Постанова № 54300981, 19.10.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 р. Справа № 804/11146/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГончарової Ірини Анатоліївни при секретаріВакуленко А.Л. за участю: представник позивача представник відповідача Зибало Н.О. Немченко К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод", дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Межрегіонального Головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Металургійне підприємство "Дніпродзержинскький сталеварний завод" дочірнє підприємство публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить :

-визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Межрегіонального Головного управління Міндоходів по не підготовці висновку про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4 030 891, 32 грн. з Державного бюджету України згідно з поданими металургійним підприємством "Дніпродзержинський сталеливарний завод", дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" заявами від 02.04.2015 року №03-01/253 та від 15.06.2015 року №03-01/452 по не направленню такого висновку для виконання відповідному органу Державного казначейства України;

-стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод", дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" суму надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприєств у розмірі 4 030 891, 32 грн (чотири мільйони тридцять тисяч вісімсот дев'яносто одна гривня, 32 коп. )

В обґрунтування позову зазначено, що на виконання вимог чинного законодавства платіжними дорученнями №135 та №292 було сплачено авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 921, 452 00 грн. та на суму 1921 452, 00 грн. За результатами господарської діяльності за 2014 рік підприємство мало збитки, що відображено у річній декларації з податку на прибуток приватних підприємств, яка надана відповідачу у встановлений строк. Позивач зазначає, що в картці особового рахунку здійснюється нарахування від'ємної різниці між сумою нарахованого податку на прибуток за 2014 рік та сумою нарахованих щомісячних авансових внесків з податок на прибуток за 2014 рік, таким чином на рахунку підприємства рахується переплата у розмірі 4 030 891,32 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, просив задовольнити його з підстав зазначених у ньому.

У судовому засіданні представник відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Межрегіонального Головного управління Міндоходів (далі- відповідач 1) проти задоволення позову заперечував, з підстав наведених у письмових запереченнях, у яких зазначив що, авансовий внесок з податку на прибуток, нарахований у податковій звітності є узгодженою сумою податкового зобов'язання платника податку, а переплата на особовому рахунку у сумі 4 030 891, 32 грн. підприємством було використано в рахунок погашення поточних платежів. Відповідач зазначає, що переплата, яка виникла на особовому рахунку не є надміру сплаченими грошовими зобов'язаннями до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, а є сплатою узгоджених сум грошових зобов'язань по авансовій сплаті з податку на прибуток.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області ( далі - відповідач 2) належним чином повідомлений про час, дату та місце судового розгляду не з'явився, повістка про розгляд справи отримана представником відповідача 09.09.2015 року.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 03.02.2015 року Металургійне підприємство "Дніпродзержинскький сталеварний завод" дочірнє підприємство публічного акціонерного товариства "Дніпровагонмаш" подало до Спеціалізовної державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління доходів звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, відповідно до якої у рядку 14 податок на прибуток за результатами попереднього звітного періоду поточного року з урахуванням уточнень складає - 4 028, 338 грн.

Крім того, сплата авансових внесків підтверджується платіжними дорученнями №135 від 29.01.2014 року та №292 від 28.02.2014 року.

Відповідно до акту звірення розрахунків платника № 464-20 від 18.03.2015 року за період з 01.01.2015 року до 28.02.2015 року по податку на прибуток підприємств позитивне сальдо розрахунків з бюджетом складає 4 030 891, 32 грн, який складений і підписаним посадовою особою СДПІ у м.Дніпропетровську МГУМ і головним бухгалтером ДП "Стальзовод" .

Судом встановлено, що переплата з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4 030 891, 32 грн виникла внаслідок сплати платіжними дорученнями авансових внесків №135 від 29.01.2014 року та №292 від 28.02.2014 року з податку на прибуток приватних підриємств на суму 1 921 452, 00 грн. та 1 921 452, 00 грн. відповідно. Решта суми у розмірі 2 553, 32 грн. переплата минулих періодів та у розмірі 185 434, 00 грн. - взаємозалік авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств за березень 2014 року та суми переплати авансового внеску з податку на прибуток приватних підприємств. Заборгованість у позивача відсутня.

Судом встановлено, що позивач 02.04.2015 року звернувся з заявою №03-01/253 до СДПІ з обслуговування великих платників податку м.Дніпропетровську МГУМ про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств за 2014 рік у сумі 4 030 891, 32 грн. шляхом перерахування вказаних коштів на зазначений в заяві розрахунковий рахунок платника податку.

15.06.2015 року позивач повторно звернувся з заявою про повернення з Державного бюджету України надміру сплаченої суми грошового зобов'язання. Проте, висновку або відмови щодо повернення надміру сплаченої суми грошового зобов'язання не було надано.

Надаючи правову оцінку відносин суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 57.1 ст 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 4 п.57.1 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій), у тому числі визначених пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов'язання з цього податку, без подання податкової декларації.

Згідно з п. 46.1. ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 50.1. ст.50 Податкового кодексу встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Положенням підпункту 17.1.10. п.17.1. ст..17 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 97.6 ст. 97 Податкового кодексу України у разі якщо суми надміру сплачених грошових зобов'язань або суми невідшкодованих податків з відповідного бюджету перевищують суми грошових зобов'язань або податкового боргу перед таким бюджетом, суми перевищення використовуються для погашення грошових зобов'язань або податкового боргу перед іншими бюджетами, а за відсутності таких зобов'язань (боргу) перераховуються у розпорядження такого платника податків.

Пунктом 43.1 ст. 43 Податкового кодексу України визначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У пунктах 43.3, 43.3., 43.5 ст. 43 Податкового кодеку визначений порядок здійснення повернення сум грошового зобов'язання.

Так, обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку, на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету, повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше, ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви, готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у порядку, встановленому Державним казначейством України.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Положеннями п.43.6 ст.43 визначено, що повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Зазначені положення Податкового кодексу були деталізовані Порядком взаємодії територіальних органів Міністерства Доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого спільним наказом Міністерства доходів і зборів України та Міністерства фінансів України від 30.12.2013 року № 882/1188 ( далі- Порядок 882/1188)

Зокрема, відповідно до п.п. 5, 7, 10 Порядку №882/1188, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом Міндоходів на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Орган Міндоходів на підставі даних особових рахунків платників готує висновок за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

За платежами, належними державному бюджету, орган Міндоходів у строк не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви передає висновки згідно з Реєстром висновків за платежами, належними державному бюджету, для виконання відповідному органу Казначейства.

На підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку.

Підстави для здійснення повернення органами казначейства помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань передбачена положеннями Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787, та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1650/24182.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно з ст. ст. 43, 45, 78 Бюджетного кодексу України, ст. 43 Податкового кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

З урахуванням вищезазначеного та того, що за позивачем обліковується надмірна сплата єдиного податку на прибуток підприємств по сплаті податків, яка підтверджується актом про звірення розрахунків платника № 464-20 від 18.03.2015 року за період з 01.01.2015 року до 28.02.2015, для повернення якої позивач подав письмову заяву, вказавши напрям перерахування грошей, а податковим орган не був підготовлений висновок про їх повернення відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги та доведеність протиправної бездіяльності Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків.

Судом встановлено, що позивачем було виконано усі вимоги податкового законодавства для повернення надміру сплаченої суми грошового зобов'язання, проте відповідачем - 1 всупереч вимогам законодавства не підготовлено необхідний висновок про повернення необхідних сум коштів з відповідного бюджету, що мало наслідком відсутність можливості в органу Державного казначейства України фактично здійснити дії, спрямовані на повернення надміру сплачених коштів.

Враховуючи встановлене судом право позивача на повернення суми сплаченого грошового зобов'язання, та з урахуванням порядку повернення коштів помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів підлягає задоволенню і та вимога, яка безпосередньо випливає з першої вимоги, а саме стягнення з Державного бюджету України на користь позивача надміру слачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи встановлені судом обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд прийшов до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 94 КАС України, суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 560, 28 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод", дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Межрегіонального Головного управління Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області- задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Межрегіонального Головного управління Міндоходів по не підготовці висновку про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 4 030 891, 32 грн. з Державного бюджету України згідно з поданими металургійним підприємством "Дніпродзержинський сталеливарний завод", дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" заявами від 02.04.2015 року №03-01/253 та від 15.06.2015 року №03-01/452 по не направленню такого висновку для виконання відповідному органу Державного казначейства України.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на користь Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод", дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" суму надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприєств у розмірі 4 030 891, 32 грн ( чотири мільйони тридцять тисяч вісімсот дев'яносто одна гривня, 32 коп. )

Присудити з Державного бюджету України на користь Металургійного підприємства "Дніпродзержинський сталеливарний завод", дочірнє підприємство ПАТ "Дніпровагонмаш" судові витрати у розмірі 560, 28 грн. ( п'ятсот шістдесят гривень 28 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 жовтня 2015 року.

Суддя І.А. Гончарова