Ухвала суду № 54296023, 04.12.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

04 грудня 2015 року №810/5381/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Приходько Н.І., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю,

за участю:

представника позивача: Жуковська А.О., доручення №3-02 від 05.01.2015

відповідача: ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Білоцерківський міськрайонний центр зайнятості з позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю в сумі 3606,79 грн.

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №810/5381/15, закінчено підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 04.12.2015 було поставлено на обговорення питання про закриття провадження в адміністративній справі.

Представник позивача та відповідач у вирішенні даного питання поклались на розсуд суду.

Розглядаючи дане клопотання по суті суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Таким чином, законодавець чітко визначив, що суттю адміністративного судочинства є судовий контроль за діяльністю органів влади та місцевого самоврядування в сфері дотримання прав та свобод громадян та юридичних осіб за допомогою процесуального закону з певними особливостями, зокрема, обов'язку доказування правомірності своєї діяльності органами влади чи самоврядування. Тобто, однією з визначальних особливостей КАС є те, що позивачем в адміністративній справі може бути фізична чи юридична особа, чиї права, свободи чи інтереси вони вважають порушеними, а відповідачем ? орган влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи.

Відповідно до статті 50 КАС громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

Суд зазначає, що в цій нормі процесуального права наведено вичерпний перелік випадків, за наявності яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень.

З аналізу пунктів 1?4 частини четвертої статті 50 КАС вбачається, що всі наведені підстави, коли громадяни, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень лише у випадках превентивного (попереднього) судового контролю за рішеннями, діями органів влади, які при реалізації своїх владних управлінських повноважень можуть порушити права чи свободи фізичних чи юридичних осіб. Однак і в цих випадках, водночас із перевіркою дій чи бездіяльності згаданих осіб, обставин, що стали підставою для втручання суб'єктів владних повноважень, суд має перевірити на відповідність чинному законодавству рішення, дії чи бездіяльність самих суб'єктів владних повноважень.

Таким чином пункт 5 частини четвертої статті 50 КАС, який є частиною норми процесуального права, існує як послідовне продовження випадків «превентивного» судового контролю і має розумітися та застосовуватися судами саме в такому значенні, а не як норма, що давала би право для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов. Такий безпідставний підхід до розуміння змісту пункту 5 частини четвертої статті 50 КАС по суті призводить до відмови органів влади від виконання своїх функціональних обов'язків та можливої дискреційної поведінки.

За пунктом 5 частини четвертої статті 50 КАС суб'єкт владних повноважень може звертатися до суду з адміністративним позовом до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, для превентивного судового контролю своєї ж діяльності і у випадках, визначених законом.

З матеріалів адміністративного позову вбачається, що Білоцерківський міськрайонний центр зайнятості звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю.

Суд зазначає, що позивач, обґрунтовуючи своє право звернення з даним адміністративним позовом, посилається на положення статті 39 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", згідно якої спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються у судовому порядку.

Водночас за змістом статті 177 Цивільного кодексу України гроші є об'єктом цивільних прав.

Отримавши від держави допомогу по безробіттю, відповідач набув право власності на неї, та їй як власникові цих грошових коштів належать правомочності щодо володіння, користування та розпорядження цими грошовими коштами.

Отже, оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на отриману від Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості допомоги по безробіттю у сумі 3606,79 грн. та стягнення цієї суми з неї, як з недобросовісного набувача, то цей спір має приватно-правовий, а не публічний характер. А відтак, заявлений позов про стягнення коштів, що стали власністю відповідача, не підпадає під дію пункту 5 частини 4 статті 50 КАС України, а його вирішення не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Аналізуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що даний спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції, а тому юрисдикція адміністративного суду на цей спір не поширюється, оскільки заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі №п/811/3781/14 (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 52867865) та постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі №804/6131/14 (реєстраційний номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 52524037).

Частиною 1 статті 244-2 КАС України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне провадження у цій адміністративній справі закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України.

В судовому засіданні 04.12.2015 проголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду, повний текст ухвалено виготовлено та підписано 04.12.2015.

Керуючись статтями 157, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі за позовом Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю в сумі 3606,79 грн. - закрити.

2. Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.

3. Роз'яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції загального місцевого суду за правилами цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня її проголошення, а в разі постановлення ухвали у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, - протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Кушнова А.О.