Постанова № 54300097, 08.12.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року м. ЛуцькСправа № 803/729/14

Волинський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого, судді Смокович В.І.,

суддів Ковальчука В.Д., Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідачів Вознюка В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Волинській області, Служби безпеки України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Служби безпеки України у Волинській області (далі - відповідач-1, УСБУ у Волинській області, управління), Служби безпеки України (далі - відповідач-2, СБУ) про визнання неправомірними дій Управління Служби безпеки України у Волинській області щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби; про зобов'язання Управління Служби безпеки України у Волинській області та Службу безпеки України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, в розмірі 98 539,50 грн; про стягнення з відповідачів моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

ОСОБА_1 з 01 жовтня 1970 року по 31 липня 1997 року проходив військову службу в органах СБУ, під час якої отримав захворювання, пов'язане з проходженням військової служби, що спричинило стійку втрату працездатності. 15 серпня 1997 року йому було встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби, та протягом 1997-1998 років виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 50% від п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в сумі 11 608 грн. 50 коп. Після повторного огляду медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) з 28 серпня 2013 року ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням військової служби. 29 серпня 2013 року позивач звернувся до УСБУ у Волинській області із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності. Листом № 54/16/2146 від 12 листопада 2013 року відповідач-1 відмовив в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з посиланням на роз'яснення фінансово-економічного управління та управління правового забезпечення СБУ.

Позивач вважав дії УСБУ у Волинській області, СБУ щодо відмови в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги неправомірними та необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 29 Закону України "Про Службу безпеки України" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця Служби безпеки України здійснюється в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до частини другої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію вимог вказаної норми постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок № 499).

Відмова відповідачів у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням позивачу 28 серпня 2013 року другої групи інвалідності внаслідок захворювання отриманого в період проходження військової служби, мотивоване тим, що ОСОБА_1 у 1997-1998 роках уже отримав одноразову допомогу за іншим порядком. Однак це спростовується положеннями Порядку № 499. Так, відповідно до пункту 2 Порядку № 499 установлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року.

Оскільки другу групу інвалідності позивачу було встановлено з 12 липня 2013 року, тобто після 01 січня 2007 року, тому останній вважав, що дія цього Порядку поширюється на нього.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 2.2 пункту 2, абзацу 6 підпункту 4.2 пункту 4 Порядку № 499 інвалідам II групи одноразова грошова допомога виплачується: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, у розмірі 24-місячного грошового забезпечення. У разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Отже, розмір одноразової грошової допомоги, в даному випадку, має відповідати сумі 24-місячного грошового забезпечення з урахуванням раніше виплаченої суми (4 589 грн. 50 коп. (місячне грошове забезпечення) х 24місяці - 11 608 грн. 50 коп. (розмір виплаченої грошової допомоги у 1997-1998 роках) = 98 539 грн. 50 коп.).

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити, визнати неправомірними дії УСБУ у Волинській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби; зобов'язати відповідачів призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, в розмірі 98 539 грн. 50 коп. Крім того, в результаті дій відповідачів, пов'язаних із необґрунтованою та протиправною відмовою у виплаті одноразової грошової допомоги, позивач оцінив заподіяну йому моральну шкоду в 20 000 грн., яку також просив стягнути з відповідачів в судовому порядку.

Відповідно до письмових заперечень проти позову за № 54/19/1068 від 22 квітня 2014 року, заперечень проти апеляційної скарги від 11 червня 2014 року, заперечень проти касаційної скарги від 05 листопада 2015 року, відповідачі позов не визнали (а.с. 26-30, 72-73, 169-171). В обґрунтування заперечення зазначили наступне.

На підставі заключення щодо виплати одноразової грошової допомоги підполковнику запасу ОСОБА_1 від 23 серпня 1997 року, затвердженого начальником УСБУ у Волинській області 27 серпня 1997 року, на підставі статті 29 Закону України "Про Службу безпеки України" у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності по причині захворювання, яке отримане в період проходження військової служби, було прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 3-річного грошового утримання. Вказана допомога була виплачена йому протягом 1997-1998 років у розмірі 13 930 грн. 20 коп. (386 грн. 95 коп. (місячне грошове забезпечення за останньою посадою при звільненні) х 36 місяців).

У виплаті одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку із встановленням йому другої групи інвалідності відмовлено з тих підстав, що для виплати різниці одноразової грошової допомоги у разі встановлення вищої групи інвалідності колишнім військовослужбовцям СБУ, які до набрання чинності Порядком № 499, отримали одноразову грошову допомогу за попередньою групою інвалідності згідно зі статтею 29 Закону України "Про Службу безпеки України", правових підстав не вбачається. В жодній із редакцій вказаної норми Закону не встановлено обов'язку органів СБУ проводити перерахунок суми одноразової грошової допомоги, яка була вже раніше нарахована, та виплачувати її різницю у разі зміни групи інвалідності на вищу.

Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, регламентує призначення та виплату одноразової грошової допомоги у разі інвалідності звільнених з військової служби осіб, яка встановлена після 01 січня 2007 року. Разом з тим, пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року регламентовано завершення виплат страхових сум за страховими випадками, що сталися до 01 січня 2007 року, відповідно до Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488, а також одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 21 лютого 2007 року № 284.

Таким чином, перерахунок одноразової грошової допомоги військовослужбовцю має здійснюватися, зокрема, у випадку зміни групи інвалідності на вищу після 01 січня 2007 року. Проте, ОСОБА_1 третю групу інвалідності вперше було встановлено 15 серпня 1997 року, тобто раніше дати, із настанням якої законодавством передбачено набуття військовослужбовцями права на перерахунок одноразової грошової допомоги у випадку зміни групи інвалідності на вищу.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність осіб.

На підставі наведеного було ухвалено рішення про відсутність правових підстав для застосування в даному випадку норм Порядку № 499 та, відповідно, для здійснення ОСОБА_1 перерахунку розміру одноразової грошової допомоги у зв'язку зі зміною групи інвалідності на вищу.

Також відповідачі вважали безпідставними та необгрунтованими вимоги про стягнення з них моральної шкоди, оскільки позивач не подав до суду доказів, які б свідчили про зміст заподіяної йому такої шкоди, характер, обсяг і тривалість моральних страждань, наявність та істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, про причинно - наслідковий зв'язок між діями відповідача та заподіяною йому моральною шкодою. У позові не встановлено, з яких саме міркувань виходив позивач, встановлюючи розмір моральної школи, не пояснив, яким чином була обрахована сума відшкодування та чим конкретно підтверджується саме такий її розмір.

З наведених підстав відповідачі вважали позовні вимоги безпідставними та просили в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Додатково у судовому засіданні 07 грудня 2015 року представником відповідачів були надані письмові заперечення проти позову та усні пояснення суть яких полягає в наступному. У 1997 році на підставі норми статті 29 Закону України «Про службу безпеки України» ОСОБА_1 у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності така одноразова грошова допомога була призначена та виплачена у 1997-1998 роках (цей факт підтверджений позивачем). Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги було ним в повному обсязі реалізоване у 1997 році. На той момент жоден нормативно-правовий акт не передбачав можливості повторної виплати одноразової грошової допомоги. Разом з тим, відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №499 від 28 травня 2008 року, згідно з Порядком проводиться призначення та виплата одноразової грошової допомоги у разі інвалідності звільнених з військової служби осіб, що сталася після 01 січня 2007 року. Оскільки інвалідність ОСОБА_1 було встановлено у 1997 році, він в повному обсязі використав своє право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до чинного на той момент законодавства, тому відсутні підстави для застосування до нього норм Порядку та повторного проведення виплати одноразової грошової допомоги з врахуванням виплачених у 1997-1998 роках сум, які були призначені на підставі абсолютно іншого законодавства.

Крім того, позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, оскільки фактичні обставини не відповідають вимогам, встановленим Порядком для виникнення права на повторну виплату одноразової допомоги, а саме, на думку представника відповідачів, для розрахунку розміру одноразової грошової допомоги «грошове забезпечення визначається, зокрема для звільнених з військової служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення». Відповідно до протоколу про призначення пенсії за вислугу років, затвердженого начальником УСБУ у Волинській області розмір його грошового забезпечення на день звільнення складав 386,95 грн., отже, встановлення ОСОБА_1 другої групи інвалідності у 2013 році не дає йому права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, аніж розмір допомоги, призначеної та виплаченої позивачу у 1997 році у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності.

Щодо вимоги про стягнення з УСБУ у Волинській області та СБУ моральної шкоди звертав увагу суду на Постанову Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року відповідно до якої позивач не подав до суду доказів, які б свідчили про зміст заподіяної йому моральної шкоди, характер, обсяг і тривалість моральних страждань, наявність та істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, про причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та заподіяною ОСОБА_1 моральною шкодою (а.с.189-192).

З врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, отже у задоволенні позову просять відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідачів, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах безпеки з 01 жовтня 1973 року по 31 липня 1997 року (а.с. 12, зворот).

Позивачем отримано захворювання, пов'язане з проходженням військової служби, що спричинило стійку втрату працездатності. 15 серпня 1997 року, за результатами медичного огляду, МСЕК визначено ступінь втрати ОСОБА_1 професійної працездатності у відсотках , який становив 50 %, що підтверджується відповідною довідкою № 014661 від 15 серпня 1997 року (а.с. 13).

У зв'язку з встановленням позивачу третьої групи інвалідності по причині захворювання, яке отримане в період проходження військової служби, останньому у 1997-1998 роках виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 3-річного грошового утримання 13 930 грн. 20 коп. Дана обставина стверджується заключенням щодо виплати одноразової грошової допомоги від 26 серпня 1997 року, видатковими касовими ордерами №№ 3221, 3228 від 31 грудня 1997 року, №№ 2689, 2715 від 10 грудня 1998 року (а.с. 33-35).

З 12 липня 2013 року ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності по причині захворювання, яке отримане в період проходження військової служби (довідка МСЕК від 28 серпня 2013 року № 0060029) (а.с. 14).

29 серпня 2013 року позивач звернувся із заявою до УСБУ у Волинській області про виплату йому одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності за захворюванням, пов'язаним із проходженням військової служби (а.с. 15).

Листом № 54/16/2146 від 12 листопада 2013 року УСБУ у Волинській області позивачу повідомлено правову позицію фахівців Фінансово-економічного управління та Управління правового забезпечення СБУ, на підставі якої відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 оскільки для виплати різниці одноразової грошової допомоги у разі встановлення вищої групи інвалідності колишнім військовослужбовцям СБУ, які до набрання чинності Порядком № 499, отримали одноразову грошову допомогу за попередньою групою інвалідності на підставі статті 29 Закону України "Про Службу безпеки України", правових підстав не вбачається.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до статті 41 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № НОМЕР_1.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців Служби безпеки України визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ), а також у Законі України «Про службу безпеку України».

Статтею 29 Закону України «Про Службу безпеки України» (у редакції, чинній на час звільнення позивача з військової служби та встановлення йому третьої групи інвалідності) визначено, що в разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю Служби безпеки України у зв'язку з виконанням службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби, йому виплачується одноразова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового забезпечення (залежно від ступеня втрати працездатності) і призначається пенсія по інвалідності.

Чинною на час встановлення позивачу другої групи інвалідності редакцією цієї статті передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця Служби безпеки України здійснюється в порядку та на умовах, визначених Законом України № 2011-ХІІ.

Частиною другою статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) у разі загибелі (смерті) військовослужбовця Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, який перебував на кадровій військовій службі або проходив військову службу за контрактом, під час виконання ним обов'язків військової служби сім'ї загиблого (померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення загиблого (померлого) за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Пунктом 2 постанови № 499 встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку (у редакції, чинній на час встановлення позивачу другої групи інвалідності) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби одноразова грошова допомога інвалідам другої групи виплачується у розмірі 24 місячного грошового забезпечення.

У пункті 2 Порядку також зазначено, що у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або в разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Проаналізувавши положення зазначених редакцій статті 16 Закону № 2011-ХІІ та зміст постанови №499, колегія суддів дійшла висновку, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 10 березня 2015 року №21-563а14, яка в силу вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для врахування судами.

При цьому, в іншій постанові Верховного суду України від 21 квітня 2015 року №21-135а15 колегія суддів Судової плати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

У розглядуваному випадку інвалідність позивача другої групи встановлена 28 серпня 2013 року, але вона виникла внаслідок захворювання, яке виникло в період проходження військової служби ОСОБА_1 Тому і виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватися йому в порядку, який діє на момент встановлення цієї інвалідності, в незалежності від того коли він звільнився зі служби, або коли отримав інвалідність третьої групи. При цьому виплата повинна здійснюватися вже з врахуванням раніше отриманих коштів.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дій Управління Служби безпеки України у Волинській області щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби підлягають до задоволення, оскільки відповідач-1 неправомірно відмовив у виплаті цієї допомоги з врахуванням встановлення позивачу другої групи інвалідності.

При цьому суд враховує роз'яснення, які викладені у пункті 10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» де зазначено, що суди повинні виходити з того, що вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним.

Позивач просить суд визнати оскаржувані дії неправомірними, тобто в іншій словесній формі просить суд визнати їх протиправними.

Тому позовну вимогу в цій частині суд задовольняє шляхом прийняття постанови якою визнає протиправними дії Управління Служби безпеки України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби.

Стосовно вимоги про зобов'язання відповідачів призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, в розмірі 98 539,50 грн, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося судом, у 1997 році позивачу було фактично виплачено 13 930,20 грн одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням третьої групи інвалідності. Посилання позивача, що йому виплачено 11 608,50 грн є помилковим та спростовується наявними у справі видатковими касовими ордерами (а.с.34-35).

Пунктом 2 Постанови №499 визначено, що грошове забезпечення для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, визначається за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а для звільнених з військової служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Як зазначено у довідці УСБУ у Волинській області від 07 червня 2012 року №54/16, розмір грошового забезпечення за останньою посадою позивача до звільнення (старший офіцер) становить 4 589,50 грн з урахуванням всіх надбавок, доплат та премії (а.с.18).

Грошове забезпечення за 24 місяці становить 110 148,00 грн. З врахуванням виплачених у 1997 році коштів у розмірі 13 930,20 грн, наразі ОСОБА_1 слід призначити та виплатити 96 217,80 грн одноразової грошової допомоги.

Таким чином, на користь позивача належить до виплати 96 217,80 грн, а не 98 539,50 грн, як він зазначає у позові. Тому в цій частині суд задовольняє позов частково.

При цьому обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд, керуючись приписами статей 11, 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідним вийти за межі позовних вимог та чітко розподілити, які саме дії зобов'язані вчинити відповідачі.

Зокрема, пунктом 7 Порядку №499 визначено, що керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

В розглядуваному випадку уповноваженим органом є Управління Служби безпеки України у Волинській області, де позивач проходив службу. Головним розпорядником бюджетних коштів є Служба безпеки України.

Враховуючи те, що головний розпорядник бюджетних коштів призначає виплату одноразової грошової допомоги, а уповноважений орган здійснює її фактичну виплату, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині слід задовольнити наступним чином:

1) зобов'язати Службу безпеки України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, в розмірі 96 217,80 грн;

2) зобов'язати Управління Служби безпеки України у Волинській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, в розмірі 96 217,80 грн.

Стосовно вимог про стягнення моральної шкоди, суд зауважує наступне.

Як роз'яснено у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 9 цієї ж Постанови зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Для повного всебічного та офіційного з'ясування обставин справи, суд керуючись статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України з власної ініціативи зобов'язав позивача надати суду докази завдання йому відповідачами моральної шкоди та які підтверджують її розмір (а.с.162-163).

Відповідно до додаткових письмових пояснень та письмових доказів, які надійшли на адресу суду 03 грудня 2015 року за вхідним номером канцелярії №1901/15 та наданих усних пояснень ОСОБА_1 у судовому засіданні, позивач стверджує, що завдана йому моральна шкода, заподіяна протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, виходячи із принципу розумності та справедливості, повинна бути відшкодована у грошовому вигляді в розмірі 20 000 грн. Надав суду лікарське консультативне заключення з Волинського обласного онкологічного диспансера, довідку Військово-медичної служби Управління Служби безпеки України по Волинській області №13/144, протокол ультразвукового дослідження та виписний епікріз перебування на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні військового госпіталю в/ч А 4554 з 12 червня по 26 червня 2015 року (а.с.178-184).

Проте, суд вважає, що позивачем не надані належні докази, які підтверджують заподіяння йому моральної шкоди, не надані суду пояснення з яких він виходив при оцінці завданої моральної шкоди, а надані письмові докази свідчать про діагноз хвороби, який на думку колегії суддів, не пов'язаний з наслідком моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних ОСОБА_1 незаконними діями або бездіяльністю Управління Служби безпеки України у Волинській області. З довідки №13/144 убачається, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку у ВМС СБУ у Волинській області з 1982 року (а.с.179).

Оскільки під час судового розгляду позивач не навів суду у чому саме проявилися моральні чи фізичні страждання через невиплату одноразової грошової допомоги, не довів суду, що була принижена його честь, гідність, престиж або ділова репутація, або що він втратив нормальні життєві зв'язки з оточуючими людьми, тому у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000,00 грн слід відмовити.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про Службу безпеки України", Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб", суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Волинській області, Служби безпеки України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби.

Зобов'язати Службу безпеки України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, в розмірі 96 217,80 (дев'яносто шість тисяч двісті сімнадцять гривень вісімдесят копійок) грн.

Зобов'язати Управління Служби безпеки України у Волинській області виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням другої групи інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, в розмірі 96 217,80 (дев'яносто шість тисяч двісті сімнадцять гривень вісімдесят копійок) грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий, суддя В.І. Смокович

Судді В.Д. Ковальчук

С.Ф. Костюкевич

Повний текст постанови виготовлений 11 грудня 2015 року.