Ухвала суду № 54296295, 18.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 листопада 2015 рокусправа № 804/6434/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Теплогенерація" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року по справі за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства "Теплогенерація" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «Теплогенерація», в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню в загальному розмірі 37 191,40 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Теплогенерація» (код ЄДРПОУ 32083093) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 25005978) адміністративно-господарські санкції в розмірі 37 154,25 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Теплогенерація» (код ЄДРПОУ 32083093) на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код ЄДРПОУ 25005978) пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій у розмірі 37,15 грн.

Не погодившись із постановою суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, відповідно до якої, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржене рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Сторони, повідомлені належним чином, в судове засідання не прибули. Згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявним в матеріалах справи, що ПрАТ "Теплогенерація" на виконання вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» було подано позивачу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік (форма № 10-ПІ). У вказаному звіті відповідач зазначив, що середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача за звітний період, складає 153 особи. Таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону, на підприємстві відповідача повинна складати - 6 осіб. Середньооблікова кількість інвалідів, працюючих у роботодавця, склала 5 осіб, що є меншою ніж встановлено нормативом.

24.02.2015 року працівниками Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів складено Акт № 34 за результатами невиїзної позапланової перевірки стану виконання ст. 19 та ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» від 21.03.1992 № 875-ХІІ ПрАТ «Теплогенерація» (код ЄДРПОУ 32083093).

За результатами перевірки встановлено наступні порушення:

- не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, чим порушено вимоги ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» від 21.03.1992 № 875-ХІІ.

- невірно розрахована середньорічна заробітна плата штатного працівника.

- не нарахована сума адміністративно - господарських санкцій.

За результатами перевірки позивачем нараховано адміністративно-господарські санкції в розмірі 37 154,25грн. та пеню у розмірі 37,15грн. за несплату у встановлений Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" строк суми адміністративно-господарських санкцій.

Вирішуючи даний спір суд зазначив, щодо правомірності нарахування адміністративно-господарських санкцій та пені, оскільки відповідачем не вжиті передбачені Законом України "про основи соціальної захищеності інвалідів" заходи для працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Так, згідно зі ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою ті іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ «Теплогенерація» поданий позивачу звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 р. за формою № 10-ПІ, в якому зазначена середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність менша ніж встановлено приписами ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (осіб), що дає підстави для висновку про не створення ПрАТ «Теплогенерація» одного робочого місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до листа Нікопольського міськарйонного центру зайнятості від 19.05.2015 року № 1138 встановлено, що ПрАТ «Теплогенерація» в 2014 році надсилався звіт за формою 3-ПН про наявність вакансії для інваліда за вересень 2014 року. Вказана вакансія була закрита в травні 2015 року.

Наведені обставини вказують на порушення приписів ст. 18 закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в України" заходи для працевлаштування інвалідів. Зокрема, обов'язок щодо щомісячного звітування про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів за формою 3-ПН відповідачем не виконаний.

Статтею 19 зазначеного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Оскільки на підприємстві середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», відповідач згідно зі ст. 20 цього Закону має сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, встановлено, що обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Як правильно встановив суд першої інстанції, сума адміністративно-господарських санкцій у розмірі 37154,25 грн. відповідачем у встановлений ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) не сплачена, що обумовило нарахування пені відповідно до ст. 20 цього Закону і п.4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, що обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з поданими позивачем розрахунками, сума пені, яку має сплатити відповідач, становить 37,15 грн.

Стосовно посилань апелянта на те, що підприємство відповідно до Закону України "Про електроенергетику" має лише 46 професій, за якими можливо працевлаштувати інвалідів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч.8 ст.21 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що створення робочих місць для працевлаштування інвалідів провадиться підприємствами електроенергетики в розмірі чотирьох відсотків від чисельності працівників, зайнятих у непромисловому виробництв.

Відповідно до п.2 прикінцевих положень Закону України «Про електроенергетику» встановлено, що Кабінету Міністрів України до 1 грудня 1997 року подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції про приведення законодавчих актів України у відповідність із Законом України «Про електроенергетику».

Водночас, відповідно до ч.11 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті, застосуванню підлягають положення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в даному випадку спеціальним законом, який підлягає застосуванню, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Що стосується доводів апелянта щодо відсутності обов'язку у підприємств займатись пошуком інвалідів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Отже, з положень Закону не вбачається, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування їх на створені робочі місця. Такий обов'язок статтею 18 зазначеного Закону покладено на органи виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.

Згідно з частиною четвертою статті 20 Закону України від 01.03.1991 № 803-XII «Про зайнятість населення» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати місцевим центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Разом з тим, факт порушення порядку створення робочих місць для працевлаштування інвалідів підтверджено інформацією Нікопольського міськрайонного центру зайнятості, згідно з якою звіти за формою 3-ПН датами заповнення 15.09.2014р., 14.10.2014р., 03.11.2014р. не є належними доказами того, що відповідачем здійснювались заходи щодо працевлаштування інвалідів, оскільки доказів подання зазначених звітів до Нікопольського міськарйонного центру зайнятості не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо порушення відповідачем порядку забезпечення прав інвалідів на працевлаштування, що призвело до невиконання відповідачем нормативу робочих місць у кількості 1 робочого місця, призначеного для працевлаштування інвалідів у 2014 р.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Теплогенерація" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 червня 2015 року по справі № 804/6434/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай