Постанова № 54296301, 17.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 листопада 2015 рокусправа № П/811/386/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Шелеповій Ю.О.

за участю представників:

позивача: - Музика Т. Ф. (дов. від 16.11.2015 р.)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційні скарги Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області та публічного акціонерного товариства «Кіровоградське автотранспортне підприємство 13555»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року

у справі № П811/386/15

за позовом публічного акціонерного товариства «Кіровоградське автотранспортне підприємство 13555»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2014 р. №0001442202 та №0001452202, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Кіровоградське автотранспортне підприємство 13555» звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.09.2014 №0001442202 та №0001452202.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства через відображення в податковому обліку господарських операцій, реальність яких не підтверджена. Первинним документами підтверджено здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, а відтак вказане свідчить про реальність укладених правочинів та правомірність формування позивачем податкового кредиту та витрат. Позивач вказує, що договори, укладені позивачем з його контрагентами, не визнані судом недійсними та їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за угодами.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.06.2015 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17.09.2014 №0001442202 в частині нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ на суму 64030,50 грн. (за основним платежем - 42787,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 21243,50 грн.); визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 17.09.2014 №0001452202, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 798,00 грн. (за основним платежем - 532,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 266,00 грн.)

Постанову суду мотивовано тим, що позивач належними та достовірними доказами підтвердив своє право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ «Агматіс Трейд» та ФОП ОСОБА_2 та віднесення відповідних сум до витрат.

Також судом зазначено, що позивачем ні під час перевірки, ні до матеріалів справи не надані належним чином оформленні за встановленим законодавством зразком (типовою формою) товарно-транспортні накладні на підтвердження реальності надання послуг з поставки дизелю від ТОВ «Центр-ТК» (або іншим контрагентом у разі укладення окремого договору із перевізником-субпідрядником), відповідно, позивачем не доведено допустимими доказами по справі товарності (фактичності здійснення) такої господарської операції із вказаним контрагентом. Отже суд дійшов висновку про правомірність висновків акту перевірки щодо заниження позивачем сум податку на додану вартість за травень 2014 року в сумі 50300,00грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Центр-ТК».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Відповідач зазначає, що за результатами проведених перевірок контрагентів позивача ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Агматіс Трейд» встановлено відсутність первинних бухгалтерських та податкових документів, що підтверджують придбання товарів та послуг від контрагентів-постачальників, а також використання складських, виробничих приміщень та обладнання, а саме документів складського обліку, які підтверджують фактичне придбання товарів (робіт, послуг), його переміщення на виробництво, кількість готової продукції та її подальшої реалізації, документів, що підтверджують транспортування товарів, кількість працюючих, необхідних для забезпечення процесу виробництва, внаслідок чого неможливо підтвердити реальність здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств з придбання товарів (робіт, послуг), що свідчить, що правочини між позивачем та ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Агматіс Трейд» не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Висновок суду першої інстанції з цього приводу є помилковим.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі й визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.09.2014 №0001442202 та №0001452202. Позивач зазначає, що господарська операція з ТОВ «Центр-ТК» підтверджується первинними документами, які повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Проти задоволення апеляційної скарги відповідача заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - Кіровоградською ОДПІ проведено виїзну документальну позапланову перевірку ПАТ «Кіровоградське АТП 13555» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_2 за період з 01.08.2012 по 31.08.2012, ТОВ «Агматіс Трейд» за період з 01.02.2014 по 28.02.2014, ТОВ «Центр-К» за період з 01.05.2014 по 31.05.2014, за результатами якої складено акт №177/11-23-22-02/05465755 від 04.09.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп. 139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на прибуток на загальну суму 532,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2012 року - 532,00 грн.;

п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого Позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 92787,00грн., в тому числі за серпень 2012 року - 507,00грн., лютий 2014 року - 41980,00 грн. та травень 2014 року - 50300,00 грн.

Під час перевірки відповідачем використані дані:

акту ДПІ у м. Черкасах від 14.10.2013 №55/1701/НОМЕР_1 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012»;

акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.06.2014 №1756/26-55-22-10/38650153 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Агматіс Трейд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.02.2014 по 28.02.2014»;

акту Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №346/10-04-22-10/36577386 від 03.07.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Центр-ТК» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями за травень 2014 року».

Посилаючись на означені акти стосовно контрагентів позивача, якими не підтверджено реальності здійснення господарських операцій по реалізації контрагентами позивача товарів, послуг, відповідач встановив відсутність у позивача об'єктів оподаткування з придбання та продажу товарів за перевіряємий період.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№0001442202 від 17.09.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 139181,00 грн., в тому числі за основним платежем - 92787,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 46394,00 грн.;

№0001452202 від 17.09.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 798,00 грн., в тому числі за основним платежем - 532,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 266,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів вважає помилковими висновки відповідача.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що 03.02.2014 між позивачем (Замовник) та ТОВ «Агматіс Трейд» (Виконавець) укладено договір про надання інформаційних (консультаційних) послуг, предметом якого є надання інформаційно-консультаційних послуг з наступних питань: загальні поняття технологічного обслуговування, технологічний аспект, економічний аспект, охорона праці, пожежна безпека, роль вантажних перевезень в комерційній діяльності підприємства, організація перевезень товарів у магазин, шляхи вдосконалення перевезень товарів, маркетингові дослідження логістичного ринку. Згідно з п.3.1 договору загальна вартість послуг за цим договором складається з вартості послуг, наданих Виконавцем за окремими актами здачі-приймання наданих послуг в кінці фактичного надання послуг. Факт належного виконання послуг Виконавцем підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг, що підписується обома сторонами не пізніше наступного дня з моменту фактичного надання послуг (п.3.2 договору). Відповідно до п.3.3, 3.4 договору загальна вартість наданих послуг складає 251880,00 грн.; оплата Замовником послуг Виконавця здійснюється у безготівковій формі.

Фактичне виконання цього договору підтверджується наступними первинними документами: податковими накладними: №491 від 20.02.2014 на загальну суму 59760,00 грн., в тому числі ПДВ 9960,00 грн., №492 від 21.02.2014 на загальну суму 57840,00 грн., в тому числі ПДВ 9640,00 грн., №493 від 24.02.2014 на загальну суму 57120,00 грн., в тому числі ПДВ 9520,00 грн., №494 від 25.02.2014 на загальну суму 47760,00 грн., в тому числі ПДВ 7960,00 грн., №495 від 26.02.2014 на загальну суму 29400,00 грн., в тому числі ПДВ 4900,00 грн.; актами приймання-передачі наданих послуг: від 20.02.2014 на загальну суму 59760,00 грн., від 21.02.2014 на загальну суму 57840,00 грн., від 24.02.2014 на загальну суму 57120,00 грн., від 25.02.2014 на загальну суму 47760,00 грн., від 26.02.2014 на загальну суму 29400,00 грн., звітами про проведене маркетингових досліджень логістичного ринку (т.2,а.с.8-209), випискою з особового рахунку від 18.03.2014.

Також, позивач мав господарські взаємовідносини з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 щодо придбання тканини (бельтинг).

Фактичне виконання цього договору підтверджується наступними первинними документами: рахунком на оплату №48 від 08.08.2012 на загальну суму 3040,80 грн., видатковою накладною №8 від 10.08.2012 на загальну суму 3040,80 грн., податковою накладною №8 від 10.08.2012 на загальну суму 3040,80 грн., в тому числі ПДВ 506,80 грн., випискою з особового рахунку.

В подальшому, придбаний товар використаний позивачем у господарській діяльності для виготовлення авточохлів для вантажного автомобіля МАЗ 54329 №04247 ОН, орендованого позивачем відповідно до договору оренди (лізингу) транспортних засобів від 27.02.2012.

26.06.2014 між Позивачем (Покупець) та ТОВ «Центр-ТК» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар (дизельне паливо), а саме дизельне паливо за ціною (вартістю), визначеною цим договором. Відповідно до п.3.1, 3.2, 3.3 договору загальна ціна (вартість) товару за цим договором складає 301800,00 грн., у т. ч. ПДВ 50300,00 грн.; оплата ціни (вартості) товару здійснюється Покупцем в національній валюті України безготівково шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Продавця та здійснюється протягом 365 банківських днів з моменту підписання даного договору. Факт передачі товару у власність Покупцеві оформляється Сторонами шляхом підписання двостороннього акта прийому-передачі товару або видаткової накладної, які підписуються обома сторонами у момент передачі-приймання товару.

Фактичне виконання цього договору підтверджується наступними первинними документами: видатковими накладними №ЦТ-0530/27 від 30.05.2014 на загальну суму 150900,00 грн. та №ЦТ-0531/05 від 31.05.2014 на загальну суму 150900,00 грн.; податковими накладними №886 від 30.05.2014 на загальну суму 150900,00 грн., в т. ч. ПДВ 25150,00 грн. та №887 від 31.05.2014 на загальну суму 150900,00 грн., в т. ч. ПДВ 25150,00 грн., випискою з особового рахунку від 18.06.2014, картками рахунків.

Виходячи із змісту вказаних документів в їх сукупності, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки товару, надання послуг, а саме: фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені означеними вище контрагентами позивача у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України,

На момент укладення та реалізації договорів контрагенти позивача мали зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Використання позивачем придбаного товару, наданих послуг у власній господарській діяльності відповідачем не спростовується, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

Також податковим органом не надано суду доказів недійсності (нікчемності) правочинів, використання придбаних товарів, наданих послуг у неоподатковуваних операціях.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентами дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару, надання послуг не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами) або нікчемності, як про те зазначає відповідач.

Податковим органом з цього приводу не враховано, що правочини, які вчинені без наміру створення правових наслідків, що обумовлені ними, визначаються законом як фіктивні (ст.234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесені законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом, а, як встановлено судом, доказів наявності відповідних судових рішень відповідачем суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що укладені позивачем з зазначеними вище підприємствами, фізичною особою - підприємцем договори відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Дії позивача та його контрагентів вчинені на виконання умов договорів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів таких видів. Фактична реалізація мети, з якою укладені вказані вище договори, настання правових наслідків, обумовлені цими договорами, підтверджено належним чином складеними первинними документами, зазначеними вище.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Агматіс Трейд», ТОВ «Центр-ТК», тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.

Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції, що відсутність чи неправильне оформлення товарно-транспортних накладних має наслідком відсутність документального підтвердження господарської операції з ТОВ «Центр-ТК» та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).

Апеляційний суд вважає, що товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, який підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В той же час, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Приймаючи до уваги, що з інших даних вбачається фактичний рух активів у власному капіталі позивача у зв'язку з його господарською діяльністю з ТОВ «Центр-ТК», є помилковим висновок суду першої інстанції про порушення позивачем норм податкового законодавства при відображені в податковому обліку господарських операцій з вказаним контрагентом.

Стосовно посилання відповідача на акт ДПІ у м.Черкасах №55/1701/НОМЕР_1 від 14.10.2013 «Про результати проведення планової виїзної перевірки ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012», акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.06.2014 №1756/26-55-22-10/38650153 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Агматіс Трейд» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.02.2014 по 28.02.2014» та акт Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №346/10-04-22-10/36577386 від 03.07.2014 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Центр-ТК» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями за травень 2014 року» як доказ нереальності здійснених з означеними вище контрагентами господарських операцій, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, п.п. 3, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання податкового органу на акт перевірки іншого платника податків, яким встановлено порушення податкового законодавства, а також іншу інформацію щодо контрагента позивача, що не має правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Крім того, апеляційний суд вважає на необхідне зазначити також, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки відповідно до п.4.4. Методичних рекомендацій у щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236, лише є документом, що фіксує факт неможливості проведення зустрічної звірки. Законодавством України не надано право органам ДПС в акті про неможливість проведення зустрічної звірки співставляти дані первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювались між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Таким чином, зазначені відповідачем обставини щодо контрагентів позивача не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на витрати та податковий кредит з операцій поставки товару, надання послуг.

Позиція податкового органу, яка базується на виявлених податковим органом порушеннях, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентами позивача, суперечить вимогам чинного законодавства.

Із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що Податковий кодекс України не ставить право позивача на формування витрат та податкового кредиту в залежність від декларування постачальниками, в тому числі і по ланцюгу постачання, своїх податкових зобов'язань та/або від сплати ними сум податку до бюджету.

До того ж, ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно та не у достатньому обсязі встановив обставини справи, ухваливши судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, колегія судів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 17.09.2014 № 0001442202 в повному обсязі.

Отже, постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року у даній справі підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. 198, ст. 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Кіровоградське автотранспортне підприємство 13555» задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року у справі № П811/386/15 скасувати в частині відмовлених позовних вимог.

Прийняти нову постанову в цій частині.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001442202 від 17.09.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 139181,00 грн., в тому числі за основним платежем - 92787,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 46394,00 грн.

В іншій частині постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року у справі № П811/386/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко