Постанова № 54300998, 01.12.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01 грудня 2015 р. № 820/3630/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Тітова О.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якій просить суд:

- визнати дії Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області протиправними, порушуючими права та законні інтереси Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1;

- скасувати Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 03.04.2015 року №795/9/20-23-22-01-05, винесене першим заступником начальника Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області Гулаковою Н.Л. щодо застосування повного адміністративного арешту майна платника податків ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1), що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що з рішенням від 03.04.2015 року №795/9/20-23-22-01-05 не згоден, дії відповідача вважає протиправними. Згідно з п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків є виключним засобом забезпечення виконання платником податків його зобов'язоністю які передбачені законом. Позивач вважає себе законослухняним платником податків і ніколи не допускав порушень податкового законодавства, що також відомо і відповідачу.

В судове засідання позивач та представник позивача не прибули, надали суду заяву в якій просили розглядати справу без своєї участі в порядку письмового провадження.

Представником відповідача, через канцелярію суду надано клопотання в якій останній просить розгляд справи здійснювати без своєї участі у зв'язку з зайнятістю представників ХОДПІ в інших справах.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем та відповідно до ліцензій, які видана Головним управлінням Міндоходів у Харківській області має право здійснювати роздрібну торгівлю тютюновими виробами та алкогольними напоями (а.с.73-74).

Державною фіскальною службою України Головного управління ДФС у Харківській області прийнято наказ від 18.03.2015 року №30 «Про організацію проведення фактичних перевірок» (а.с.24).

У додатку №2 до вищезазначеного наказу у переліку суб'єктів господарювання, які підлягають фактичним перевіркам значиться ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1), магазин за адресою Харківський р-н, с. Травневе, вул. Фабрична, 1.

Державною фіскальною службою України Головного управління ДФС у Харківській області видано направлення на перевірку №286 від 26.03.2015 року - головному державному ревізору - інспектору Головного управління ДФС у Харківській області Путятіній Олені Василівни, та №285 від 26.03.2015 року головному державному ревізору - інспектору Головного управління ДФС у Харківській області Засядько Яні Миколаївні (а.с.22-23).

Так, 31 березня 2015 року головними державними ревізорами - інспекторами Головного управління ДФС у Харківській області Путятіною О.В. та Засядько Я.М. складено акт №6/223/НОМЕР_1 недопуску до проведення фактичної перевірки (а.с.22).

Начальник управління податкового аудиту О.Т. Матвієнко звернувся до першого заступника начальника Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області зі зверненням про застосування адміністративного арешту майна платника податків де просив застосувати повний адміністративний арешт майна платника податків СГ-ФО ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1).

Контролюючим органом 03.04.2015 року прийнято рішення №795/9/20-23-22-01-05 про застосування адміністративного арешту майна платника податків яким вирішено застосувати повний адміністративний арешт майна платника податків ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ), що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою Харківський район, АДРЕСА_1 (а.с.26).

Суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 160 створено Державну фіскальну службу України як центральний орган виконавчої влади внаслідок реорганізації Міністерства доходів і зборів України шляхом перетворення.

Відповідно до п.1 Положення про Державну фіскальну службу України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 року №236, Державна фіскальна служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує державну податкові політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавств з питань сплати єдиного внеску.

Відповідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, нафтопродуктів, палива моторного альтернативного, скрапленого газу; у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації. Фактична перевірка, що здійснюється за наявності обставини, визначеної у пункті 80.2.6, може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки. Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція. Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо). Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб'єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції. Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

Тобто в ст. 80 Податкового кодексу України, законодавець чітко визначив перелік підстав, відповідно до яких, контролюючим органом може бути проведено фактичну перевірку.

З дослідженого у судовому засіданні наказу від 18.03.2015 року №30 «Про організацію проведення фактичних перевірок» встановлено, що контролюючий орган керувався п.п 80.2.2, 80.2,3, 80.2.4, 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Будь яких доказів, що слугувало причиною прийняття наказу від 18.03.2015 року №30 «Про організацію проведення фактичних перевірок» які передбачені п.п 80.2.2, 80.2,3, 80.2.4, 80.2.6 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, відповідачем суду не надано.

За змістом п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України визначено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Дослідивши в судовому засіданні направлення на перевірку №286 від 26.03.2015 року та №285 від 26.03.2015 року суд зазначає, що в даних направленнях не зазначені службові посвідчення осіб які повинні провести перевірку.

Окрім того, в позовній заяві позивачем вказано, що особи які представились працівниками податкової інспекції, відмовились на неодноразові прохання продавця Грищенко Н.Г., пред'явити службові посвідчення.

Відповідачем не було доведено факту пред'явлення продавцю Грищенко Н.Г., службових посвідчень осіб, окрім того суд повторно наголошує на тому, що в направленнях на перевірку №286 від 26.03.2015 року та №285 від 26.03.2015 року не зазначені службові посвідчення осіб які повинні провести перевірку.

Відповідно п. 81.2 ст. 81 Податкового кодексу України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Згідно з положеннями п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу до цього платника податків може бути застосований адміністративний арешт майна.

Тобто, у суду є всі підставі вважати, що у представника платника податків, який фактично проводить розрахункові операції, а саме, у продавця Грищенко Н.Г. були всі підставі для відмови у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки а тому і законних підстав відповідно до п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України для проведення документальної перевірки у посадових осіб контролюючого органу не було.

Відповідно п.п. 94.6.1 п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у п. 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Наказом Міністерства доходів і зборів України "Про функціональні повноваження структурних підрозділів територіальних органів Міндоходів" від 30.12.2013 року № 888 затверджено перелік та зміст функцій, які здійснюють структурні підрозділи головних управлінь Міндоходів в областях, містах Києві та Севастополі, Міжрегіонального головного управління Міндоходів - центрального офісу з обслуговування великих платників податків (Додаток 1 до Наказу № 888), а також перелік та зміст функцій, які здійснюють структурні підрозділи державних податкових інспекцій у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об'єднаних та спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників податків (Додаток 3 до Наказу №888).

Згідно п. 1.117 Додатку 1 до вказаного Наказу, відповідні структурні підрозділи ГУ Міндоходів у Харківській області, виконуючи функцію з організації роботи щодо застосування адміністративного арешту (арешту) майна платників податків та/або зупинення видаткових операцій на їх рахунках у банку, фінансових санкцій до платників єдиного внеску, здійснюють лише процедури щодо організації роботи підвідомчих підрозділів ДПІ щодо застосування адміністративного арешту майна, підготовки пропозицій стосовно застосування адміністративного арешту майна та коштів на рахунку платника податків, який має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на рахунках у банку такого платника податків.

Крім того, положеннями п. 3.117 Додатку 3 до цього Наказу на відповідні підрозділі ДПІ покладено здійснення функції з застосування адміністративного арешту (арешту) майна платників податків та/або зупинення видаткових операцій на їх рахунках у банку, а також проведення комплексу робіт із застосування адміністративного арешту майна та коштів на рахунку платника податків, який має податковий борг, та/або зупинення видаткових операцій на рахунках у банку такого платника податків тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що рішення від 03.04.2015 року №795/9/20-23-22-01-05, винесене першим заступником начальника Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області Гулаковою Н.Л. щодо застосування повного адміністративного арешту майна платника податків ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1), прийняте не на підставі, та не в межах повноважень та у спосіб чинного законодавства.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем надано суду докази правомірності своїх дій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є документально не обґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати дії Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області протиправними, порушуючими права та законні інтереси Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.

Скасувати Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 03.04.2015 року №795/9/20-23-22-01-05, винесене першим заступником начальника Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області Гулаковою Н.Л. щодо застосування повного адміністративного арешту майна платника податків ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1), що перебуває (розміщене, зберігається) за адресою: АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Тітов О.М.