Постанова № 54300153, 26.11.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2015 року о 15 год. 37 хв.Справа № 808/4360/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.

за участю представників:

позивача - Діордієва О.С., Сафронової Є.М.,

відповідача - Корольова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Інвест-Пак»

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Інвест-Пак» (далі - позивач, ТОВ «ТД «Інвест-Пак») до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.04.2015 №0000602203 та №0000612203.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необґрунтованість висновків відповідача щодо безтоварності господарських операцій з контрагентами ТОВ «Теслабуд», ТОВ «Мега-Шиппінг», ТОВ «Компанія «Енергомаш», та зазначає, що товар та послуги були фактично отримані, оплачені та використані в господарській діяльності позивача. Зазначає про наявність всіх передбачених законодавством обов'язкових первинних документів, які дають право на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а висновок відповідача про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України базується виключно на припущеннях. В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, додатково зазначили про протиправність дій відповідача стосовно проведення перевірки з посиланням на відсутність підстав для її проведення, передбачених пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (далі - ПК). Просять задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час проведення перевірки встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Теслабуд», ТОВ «Мега-Шиппінг», ТОВ «Компанія «Енергомаш». Зазначає, що до відповідача у встановленому законодавством порядку надійшла податкова інформація за результатами перевірок/зустрічних звірок контрагентів позивача, яка свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій. Крім того, вказує на певні недоліки у товарно-транспортних документах, а саме те, що перевезення вантажу здійснювалось автомобільним транспортом який належить стороннім особам, розвантаження товару відбулось не за місцем реєстрації учасників господарської операції. Зазначене, на його думку, свідчить про відсутність факту реального вчинення господарських операцій та неправомірне формування податкового кредиту, та як наслідок протиправного формування від'ємного значення податку на додану вартість, на підставі документів, виписаних від імені зазначених контрагентів. Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі, додатково зазначив про правомірність проведеної перевірки з посиланням на наявну податкову інформацію, яка свідчить про можливі порушення податкового законодавства. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити таке.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «ТД «Інвест-Пак» зареєстровано на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради за №1031020000034323 від 24.04.2013, знаходиться на обліку в ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя з 25.04.2013, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 01.07.2013 №200128396.

У період з 25.03.2015 по 31.03.2015 відповідно до наказу ДПІ № 143 від 23.03.2015 фахівцями ДПІ у Комунарському районі м.Запоріжжя проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за грудень 2014 року, січень 2015 року, за результатами якої складено акт №1496/08-27-2203/38664852 від 07.04.2015 (далі-Акт перевірки).

Згідно висновків Акта перевірки встановлено порушення пп.пп.14.1.36, 14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК), в результаті чого позивачем:

занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 257639,00 грн., т.ч. за грудень 2014 року на 69830,00 грн., за січень 2015 року на 187809,00 грн.;

завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за січень 2015 року на суму 39393,00 грн.;

завищено суми від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 17277,00 грн.

Не погодившись з висновками Акта перевірки позивач подав заперечення, за результатами розгляду яких відповідач дійшов висновку про обґрунтованість висновків акту перевірки та відсутність підстав для задоволення скарги ТОВ «ТД «Інвест-Пак».

На підставі Акта перевірки 29.04.2015 відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0000602203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 386 458,50 грн., в т.ч. за основним платежем 257 639,00 грн. та 128 819,50 грн. за штрафними санкціями;

№0000612203 про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 56 670,00 грн.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області та до Державної фіскальної служби України. Рішеннями ГУ ДФС у Запорізькій області від 22.06.2015 №2587/10/0801-100413 та ДФС України від 24.07.2015 №15570/6/99-99-10-01-01-25 скарги позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що 19.11.2015 представником позивача надано додаткові пояснення, у яких викладено додаткові обґрунтування заявлених позовних вимог з посиланням на протиправність дій відповідача стосовно призначення та проведення перевірки.

Суд звертає увагу, що виходячи зі змісту ст.ст.2, 6, 17 КАС дії суб'єкта владних повноважень можуть бути окремим предметом оскарження із застосуванням відповідних правових наслідків.

Отже, порушення контролюючим органом порядку направлення запиту на отримання інформації та її документального підтвердження, а також порушення порядку призначення перевірки, можуть бути підставою для висновків про протиправність таких дій контролюючого органу, адже вони є самостійною частиною процесу реалізації контролюючим органом наданих йому чинним законодавством повноважень.

Разом з тим, позивач в адміністративному позові не заявляє позовних вимог про визнання дій ДПІ протиправними, а оскаржує лише результат реалізації контролюючим органом наданих йому повноважень у формі податкового-повідомлення рішення.

Суд зазначає, що за змістом ч.ч.2 та 3 ст.11 КАС, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог. При цьому, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, предметом дослідження в даній справі є результат реалізації повноважень контролюючого органу, тобто правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у свою чергу питання правомірності дій контролюючого органу судом не досліджується, оскільки знаходиться поза межами предмету оскарження.

Враховуючи, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає за необхідне дослідити обґрунтованість цих висновків.

З Акта перевірки судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій з ТОВ «Теслабуд», ТОВ «Мега-Шиппінг», ТОВ «Компанія «Енергомаш».

Суд зазначає, що відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п.198.2 ст.198 ПК передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.200.1 ст.200 ПК сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 ПК при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Пунктом 200.3 ст.200 ПК при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи судом встановлено, що 27.01.2015 між позивачем та ТОВ «Мега-Шиппінг» укладено договір купівлі-продажу №27/01-15 (а.с.139, т.1), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, продавець - ТОВ «Мега-Шиппінг» зобов'язується передати у власність покупця - ТОВ «ТД «Інвест-Пак» перемотувальну машину YU-81 F-B вартістю 468480,00 грн., в кількості 1 шт., ріжуча машина YM-704E вартістю 598186,00 грн. в кількості 1 шт., диспенсер (Т15008) вартістю 34,00 грн., в кількості 12 шт.

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем до матеріалів справи надано акт приймання - передачі від 30.01.2015 (зворотній бік а.с.139, т.1), оборотно-сальдові відомість по рахунку 631 за грудень 2014 - січень 2015, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, фотокартки придбаного обладнання, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, оплата придбаного товару підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями (а.с.271-290, т.1).

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що 01.12.2014 між позивачем та ТОВ «Компанія «Енергомаш» укладено договір поставки товару №02/12-14 (а.с.140-142, т.1), відповідно до умов якого постачальник - ТОВ «Компанія «Енергомаш» зобов'язується передати у власність покупця - ТОВ «ТД «Інвест-Пак» товари, визначені в накладній, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем у ТОВ «Компанія «Енергомаш» придбавався товар - скотч, армована клейка стрічка, двостороння клейка стрічка, малярна стрічка, алюмінієва клейка стрічка, тощо.

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні (а.с.159 - 187, т.1).

Також, судом встановлено, що 01.10.2014 між позивачем та ТОВ «Теслабуд» укладено договір про надання послуг №01/10-4 (а.с.143-144, т.1), відповідно до умов якого виконавець - ТОВ «Теслабуд» зобов'язується за замовленням замовника - ТОВ «ТД «Інвест-Пак» надавати послуги з відновлення адгезивних властивостей відповідно до погодженої сторонами специфікації.

З пояснень представників позивача, наданих в судовому засіданні, судом встановлено, що укладення договору з ТОВ «Теслабуд» обумовлено господарською діяльністю позивача, оскільки контрагентом надавались послуги з поліпшення/відновлення адгезивних властивостей клейких стрічок, які імпортувались позивачем з Китайської народної республіки (а.с.5-29, т.2).

Так, судом встановлено, що позивачем імпортувався самоклеюча стрічка 36, 38, 40 мікронів, а після проведення ТОВ «Теслабуд» поліпшення адгезивних властивостей таких стрічок мікронність таких стрічок складала до 45 мікронів, після чого вже поліпшений товар реалізовувався позивачем (а.с.31-40, т.2).

На підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Теслабуд» до матеріалів справи надано оборотно-сальдові відомості по рахунку 631, платіжні доручення, податкові накладні, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), акти приймання - передачі товару, товарно-транспортні накладні, заявки на послуги з відновлення адгезивних властивостей (а.с.189-269, т.1).

Суд вважає за необхідне зазначити, що податкові накладні, наявні в матеріалах справи, виписані ТОВ «Теслабуд», ТОВ «Мега-Шиппінг», ТОВ «Компанія «Енергомаш» для документального оформлення виконання умов договорів, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця та продавців, одиниці виміру товару, кількість товару, ціну товару, тому відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. За таких обставин, підстави для невключення сум податку на додану вартість по вказаних податкових накладних до складу податкового кредиту позивача відсутні.

Стосовно посилань відповідача на те, що перевезення вантажу здійснювалось автотранспортом, який не належить сторонам, між якими було укладено договір, суд зазначає, що чинне законодавство України не забороняє суб'єктам господарювання залучати до перевезень товару третіх осіб.

Крім того, як встановлено з матеріалів справи перевезення придбаного позивачем товару здійснювалось саме підприємством позивача за допомогою орендованого автотранспорту, на підтвердження чого до матеріалів справи надано копії договорів оренди автотранспортних засобів, копію акта прийому-передачі автотранспортного засобу та копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с.152-155, т.1).

Суд не приймає посилання відповідача на отриману податкову інформацію, а саме довідку ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області від 26.01.2015 №7/05-15-22-02-34849902 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Енергомаш», довідку ДПІ у м. Краматорську ГУ Міндоходів у Донецькій області від 25.02.2015 №29/05-15-22-02-39077273 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Теслабуд», тощо, та зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Суд зазначає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі, протиправна у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не може мати негативний вплив для покупця у разі дотримання ним вимог податкового законодавства.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява №3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, у п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 9 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява N 803/02) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Крім того, суд зазначає, що доказів наявності обвинувального вироку відносно посадових (службових) осіб ТОВ «Теслабуд», ТОВ «Мега-Шиппінг», ТОВ «Компанія «Енергомаш» та наявності рішення суду про визнання угод недійсними до матеріалів справи не надано. Отже, контролюючі органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10 тощо.

Також, суд звертає увагу, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами.

Відтак, посилання відповідача в акті перевірки на встановлені факти порушення вимог податкового законодавства у господарській діяльності контрагентами ТОВ «Теслабуд», ТОВ «Мега-Шиппінг», ТОВ «Компанія «Енергомаш» по ланцюгу не можуть бути взяті до уваги.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит грудня 2014 року та січня 2015 року з урахуванням сум податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Теслабуд», ТОВ «Мега-Шиппінг», ТОВ «Компанія «Енергомаш», а також вірно визначено від'ємне значення податку на додану вартість за вказані періоди, а висновки Акта перевірки є безпідставними та необґрунтованими.

Таким чином, наявні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «ТД «Інвест-Пак» та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.2015 №0000602203 та №0000612203.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Інвест-Пак» до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області від 29.04.2015 №0000602203 та №0000612203.

Судові витрати в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Інвест-Пак» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області до спеціального фонду Державного бюджету України решту суми судового збору в розмірі 4384,80 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири гривні 80 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко