Ухвала суду № 54295214, 08.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 року м. Київ К/800/62804/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014

та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.05.2014

у справі № П/811/153/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Креатив»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Креатив» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 21.08.2013 № 6011231502.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.05.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ПрАТ «Креатив» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту ПДВ за січень 2013 року, складено акт № 142/11-23-15-02/31146251 від 09.08.2013, в якому зафіксовано порушення: п. 192.1, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 15 підр. 2 розд. ХХ Податкового кодексу України, з урахуванням ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 19) за січень 2013 року в сумі ПДВ 825 643 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 21.08.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 6011231502 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 825 643 грн.

Матеріалами справи встановлено, що 20.02.2013 позивачем до податкового органу подано податкову декларацію з ПДВ за січень 2013 року (з урахуванням уточнюючого розрахунку), в якій задекларовано суму податкового кредиту в розмірі 50 863 536 грн., до складу якого включено, зокрема, ПДВ у сумі 496 грн. за податковою накладною, виписаною ПП «Оникс-СГ».

В судовому порядку встановлено, що факт виконання укладеного між позивачем та ПП «Оникс-СГ» договору купівлі-продажу від 23.11.2012 № 1/23-11 підтверджено належним чином оформленими документами, а саме: податковою та видатковою накладними, платіжним дорученням.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що позивачем в січні 2013 року до складу податкового кредиту включено суми, отримані за господарськими операціями з ТОВ «Зей Комюнікейшнз», ТОВ «Браво ЛТД» та ТОВ «Інтерком-Агро».

Так, між ПАТ «Креатив» (покупець) і ТОВ «Зей Ком'юнікейшнз» (постачальник) укладено договір поставки № 23/6 від 23.06.2011, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (механічне ущільнення), вказаний у Специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

Фактичне виконання умов договору підтверджується матеріалами справи, а саме: податковими та видатковими накладними, рахунками на оплату.

22.01.2013 ПАТ «Креатив» (покупець) та ФГ «Інтерком-Агро» (постачальник) укладено договір № С12-1283 на поставку насіння соняшника, урожаю 2012 року, за умовами якого товар поставляється на умовах EWX за адресою ДП ДАК «Хліб України» Павлоградський КХП.

Факт виконання умов зазначеного договору судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: накладними, складськими квитанціями, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

З метою зберігання придбаного насіння соняшника, між позивачем (поклажодавець) та ДП ДАК «Хліб України» Павлоградський комбінат хлібопродуктів (зерновий склад) укладено договір складського зберігання зерна № 24/1 від 31.08.2012, за умовами якого поклажодавець зобов'язується передати, а зерновий склад прийняти на зберігання зернові, зернобобові та олійні культури урожаю 2011-2012 року та в установлений строк повернути їх поклажодавцю.

Для транспортування придбаного товару позивачем 25.09.2012 укладено договір № ПС 12/10 перевезення вантажів з ТОВ «Браво СРЛ» (перевізник), предметом якого є перевезення та доставка вантажу

Фактичне виконання сторонами умов договору підтверджено первинними документами, а саме: актами здачі-приймання виконаних робіт, податковою накладною, платіжним дорученням.

На дату складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи у встановленому порядку та перебували на обліку в податковому органі як платники податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Отже, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (послуг) платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

В судовому порядку встановлено наявність всіх зазначених підстав у позивача для включення спірної суми податку на додану вартість до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно з п. п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Оскільки, в судовому порядку встановлено правомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Оникс-СГ», ТОВ «Зей Ком'юнікейшнз», ТОВ «Браво ЛТД» і ТОВ «Інтерком-Агро» та помилковість висновків акту перевірки про завищення позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за січень 2013 року, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є безпідставним.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2014 та постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.05.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний