Постанова № 54300555, 11.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

11 грудня 2015 року 09:07 справа №826/15507/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами – адміністратор пенсійних фондів “ДС-Фінанс”

до

Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами – адміністратор пенсійних фондів “ДС-Фінанс” (далі по тексту – позивач, ТОВ “КУА “ДС-Фінанс”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Святошинському районі), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 квітня 2015 року №0001512202 та №0001522202.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2015 року відкрито провадження у справі №826/15507/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засіданні 02 листопада 2015 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позову заперечив; за спільним клопотанням сторін на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі від 21 квітня 2015 року №0001512202 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135, пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України ТОВ “КУА “ДС-Фінанс” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на 6 935 632,50 грн., у тому числі за основним платежем на 5 548 506,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1 387 126,50 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі від 21 квітня 2015 року №0001522202 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України за порушення підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135, пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України ТОВ “КУА “ДС-Фінанс” суму від’ємного значення оподаткування податком на прибуток на 1 190 810,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 06 квітня 2015 року №172/26-57-22-01/35317186 “Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ “КУА АПФ “ДС-Фінанс” код за ЄДРПОУ 35317186 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 року” (далі по тексту – акт перевірки).

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135, пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5 548 506,00 грн., у тому числі за 2012 рік, та завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування за 2013 рік.

Встановлені в акті перевірки порушення мотивовані наступним: 1) за перевірений період ТОВ “КУА “ДС-Фінанс” укладало договори купівлі-продажу векселів, які суперечать законодавству, оскільки вексель, відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про інвестиційну діяльність” від 22 грудня 2011 року №4218-VI, не є об’єктом інвестиційної діяльності; за результатами перевірки не вдалося підтвердити інформацію про емітентів векселів; виходячи із наведеної інформації відповідач вважає, що зазначені операції не є операціями з цінними паперами, а витрати на придбання векселів не є витратами з придбання цінних паперів, тому ці операції є відступленням права вимоги, що повинно збільшити доходи; 2) згідно з укладеними за перевірений період договорами відступлення права вимоги ТОВ “КУА “ДС-Фінанс” отримувало грошові кошти за відступлені права вимоги; на думку відповідача, зазначені операції за економічним змістом є операціями з факторингу, а договори – договорами факторингу; тому позивач неправомірно не відніс до складу доходів нараховані суми від операцій з факторингу.

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення, виходячи з необґрунтованості та помилковості висновків акта перевірки; всі операції з купівлі-продажу векселів є операціями з цінними паперами, оформлені первинним документами та були відображені у додатку ЦП до податкової декларації з податку на прибуток підприємства; у межах спірних правовідносин не укладались договори факторингу, однак, у будь-якому разі оподаткування операцій з відступлення права вимоги та операцій факторингу є однаковими та регулюються підпунктом 153.5 статті 153 Податкового кодексу України; операції з відпилення права вимоги відображені у податковому обліку, а їх фінансовий результат дорівнює 0,00 грн.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю підтримав висновки акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред’явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Матеріали справи підтверджують, що за перевірений період ТОВ “КУА “ДС-Фінанс” здійснювало операції з купівлі-продажу векселів, перелік яких наведено на сторінках 5-11 акта перевірки, результати яких відображало

Позивач відображав фінансові результати по вказаних операціях з векселями в окремому податковому обліку за правилами пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України у додатку ЦП до рядка 03.20 додатка ІД до податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за 2012 рік.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами в розрізі окремих видів цінних паперів, деривативів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Абзаци другий та третій пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України вказують, що для цілей цього підпункту під терміном “доходи” слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв’язку з таким продажем, обміном, викупом емітентом, погашенням або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв’язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Під терміном “витрати” слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв’язку з таким придбанням.

Згідно абзаців п’ятого та шостого пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України, якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від’ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від’ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що до складу доходів платника податку може включатися виключно прибуток за операціями з цінними паперами, а саме перевищення доходів над витратами, понесеними (нарахованими) платником податку внаслідок придбання цінних паперів протягом відповідного звітного періоду.

Разом з тим, доказів на підтвердження того, що за операціями з купівлі-продажу векселів ТОВ “КУА “ДС-Фінанс” отримало прибуток та не включило його до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, відповідачем до суду не надано.

Відповідач вважає, що операції з купівлі-продажу векселів у межах спірних правовідносин не є операціями з цінними паперами, оскільки такі векселі не є об’єктами інвестиційної діяльності.

На думку суду, такі твердження відповідача є помилковими та не відповідають загальним принципам обігу векселів, що визначені в Уніфікованому законі про переказні векселі та прості векселі та Законах України “Про обіг векселів в Україні”, “Про цінні папери та фондовий ринок”.

Особливості обігу векселів визначені в Уніфікованому законі про переказні векселі та прості векселі та Законах України “Про обіг векселів в Україні”, “Про цінні папери та фондовий ринок”.

Відповідно до визначення частини першої статті 14 Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Стаття 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі встановлює, що простий вексель містить: (1) назву “простий вексель”, яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов’язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Відповідно до статті 76 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті.

Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред’явленням. При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця. Простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця.

У свою чергу, відповідачем не наведено, а судом не встановлено, що векселі, які були об’єктом купівлі-продажу у межах спірних правовідносин, не відповідають вимогам статті 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі та мають сили простого векселя.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що згідно Закону України “Про інвестиційну діяльність” вексель не є об’єктами інвестиційної діяльності, оскільки зазначене не позбавляє векселі статусу цінних паперів та не впливає на порядок оподаткування операцій з векселями.

Так само необґрунтованими є посилання відповідача на неможливість проведення зустрічних звірок емітентів векселів та продавців векселів, оскільки зазначені обставини не позбавляють вексель статусу цінного паперу.

Помилковими є також твердження відповідача про те, що кошти, отримані у зв’язку із продажем векселів є доходом за операціями з відступлення права вимоги.

Так, відповідно до підпункту 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України відступлення права вимоги – це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Порядок оподаткування операцій з відступлення права вимоги визначено пунктом 153.5 статті 153 Податкового кодексу України, відповідно до абзацу першого якого з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов’язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

Зі змісту визначення “відступлення права вимоги” та положень пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України вбачається, що норми зазначеного пункту не врегульовують порядок обліку та оподаткування операцій з цінними паперами, а тому його дія не може поширюватися на операції ТОВ “КУА “ДС-Фінанс” з купівлі-продажу векселів.

За таких підстав суд вважає, що висновки акта перевірки про заниження позивачем доходів за даним епізодом порушення є помилковими та не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України.

В частині висновків акта перевірки про заниження доходів по операціям з відступлення права вимоги та факторингу суд керується наступним.

Суд встановив, що перевірений період ТОВ “КУА “ДС-Фінанс” відступило право вимоги за договорами купівлі-продажу цінних паперів, укладеним між позивачем та ТОВ “Форум-Інвест”, на підставі договорів відступлення права вимоги від 12 серпня 2013 року №82/10-12, №76-28/12, №20/24-12, №7-30/12.

На думку відповідача, зазначені договори відповідають ознакам договору факторингу, що призвело до заниження доходів від операцій із відступлення права вимоги.

Суд звертає увагу, що відступлення права вимоги та факторинг є різновидами заміни кредитора у зобов’язанні, які мають певні відмінності, проте в плані оподаткування вказані операції є ідентичними, оскільки Податковий кодекс України встановлює один порядок оподаткування операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов’язань відповідно до пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України.

Так, за правилами, встановленими у пункті 153.5 статті 153 Податкового кодексу України, з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов’язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

При першому відступленні зобов’язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.

Якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов’язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов’язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку.

Якщо витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов’язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов’язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, від’ємне значення не включається до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи.

Таким чином, фінансовий результат від операцій з відступлення права вимоги та фінансовий результат від операцій з факторингу визначають за однакою процедурою, відповідно, кваліфікація укладених позивачем правочинів в якості договорів факторингу не самостійно не впливає на їх фінансовий результат.

Як зазначає позивач, та не спростовано відповідачем, фінансовий результат від операцій з відступлення права вимоги дорівнює 0,00 грн., у зв’язку із чим такі операції не відображались у складі податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік.

Відповідачем не наведено з посиланням на відповідні первинні документи, що ТОВ “КУА “ДС-Фінанс” не віднесло до складу доходів отриманий прибуток від операцій з відступлення права вимоги чи занизило його, та не надано відповідних доказів.

Враховуючи викладене, на думку суду, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України є помилковими, не підтверджуються належними доказами.

Таким чином, збільшення позивачу суми грошового зобов’язання з податку на прибуток та зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування є протиправним, а податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі від 21 квітня 2015 року №0001512202 та №0001522202 підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Святошинському районі не доведено правомірність та обґрунтованість збільшення позивачу оскаржуваної суми грошового зобов’язання з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “КУА “ДС-Фінанс” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами – адміністратор пенсійних фондів “ДС-Фінанс” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 21 квітня 2015 року №0001512202 та №0001522202.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами – адміністратор пенсійних фондів “ДС-Фінанс” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко