Ухвала суду № 54301504, 03.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а

Апеляційне провадження № 22-ц/796/13559/2015 Головуючий в суді 1 інстанції - Васалатій К.А.

Доповідач - Ящук Т.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Ящук Т.І.

суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.

при секретарі Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», яка подана представником КРАПІВЦЕВОЮ Оленою Олександрівною, на ухвалу судді Оболонського районного суду м. Києва від 22 червня 2015 року про відкриття провадження по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживача фінансових послуг,

встановила:

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22 червня 2015 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача фінансових послуг, стягнення коштів банківського вкладу.

Не погоджуючись з ухвалою, представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» - Крапівцева О.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та передати справу до суду першої інстанції для вирішення питання про підсудність спору, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині недотримання правил підсудності.

Вказувала, що правовідносини, що склались між позивачем та відповідачем, не підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів», а тому справа підлягає розгляду за правилами ч. 2 ст. 109 ЦПК України.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, доказів поважності причин неявки суду не подано, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у його відсутності згідно з вимогами ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк» про захист прав споживача фінансових послуг. Відповідно до змісту позовної заяви та доданих матеріалів, місце проживання позивача - АДРЕСА_1, місце знаходження відповідача - м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50.

Відкриваючи провадження у справі, суд в оскаржуваній ухвалі виходив з того, що позовна заява подана з додержанням вимог ст. ст. 119, 120 ЦПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає нормам процесуального права та матеріалам справи.

Частиною 2 ст. 109 ЦПК України передбачено правило загальної територіальної підсудності, згідно з яким позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Статтею 110 ЦПК України передбачено підсудність справ за вибором позивача. Зокрема, ч. 5 ст. 110 ЦПК України визначено, що позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Відповідно до ч. 14 ст. 110 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу.

Як вбачається з позовної заяви, звертаючись до суду з позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», позивач ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача кошти за вкладом «Стандарт на 12 міс.» від 22.03.2013 року у валюті вкладу разом з нарахованими відсотками у загальному розмірі 20 481,01 доларів США.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_3 є вкладником за договором про надання банківських послуг, а саме вкладу «Стандарт на 12 міс.» від 22.03.2013 року та відповідно споживачем послуг банку.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частиною 2 ст. 1058 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором ( стаття 633 цього Кодексу).

Статтею 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Позивачем заявлено позов про виконання договору про банківський вклад, тобто з приводу надання відповідачем фінансових послуг, тому, крім спеціального законодавства, правовідносини сторін регулюються також і Законом України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції діяв у межах закону, і зважаючи на вимоги ч.5 ст. 110 ЦПК України дійшов вірного висновку про підсудність справи Оболонському районному суду м. Києва, оскільки ОСОБА_3 як споживач звернувся в суд за своїм зареєстрованим місцем проживання, що територіально відноситься до Оболонського району м. Києва.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що даний позов необхідно пред'являти за місцезнаходженням відповідача відповідно до ч. 2 ст. 109 ЦПК України, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи суперечать положенням ч. 14 ст. 110 ЦПК України щодо наявності у позивача права вибору між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апелянта про порушення судом правил підсудності при відкритті провадження у справі є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням вимог процесуального закону, підстави для її скасування - відсутні, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 311-315, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - відхилити.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 22 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий : Судді: