Ухвала суду № 54295222, 08.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 року м. Київ К/800/63856/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - Багмет С.В.,

від відповідача - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.03.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014

у справі № 808/8997/13-а

за позовом Приватного підприємства "ПОЗІТРОН"

до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.03.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013 № 0000822211 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 1 495 191,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 249 024,00; визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 04.09.2013 № 0000842211 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 1 372 432,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 343 108,00 грн. У решті позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Оскільки відмова в задоволенні позовних вимог по справі не оскаржується, відтак, суд касаційної інстанції, керуючись приписами ч.2 ст. 220 КАС України, переглядає судове рішення судів попередніх інстанцій в межах касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «ПОЗІТРОН» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «УНІВЕРСАЛ РЕМОНТ СЕРВІС», ТОВ «АУРІТ», ТОВ «ЛАНТІКОМ», ТОВ «КОМПАНІЯ СОФТРАНС», ПП «ФІРМА МАГЕЛЛАН», ПП «БТТ СЕРВІС» за період з 01.06.2010 по 31.03.2013, а з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських відносин із вказаними підприємствами за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, за результатами якої відповідачем складено акт від 15.08.2013 № 306/2214/34830027, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п. 138.1, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 1 587 478,00 грн.;

- пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 1 452 681,00 грн.

Висновки податкового органу про безпідставне включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування та про завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «УНІВЕРСАЛ РЕМОНТ СЕРВІС» обґрунтовані не підтвердженням фактичного здійснення поставки товарів, оскільки позивачем до перевірки не надано сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнання відповідності, що робить неможливим ідентифікувати предмет поставки та його відповідність договору, а також посиланням на пояснення посадової особи ТОВ «УНІВЕРСАЛ РЕМОНТ СЕРВІС» щодо відсутності на підприємстві власних транспортних засобів, та на висновок фахівця-криміналіста про те, що договір поставки та інші первинні документи підписані не посадовою особою ТОВ «УНІВЕРСАЛ РЕМОНТ СЕРВІС».

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 04.09.2013 були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення: №0000822211, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1 836 502,75 грн., у тому числі за основним платежем - 1 587 478,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 249 024,75 грн.; №0000842211, яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 802 154,25 грн., у тому числі за основним платежем - 1 452 681,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 349 473,25 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про фактичне постачання товару від ТОВ «УНІВЕРСАЛ РЕМОНТ СЕРВІС», на підставі дослідження первинних документів товариства, та відповідно, на правомірність їх відображення в податковому обліку.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з наведеними висновками судів, враховуючи наступне.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що 01.07.2011 між ПП «Позітрон» (покупець) та ТОВ «Універсал Ремонт Сервіс» (постачальник) було укладено договір поставки №31, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (підшипники).

Судами встановлено, що факт здійснення господарських операцій, на виконання умов даного договору підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема, податковими та видатковими накладними.

Розрахунки за поставлену продукцію проведені у безготівковій формі у повному обсязі, що також відображено в акті перевірки.

Транспортування товару здійснювалось фізичною особою-підприємцем Столяренко Д.М. за рахунок позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт та виписаних фізичною особою-підприємцем Столяренко Д.М. податковими накладними.

Отримання товару від ТОВ «УНІВЕРСАЛ РЕМОНТ СЕРВІС» та його зберігання підтверджується картками складського обліку матеріалів.

На момент здійснення спірних операцій, контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угоди позивачем з вказаним контрагентом, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Крім того, слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Таким чином, судами встановлено, що матеріальні цінності, що придбавалися у ТОВ «УНІВЕРСАЛ РЕМОНТ СЕРВІС», призначалися для використання ПП «ПОЗІТРОН» в оподатковуваних операціях власної господарської діяльності, отримання товару, його оприбуткування та проведення розрахунків підтверджується сукупністю наявних в матеріалах справи первинних документів, здійснення господарських операцій документально відображено у бухгалтерському і податковому обліку, що також підтверджено актом перевірки, та спростовує висновки податкового органу про допущенні порушення податкового законодавства.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 1 744 215,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 1 715 540,00, у зв'язку з чим судами правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення в цій частині.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись ст. ст. 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.03.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)О.А. МоторнийСудді(підпис)І.В.Борисенко (підпис)В.В. Кошіль