Постанова № 54296389, 02.12.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/1803/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Стефанишин С.Л.

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

02 грудня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Смілянця Е. С. Залімського І. Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Мартинюк В.В.,

позивача: ОСОБА_2

представників відповідача: Присяжного О.І., Орлова О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до начальника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Наконечного Ігоря Михайловича, начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Купчишеної Олени Олексіївни та заступника начальника цього відділу Лабчука Романа Михайловича, головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Кота Андрія Михайловича, Головного управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області про визнання дій протиправними,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати протиправними рішення, дії і бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, начальника цього Управління Наконечного І.М., начальника відділу примусового виконання рішень цього управління Купчишиної О.О., що полягають в ігноруванні звернень позивача та скарги від 27 серпня 2014 р., подану у порядку ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» про перевірку виконавчого провадження з винесенням постанови за результатами перевірки ВП № 31977373 від 03.04.2012 р.; визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Кота А.М. протиправними та скасувати його постанову від 31.12.2014 р. про закінчення виконавчого провадження; зобов'язати начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області відновити виконавче провадження № 31977373 від 03.04.2012 р. та ужити усіх передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішення суду; стягнути за рахунок Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 5 000 гривень; постановити окрему ухвалу до прокуратури для перевірки дій відповідачів.

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області постановою від 22 жовтня 2015 року адміністративний позов задовольнив частково, а саме: скасував постанову від 31.12.2014 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 31977373, винесену головним державним виконавцем Кіт А.М. стосовно примусового виконання виконавчого листа №2а-35/10 р., виданого 04 січня 2012 року. У задоволенні решті позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримала та просила їх задовольнити.

Представники відповідача заперечили проти апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Хмельницьким міськрайонним судом 04 січня 2012 року видано виконавчий лист по справі №2-а35/10 про зобов`язання управління ПФУ у м. Хмельницькому усунути порушення страхувальником ДП ДАК «Хліб України» сплату внесків з усієї заробітної плати позивача за липень грудень 2000 року щомісячно за місяцями її нарахування та за ставками й максимальними обмеженнями на час їх справляння за липень 2000 року 1812,64 грн., за серпень 1391,21 грн., за вересень 2000 869,46 грн., за жовтень 884 грн., за листопад 882,53 грн., за грудень 1290,38 грн., з урахуванням сум заробітної і виплаченої за рішенням суду заробітної плати за місяцями її нарахування з урахуванням сум компенсації за ставками страхових внесків на час її справляння, забезпечивши право позивача на перерахунок пенсії за віком.

Виконавче провадження на виконання вказаного судового рішення відкрито 03 квітня 2012 року згідно зазначеного виконавчого документа. Під час виконавчого провадження державним виконавцем 10.01.2013 року та 20.11.2014 року винесено дві постанови про накладення штрафу на боржника УПФ України в м. Хмельницькому за невиконання рішення суду та направлено вимогу 10 січня 2013 року щодо виконання зазначеного рішення суду також, направлено повідомлення до правоохоронних органів та 31 грудня 2014 року закрито виконавче провадження з підстав ст.ст.75, 89 Закону України "Про виконавче провадження» керуючись п.11 ч.1 ст.50 зазначеного Закону.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженої постанови про часткове задоволення позову виходив з того, що відповідачем не надано суду достатніх та належних доказів на підтвердження факту виконання боржником рішення суду в справі №2-а35/10 та правомірності винесення оскарженої постанови без вчинення необхідних виконавчих дій державним виконавцем, які передбачені вимогами ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», що свідчить про необґрунтованість закінчення виконавчого провадження з підстав п. 11. ч. 1 ст. 49 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів частково не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії та здійснювати заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Так, однією з підстав закінчення виконавчого провадження згідно вимог ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» є повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону - у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Однак, в порушення зазначених вимог Закону, державним виконавцем не обґрунтовано неможливість виконання судового рішення без участі боржника.

Зважаючи на викладене суд вважає, що оскаржена постанова про закінчення виконавчого провадження є протиправною та вказує на бездіяльність державного виконавця по примусовому виконанню рішення суду.

Разом з тим, суд першої інстанції скасовуючи постанову державного виконавця, одночасно не вважав такі його дії протиправними, що суперечить обставинам справи та висновкам самого суду.

Визначаючись відносно позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача ужити усіх передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішення суду, то суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для задоволення в цій частині позовних вимог немає, виходячи з наступного.

Так, у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому, суд не вправі зобов'язати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Разом з тим, що стосується вимоги позивача визнати протиправними рішення, дії і бездіяльність Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, начальника цього Управління Наконечного І.М., начальника відділу примусового виконання рішень цього управління Купчишиної О.О., що полягають в ігноруванні звернень позивача та скарги від 27 серпня 2014 р., то в цій частині слід відмовити, з огляду на таке.

В матеріалах справи міститься відповідь від 26 вересня 2014 року начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Наконечного І.М. про розгляд звернення позивача від 27 серпня 2014 року. Зміст відповіді свідчить про розгляд скарги позивача, і тому у таких діях Наконечного І.М. не вбачає протиправної бездіяльності.

Крім того, не підлягає задоволенню також вимога позивача щодо стягнення відшкодування моральної шкоди, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Позивач не довів наявність обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, зокрема матеріали справи не містять жодних свідчень та відповідних доказів про ступінь її моральних чи фізичних страждань або шкоди, завданої її здоров'ю.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи призвели до помилкового висновку, у зв'язку з чим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовльнити частково.

Визнати протиправними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Кота Андрія Михайловича щодо закінчення виконавчого провадження ВП № 31977373 від 31.12.2014 року.

Скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області Кота Андрія Михайловича про закінчення виконавчого провадження ВП № 31977373 від 31.12.2014 року.

У задоволенні решти частини позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 07 грудня 2015 року.

Головуючий Сушко О.О. Судді Смілянець Е. С. Залімський І. Г.