Ухвала суду № 54298689, 09.12.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2015 р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Марчук В. Т.

Суддів Давнього В.П., Струбіцької О.М.

за участю прокурора Божа І.М.

підсудного ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2013року

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком,

ОСОБА_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, приватного підприємця, не судимого в порядкуст. 89 КК України,

визнано винуватим в скоєнні злочину, передбаченогост.192 ч.2 КК Україниі йому призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1000 грн.

На підставі ст.ст.49,74ч.5КК Українизвільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Міру запобіжного заходу засудженому до набрання вироку законної сили залишено у виді підписки про невиїзд.

Задоволено цивільний позов потерпілого та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1000 грн. моральної шкоди.

Вирішено долю речових доказів.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 заподіяв майнову шкоду у великих розмірах шляхом обману, за відсутності однак шахрайства, за попередньою змовою групою осіб за наступних обставин:

12 квітня 1998 року за договором позики ОСОБА_1 передав у борг ОСОБА_2 3500 грн., які останній вчасно не повернув.

За рішенням Івано-Франківського міського суду від 22.09.1998року ОСОБА_3 повинен був відшкодувати ОСОБА_1 за вказаним

Справа №11/794/24/15 Головуючий в І інстанції: Болюк І.І.

Категорія:ч.2 ст.192 КК України Доповідач: Марчук В.Т.

договором з урахуванням інфляції 4200 грн., на що останній погодився та добровільно, до набрання рішенням законної сили, повернув борг ОСОБА_1 в розмірі 3771 грн. 99 коп.Повернення боргу відбулося шляхом відрахування в жовтні 1998 року вищевказаної суми із грошової допомоги при звільненні ОСОБА_3 у фінансовому відділенні військової частини. А з врахуванням того, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ранішез грошового забезпечення було утримано 328,01 грн., то підсудний ОСОБА_1 отримав всю суму боргу, встановленого рішенням суду від 22.09.1998 року.

Однак, 18 липня 2000 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Івано-Франківського міського суду, де повідомив завідомо неправдиві дані про невиконання вищевказаного рішення суду та просив видати дублікат виконавчого листа. Отримавши відмову заступника голови суду у видачі вказаного виконавчого листа за відсутності законних підстав, з метою заволодіння майном потерпілого ОСОБА_3,він вступив в злочинну змову з невстановленою слідством особою, яка, діючи в користьОСОБА_1, ввівши в оману посадових осіб Івано-Франківського міського суду, 09.08.2001 року незаконно виготовилата без належної реєстрації, в порушення встановленого порядку, передала ОСОБА_1 дублікат виконавчого листа відповідно до рішення суду від 22.09.1998 року. Маючи намір довести свій злочинний умисел по заволодінню майномОСОБА_3 до кінця, ОСОБА_1 передав дублікат виконавчого листа, виданий 09.08.2001 року до Державної виконавчої служби, повідомив державному виконавцю Малині Ю.В. про невиконання судового рішення та вимагав негайно передати його у відділення Ощадного банку України для стягнення грошей з рахунку ОСОБА_3

На підставі отриманого дублікату виконавчого листа та усного звернення ОСОБА_1 15.08.2001 року державним виконавцем шляхом розпорядження до відділення Державного Ощадного банку було направлено для виконання дублікат виконавчого листа від 09.08.2001 року по цивільній справі №2-4058/1998 р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 4200 грн.

З вересня 2001 року по травень 2004 року відділенням Державного Ощадного банку з ОСОБА_3 було утримано та передано на рахунок ОСОБА_1 3592 грн. 15 коп., якими останній заволодів шляхом обману, заподіявши потерпілому майнової шкоди у великих розмірах.

На цей вирок засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію та доповнення до апеляції, в яких просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити кримінальну справу на новий судовий розглядв іншому складі суду.

При цьому апелянт вказував, що вирок є незаконним у зв'язку з порушенням судом норм матеріального і процесуального законодавства. Його визнано винуватим в скоєнні злочину за ті діяння, які на час вчинення не були кримінально-караними, оскільки йому інкриміновано вчинення дій, що мали місце в липні-серпні 2001року, а кримінальну відповідальність заст.192 КК Українивведено з 01.09.2001 року.

Також судом не були допитані свідки, не виконані вказівки Верховного Суду України від 25.11.2009 року та порушено його право на захист, оскільки йому не було забезпечено адвоката.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу, думку прокурора, який вважає, що вирок суду, як законний, слід залишити без зміни, а апеляцію, як необґрунтовану,- без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляції доводи, провівши судове слідство, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.

У відповідності ізст. 367 КПК України, підставою для скасування або зміни судових рішень є: однобічність або неповнота судового слідства, невідповідність висновків суду викладених у вироку (постанові) фактичним обставинам справи, істотне порушення кримінально - процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону.

Відповідно до вимог ст.323 КПК України (в редакції 1960 року) вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ч.1 ст. 334 КПК України (в редакції 1960 року) мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини та мотивів злочину.

У відповідності дост. 368 КПК України, неповним визнається слідство у суді першої інстанції, коли залишилися недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи. Зокрема, коли не були допитані певні особи; не були витребувані і досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи; коли не були досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, або на новий судовий розгляд, за винятком випадків, коли дослідити їх було неможливо.

Як встановлено матеріалами справи, районним судом не виконанні в повному обсязі вимоги ухвали військової колегії Верховного суду України від 25.11.2009 року, в якій зазначено про те, що при новому судовому розгляді потрібно зясувати та встановити на підставі якого процесуального документу було видано ОСОБА_1 дублікат виконавчого листа від 17.11.2000 року, встановити обставини зникнення даного дубліката виконавчого листа від 09.08.2000 року.

Вироком Івано-Франківського міського суду від 02.02.2012 року ОСОБА_1 засуджений за ч.2 ст. 192 КК України до штрафу в розмірі 1000 грн. та на підставі ст.ст. 49,74 ч.5 КК України його звільнено від покарання у звязку із закінченням строків давності.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.05.2012 року вирок Івано-Франківського міського суду від 02.02.2012 року скасовано та справу направлено на новий судовий розгляд, оскільки районним судом не виконанні вимоги ухвали військової колегії Верховного суду України від 25.11.2009 року та оскільки районний суд визначаючи ОСОБА_1 винуватим за ч.2 ст. 192 КК України, зазначив у вироку, що він заподіяв значну майнову шкоду потерпілому шляхом обману, тобто вказав кваліфікуючу ознаку ч.1 ст. 192 КК України.

В порушення норм кримінального Закону вищевказана ухвала апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.05.2012 року також районним судом не виконана в цій частині.

Отже, твердження апелянта про те, що судом першої інстанції при новому судовому розгляді знов не були виконані вимоги військової колегії Верховного суду України від 25.11.2009 року заслуговують на увагу.

Крім того, в порушення вимог ст.ст. 257, 306 КПК України суд, порушуючи принцип безпосередності, не допитав в судовому засіданні свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а оголосив їх покази, які вони давали в ході досудового слідства, якими мотивував у вироці доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину.

Також необгрунтовано було відмовлено підсудному ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про допит свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, оскільки їх покази могли бути прямо повязані з виконанням вказівок апеляційного суду Івано-Франківської області (ухвала від 11.05.2012 року) та Верховного Суду України (ухвала від 25.11.2009 року)

Незважаючи на прикладення зусиль, колегією суддів неможливо усунути вказані недоліки в апеляційному порядку, оскільки неможливо допитати потерпілого та свідків по справі, так, як останні змінили місце свого проживання та роботи, викликати їх в судове засідання апеляційним судом Чернівецької області виявилось неможливим.

Враховуючи те, що судом першої інстанції допущено однобокість, неповнота судового слідства, порушення норм кримінально-процесуального права, що не дозволяє судовій палаті досліджувати докази та обставини, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, вирок суду підлягає скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд, в ході якого суду необхідно ретельно дослідити докази, зібрані органами досудового слідства у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону, керівних роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вимог ухвали військової колегії Верховного суду України від 25.11.2009 року, з врахуванням доводів, викладених в апеляції та доповнення до неї, дати їм належну правову оцінку і прийняти законне та обґрунтоване рішення.Також при новому судовому розгляді слід перевірити й інші, викладені в апеляціях, доводи щодо порушення норм кримінально-процесуального Закону.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 362, 365-367, 374 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію ОСОБА_1 задовольнити.

Вирок Івано-Франківського міського суду від 30.10.2013 року, яким ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 192 КК України скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Т. Марчук

Судді О.М. Струбіцька

ОСОБА_8

Копія згідно з оригіналом: суддя