Постанова № 54296484, 30.08.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 серпня 2010 р. № 2-а- 9894/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шляхова О.М.

при секретарі судового засідання Артемова Н.В.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 13 від 02.08.2010р.),

за участю представника відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 8/10/10-025 від 11.01.2010 року),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Лерсон" < Текст > до Державної податкової інспекції в Київському районі міста Харкова про скасування рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лерсон» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив скасувати рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ «Лерсон» за травень та червень 2010 року, та зобовязати відповідача відобразити в картці особового рахунку позивача податкові декларації з податку на додану вартість за травень та червень 2010 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач указав, що ДПІ у Київському районі міста Харкова не мала визначених законом підстав для невизнання декларацій з ПДВ за травень та червень 2010 року як податкових декларацій.

В судовому засіданні представник позивача підтримав підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, посилаючись на обставини, вказані у письмовому запереченні, а саме: на виконання наказу ДПА у Харківській області від 15.04.2010 року № 140 «Про введення в дію операції «Бюджет» ДПІ у Київському районі м. Харкова прийнятий наказ № 382 від 16.04.2010 року, яким у ДПІ створено робочу групу в певному складі, яка повинна забезпечувати координацію роботи структурних підрозділів ДПІ з відпрацювання проблемних питань щодо виявлення і припинення протиправної діяльності субєктів господарювання та ліквідації міжрегіональних схем ухилення від оподаткування, зокрема притягнення до відповідальності організаторів та виконавців кримінальних схем із створення та діяльності вигодо формуючих та вигодо транспортуючих субєктів господарювання. Відповідно до протоколу засідання робочої групи щодо виконання операції «Бюджет» ДПІ у Київському районі м. Харкова № 22 від 21.06.2010 року були розглянуті декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року підприємств, які входять до переліку підприємств платників податку високого ризику «вигодо формуючих» та «вигодо транспортуючих» субєктів господарювання. Підприємств платників податку високого ризику «вигодоформуючих» та «вигодотранспортуючих» субєктів господарювання. Даним протоколом визначено, що з метою адекватного реагування на нові ризики необхідно провести експертизу декларації вищезазначеного товариства з питання достовірності її заповнення посадовими особами підприємства та достовірності підписів на них відділом податкової міліції ДПІ у Київському районі м. Харкова організовано надання зазначених податкових декларацій до НДЕКЦ ГУМВС України в Харківській області, для проведення почеркознавчої експертизи. А також, в декларації з податку на додану вартість поданою позивачем відсутній підпис головного бухгалтера товариства, чим порушено ч. 3.4 ст.З Наказу ДПА від 30.05.1997р. за № 166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лерсон» пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 33412502, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) в ДПІ у Київському районі міста Харкова. ТОВ «Лерсон» зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що видано свідоцтво про реєстрацію № 28770119.

Невизнання декларацій ТОВ «Лерсон» з ПДВ за травень та червень 2010 року як податкових декларацій оформлено листами ДПІ у Київському районі міста Харкова від 22.06.2010 року № 13176/10/28-317 та від 17.07.2010 року № 15282/10/28-317.

Оскільки у спірних правовідносинах зазначені листи впливають на права позивача як платника податку на додану вартість щодо відображення в картці особового рахунку з ПДВ відомостей поданих ним документів обовязкової податкової звітності та покладає на позивача обовязок подати нову звітність, тобто за своїми ознаками є правовим актом індивідуальної дії, то дані листи розглядаються судом як рішення субєкта владних повноважень.

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість мотивів субєкта владних повноважень, які слугували підставами для винесення спірних рішень, суд виходить з наступного.

Правовідносини, які складаються з приводу невизнання податковим органом оформлених платником податків документів обовязкової податкової звітності як податкових декларацій, унормовані приписами п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», де зазначено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

З положень наведеної норми закону слідує, що законодавець визначив чіткий перелік підстав, за наявності яких податкова звітність може бути не визнана податковим органом як податкова декларація: 1) відсутність обовязкових реквізитів, 2) відсутність підписів посадових осіб, 3) відсутність печатки платника податків.

Аналогічна норма міститься у пункті 4.3. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166 (у редакції наказу від 15.06.2005 р. № 213), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30.06.2005р. за № 702/10982.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд відзначає, що у спірних правовідносинах як на підставу невизнання податкових декларацій позивача, ТОВ «Лерсон» з ПДВ за травень та червень 2010 року, відповідач послався на відсутність підпису головного бухгалтера в зазначених деклараціях.

Разом з тим, відповідно до п. 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з штатним розкладом ТОВ «Лерсон» посада бухгалтера, головного бухгалтера на підприємстві не передбачена. Це не суперечить ч. 4 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якої самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства є однією з форм організації ведення бухгалтерського обліку на підприємстві.

За визначенням п.п.1.1 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до п.2.1 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку є будь-яка особа, яка: здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку (п.п. «а» п.2.1 ст.2); підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку (п.п. «б» п.2.1 ст.2); імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті (п.п. «в» п.2.1 ст.2).

При цьому, в розумінні п.1.2 ст.1 згаданого закону особа - будь-яка з наведених нижче осіб, незалежно від того, чи є така особа резидентом чи ні: суб'єкт підприємницької діяльності, в тому числі підприємство з іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення цих інвестицій; юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності; фізична особа (громадянин, іноземний громадянин та особа без громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до підприємницької згідно з законодавством, або імпортує товари на митну територію України; представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи.

Оскільки в силу ст.62 Закону України «Про господарські товариства», ст.145 Цивільного кодексу України керівником субєкта права з організаційно-правовою формою товариство з обмеженою відповідальністю є дирекція або директор, то у спірних правовідносинах директор позивача уособлює собою позивача як платника податків, а відтак підпис саме директора на документах обовязкової податкової звітності є підписом від імені платника податку.

Таким чином, судження відповідача, ДПІ у Київському районі міста Харкова про необхідність наявності на деклараціях ТОВ «Лерсон» з ПДВ за травень та червень 2010 року підпису головного бухгалтера є помилковим, так як не ґрунтується на законодавстві та зроблене без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття спірних рішень.

Також, в обґрунтування правомірності прийняття спірних рішень, відповідач послався, зокрема, п.п.4.5. п.4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та компютерної обробки податкової звітності платників податків ОДПС України, затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008р. № 827 (далі за текстом Методичні рекомендації).

Суд зауважує, що наказ ДПА України від 31.12.2008р. №827 не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому, відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731), положення п.п.4.5. п.4 Методичних рекомендацій, якими встановлюються додаткові, порівняно з приписами п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», підстави для невизнання документів обовязкової податкової звітності як податкових декларацій, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Отже, відповідач, ДПІ у Київському районі міста Харкова не мав нормативних підстав для використання положень п.п.4.5. п.4 Методичних рекомендацій як норми права для прийняття рішень про невизнання податкових декларацій.

Окрім того, при вирішенні спору суд бере до уваги, що відповідно до п.п.7.2.8. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що діє з 01.07.2010р.), платники податку подають органу державної податкової служби на безоплатній основі разом з податковою декларацією за відповідний звітний період копії реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість декларація до органів податкової служби може бути подана: на паперових носіях; на магнітних носіях з роздрукованими копіями файлів; засобами електронної пошти E-mail; поштовими відправленнями.

Як встановлено судом, позивач подав декларацію за червень 2010 року та копію реєстру виданих та отриманих податкових накладних за червень 2010 року у паперовому вигляді поштовим відправленням.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, у складі декларації повинні подаватися всі необхідні додатки до декларації, подання яких передбачено цим Порядком, у тому числі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість (скороченої)/(переробного підприємства)/(спеціальної)). Розшифровки подаються: на паперових носіях з копією, за бажанням платника, на магнітних носіях; або в електронному вигляді у форматі, затвердженому ДПА України, за допомогою телекомунікаційних мереж загального користування з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису, що повинно бути підтверджено сертифікатом відповідності або позитивним висновком за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації, одержаним на ці засоби від Адміністрації Держспецзв'язку, та наявності посилених сертифікатів відкритих ключів, отриманих згідно із законодавством.

Враховуючи те, що чинним законодавством не передбачено механізму надання електронної звітності, зокрема реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, іншими засобами, ніж за допомогою телекомунікаційних мереж загального користування, а ТОВ «Лерсон» скористався власним правом на подання декларації з ПДВ за червень 2010 року та реєстру поштою, суд вважає, що у ДПІ у Київському районі міста Харкова не було підстав вважати невиконаним обовязок позивача з надання копії реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Суд також відзначає, що відповідно до пункту 1.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, декларація складається із вступної частини, службових полів та чотирьох розділів, з них платником заповнюються перші три розділи, службові поля та вступна частина, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації).

Тобто, додатки до декларації з податку на додану вартість, не є самою декларацією, і певні недоліки у оформленні або поданні цих додатків, відповідно до п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а також пункту 4.3. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, не є підставою для невизнання декларації з ПДВ як податкової декларації.

За таких обставин, вимога щодо скасування рішень відповідача про невизнання поданих ТОВ «Лерсон» декларацій з ПДВ за травень та червень 2010 року податковими деклараціями визнається судом обґрунтованою.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду справи відповідачем, який є субєктом владних повноважень, не доведено правомірності мотивів винесення спірних актів і за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подано доказів необґрунтованості вимог позивача.

Оскільки судом встановлений факт порушення прав позивача у спірних правовідносинах, то поданий позов в частині вимог щодо скасування спірних рішень належить задовольнити.

Стосовно вимоги позову щодо зобовязання відповідача, ДПІ у Київському районі міста Харкова відобразити в картці особового рахунку по податку на додану вартість подані ТОВ «Лерсон» декларації з ПДВ за травень і червень 2010р. як податкові декларації суд наголошує на такому.

В ході розгляду справи відповідач не подав до суду доказів оформлення ТОВ «Лерсон» декларацій з ПДВ за травень-червень 2010р. з недоліками, які в силу закону є підставою для невизнання цих документів обовязкової податкової звітності, в якості податкових декларацій.

За таких обставин, відомості складених ТОВ «Лерсон» та поданих до ДПІ у Київському районі міста Харкова декларацій з ПДВ за травень-червень 2010р. підлягають відображенню в картці особового рахунку по податку на додану вартість, яка ведеться ДПІ у Київському районі міста Харкова.

Відтак, для забезпечення відновлення порушеного права ТОВ «Лерсон» необхідно, скасувавши оформлені листами ДПІ у Київському районі міста Харкова від 22.06.2010 року № 13176/10/28-317 та від 17.07.2010 року №15282/10/28-317 рішення про невизнання податковими деклараціями декларацій з ПДВ за травень-червень 2010р., одночасно з цим зобов'язати ДПІ у Київському районі міста Харкова відобразити в картці особового рахунку ТОВ «Лерсон» з ПДВ декларації з ПДВ за травень та червень 2010 року як податкові декларації, так як позивач обєктивно має матеріальний інтерес в тому, що відомості означеного особового рахунку відображали дійсний і правильний стан його розрахунків з Державою по податку на додану вартість.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лерсон" до Державної податкової інспекції в Київському районі міста Харкова про скасування рішень - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про невизнання податковою декларацією податкову декларацію ТОВ "Лерсон" з податку на додану вартість за травень 2010 року, яке оформлене листом від 22.06.2010 року № 13176/10/28-317.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова відобразити в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерсон» податкову декларацію ТОВ «Лерсон» з податку на додану вартість за травень 2010 року.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про невизнання податковою декларацією податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерсон» оформлене листом від 17.07.2010 року № 15282/10/28-317 з податку на додану вартість за червень 2010 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Харкова відобразити в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерсон» податкову декларацію ТОВ «Лерсон»з податку на додану вартість за червень 2010 року.

Постанова може бути оскаржена.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 02 вересня 2010 року. < Текст >

Суддя Шляхова О.М.