Постанова № 54300242, 07.12.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

07 грудня 2015 року (15 год. 30 хв.) Справа № 808/3867/15 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Киселя Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Мащенко Д.В.,

представника позивача - Проніної С.М.,

представника відповідача - Рєзнікової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехсоюз 2010» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень.

16.07.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехсоюз 2010» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить: скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.03.2015 №0000162200, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 16653,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 13323,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3330,75 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 05.03.2015 №0000172200, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1203,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 963,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 240,75 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Пірол СКФ», ТОВ «Кротол-Плюс С», ТОВ «Спец Колор Трейд» за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт від 16.02.2015 №95/08-25-22-011/37221894 (далі - Акт перевірки). На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.03.2015 №0000162200, №0000172200. Висновки Акту перевірки позивач вважає необґрунтованими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення на думку позивача є безпідставними та підлягають скасуванню.

Ухвалою від 20.07.2015 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 04.08.2015.

Провадження у справі неодноразово зупинялось за клопотаннями сторін, востаннє ухвалою від 25.11.2015 за клопотанням представника відповідача провадження у справі було зупинено до 07.12.2015.

Ухвалою від 07.12.2015 провадження у справі поновлене, судове засідання призначене на 07.12.2015.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, зокрема зазначивши, що всі податкові накладні видані та отримані позивачем оформлені належним чином, що не спростовано відповідачем. Зазначив, що позивач та його контрагенти в перевіряємий період були зареєстровані як платники ПДВ, а відтак мали право виписувати податкові накладні, мали право на формування податкового кредиту та на формування податкових зобов'язань з ПДВ. Враховуючи наявність податкових накладних, на підставі яких відповідні суми податку на додану вартість у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, вважає, що позивачем правомірно включено суми податку на додану вартість по отриманим товарам (послугам) у розмірі 13323,00 грн., до складу податкового кредиту за перевіряємий період, оскільки право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом - податковою накладною. Зазначив, що на підставі наявних первинних документів позивачем правомірно сформовано суму витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування за 2013 рік у сумі 5066,00 грн. Наголосив, що висновки акту перевірки грунтуються на припущеннях щодо можливих порушень податкового законодавства з боку постачальників позивача. Зазначив, що у разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено. Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину. Вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, а тому просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у запереченнях проти позову, зокрема зазначивши, що позивачем до перевірки не надано будь-яких додаткових угод до договору №120 від 12.12.2013 та інших договорів, які б могли підтвердити розрахунки між позивачем та ТОВ «Кротол-Плюс С», що відбулися у лютому 2014 року. Зазначив, що виписані ТТН на постачання товару від ТОВ «Кротол-Плюс С» не можливо вважати належно оформленими, оскільки не має можливості дослідити час вибуття/прибуття вантажу, можливого простою, маси вантажу, що ставить під сумнів факт перевезення товару. Зазначив, що операції з придбання та перевезення товарів придбаних позивачем у ТОВ «Спец Колор Трейд», на підставі ТТН за липень 2014 року засвідчують про їх сумнівність. Наголосив, що з отриманих матеріалів від прокуратури та слідчого управління встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Кротол-Плюс С», ТОВ «Спец Колор Трейд» була спрямована на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. ТМЦ від зазначених контрагентів позивачу не постачалися, взаємовідносини носили безготівковий характер, правочини здійснені без мети настання реальних наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків. Тому, вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення правомірними, через що просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 07.12.2015 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлення від 09.02.2015 №5 та наказу відповідача від 09.02.2015 №22 та постанови від 17.11.2014 старшого прокурора відділу прокуратури Запорізької області Маміч А.І. в період з 09.02.2015 по 10.02.2015 відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Пірол СКФ», ТОВ «Кротол-Плюс С», ТОВ «Спец Колор Трейд» за період з 01.01.2013 по 31.12.2014.

За результатами перевірки 16.02.2015 відповідачем був складений Акт перевірки, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог:

1. п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено до сплати податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 963,00 грн. за грудень 2013 року;

2. пп. 14.1.36, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено до сплати податкові зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 13323,00 грн., у тому числі: січень 2014 року на суму 2021,00 грн., лютий 2014 року на суму 1304,00 грн., за березень 2014 року на суму 2013,00 грн., за квітень 2014 року на суму 2583,00 грн., за травень 2014 року на суму 528,00 грн., за липень 2014 року на суму 1785,00 грн., за серпень 2014 року на суму 3089,00 грн.

23.02.2015 позивачем були подані заперечення до Акту перевірки, проте згідно відповіді на заперечення від 02.03.2015 №1135/10/08-25-22-016 заперечення позивача були залишені без задоволення.

На підставі Акту перевірки 05.03.2015 відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0000162200, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 16653,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 13323,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3330,75 грн.; №0000172200, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 1203,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 963,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 240,75 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення були отримані позивачем 14.03.2015, про що свідчить відмітка про отримання наявна на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

23.03.2015 позивачем до ГУ ДФС у Запорізькій області було подано первинну скаргу №23/03-01 на оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області про результати розгляду первинної скарги від 19.05.2015 №3439/7/0801-100413 оскаржувані податкові повідомлення-рішення були залишені без змін, а первинна скарга позивача залишена без задоволення.

08.06.2015 позивачем до ДФС України було подано скаргу №15652/6 на оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 22.06.2015 №13009/6/99-99-10-01-01-15 оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення прийняте за результатами розгляду первинної скарги були залишені без змін, а скарга позивача залишена без задоволення.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки Акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

Відповідач в Акті перевірки позивача посилається на недотримання, позивачем вимог

п. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 14.1.36, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;

Відповідно до пп. 14.1.36, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до п. 198.4 ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Судом встановлено, що позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, було включено витрати сформовані за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Кротол-Плюс С» за грудень 2013 року у розмірі 5066,00 грн.

Крім того, позивачем задекларовано податкового кредиту за січень, лютий 2014 року на загальну суму 4658,94 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Кротол-Плюс С».

Також, позивачем задекларовано податкового кредиту за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2014 року на загальну суму 8663,72 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Спец Колор Трейд».

12.12.2013 між позивачем та ТОВ «Кротол-Плюс С» було укладено договір №120, за яким ТОВ «Кротол-Плюс С» зобов'язався передати у власність позивача товар, узгодженої номенклатури та кількості, а позивач прийняти товар та сплатити його вартість.

ТОВ «Кротол-Плюс С» на загальну суму поставки, в тому числі ПДВ у розмірі 4658,94 грн., виписало податкові накладні №49 від 12.12.2013, №10 від 08.01.2014, №10 від 13.01.2014, №46 від 23.01.2014, №55 від 28.01.2014, №7 від 03.02.2014, №21 від 06.02.2014, №31 від 10.02.2014, №73 від 24.02.2014, видаткові накладні та рахунки на зазначену суму.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Кротол-Плюс С», що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями, карками рахунку 631, банківськими виписками, платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи в повному обсязі наявні податкові накладні, видаткові накладні, рахунки, які оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Кротол-Плюс С».

07.03.2014 між позивачем та ТОВ «Спец Колор Трейд» було укладено договір №77, за яким ТОВ «Спец Колор Трейд» зобов'язався передати у власність позивача товар, узгодженої номенклатури та кількості, а позивач прийняти товар та сплатити його вартість.

ТОВ «Спец Колор Трейд» на загальну суму поставки, в тому числі ПДВ у розмірі 8663,72 грн., виписало податкові накладні №49 від 11.03.2014, №23 від 03.04.2014, №105 від 23.04.2014, №131 від 28.04.2014, №35 від 06.05.2014, №78 від 14.05.2014, №56 від 10.06.2014, №72 від 13.06.2014, №114 від 23.06.2014, №20 від 04.07.2014, №36 від 07.07.2014, №85 від 17.07.2014, №129 від 25.07.2014, №30 від 06.08.2014, №70 від 14.08.2014, №110 від 22.08.2014, №141 від 28.08.2014, видаткові накладні та рахунки на зазначену суму.

Позивач розрахувався за товар у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок ТОВ «Спец Колор Трейд», що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями, карками рахунку 631, банківськими виписками, платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.

Суд зазначає, що в матеріалах справи в повному обсязі наявні податкові накладні, видаткові накладні, рахунки, які оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та повністю підтверджують факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Спец Колор Трейд».

Всі вищевказані документи наявні в матеріалах справи.

Факт поставки товару позивачу від ТОВ «Кротол-Плюс С», ТОВ «Спец Колор Трейд» позивачу у грудні 2013 року, січні, лютому, березні, квітні, травні, липні та серпні 2014 року підтверджується товарно-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи.

З наданих позивачем у судовому засіданні пояснень вбачається, що весь придбаний товар постачався позивачу його постачальниками за власний рахунок постачальників. Зазначив, що позивач не укладав будь-яких договорів на доставку придбаного товару, не замовляв транспортних послуг, не сплачував та не відносив суми за транспортні послуги до витрат та до податкового кредиту.

З метою отримання придбаного у контрагентів-постачальників товару, позивачем видавались довіреності на директора та менеджера, що підтверджується відповідними записами, наявними в журналі реєстрації довіреностей.

Суд зазначає, що в матеріалах справи в повному обсязі наявні товарно-транспортні накладні за грудень 2013 року, січень-травень, липень, серпень 2014 року, які оформлені належним чином та містять всю необхідну інформацію щодо транспортування товару, а саме: найменування вантажовідправника, вантажоодержувача, замовника, пункт навантаження/розвантаження, найменування автомобілю, дані про водія, відомості про вантаж, дані про довіреність вантажоодержувача, підпис та печатка перевізника.

Щодо підтвердження факту транспортування товару позивачу від ТОВ «Спец Колор Трейд» в червні 2014 року, суд зазначає наступне.

На запит відповідача про надання пояснень та їх документального підтвердження, позивачем листом від 01.12.2014, надавалися товарно-транспортні накладні від 10.06.2014 №56, від 13.06.2014 №72, від 23.06.2014 №114. Згідно наданих товарно-транспортних накладних перевезення здійснювались водієм Мельник І.В. З товарно-транспортної накладної від 10.06.2014 №56 вбачається, що перевезення здійснювалось автомобілем ГАЗ 431610 С 3725 ЗП. З товарно-транспортної накладної від 13.06.2014 №72 вбачається, що перевезення здійснювалось автомобілем ГАЗ 3302 АР 3981 АІ. З товарно-транспортної накладної від 23.06.2014 №114 вбачається, що перевезення здійснювалось автомобілем ГАЗ 3302 АР 4868 АТ.

Проте, на запит відповідача про надання пояснень та їх документального підтвердження, позивачем листом від 09.02.2015, також надавалися товарно-транспортні накладні від 10.06.2014 №56, від 13.06.2014 №72, від 23.06.2014 №114. Згідно наданих товарно-транспортних накладних перевезення здійснювались водієм Дебериним В.М. З товарно-транспортних накладних від 10.06.2014 №56, від 13.06.2014 №72, від 23.06.2014 №11 4вбачається, що перевезення здійснювалось автомобілем ГАЗ 330010 АЕ 3689 СВ.

Отже, надані позивачем до перевірки товарно-транспортні накладні датовані однією датою та мають однакові реєстраційні номери, проте містять різні відомості щодо водія, що здійснював перевезення товару, та щодо автомобілів, якими здійснювалось перевезення товару.

Суд наголошує, що зазначені обставини ставлять під сумнів факт здійснення транспортування товару позивачу від ТОВ «Спец Колор Трейд» в червні 2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що придбані товари позивачем в подальшому реалізовувались контрагентам-покупцям, з метою отримання прибутку.

На підтвердження факту здійснення господарських правовідносин з контрагентами-покупцями позивачем було надано: оборотно-сальдові відомості по рахунках 361, 631, 902, копії договорів, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, довіреності на отримання товару.

Як зазначалося вище, позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, було включено витрати сформовані за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Кротол-Плюс С» за грудень 2013 року у розмірі 5066,00 грн.

Суд зазначає, що посилання відповідача на те, що товари від ТОВ «Кротол-Плюс С» фактично не поставлені, а тому сума витрат на придбання не повинна бути віднесена до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, спростовуються вищезазначеними належним чином оформленими первинними документами, що повністю підтверджують факт поставки товарів від ТОВ «Кротол-Плюс С» позивачу у грудні 2013 року.

Слід зазначити, відповідно до змісту Акту перевірки під час проведення перевірки, за результатами аналізу первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку не встановлено взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Пірол СКФ» за 2013-2014 рік.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено розрахунки з ТОВ «Кротол-Плюс С» за договором поставки №120 від 12.12.2013, що відбулися у лютому 2014 року.

Судом встановлено, що відповідно до платіжного доручення від 07.03.2014 №33 позивачем було перераховано на рахунок ТОВ «Кротол-Плюс С» суму у розмірі 9478,05 грн., призначення платежу зазначено: плата за господарські товари, рукавиці, електроди, сантехнику, згідно договору №233 від 05.12.2013 з ПДВ 20% -1579,68 грн.

З наданого позивачем листа від 11.03.2014 №11/03-01, складеного на адресу ТОВ «Кротол-Плюс С», вбачається, що в платіжному дорученні від 07.03.2014 №33 допущена помилка в призначенні платежу. Просив вважати призначення платежу наступним: плата за господарські товари, рукавиці, електроди, сантехнику, згідно договору №120 від 12.12.2013 в т.ч. ПДВ 20% - 1579,68 грн.

На підставі вищезазначеного, наведені посилання відповідача є необґрунтованими.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач в Акті перевірки посилається на постанову від 17.11.2014 старшого прокурора відділу прокуратури Запорізької області Маміч А.І., який розглянув матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄР досудових розслідувань від 19.06.2014 №3201408280000037 за фактом фіктивного підприємництва, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України. Досудовим слідством встановлено, що в період з вересня 2013 - травень 2014 року невстановлені особи організувавши діяльність підприємств з ознаками «фіктивності», в тому числі ТОВ «Кротол-плюс С», та діючи від імені службових осіб, використовуючи реєстраційні дані та реквізити підприємств, не маючи у своєму розпорядженні основних засобів, виробничих потужностей, транспорту, виробничих та складських приміщень, трудових ресурсів необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності, проводили сумнівні фінансові операції, які мають ознаки безтоварних, чим сприяли третім особам (підприємствам - покупцям реального сектору економіки) у штучному формуванні податкового кредиту з ПДВ та отриманні податкової вигоди у вигляді заниження суми ПДВ, що підлягала б сплаті до бюджету, внаслідок чого можливі втрати бюджету складають суму у розмірі понад 3 млн. грн. Крім того, встановлено, що ОСОБА_2 діючи повторно, зареєстрував на підставних осіб підприємства, в тому числі ТОВ «Спец-Колор-Трейд» в подальшому використовує їх для протиправного формування податкового кредиту підприємствам контрагентам. Допитаний директор ТОВ «Кротол-Плюс С», ТОВ «Спец Колор Трейд» ОСОБА_1. пояснив, що зареєстрував вказані підприємства на своє імя за власною ініціативою, пояснень з приводу фінансово-господарської діяльності вказаних підприємств.

Виходячи з вищенаведеного, відповідач дійшов висновку, що ТОВ «Кротол-Плюс С» та ТОВ Спец Колор Трейд» здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Суд ставиться критично до відомостей викладених в матеріалах досудового розслідування, оскільки зазначена інформація містить у собі протиріччя, а саме зазначено, що ТОВ «Спец-Колор-Трейд» зареєстрував ОСОБА_2, при цьому в подальшому зазначено, що ТОВ «Кротол-Плюс С», ТОВ «Спец Колор Трейд» зареєстрував ОСОБА_1.

Суд наголошує, що відомості викладені в матеріалах досудового розслідування, відображені в акті перевірки позивача, ніяким чином не стосуються та не надають оцінку господарським взаємовідносинам позивача з ТОВ «Кротол-Плюс С», ТОВ «Спец Колор Трейд».

Суд зазначає, що станом на час розгляду справи у суду відсутні відомості щодо наявності вироків судів у кримінальних справах, якими б була встановлена вина засновників ТОВ «Кротол-Плюс С», ТОВ «Спец Колор Трейд» щодо факту фіктивного підприємництва.

Також, суд зазначає, що на даний час відсутні відомості щодо наявності судових рішень, які б спростовували факт реальності виконання договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Кротол-Плюс С», ТОВ «Спец Колор Трейд».

Суд зазначає, що перерахування коштів легально діючими підприємствами на рахунок фіктивних підприємств, не робить ці кошти отриманими завідомо злочинним шляхом, оскільки вони вважаються отриманими під час легальної господарської та підприємницької діяльності, поки не доведено протилежне. На даний час не має будь-якого судового рішення, що надавало би оцінку взаємовідносин позивача з ТОВ «Кротол-Плюс С», ТОВ «Спец Колор Трейд».

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені без повного та всебічного дослідження наявної інформації.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів наявності фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним, внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди між позивачем та його контрагентами порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Також, відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Судом встановлено, що ТОВ «Кротол-Плюс С», ТОВ «Спец Колор Трейд» у перевіряємий період мали статус платників податку на додану вартість, а відтак мали право видавати позивачу податкові накладні на підтвердження факту отримання останнім товару, який надавався цими підприємствами. Крім того, зазначені підприємства декларували свої зобов'язання по взаємовідносинам з позивачем.

Також, суд зазначає, що у разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено. Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон України №996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закон України №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підпунктами 2.1., 2.2., 2.4, 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено наступне:

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Суд зазначає, що пред'явлені до перевірки документи за грудень 2013 року, січень-травень, липень, серпень 2014 року є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств, завірені печатками підприємств та підтверджують факт здійснення між позивачем та ТОВ «Кротол-Плюс С», ТОВ «Спец Колор Трейд» господарських операцій.

З наведених вище підстав, суд доходить висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 05.03.2015 №0000172200 та неправомірність податкового повідомлення-рішення №0000162200, в частині визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11538,00 грн. за основним зобов'язанням та 446,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

При цьому суд вважає правомірним, а тому таким що має бути залишене в силі податкового повідомлення-рішення №0000162200, в частині визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1785,00 грн. за основним зобов'язанням та 446,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, нарахованими за наслідками операцій позивача із ТОВ «Спец Колор Трейд» господарських операцій в червні 2014 року, по яких позивачем надані товарно-транспортні накладні різного змісту, через що ці документи не підтверджують факт поставки товарів позивачу від цього контрагента в червні 2014 року.

Відтак, зазначені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в наведеній вище частині, через що суд визнає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехсоюз 2010» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 05.03.2015 №0000172200, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Промтехсоюз 2010» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 1203,75 грн., з яких 963,00 грн. за основним зобов'язанням та 240,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області від 05.03.2015 №0000162200, в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Промтехсоюз 2010» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість - 11984,25 грн., з яких 11538,00 грн. за основним зобов'язанням та 446,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль