Ухвала суду № 54295219, 16.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2015 року м. Київ К/9991/70688/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.06.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012

у справі №2а/1270/4111/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРП-Трейд»

до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.06.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку від 18.05.2012 №0001002201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 301940,00 грн., у т.ч.: за основним платежем - 285039,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16901,00 грн.; від 18.05.2012 №0000992201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 363189,00 грн., у т. ч.: за основним платежем - 363188,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.; від 18.05.2012 №0001012201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 510,00 грн., у т. ч.: за штрафними (фінансовими) санкціями - 510,00 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивачу, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Інтенція», ТОВ «Оріал» за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Інтенція», ТОВ «Оріал» за період з 01.01.2011 по 30.07.2011, за результатами проведення якої складено акт від 03.05.2012 № 314/22-33968664.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.138.1, п.138.2, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.1, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 363188,00 грн., у т.ч. за 1 квартал 2011 року у сумі 68512,00 грн., за 2 квартал 2011 року у сумі 225906,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року у сумі 294676,00 грн.; п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 285039,00 грн., у т.ч. за січень 2011 року у сумі 4218,00 грн., за лютий 2011 року у сумі 9330,00 грн., за березень 2011 року у сумі 41261,00 грн., за квітень 2011 року у сумі 55082,00 грн., за травень 2011 року у сумі 58345,00 грн., за червень 2011 року у сумі 83003,00 грн., за липень 2011 року у сумі 33800,00 грн.; ст.203, ст..215, ст..216, ст..228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Інтенція», ТОВ «Оріал» з ТОВ «ОРП-Трейд», та підлягають виключенню з податкового обліку; п.44.3 ст.44 ПК України, втрата первинних документів, що підтверджують факт взаємовідносин ТОВ «ОРП-Трейд» з ПП«Інтенція», ТОВ «Оріал».

Дані порушення, на думку відповідача, виникли внаслідок того, що правочини, укладені позивачем з його контрагентами ПП «Інтенція» та ТОВ «Оріал» є фіктивними, оскільки, не надано документів, які б свідчили про транспортування та якість товару, отриманого від контрагентів-постачальників..

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.05.2012 №0001002201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 301940,00 грн., у т.ч.: за основним платежем - 285039,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16901,00 грн. та № 0000992201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 363189,00 грн., у т.ч.: за основним платежем - 363188,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.; №0001012201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у сумі 510,00 грн., у тому числі: за штрафними (фінансовими) санкціями - 510,00 грн..

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з абзацом першим пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Аналогічні норми містяться в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств»

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати та податковий кредит за наслідками реальних господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у періоді, що перевірявся, між позивачем та ТОВ «Оріал» укладено договори поставки № 31-5 від 01.02.2011, № 315 від 01.03.2011, № 316 від 01.03.2011, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у власність, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього (п.1.1 договорів).

Пунктом 3.1 договорів визначено, що постачальник зобов'язаний забезпечити доставку товару покупцю самостійно, на адресу зазначену покупцем.

Операції постачання товарів оформлено: рахунками-фактурами; видатковими накладними; податковими накладними .

Між позивачем та ТОВ «Оріал» укладено договір № 251103 виготовлення композиції від 25.03.2011, згідно умов якого замовник надає рецептуру та технологію виготовлення композицій, а виконавець бере на себе зобов'язання забезпечити виготовлення із сировини замовника композиції власними силами або із залученням третіх осіб без узгодження з замовником та забезпечити їх доставку у зазначене замовником місце (п.1.1 договору). До договору складено проток № 1 узгодження ціни.

Вказану господарську операцію оформлено: рахунком-фактурою, актом надання послуг, податковою накладною .

Між позивачем та ПП «Інтенція» укладено договір поставки № 041102 від 01.04.2011, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю товар у власність, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього (п.1.1 договору). Пунктом 3.1 договору визначено, що постачальник зобов'язаний забезпечити доставку товару покупцю самостійно, на адресу зазначену покупцем.

Операцію постачання товарів за вказаним договором оформлено: рахунками-фактурами; видатковими накладними; податковими накладними.

Також між позивачем та ПП «Інтенція» укладено договори виготовлення композиції № 041103 від 25.04.2011 та № 0523 від 23.05.2011, згідно умов яких замовник надає рецептуру та технологію виготовлення композицій, а виконавець бере на себе зобов'язання забезпечити виготовлення із сировини замовника композиції власними силами або із залученням третіх осіб без узгодження з замовником та забезпечити їх доставку у зазначене замовником місце (п.1.1 договору).

Вищезазначені господарські операції оформлено: протоколами узгодження ціни до договору; рахунками-фактурами; актами надання послуг; податковими накладними.

Податкові накладні, отримані ТОВ «ОРП-Трейд» від ПП «Інтенція» та ТОВ «Оріал» включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за спірний період.

За отриманий товар та надані послуги ТОВ «ОРП-Трейд» сплатило у повному обсзі, що підтверджено копіями банківських виписок.

Виключно відсутність товарно-транспортних накладних не може бути підставою для позбавлення платника права на формування витрат, оскільки товарно-транспортні накладні є основними документами на перевезення вантажів, тобто є обов'язковими для перевізників, однак не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товарів (робіт, послуг) правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

У даному випадку спірні господарські операції були належним чином відображені позивачем у податковому обліку, жодних свідчень того, що їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Судами попередніх інстанцій досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вищеназваними контрагентами, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісними суб'єктами господарювання. На час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстрованими в ЄДРПОУ, тобто були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, були платниками податку на додану вартість.

Не можуть бути підставою для інших висновків доводи відповідача про нікчемність правочину, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод відповідачем не надано.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, повно та правильно встановивши обставини справи, дали їм належну оцінку з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.06.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун