Ухвала суду № 54295433, 02.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2015 року м. Київ К/9991/39340/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 по справі №2-а-17721/11/2070 за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківська бісквітна фабрика» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Харківська бісквітна фабрика» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.12.2011 №0000700842. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.12.2011 №0000710842 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 198258,00грн. по податковій декларації з ПДВ (від 20.10.2011 №9009232323) за вересень 2011 року, штрафні санкції у розмірі 99129,00грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийнято в цій частині нову постанову про задоволення позову. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.12.2011 №0000710842 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1650,00грн. по податковій декларації з ПДВ (від 20.10.2011 №9009232323) за вересень 2011 року, штрафні санкції у розмірі 852,00грн. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів 11.06.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 20.07.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.3 та 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, статей 9, 69, 86, 138 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією роботі з великими платниками податків у місті Харкові правонаступником якої є Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів було проведено виїзну позапланову перевірку Публічного акціонерного товариства «Харківська бісквітна фабрика» з питань достовірності та законності декларування бюджетного відшкодування ПДВ та від'ємного значення з ПДВ за вересень 2011 року

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит по безтоварних операціях за серпень 2011 року на суму 83422,00грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується, зокрема, на неправомірному формуванні податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрцукорінвест», Товариством з обмеженою відповідальністю «Грань», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інгул-плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продімпекс» з огляду на нікчемність правочинів, укладених з ними.

За результатами перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією роботі з великими платниками податків у місті Харкові складено акт від 12.12.2011 №2265/42-013/00377265 та прийнято податкові повідомлення рішення від 20.12.2011 №0000700842 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 20974,00грн. по податковій декларації з ПДВ (від 20.10.2011 №9009232323) за вересень 2011 року, штрафні санкції у розмірі 0,00грн.; від 20.12.2011 №0000710842 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 208952,00грн. по податковій декларації з ПДВ (від 20.10.2011 №9009232323) за вересень 2011 року, штрафні (фінансові) санкції у розмірі 104476,00грн. (оскаржується в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 199908,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 99954,00грн.).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності, та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Необхідними умовами для визнання угоди нікчемною в силу вимог статті 228 Цивільного кодексу України є її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних протиправних наслідків.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, існування відповідних обставин у даній справі податковим органом не доведено.

В той же час, реальність спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрцукорінвест», Товариством з обмеженою відповідальністю «Грань», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інгул-плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продімпекс» підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, наданими позивачем договорами, податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, подорожніми листами, кошторисом витрат по виробництву відеофільму та актом приймання-передачі робіт/послуг, платіжними дорученнями на оплату товару. Поставлені товари оприбутковано на складах позивача, що підтверджується прибутковими ордерами та відомостями оприбуткування матеріалів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрцукорінвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгул-плюс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Продімпекс» товари (арахіс, фольга, цукор-пісок) були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що згідно ефірної довідки та диску із записом відеофільму підтверджується фактичне створення Товариством з обмеженою відповідальністю «Грань» та подальше відтворення у ЗМІ відеофільму про Публічне акціонерне товариство «Харківська бісквітна фабрика».

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

За таких обставин, слід погодитися з висновками суду апеляційної інстанції, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрцукорінвест», Товариством з обмеженою відповідальністю «Грань», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інгул-плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Продімпекс».

Враховуючи викладене, висновок суду апеляційної інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 20.12.2011 №0000700842 та податкового повідомлення-рішення від 20.12.2011 №0000710842 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 199908,00грн. та штрафних санкцій у розмірі 99954,00грн. є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2012 по справі №2а-17721/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв