Ухвала суду № 54296388, 19.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2015 рокусправа № 808/132/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року у справі № 808/132/15 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "МетаБанк" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "МетаБанк" задоволено частково. Судом визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення: №0002722201 від 22.07.2014, №0003592201 від 08.10.2014, №0003612201 від 08.10.2014, №0003631702 від 08.10.2014, прийняті Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби в Запорізькій області.

Відповідач не погодився із рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи та обґрунтування вимог апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представники позивача у судовому засіданні зазначили, що підстави для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції відсутні, прохали залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що фахівцями податкового органу було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт №714/08-28-22-01/20496061 від 04.07.2014.

Під час перевірки виявлено порушення: 1) пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.1.18.2 п. 1.18 ст.1, пп.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.п. 14.1.97 п.14.1 ст.14, п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.5, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток банку на загальну суму 5023867 грн., в т.ч. по періодах: за 1 квартал 2011 року у розмірі 375 899грн., за 2 квартал 2011 року у розмірі 1 354 364грн., 2-3 квартал 2011 року у розмірі 2 324 548грн., за 2-4 квартал 2011 року у розмірі 3 142 164грн., 1 квартал 2012 року у сумі 192 825грн., півріччя 2012 року у сумі 611 576грн., 3 квартал 2012 року у сумі 834 556грн., 2012 рік у сумі 948 443грн., 2013 рік у сумі 557 361грн.;

2) п.п. 14.1.97, 14.1.191 п.14.1 ст. 14, п.185.1 ст.185, п.187.6 ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого банком занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 1 017 776грн., в т.ч. по періодах: серпень 2013 року на суму 877 721грн., вересень 2013 року на суму 21 613грн., жовтень 2013 року на суму 36 988грн., листопад 2013 року на суму 18 723грн., грудень 2013 року на суму 67 681грн.; завищено від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 432 317грн., в т.ч. по періодах: серпень 2013 року на суму 146 972грн., вересень 2013 року на суму 125 359грн., жовтень 2013 року на суму 88 371грн., листопад 2013 року на суму 18 723грн., грудень 2013 року на суму 67 681грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002752201 від 22.07.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств за основним платежем 4 646 447грн., за штрафними санкціями 376 451грн.;

- №0002722201 від 22.07.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів за основним платежем 1 017 776грн., за штрафними санкціями 254 444грн.;

- №0003681702 від 22.07.2014, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників за основним платежем 37882,43грн., за штрафними санкціями 28411,82грн.

Позивач звернувся до ГУ Міндоходів в Запорізькій області зі скаргою, в якій просив скасувати прийняті податкові повідомлення-рішення.

На підставі направлень №749 від 28.08.2014, №750 від 28.08.2014, №751 від 28.08.2014, згідно із п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.75.1 ст.75, пп. 78.1.5 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу була проведена документальна позапланова перевірка ПАТ "МетаБанк" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 з питання повноти визначення та своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток, податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб з урахуванням питань, що стали предметом оскарження.

За результатами перевірки Головним управлінням Міндоходів у Запорізькій області прийнято рішення № 3612/10/0807-10-04-13 від 30.09.2014 про результати розгляду первинної скарги відповідно до якого:

- скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі М.Запоріжжя від 22.07.2014 № 0002752201 в частині 3439075 грн. надмірно нарахованого податку на прибуток підприємства та 173 142 грн. застосованих штрафних (фінансових) санкцій, і залишено без змін зазначене податкове повідомлення-рішення в іншій частині, а скаргу АТ "МетаБанк" в цій частині - без задоволення;

- залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі М.Запоріжжя від 22.07.2014 № 0002722201 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а скаргу АТ "МетаБанк" - без задоволення;

- збільшено на 203 704 грн. суму податку на додану вартість та на 50 926 грн. розмір штрафних (фінансових) санкцій згідно з п. 123.1 ст.123 Податкового кодексу України і зобов'язано ДПІ у Ленінському районі М.Запоріжжя на суму такого збільшення скласти та направити платнику податків окреме податкове повідомлення-рішення у відповідності до вимог п.3.4. та п.5.5. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого в Міністерстві юстиції України № 2135/22447 від 20.12.2012.

- скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі М.Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області від 22.07.2014 № 0003681702 в частині 18 941,21 грн. надмірно застосованих штрафних (фінансових) санкцій згідно п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України по податку з доходів фізичних осіб і збільшено на 510 грн. розмір штрафних (фінансових) санкцій згідно з п. 119.2 ст.119 Податкового кодексу України, і залишено без змін зазначене податкове повідомлення-рішення в іншій частині, а скаргу АТ "МетаБанк" в цій частині - без задоволення.

Відповідно до рішення про результати розгляду первинної скарги, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.10.2014р.:

- форми "Р" № 0003592201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 1 410 681,00 грн., з яких: 1 207 372,00 грн,- за основним платежем; 203 309,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- форми "Р" № 0003612201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 254 630,00 грн., з яких: 203 704,00 грн. - за основним платежем; 50 926 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- форми "Р" № 0003631702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників на суму 48 863,04 грн., з яких: 37 882,43 грн,- за основним платежем; 9 980,61 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Податкове повідомлення-рішення № 3002722201 від 22.07.2014р. рішенням № 3612/10/0807-10-04-13 від 30.09.2014 - залишено без змін.

Позивач, вважаючи протиправними всі прийняті податкові повідомлення-рішення, звернувся до суду з вимогами про їх скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, яким були скасовані податкові повідомлення-рішення: №0002722201 від 22.07.2014, №0003592201 від 08.10.2014, №0003612201 від 08.10.2014, №0003631702 від 08.10.2014, враховуючи наступне.

Так, за висновками податкового органу під час перевірки було встановлено, що договори від 31.12.2008 №31/12/08-М/02 та від 08.02.2007 №314, укладені ПАТ "МетаБанк" з СУБІП "Агро Трейдінг, ЛТД" та ФОП ОСОБА_3, ОСОБА_4, підпадають під визначення фінансового лізингу, а суми орендної плати наведених у актах виконаних робіт (послуг) вважаються частиною лізингового платежу, який не підлягає включенню до складу витрат. Крім того, відповідач зазначає, що ПАТ "МетаБанк" подано уточнюючий розрахунок за формою 1-ДФ за 1 квартал 2013 року, яким відкореговано дані про нарахування та виплату ОСОБА_5 дохід на суму 224187,24грн. з ознакою " 157" шляхом її видалення. Перевіркою встановлено, що зазначена сума є заборгованістю по кредитному договору №32-22-08/0024-К від 05.03.2008, яка була списана позивачем за рахунок страхового резерву. При цьому, перевіркою встановлено неутримання та не перерахування до бюджету податку на доході фізичних осіб за 1 квартал 2013 року.

Відповідно до пп.14.1.97 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Лізингові операції поділяються на: оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою); фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу.

Лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов:

об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов'язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об'єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору;

сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її;

майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.

Під терміном "строк фінансового лізингу" слід розуміти передбачений лізинговим договором строк, який розпочинається з дати передання ризиків, пов'язаних із зберіганням або використанням майна, чи права на отримання будь-яких вигод чи винагород, пов'язаних з його використанням, або будь-яких інших прав, що слідують з прав на володіння, користування або розпоряджання таким майном, лізингоотримувачу (орендарю) та закінчується строком закінчення дії лізингового договору, включаючи будь-який період, протягом якого лізингоотримувач має право прийняти одноосібне рішення про продовження строку лізингу згідно з умовами договору.

Незалежно від того, регулюється господарська операція нормами цього підпункту чи ні, сторони договору мають право під час укладення договору (правочину) визначити таку операцію як оперативний лізинг без права подальшої зміни статусу такої операції до закінчення дії відповідного договору;

Як встановлено податковим органом, з початку дії договорів, укладених між позивачем та СУБІП "Агро Трейдінг, ЛТД" (та в подальшому ТОВ "Аурум"), позивачем сплачено орендних платежів в сумі 9 966 025грн. Згідно з наданими до перевірки актами виконаних робіт (послуг), загальна вартість витрат ПАТ "МетаБанк" на здійснення лізингових платежів СУБІП "Агро Трейдінг, ЛТД" складає 5687696грн..

Згідно з наданими до перевірки актами виконаних робіт (послуг) загальна вартість витрат ПАТ "Мета Банк" на здійснення лізингових платежів ФОП ОСОБА_3 і ОСОБА_4 складає 209 000грн..

Таким чином, контролюючий орган прийшов до висновку, що вищезазначені договори підпадають під визначення фінансового лізингу, а суми орендної плати наведеної у актах виконаних робіт (послуг) вважається частиною лізингового платежу, який не підлягає включенню до складу витрат.

Такий висновок податкової інспекції є помилковим, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

За умовами договорів, що укладалися позивачем, сторони самостійно визначили таку операцію як оперативний лізинг. Відтак, позивач не мав законних підстав для відображення отриманих об'єктів оренди (найму) в складі основних засобів з метою подальшої амортизації та нарахуванню, сплаті податку на додану вартість з повернення об'єкта лізингу (найму).

Вартість предмету оренди, яка вказана в договорах: № б/н від 31.12.2008р. з СУБІП "Агро Трейдінг, ЛТД"; № 31/12/08-М/02 від 31.12.2008р. з СУБІП "Агро Трейдінг, ЛТД"; № 08-1/2013 від 08.08.2013р. з TOB "АУРУМ"; №б/н від 06.09.2013р. з TOB "АУРУМ" не є первісною, як цього вимагає п.п. 14.1.97 п. 14.1 ст. 97 ПК України, а є балансовою вартістю.

Нежиле приміщення надавалося Банку в оренду за різними договорами, ці договори укладалася з різними власниками, за цими договорами об'єкти оренди мали різну балансову вартість та різний розмір орендної плати, також договорами були встановлені різні строки оренди. Так, за договором оперативної оренди нежилого приміщення № б/н від 31.12.2008р., укладеним між АБ "Металург"(правонаступником є AT "МетаБанк") та СУБІП "Агро Трейдінг, ЛТД", строк оренди почався з 31.12.2008 та діяв по 01.07.2011. Протягом строку дії цього договору орендних платежів було сплачено орендодавцю всього на суму 4 381 415,01грн. (з моменту початку строку оренди, тобто з 31.12.2008р.). При цьому п.2.3. договору встановлено, що балансова вартість становить 6 117 235,00 грн., первісна вартість сторонами не визначалася.

За договором оперативної оренди нежилого приміщення № 31/12/08-М/02 від 31.12.2008, укладеним між АБ "Металург" (правонаступником є AT "МетаБанк") та СУБІП "Агро Трейдінг, ЛТД" строк оренди почався з 02.11.2011 та діяв по 07.08.2013. Протягом строку дії цього договору орендних платежів було сплачено орендодавцям СУБІП "Агро Трейдінг, ЛТД" та TOB "Аурум" (договір про внесення змін до договору оперативної оренди нежитлового приміщення №31/12/08-М/02 від 31.12.2008) всього на суму 4 667 081,34 грн. (з моменту початку строку оренди, тобто з 02.11.2011р.). При цьому п.2.3. договору встановлено, що балансова вартість становить 6 117 235,00 грн., первісна вартість сторонами не визначалася.

За договором оперативної оренди нежилого приміщення № 08-1/2013 від 08.08.2013, укладеного між AT "МетаБанк" та TOB "АУРУМ", строк оренди почався з 08.08.2013 та діяв по 05.09.2013р. Протягом строку дії цього договору орендних платежів було сплачено орендодавцю TOB "АУРУМ" всього на суму 339 411,76грн. (з моменту початку строку оренди, тобто з 08.08.2013). При цьому, п.2.3 Договору встановлено, що балансова вартість становить 3888376,66грн., первісна вартість сторонами не визначалася.

За договором оперативної оренди нежилого приміщення від 06.09.2013, укладеного між AT "МетаБанк" та TOB "АУРУМ", строк оренди почався з 06.09.2013 та діє по 06.09.2033. Протягом строку дії цього договору орендних платежів було сплачено орендодавцю TOB "АУРУМ" всього на суму 573 914,40грн. (з моменту початку лроку оренди, тобто з 06.09.2013). При цьому п.2.3. договору становлено, що балансова вартість становить 3 888 376,66 грн., первісна вартість сторонами не визначалася.

Висновок контролюючого органу про перевищення суми лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди первісної вартості об'єкта лізингу базується на даних загальної суми сплачених платежів за весь період оренди приміщення за адресою: м.Київ, вул. Софіївська, 1/2А. Проте, при такому розрахунку контролюючим органом не встановлювалася первісна вартість об'єкту оренди. Крім того, необґрунтованим є врахування загальної вартості орендних платежів сплачених позивачем за різними договорами, з огляду лише на єдиний об'єкт такої оренди.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не було допущено порушень податкового законодавства за вказаними операціями у перевіряємих періодах.

Щодо подання позивачем уточнюючого розрахунку за формою 1-ДФ за 1 квартал 2013 року (вх. №909137671 від 12.05.2014), яким відкориговано дані про нарахування та виплату ОСОБА_5 (р.н.о.к.п. НОМЕР_8) доходу на суму 224 187,24 грн. з ознакою " 157" шляхом їх видалення.

Перевіркою встановлено, що зазначена сума є заборгованістю по кредитному договору № 32-22-08/0024-К від 05.03.2008, яка була списана за рахунок страхового резерву. Позаплановою перевіркою підтверджено висновок акту планової перевірки щодо неутримання та не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб за 1 квартал 2013 року на суму 37 882,43 гривень.

Суд встановив, що у форму 1-ДФ за 1 квартал 2013 року код доходів " 157" позивачем були включені як доходи фізичних осіб суми безнадійної заборгованості боржників Банку, списаної за рахунок страхового резерву, всього по 27 фізичним особам на загальну суму 11 389978,28грн.. Вказані суми були включені до форми 1-ДФ помилково, оскільки строки позовної давності за кредитними договорами не закінчилися і банк жодній з фізичних осіб не анулював заборгованості. Крім того, в результаті службового розслідування, проведеного на виконання наказу №54.1-ОД від 28.04.2014, встановлено, що основною причиною, яка призвела до неправильного складання форми 1-ДФ, є збій у програмному забезпеченні.

Таким чином, висновки контролюючого органу про нарахування ОСОБА_5 доходу на суму 224 187,24грн., а відтак зобов'язання позивача нарахувати та утримати з неї податок з доходів фізичних осіб, не підтверджені.

Відповідно до вимог ст. 159 Податкового кодексу України банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій (за винятком позабалансових, крім гарантій) коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти та комісії (далі - страховий резерв).

Для цілей цього підпункту під комісією розуміються платежі, що сплачені фінансовій установі за здійснення операцій з кредитами, цінними паперами та іншими активними банківськими операціями.

Страховий резерв формується та списується банком самостійно в розмірі та порядку, передбаченими методикою, яка визначається для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку відповідно до повноважень та включається до складу витрат.

За рахунок створеного страхового резерву банк відшкодовує заборгованість, яка визначена безнадійною відповідно до методики, встановленої Національним банком України. Порядок відшкодування безнадійної заборгованості за рахунок страхових резервів для банків встановлюється Національним банком України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Положення ст. 164 Податкового кодексу України визначають базою оподаткування платника податку, зокрема, суму заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу та суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. При цьому обвязковою умовою є повідомлення кредитором платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включення суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного).

Строк позовної давності щодо стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором 32-22-08/0024К від 05.03.2008 не минув. Рішення про анулювання (прощення) заборгованості ОСОБА_5 банком не приймалося.

У даному випадку списання банком безнадійної заборгованості за рахункок страхового резерву не є доходом фізичної особи та не є анулюванням (прощенням) боргу. Кредитний договір діє, божник продовжує здійснювати розрахунки з банком відповідно до умов укладеного договору.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про відсутність підстав для утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у зв'язку із списанням кредитної заборгованості за рахунок створеного страхового резерву.

Оскільки відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність прийняття оскаржених позивачем податкових повідомлень-рішень, суд дійшов вірного висновку про необхідність їх скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для скасування законної постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 03 квітня 2015 року у справі № 808/132/15 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 11.12.2015р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак