Ухвала суду № 54297244, 10.12.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 752/13137/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Плахотнюк К.Г. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

10 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Ткачук М.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Голосіївського районного центру зайнятості про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Голосіївського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Голосіївського районного центру зайнятості, в якому просила:

Визнати незаконною бездіяльність Голосіївського районного центру зайнятості щодо відмови мені:

- у здійсненні одноразової виплати допомоги по безробіттю за 270 календарних днів (з 23.04.2015 по 17.01.2016) з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.12.2015;

- у нарахуванні та виплаті одноразової виплати допомоги по безробіттю за наступні 90 календарних днів (з 18.01.2016 по 16.04.2016).

Зобов'язати Голосіївський районний центр зайнятості перерахувати невиплачену частину одноразової виплати допомоги по безробіттю у сумі 17 301,14 грн. (сімнадцять тисяч триста одна грн. 14 коп.). у т.ч.:

- за 270 календарних днів (з 23.04.2015 по 17.01.2016) - 1 157,91 грн.;

- за наступні 90 календарних днів (з 18.01.2016 по 16.04.2016) -16 143,23 грн.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року - у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить Постанову суду першої інстанції скасувати та постановити по справі нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям відповідача щодо відмови у перерахунку невиплаченої частини одноразової допомоги по безробіттю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.04.2015 року ОСОБА_2 було звільнено з ТОВ «Вольво Україна» за угодою сторін на підставі наказу № 25-К від 07.04.2015 року. Наказом № НТ 150423 Голосіївського районного центру зайнятості від 23.04.2015 року було надано статус безробітної з 16.04.2015 року та призначено допомогу по безробіттю на термін 360 календарних днів з 23.04.2015 року по 16.04.2016 року в обсязі 60 % середньої заробітної плати у відсотках до визначеного розміру: 100 % - 90 календарних днів; 80 % - 90 календарних днів; 70 % - 180 календарних днів.

Позивачем, також, було написано заяву про надання одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності та подано бізнес-план відповідно до Порядку, затвердженого наказом Мінпраці № 307 від 31.07.2015 року, що діяв до 31.07.2015 року. 18.06.2015 року при захисті бізнес-плану позивача було повідомлено, що одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності їй буде виплачена не з розрахунку на рік, а з розрахунку 270 календарних днів (тобто буде зменшена на 90 календарних днів) у зв'язку з тим, що з останнього місця роботи вона звільнилася за угодою сторін. 24.06.2015 року звернулася до Голосіївського районного центру зайнятості з заявою про надання роз'яснень щодо зменшення терміну виплати на 90 днів та здійснення виплати допомоги по безробіттю з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.12.2015 року, на що отримала відповідь, що відповідно до п.1 ч. 5 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» тривалість виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації скорочується на строк до 90 календарних днів у разі звільнення з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин або за угодою сторін (на 90 календарних днів). Крім того, на її звернення з приводу виплати допомоги по безробіттю з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.12.2015 року, отримано відповідь, що одноразова виплата безробітним здійснюється центрами зайнятості в межах коштів, передбачених для цього бюджетом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, зважаючи на наступне.

Так, рішенням Конституційного Суду України № 9-рп/2009 від 28 квітня 2009 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.9 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-111 в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» від 25.12.2008 року № 799-VI в частині вилучення у зазначеній редакції п.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України та ч. 3 ст. 23 вищезазначеного Закону України стосовно доповнення - після слів «поважних причин» словами «або за угодою сторін». Відповідно до п. 3 зазначеного Рішення положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 28 квітня 2009 року. Особам, звільненим з останнього місця роботи за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України), яким статус безробітного надано починаючи з 28 квітня 2009 року, допомога по безробіттю виплачується у порядку, передбаченому Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у редакції, що діяла до внесення в нього змін Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» від 25 грудня 2008 року № 799-VI, тобто з першого дня статусу безробітного. Вищезазначене Рішення Конституційного суду України не поширюється на пункт 1 частини п'ятої статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» щодо скорочення на 90 календарних днів тривалості виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, особам, звільненим з останнього місця роботи за угодою сторін (ст. 36 п. 1 КЗпП України). Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1505-VI від 11 червня 2009 року внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а саме: у п. 9 ст. 1 слова і цифри «статті 36 (пункти 2, 3) «замінено словами і цифрами «статті 36 (пункти 1, 2, 3)»; у ч. 3 ст. 23 слова «або за угодою сторін» виключено.

Отже, у вищевказаному Законі п. 1 ч. 5 ст. 31 Закону щодо скорочення на 90 календарних днів тривалості /виплати допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, особам, звільненим з останнього місця роботи за угодою сторін (ст. 36 п. 1 КЗпП України) залишено без змін. Позивачу надано статус безробітної з 16.04.2015року, а наказом Голосіївського районного центру зайнятості від 23.04.2015року № НТ 150423 призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю з 23.04.2015року. Оскільки позивач, звільнена з останнього місця роботи за угодою сторін та визнана в установленому порядку безробітною, загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю скорочується на 90 календарних днів і не може перевищувати 270 календарних днів.

Наказом Голосіївського районного центру зайнятості від 25.06.2015 року № 150625 безробітній припинено реєстрацію у зв'язку з отриманням одноразової виплати допомоги по безробіттю відповідно до абзацу 5 абзацу 2 пп.1 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою КМУ № 198 від 20.03.2013 року (згідно виписки з ЄДР ФОП ОСОБА_2 внесено запис про реєстрацію з 23.06.2015року). Таким чином, виплата допомоги по безробіттю одноразово здійснюється в розмірі залишку призначеної безробітному допомоги по безробіттю, визначеного на день державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Розрахунок одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності здійснюється з урахуванням максимального розміру допомоги та мінімального розміру допомоги, встановленого правлінням Фонду, що діє на дату державної реєстрації юридичної особи чи фізичної особи - підприємця. Зміна розміру мінімальної та максимальної величини допомоги по безробіттю, що відбулась після державної реєстрації юридичної особи чи фізичної особи-підприємця, не є підставою для коригування допомоги по безробіттю, що виплачена одноразово.

Аналізуючи висновок суду першої інстанції про те, що Голосіївський районний центр зайнятості є неналежним відповідачем по справі, колегія суддів зазначає:

Пунктом 1 Розділу І Наказу Міністерства соціальної політики України від 20.01.2015 року №41 «Про затвердження Положення про державну службу зайнятості», що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.02.2015 року за № 141/26586, визначено, що Державна служба зайнятості (далі - Служба) є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством соціальної політики України.

Пункт 2 Розділу І передбачає, що Служба складається з Центрального апарату Служби, Центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських центрів зайнятості (далі - регіональні центри зайнятості), районних, міських, районних у містах та міськрайонних центрів зайнятості (далі - базові центри зайнятості), навчальних закладів державної служби зайнятості, центрів професійної орієнтації населення, інших підприємств, установ, організацій, утворених Службою (далі - підпорядковані юридичні особи).

Відповідно до абз. 2 пункту 1 Розділу ІІІ Положення - Центральний апарат Служби здійснює повноваження безпосередньо та через регіональні і базові центри зайнятості.

Приписами абзацу 1 пункту 4 Розділу IV Положення встановлено, що директор регіонального центру зайнятості здійснює керівництво діяльністю цього центру та несе персональну відповідальність за діяльність підпорядкованих базових центрів зайнятості, за виконання покладених на них завдань та функцій, ефективну роботу регіонального та базових центрів зайнятості, цільове використання коштів Фонду в межах затвердженого кошторису видатків, належне використання виділеного у розпорядження регіонального центру зайнятості майна і матеріальних цінностей, виконання наказів та доручень Голови Служби, координацію роботи та здійснення контролю за діяльністю навчальних закладів Служби на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Пункт 1 Розділу V Положення передбачає, що базові центри зайнятості є неприбутковими державними установами, які підпорядковуються відповідному регіональному центру зайнятості.

Відповідно до п. 1 Положення про Голосіївський районний центр зайнятості, Голосіївський районний центр зайнятості є підрозділом Київського міського центру зайнятості, без статусу юридичної особи, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції в Голосіївському районі м. Києва. Центр підпорядковується і підзвітний Київському міському центру зайнятості. Зазначеним Положенням також передбачено, що Центр у своїй діяльності керується Статутом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, рішеннями правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, іншими нормативно-правовими актами, наказами, розпорядженнями та інструкціями Державного центру зайнятості - виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, наказами регіонального центру зайнятості, розпорядженнями голів місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування та цим Положенням. Серед основних завдань центру - здійснення організаторських заходів які передують виплаті видів забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; контроль за правильністю нарахування видів забезпечення на випадок безробіття. Центр має право у межах компетенції діяти від імені Фонду, в установленому законодавством порядку призначати безробітним допомогу по безробіттю, припиняти, відкладати і скорочувати виплати.

Відповідно до Положення Про Київський міський центр зайнятості, Київський міський центр зайнятості є органом державної служби зайнятості, на який покладаються функції робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у м. Києві. Центр може створювати (ліквідовувати) структурні підрозділи - районні центри зайнятості (без статусу юридичної особи) згідно адміністративно-територіального розподілу м. Києва. Одним із основних завдань центру - забезпечення діяльності, організація, координація, контроль та методична допомога у роботі районних центрів зайнятості міста Києва щодо: надання особам, які звертаються до служби зайнятості, у тому числі тим, що потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, соціальних послуг, передбачених статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; здійснення нарахування матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Крім того, основним завданням центру є - здійснення оперативного розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в межах затвердженого кошторису видатків та контроль за їх цільовим використанням; вжиття заходів для створення та утримання в належному стані власної матеріальної бази, підпорядкованих центрів зайнятості; здійснення контролю за діяльністю підпорядкованих центрів зайнятості з нарахування матеріального забезпечення на випадок безробіття та соціальних послуг безробітним та особам, які шукають роботу; здійснення виплат за страхуванням на випадок безробіття. Центр має право здійснювати оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду в межах затвердженого кошторису видатків.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що Голосіївський районний центр зайнятості в м. Києві хоча і приймав рішення про надання позивачу статусу безробітної, визначав період і розмір належної ОСОБА_2 допомоги по безробіттю, однак відповідно до Положення про Голосіївський районний центр зайнятості, залучений позивачем за заявленими вимогами відповідач не є юридичною особою, а тільки структурним підрозділом Київського міського центру зайнятості. І хоча, відповідно до Положення про Голосіївський районний центр, останній має повноваження на здійснення організаторських заходів які передують виплаті видів забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», в установленому законодавством порядку призначати безробітним допомогу по безробіттю, припиняти, відкладати і скорочувати виплати у той же час у своїй діяльності є підконтрольним Київському міському центру зайнятості.

Представником позивача у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції були надана копія запиту до Міністерства соціальної політики України на отримання публічної інформації щодо надання переліку регіональних та базових центрів зайнятості міста Києва з 20 лютого 2015 року. Також, відповідно була надана копія відповіді Державної служби зайнятості(оскільки за належністю розгляду запит був переданий Мінсоцполітики, а саме Державній службі зайнятості), в якій йдеться про те, що Відповідно до пункту «б» Положення про державну службу, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 20.01.2015 р. № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.02.2015 р. за № 141/26586, регіональні та базові центри зайнятості є юридичними особами публічного права. У м. Києві як юридична особа публічного права діє Київський міський центр зайнятості.

Згідно з Положенням про Київський міський центр зайнятості, затвердженим директором Державного центру зайнятості 18.05.2011 р., Київський міський центр зайнятості є юридичною особою, органом державної служби зайнятості, на який покладаються функції робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у м, Києві.

Крім того передбачено, що Київський міський центр зайнятості може створювати (ліквідувати) структурні підрозділи - районні центри зайнятості (без статусу юридичної особи) згідно адміністративно - територіального розподілу м. Києва.

На даний час, у м. Києві здійснюють діяльність 10 районних, центрів зайнятості, без статусу юридичної особи, як структурні підрозділи Київського міського центру зайнятості.

Отже, Голосіївський районний центр зайнятості є не належним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_2, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

Відповідно до правил ст. 52 КАС України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не тягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного Голосіївського районного суду м.Києва від 13 жовтня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Голосіївського районного суду м.Києва від 13 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 14 грудня 2015 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.