Ухвала суду № 54296237, 03.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2015 рокусправа № 808/4326/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу приватного підприємства «Виробничо-будівельне підприємство «Мегаполіс»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року по справі № 808/4326/15 за позовом приватного підприємства «Виробничо-будівельне підприємство «Мегаполіс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним рішення від 31.03.2015 № 10, визнання податкового зобов'язання узгодженим, -

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Виробничо-будівельне підприємство «Мегаполіс» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнати протиправним та скасування рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя № 10 від 31.03.2015 про розгляд заяви про намір досягнення податкового компромісу та визнати узгодженим податкове зобов'язання ПП «ВБП «Мегаполіс» в сумі 759413,00 грн. в рамках податкового компромісу.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновків податкового органу щодо прийняття рішення № 10 від 31.03.2015 про непогодження заяви про застосування податкового компромісу, оскільки вимоги ст. 102 Податкового кодексу України до даної ситуації не повинні застосовуватися.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ПП «ВБП «Мегаполіс» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджетів податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «БТФ «Еліпс» та ПП «Ашенві» за період з 01.03.2008 по 30.06.2009 згідно з п.п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України та на підставі постанови старшого слідчого від 10.01.2014, результати якої оформлені актом від 24.01.2014 № 12-2201/34068009.

03.02.2015 відповідачем на підставі зазначеного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000252201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 759413 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 189853,25 грн.

26.03.2015 позивач звернувся до відповідача з заявою про застосування податкового компромісу, відповідно до якої просить узгодити суми по податковому повідомленню-рішенню за результатами перевірки з податку на додану вартість № 0000252201 від 03.02.2015.

31.03.2015 відповідачем прийнято рішення № 10 про розгляд Заяви про податковий компроміс, відповідно до якого заяву позивача про застосування податкового компромісу щодо податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість № 0000252201 від 03.02.2015 не погоджено.

З протоколу засідання робочої групи щодо застосування податкового компромісу від 31.03.2015 № 10 вбачається, що підставою для непогодження податкового компромісу стало те, що грошові зобов'язання в податковому повідомленні-рішенні № 0000252201 від 03.02.2015 визначені за періоди з березня 2008 по червень 2009, що перевищують строки давності, встановлені ст. 102 ПК України, тому не відповідають умовам Податкового кодексу України, за яких податковий компроміс може бути застосований.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про правомірність рішення податкового органу.

Відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Пунктом 102.1 статті 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку

Згідно із п.7 підрозділу 9-2 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України, процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу.

Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Відповідно до п.11 підрозділу 9-2 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України, податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Отже, після надходження Заяви про компроміс по податковому повідомленню-рішенню, контролюючий орган перевіряє таку заяву та матеріали на предмет їх відповідності умовам податкового компромісу. Рішення про погодження застосування процедури податкового компромісу приймається лише в разі встановлення відповідності Заяви про компроміс по ППР та податкового зобов'язання, щодо якого її подано, умовам податкового компромісу, передбаченим ПК України. В іншому випадку приймається рішення про непогодження застосування процедури податкового компромісу.

Як було встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, позивач із заявою про застосування податкового компромісу звернувся 26.03.2015, грошові зобов'язання по податковому повідомленню-рішенню від 03.02.2015 не є узгодженими.

Разом з тим, грошові зобов'язання з ПДВ за податковим повідомленням-рішенням від 03.02.2015 визначено за періоди з березня 2008 року по червень 2009 року, тобто, поза строками, які можуть підпадати під дію податкового компромісу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податковим органом правомірно встановлено невідповідність Заяви про компроміс умовам, визначеним ПК України, що є підставою для прийняття рішення про непогодження застосування процедури податкового компромісу.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Виробничо-будівельне підприємство «Мегаполіс» - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 9 грудня 2015 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов