

Господарський суд вважає, що вказані відповідачем обставини безпосередньо вплинули на господарську діяльність підприємства відповідача та його фінансовий стан, але перш за все слід враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Як зазначив позивач та підтвердив це документально, збитки Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за результатами господарської діяльності за перший квартал 2015 року склали 21 млрд. 904 млн. 139 тис. грн. Крім того, господарська діяльність позивача обтяжена довгостроковими податковими та кредитними зобовязаннями.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача №026-770 від 20.11.2015 про розстрочку виконання рішення.

Судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства Алчевський металургійний комбінат, вул.Шмідта, б.4, м.Алчевськ Луганської області, ідентифікаційний код 05441447, на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, вул.Б.Хмельницького, б.6, м.Київ, ідентифікаційний код 20077720, пеню в сумі 43296 грн 39 коп., 3% річних у сумі 9991 грн 47 коп., судовий збір у сумі 942 грн 17 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В решті позову відмовити.

4. У задоволенні заяви відповідача №026-770 від 20.11.2015 про розстрочку виконання рішення відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.12.2015.

Суддя Т.В. Косенко