Постанова № 54296144, 14.12.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2015 року № 826/12860/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця-ВК" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення від 17.03.2015 № 0001692202,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Столиця-ВК" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення від 17.03.2015 № 0001692202.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Нестіан Трейд" за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, з ТОВ "Фагот Актив" за період з 01.09.2014 по 30.09.2014, з ТОВ "Інтерпродукт Груп" за період з 01.10.2014 по 31.12.2014. Підставою нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що договори, укладені між позивачем та ТОВ "Нестіан Трейд", ТОВ "Фагот Актив", ТОВ "Інтерпродукт Груп" не спричиняють реального настання правових наслідків. Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з даними контрагентами за договорами, які мали реальний характер та за якими контрагентами були надані послуги, використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

В судовому засіданні 21.09.2015 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти позовних вимог, у письмових запереченнях на позов просила відмовити у задоволенні позову. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки від 27.02.2014 № 207/26-54-22-02-10/33635015.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

В період з 17.02.2015 по 23.02.2015 Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Столиця-ВК" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Нестіан Трейд" за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, з ТОВ "Фагот Актив" за період з 01.09.2014 по 30.09.2014, з ТОВ "Інтерпродукт Груп" за період з 01.10.2014 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт від 27.02.2014 № 207/26-54-22-02-10/33635015, яким встановлені порушення:

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в розмірі 1095243,91 грн.

На підставі акта перевірки від 27.02.2014 № 207/26-54-22-02-10/33635015 відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 17.03.2015:

- № 0001692202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1369055,00 грн., у тому числі за основним платежем - 1095244,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 273811,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Столиця-ВК", не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням від 17.03.2015 № 0001692202, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В пункті 200.3 статті 200 Податкового кодексу України зазначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.

Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

З матеріалів справи вбачається, що товариством з обмеженою відповідальністю "Столиця-ВК" (замовник) були укладені договори про надання послуг з організації та супроводу перевезень вантажу, а саме:

- з товариством з обмеженою відповідальністю "Нестіан Трейд" (експедитор) було укладено договір від 01.07.2014 № 01/07/14-03;

- з товариством з обмеженою відповідальністю "Фагот Актив" (експедитор) було укладено договір від 01.09.2014 № 11-01/09/14.

В розділі 3 вищезазначених договорів встановлено, що заявка направляється на електронну адресу/номер факсу або диктується усно по телефону замовником експедитору, а експедитор зобов'язаний з моменту отримання заявки підтвердити можливість її виконання або відмовитися від виконання заявки.

Відповідно до розділу 4 договорів, експедитор зобов'язується надавати послуги відповідно до узгодженої сторонами заявки; організувати контроль за просуванням вантажу по узгодженим сторонами маршрутам курсування і на вимогу замовника та за його рахунок надавати відомості про місце знаходження вантажу.

Позивачем, на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Нестіан Трейд" та "Фагот Актив" за договорами про надання послуг з організації та супроводу перевезень вантажу, надано суду копії додатку № 1 до договору (заявка на перевезення у внутрішньому сполученні; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); додатку № 2 до договору (протоколи узгоджених цін); податкових накладних.

Водночас, в наданих позивачем суду актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних зазначено лише загальну назву послуг (транспортно-експедиційні послуги на території України), в той час як перелік вчинених дій, перелік відповідальних осіб, які надавали послуги, тобто вчиняли певні дії щодо надання таких послуг - відсутні.

Таким чином, із зазначених актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних неможливо встановити осіб, які надавали транспортно-експедиційні послуги, як і неможливо встановити зміст таких послуг (певні дії, які покладаються в основу виконання та надання послуг).

Крім того, суд звертає увагу, що позивач не надав суду доказів щодо виконання положень договорів, а саме: в матеріалах справи відсутні узгоджені сторонами заявки, узгоджені сторонами маршрути курсування.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Однак, позивач не надав суду товарно-транспортні накладні, які є документом для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім того, позивач не надав суду належних доказів щодо оплати транспортно-експедиційних послуг, оскільки надані виписки по рахунку містять лише підпис директора, в той час як відмітки банківської установи та підпис працівника банку - відсутні.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Столиця-ВК" (замовник) були укладені договори про надання юридичних послуг, а саме:

- з товариством з обмеженою відповідальністю "Нестіан Трейд" (виконавець) було укладено договір від 01.07.2014 № 01/07/14-04;

- з товариством з обмеженою відповідальністю "Фагот Актив" (виконавець) було укладено договір від 01.09.2014 № 12-01/09/14.

В пункті 3.1 договорів зазначено, що факт надання передбачених даним договором послуг, їх конкретний перелік та вартість фіксується сторонами в акті приймання - передачі наданих послуг.

Позивачем, на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Нестіан Трейд" та ТОВ "Фагот Актив" за даними договорами, надано суду копії додатку № 1 до договору, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкових накладних.

Водночас, в наданих позивачем суду актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних зазначено лише загальну назву послуг (юридичні послуги), що суперечить умовами договору.

Відтак, в матеріалах справи відсутні докази щодо конкретного переліку юридичних послуг (оскільки спектр таких послуг є досить широким), наданих ТОВ "Нестіан Трейд" та ТОВ "Фагот Актив" позивачу, як і відсутні докази щодо надання таких послуг особами, які мали відповідні знання та навики у сфері юриспруденції.

Крім того, надані позивачем виписки по рахунку містять лише підпис директора, в той час як відмітки банківської установи та підпис працівника банку - відсутні.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Столиця-ВК" (замовник) були укладені договори про інформаційно-консультаційне обслуговування, а саме:

- з товариством з обмеженою відповідальністю "Нестіан Трейд" (виконавець) було укладено договір від 01.07.2014 № 01/07/14-05;

- з товариством з обмеженою відповідальністю "Фагот Актив" (виконавець) було укладено договір від 01.09.2014 № 13-01/09/14.

В розділі 2 договорів зазначено, що виконавець зобов'язується надавати всю необхідну інформацію, щодо нових клієнтів (реєстраційні документи, реквізити, № телефонів і т.д.); повідомляти замовника кожного робочого дня о 10 год. про вартість дизельного палива та бензинів А-80, А-92, А-95 по регіонах України; складати комерційні пропозиції кожного дня та їх розсилати; регулярне протягом строку цього договору письмове повідомлення замовника про наявність інформації, що його цікавить.

Позивачем, на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Нестіан Трейд" та ТОВ "Фагот Актив" за даними договорами, надано суду копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг); податкових накладних.

Водночас, в наданих позивачем суду актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкових накладних зазначено лише загальну назву послуг (інформаційно-консультаційні послуги), в той час як перелік конкретних інформаційно-консультаційних послуг, наданих ТОВ "Нестіан Трейд" та ТОВ "Фагот Актив" позивачу, в матеріалах справи відсутній, як і відсутні письмові повідомлення контрагентом позивача про наявність інформації, що його цікавила за умовами даного договору, інформація, щодо нових клієнтів, комерційні пропозиції.

Крім того, надані позивачем виписки по рахунку містять лише підпис директора, в той час як відмітки банківської установи та підпис працівника банку - відсутні.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Столиця-ВК" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерпродукт Груп" (постачальник) було укладено договір від 15.10.2014 № 15/10-01 про поставку нафтопродуктів.

В розділі 3 договору зазначено, що поставка товару здійснюється партіями. При цьому погоджується найменування та кількість поставленого товару, вказаного в заявці покупця. Покупець зобов'язаний надати заяву на своєму фірмовому бланку за підписом уповноваженої особи покупця з відтиском печатки покупця. Поставка товару вважається погодженою, а заявка покупця вважається прийнятою постачальником до виконання з моменту підписання специфікації або виписки рахунку-фактури до даного договору. Передача товару автомобільним транспортом здійснюється після надання покупцем довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Позивачем, на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Інтерпродукт Груп" за даним договором, надано суду копії видаткових накладних, специфікацій, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, сертифікат відповідності, паспорт продукції та докази подальшої реалізації товару кінцевим покупцям (т. 2).

Однак, суд звертає увагу, що більша частина видаткових накладних (№№ 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 18, 19, 20) містить лише підпис невстановленої особи, яка отримала товар для ТОВ "Столиця-ВК", в той час як дані, що дали б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції відсутні, як і відсутні докази щодо отримання товару уповноваженою особою.

Крім того, товарно-транспортні накладні не містять підпису водія та даних щодо видачі довіреності на ім'я водія для отримання товару від ТОВ "Інтерпродукт Груп" для ТОВ "Столиця-ВК", хоча дана умова передбачена договором поставки.

Крім того, надані позивачем виписки по рахунку містять лише підпис директора, в той час як відмітки банківської установи та підпис працівника банку - відсутні.

Відтак, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, копії яких надані позивачем суду не можуть належним чином засвідчувати факт здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ "Нестіан Трейд", ТОВ "Фагот Актив", ТОВ "Інтерпродукт Груп", оскільки з даних документів не можливо встановити зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а тому дані документи не відповідають частині другій статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Суд звертає увагу, що за відсутності факту придбання послуг (робіт), відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З аналізу наданих позивачем документів щодо взаємовідносин із ТОВ "Нестіан Трейд", ТОВ "Фагот Актив", ТОВ "Інтерпродукт Груп" не можливо встановити реальність виконання господарських операцій, оскільки позивачем не надано суду документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а тому і не доведено, що обумовлені правочинами послуги були надані саме цими контрагентами.

Таким чином, позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов