Ухвала суду № 54296356, 10.12.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4971/13-а

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Стеценко О. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Вербицької Н.В.,

суддів - Єщенка О.В..,

- Димерлія О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Богданової С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А :

18.07.2013р. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області, яка в подальшому реорганізована в департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (далі - інспекція ДАБК), в якому просила скасувати постанову про накладення на неї штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №130 від 17.06.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова інспекції ДАБК є немотивованою, такою, що містить суперечливі дані, прийнята першим заступником інспекції ДАБК за відсутності повноважень. Крім того, позивач зазначала, що дія Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" розповсюджується на юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тоді як вона є власником об'єкту будівництва - побутових приміщень за адресою АДРЕСА_1, як фізична особа.

Відповідач заперечував проти позиву, зазначаючи, що оскаржувана постанова прийнята у спосіб, передбачений законом та в межах наданих повноважень.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи наступне.

21.06.2012р. інспекцією ДАБК здійснена реєстрація за № ОД 14212103772 декларації про готовність до експлуатації об'єкта - побутових приміщень по АДРЕСА_1, поданою ОСОБА_2 (а.с.8-12).

В ході здійснення інспекцією ДАБК позапланової перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил, за результатами якої 10.06.2013р. складений акт, встановлено виконання будівельних робіт на об'єкті "реконструкція побутових приміщень по АДРЕСА_1 " без дозволу на виконання таких робіт, а також зазначення у декларації про готовність об'єкта до експлуатації недостовірних даних щодо наявності права користування земельною ділянкою (а.с.17).

На підставі акту перевірки та протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності інспекцією ДАБК прийняті постанови:

- 12.06.2012р. № 119 про визнання ФОП ОСОБА_2 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого п.6 ч.2 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від 14.10.1994р. № 208/94-ВР та накладено штраф в розмірі 51 615 грн.,

- 17.06.2013р. № 130 про визнання ФОП ОСОБА_2 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого п.2 ч.2 ст.2 Закону № 208/94 та накладено штраф в розмірі 11 470 грн.

Предметом спору у даній справі є постанова № 130 від 17.06.2012р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 року заявлений адміністративний позов задоволено, постанову інспекції ДАБК № 130 від 17.06.2013 року скасовано.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 року скасовано, прийнято нову постанову, якою відмовлено ФОП ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.03.2015 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.11.2013 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому суд касаційної інстанції вважав недослідженими доводи позивача щодо належності їй об'єкту будівництва не як фізичній особі-підприємцю, а як фізичній особі, що виключає підстави для притягнення її до відповідальності за порушення у сфері містобудівної діяльності.

При новому розгляді, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з підтвердженої касаційним судом правової позиції щодо наявності повноважень у посадових осіб територіального органу ДАБК на прийняття постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Крім того, встановивши юридичний статус позивача у спірних правовідносинах, як юридичної особи, суд вважав обґрунтованим притягнення його до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011р. № 3038-VI, державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Згідно до ч.2 ст.41 цього Закону державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 208/94-ВР,накладати штраф від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, мають право його керівник та уповноважені ним посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року N 439/2011, Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Пунктом 6 цього Положення установлено, що Держархбудінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або міжрегіональні територіальні органи.

Відповідно до п.2 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 06.04.1995 року, справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглядаються ДАБК України та її територіальними органами.

Накладати штраф від імені інспекцій мають право: керівник ДАБК України та уповноважені ним його заступники, керівники територіальних органів ДАБК України та їх заступники у межах своїх повноважень.

Судова колегія також враховує, що наказом Державної архітектурно-будівельної інспекції України 19 листопада 2012 року № 187 «Про уповноваження територіальних органів - інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (щодо дозвільно-реєстраційних процедур та здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю)» право застосовувати санкції за порушення будівельного законодавства надані керівникам територіальних органів Державної архітектурно-будівельної інспекції України та їх заступникам.

Оскільки оскаржувану постанову про застосування штрафу підписано першим заступником начальника інспекції ДАБК в Одеській області, судова колегія погоджується в висновком суду першої інстанції про прийняття відповідачем зазначеної постанови в межах наданих повноважень.

Доводи апелянта, що відсутність дозволу на виконання будівельних робіт не впливала на прийняття відповідачем рішення щодо здійснення реєстрації декларації та не є підставою для адміністративної відповідальності судова колегія вважає такими, що не в повній мірі відповідає діючому законодавству.

За даними декларації про готовність об'єкту - побутових приміщень по АДРЕСА_1 до експлуатації вбачається, що їх реконструкція проводилась з травня 2006р. по травень 2007р. (а.с.10).

Згідно з даними декларації про готовність об'єкта до експлуатації ОСОБА_2 мала дозвіл на виконання будівельних робіт, який виданий інспекцією ДАБК 23.05.2006р. № 283. Судом касаційної інстанції в ухвалі від 05.03.2015р. надана оцінка вказаним обставинам та зроблений висновок, що оскільки вказаний дозвіл наданий на будівництво торгових павільйонів ВАТ "АТП-15106", а не позивачу, його не можна вважати документом, що надає право позивачу на проведення реконструкції нежитлових приміщень.

Висновок щодо відсутності у ФОП ОСОБА_2 дозволу на здійснення реконструкції побутових приміщень за адресою АДРЕСА_1 наданий судами різних інстанцій у господарській справі № 34-26/17-106-211 за позовом ФОП ОСОБА_2 до Одеської міської ради про визнання права власності на реконструйований об'єкт будівництва.

Відповідно ст.29 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000р. № 1699-ІІІ, який був чинний на час проведення реконструкції, право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт надає дозвіл на виконання будівельних робіт, який видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Необхідність отримання дозволу на проведення будівельних робіт визначена також п.2 ч.2 ст.2 Закону № 208/94, якою встановлена відповідальність за виконання будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання або будівництво індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, закінчене у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року без дозволу на виконання будівельних робіт, а також наведення недостовірних даних у такому повідомленні.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку, що відсутність дозволу у забудовника на проведення будівельних робіт є правопорушенням у сфері містобудівної діяльності та має наслідком притягнення до відповідальності.

Тому, накладення відповідачем штрафу за відсутність дозволу на виконання будівельних робіт у ФОП ОСОБА_2 ґрунтується на законі.

Разом з тим, судова колегія відмічає, що законодавцем передбачались випадки прийняття в експлуатацію будівель та споруд, які побудовані без такого дозволу.

Так, в п.9 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що інспекції державного архітектурно-будівельного контролю до 31 грудня 2013 року безоплатно протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені об'єкти будівництва, збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж приймають в експлуатацію:

індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, збудовані у період з 5 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року;

збудовані до 12 березня 2011 року:

громадські будинки I і II категорій складності;

будівлі і споруди сільськогосподарського призначення I і II категорій складності.

Порядок прийняття в експлуатацію таких об'єктів і проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Такий порядок затверджений наказом Мінрегіонбуду від 24.06.2011р.№ 91, п.3.2 якого передбачав прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, громадських будинків І та ІІ категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що прийняття в експлуатацію нежитлових будівель, побудованих позивачем без дозволу на виконання будівельних робіт, не виключає для інспекції ДАБК застосування до забудовника штрафних санкцій за порушення містобудівного законодавства, в т.ч. за будівництво без дозволу на виконання таких робіт.

Щодо доводів позивача про належність їй приміщень по АДРЕСА_1 як фізичній особі, що виключає можливість притягнення її до відповідальності по Закону № 208/94, судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що реконструйований об'єкт нерухомості належить ОСОБА_2, як фізичний особі-підприємцю.

Доводи суду першої інстанції грунтуються на висновках господарських судів щодо розгляду позовів ФОП ОСОБА_2 до Одеської міської ради, її виконавчого комітету про визнання права власності на реконструйований об'єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1 у справах № 22/70-08-1408, № 34-26/17-106-2011, а також позову прокурора Малиновського району м.Одеси в інтересах Одеської міської ради до ФОП ОСОБА_2 про знесення самовільно збудованого об'єкту у справі № 26/173-10-4482 (т.1 а.с.60-64).

Відтак, ФОП ОСОБА_2 правомірно та законно притягнута до відповідальності за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Доводи апелянта, які заявлені лише в ході апеляційного розгляду, про те що за вказане порушення вона вже притягувалась до відповідальності, як фізична особа, та сплачувала штраф, не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з відсутністю таких документів у відповідача. Зі свого боку позивач не надала жодного доказу на підтвердження притягнення її до відповідальності, як фізичної особи, та сплати нею штрафу за самочинне будівництво.

Оцінюючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що оскаржувана постанова інспекції ДАБК прийнята в межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачений законами, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Єщенко

Суддя: О.О.Димерлій