Постанова № 54296302, 09.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2015 року Справа № 876/1117/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Ніколіна В.В.

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2014р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі про визнання неправомірним рішення комісії, -

В С Т А Н О В И Л А:

15.07.2014р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати нечинним рішення управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі від 24.04.2014 року по справі НОМЕР_2; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі проводити нарахування та виплату пенсії виходячи із заробітної плати, згідно з відомостями зазначеними у відновленій книзі про нарахування заробітної плати в Кооперативі «Віраж» за 1989-1990 роки; стягнути з пенсійного органу в користь позивача утриману та невиплачену йому частину пенсії, за період з 01.05.2014 року до моменту набрання рішенням в законної сили. Також стягнути з відповідача завдану моральну шкоду в сумі 10000 грн.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2014р. позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі проводити нарахування та виплату пенсії позивача виходячи із заробітної плати, згідно з відомостями у зазначеними у відновленій книзі про нарахування заробітної плати в кооперативі (проектно-вишукувальному кооперативі) «Віраж» за 1989-1990 роки. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі нарахувати та виплатити позивачу утриману та невиплачену йому частину пенсії за період з 01.05.2014 року по 23.10.2014 року. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29.12.2014р. виправлено описку в даті винесення постанови "29 жовтня 2014 року" замість "23 жовтня 2014 року".

Не погодившись із рішенням суду, його оскаржив відповідач, який покликаючись на неповне з»ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для призначення пенсії подається довідка про заробітну плату (дохід) встановленого зразка, яка видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів за відповідні роки про нараховану та сплачену заробітну плату. Тому відсутні будь-які законні підстави для перерахунку пенсії по довідці про заробітну плату, виданій на підставі відновленої книги нарахування заробітної плати.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача, який просить залишити без змін рішення суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, якому управлінням Пенсійного фонду України в м.Тернополі 24.02.2012 року, призначено пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та видано пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 від 29.03.2012 року.

Згідно рішення міжвідомчої комісії від 24.04.2014року з інвентаризації пенсійних справ та особових рахунків і списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, розглянувши пенсійну справу і особовий рахунок НОМЕР_2 ОСОБА_1, одержує пенсію за віком в розмірі 1638 грн. 95 коп. у місяць. Сума переплати 5708грн. 67 коп., згідно з довідкою відділу з призначення пенсії утворилась за період з 24.02.2012 по 30.04.2014року у зв'язку з поданням недостовірних даних про заробітну плату, чим порушено ст.50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Сума переплати 5708 грн. 67 коп. підлягає поверненню з пенсії ОСОБА_1

Відповідно до листа Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі від 09.04.2014 року №7489/03 вбачається, що згідно акту перевірки від 31.03.2014 №509 достовірності подання довідки про заробіток для обчислення пенсії встановлено, що довідка про заробіток за період з січня 1991 по травень 1992 року видана на підставі розрахункових відомостей про заробітну плату за ці роки. Згідно акту перевірки від 31.03.2014 №510 достовірності подання довідки про заробіток для обчислення пенсії за період з травня 1989 року по грудень 1990 року встановлено, що книги по нарахуванню заробітної плати за 1989 - 1990 роки в кооперативі "Віраж" відсутні. При перевірці використані: відновлена книга нарахування заробітної плати, протоколи загальних зборів членів кооперативу "Віраж".

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що заробіток позивача за спірний період стверджується матеріалами справи, зокрема, книгою нарахування заробітної плати у кооперативі "Віраж" за 1989-1990 роки.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання нечинним рішення управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі від 24.04.2014 року та його скасування, суд першої інстанції вважав таке рішення процедурним.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не врахував, що згадане рішення пенсійного органу є індивідуальним актом. Такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів.

Крім того, предметом оскарження є рішення органу владних повноважень, яке не тягне за собою правових наслідків для позивача, а лише констатує результат інвентаризації і не є рішенням про стягнення з позивача сум, на що покликається сам позивач, в т.ч. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Не визнавши незаконним чи протиправним рішення відповідача, суд першої інстанції безпідставно зобов»язав останнього вчинити певні дії.

Зобов'язавши управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі нарахувати та виплатити позивачу утриману та невиплачену йому частину пенсії за період з 01.05.2014 року по 23.10.2014 року, судом першої інстанції не встановлено чи сума переплати стягнена з позивача, підмінивши позовну вимогу «стягнення з пенсійного органу в користь позивача утриману та невиплачену йому частину пенсії» на зобов»язальний характер.

Таким чином, позивач, звернувшись до суду з даним адміністративним позовом, обрав не передбачений законом способи захисту прав, свобод та інтересів, які вважає порушеними.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, то така не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено спричинення такої, як суду першої так і апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.71 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з»ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає до скасування з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову, що узгоджується з положеннями п.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ст.5, 94 КАС України та Закону України «Про судовий збір» в редакції від 22.05.2015р., з позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 80,90 грн. (73,08грн. * 110% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги).

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.3 ч.1 ст.198, п.1, 4 ст.202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі - задоволити.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 жовтня 2014р. по справі №607/11798/14-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м.Тернополі про визнання неправомірним рішення комісії - скасувати та відмовити в позові.

Стягнути з ОСОБА_1 на рахунок отримувача №31219206781004 УДКСУ у Галицькому районі м.Львова код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38007573 Банк отримувача ГУДКСУ у Львівської області Код банку отримувача (МФО 825014 Код класифікації доходів бюджету 22030001, «Призначення платежу" - судовий збір, код 34668371 - 80 (вісімдесят) грн. 90 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: О.І.Мікула

В.В.Ніколін

Повний текст виготовлено 11.12.15р.