Ухвала суду № 54295211, 09.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2015 року м. Київ К/800/41985/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Сороки М. О., Чумаченко Т. А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезниківський кар'єр", про визнання акту нечинним, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезниківський кар'єр" (далі - ТОВ "Лезниківський кар'єр"), в якому просить визнати недійсним акт про надання гірничого відводу № 2793 від 28 лютого 2014 року, виданий Державною службою гірничого нагляду та промислової безпеки України ТОВ "Лезниківський кар'єр" для розробки Лезниківського родовища гранітів у Володарсько-Волинському районі Житомирської області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що йому на праві приватної власності належать земельні ділянки, загальною площею 36,4289 га, на території яких поширюються повноваження Топорищенської сільської ради Володарсько-Волинського району Житомирської області.

Однак, згідно з постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року, яка набрала законної сили, частина земельних ділянок відчужена на користь держави у зв'язку з чим Володарсько-Волинську районну державну адміністрацію зобов'язано здійснити позивачу виплату належних коштів у сумі 85984,47 гривень.

Позивач вказує, що дізнався про сформування 28 лютого 2014 року суб'єктом владних повноважень акту № 2793, відповідно до якого ТОВ "Лезниківський кар'єр" надано гірничий відвід розробки Лезниківського родовища гранітів у Володарсько-Волинському районі Житомирської області.

Вважаючи вищевказаний акт № 2793 таким, що порушує права позивача, останній звернувсь до суду з вимогою про визнання акту про надання гірничого відводу від 28 лютого 2014 року недійним.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В свою чергу, відповідач та ТОВ "Лезниківський кар'єр" у запереченнях вказують на необґрунтованість касаційної скарги і просять залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05 березня 1999 року Міністерство охорони навколишнього природного середовища України видано Відкритому акціонерному товариству "Лезниківський кар'єр" спеціальний дозвіл на користування надрами № 1771 стосовно видобування граніту, придатного для виробництва бутощебеневої продукції та інших будівельних матеріалів, а також блоків Лезниківського родовища гранітів у Володарсько-Волинському районі Житомирської області, що експлуатується з 1951 року.

Крім цього, з метою розробки Лезниківського родовища гранітів 28 квітня 2000 року Житомирською обласною радою сформовано акт № 15 стосовно надання ВАТ "Лезниківський кар'єр" гірничого відводу.

У зв'язку зі зміною організаційно-правової форми ВАТ "Лезниківський кар'єр" на ТОВ "Лезниківський кар'єр", 24 липня 2013 року Державною службою геології та надр України було переоформлено спеціальний дозвіл на користування надрами № 1771.

Разом з цим, 24 липня 2013 року між ТОВ "Лезниківський кар'єр" та Державною службою геології та надр України укладено угоду про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин № 1771, яка є невід'ємною частиною вищевказаного спеціального дозволу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з пунктом 3 додатку № 2 до вищезазначеної угоди ТОВ "Лезниківський кар'єр" зобов'язано внести зміни до акту про надання гірничого відводу і отримати переоформлений акт до кінця І кварталу 2014 року.

Так, 28 лютого 2014 року відповідачем видано ТОВ "Лезниківський кар'єр" оскаржуваний акт стосовно надання гірничого відводу № 2793 з метою розробки Лезниківського родовища граніту у Володарсько-Волинському районі Житомирської області.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2014 року, частина земельних ділянок, яка належала позивачу на праві приватної власності відчужена на користь держави з мотивів суспільної необхідності за рахунок коштів, зарахованих ТОВ "Лезниківський кар'єр", у зв'язку з чим Володарсько-Волинську районну державну адміністрацію зобов'язано здійснити позивачу виплату належних коштів у загальній сумі 85984,47 гривень. Таким чином, вказане судове рішення, що набрало законної сили, яким фактично припинено право власності на земельні ділянки спростовує доводи позивача стосовно порушення оскаржуваним актом права ОСОБА_1 як власника земельних ділянок.

Таку позицію Окружного адміністративного суду міста Києва підтримав і Київський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів попередніх інстанцій вважає обґрунтованими та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2014 року, залишеної без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2014 року, вбачається, що частина земельних ділянок, яка належала позивачу на праві приватної власності відчужена на користь держави, у зв'язку з чим Володарсько-Волинську районну державну адміністрацію зобов'язано здійснити позивачу виплату належних коштів у сумі 85984,47 гривень.

Відповідно до статті 129 Конституції України судові рішення обов'язкові до виконання.

Статтею 4 Кодексу України про надра визначено, що надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Угоди або дії, які в прямій або прихованій формі порушують право власності Українського народу на надра, є недійсними. Український народ здійснює право власності на надра через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві ради.

Окремі повноваження щодо розпорядження надрами законодавством України можуть надаватися відповідним органам виконавчої влади.

За правилами частини другої статті 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Кодексу України про надра обумовлено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Лезниківський кар'єр" як юридична особа зареєстровано 03 серпня 2012 року.

Згідно зі статутом, затвердженого протоколом № 1 загальних зборів засновників від 25 липня 2012 року, ТОВ "Лезниківський кар'єр" засновано у відповідності до Плану санації Відкритого акціонерного товариства "Лезниківський кар'єр", який затверджено ухвалою Господарського суду Житомирської області від 31 травня 2012 року у справі № 4/5007/14-Б/11.

Так, єдиним учасником ТОВ "Лезниківський кар'єр" є ВАТ "Лезниківський кар'єр" шляхом внесення до статутного фонду товариства майна останнього, що підтверджується пунктом 2.1 статуту ТОВ "Лезниківський кар'єр".

В свою чергу, ВАТ "Лезниківський кар'єр" на момент заснування ТОВ "Лезниківський кар'єр" здійснювало добування граніту Лезниківського родовища гранітів у Володарсько-Волинському районі Житомирської області на підставі спеціального дозволу на користування надрами № 1771 від 05 березня 1999 року, виданого Державним комітетом по геології та використанню надр України.

З урахуванням наявного спеціального дозволу 28 квітня 2000 року Житомирською обласною радою сформовано акт № 15 стосовно надання ВАТ "Лезниківський кар'єр" гірничого відводу з метою розробки Лезниківського родовища гранітів.

В силу пункту 17 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30 травня 2011 року (далі - Порядок), внесення змін до дозволу здійснюється на підставі заяви та поданих надрокористувачем документів у разі заснування (створення) надрокористувачем юридичної особи з метою продовження діяльності на наданій йому у користування ділянці надр за умови передачі новоутвореній юридичній особі основних засобів або іншого майна, необхідного для забезпечення та ефективного користування надрами згідно з дозволом, та якщо частка надрокористувача в статутному (складеному) капіталі новоутвореної юридичної особи на час прийняття рішення про внесення змін до дозволу становить не менш як 50 відсотків.

Правові основи порядку надання гірничих відводів (частини надр) користувачам на території України для розробки родовищ твердих, рідких та газоподібних корисних копалин, а також будівництва і експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі на континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні визначено у Положенні про порядок надання гірничих відводів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 27 січня 1995 року (далі - Положення).

За приписами пунктів 3, 4 Положення право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу за формою додатка № 1.

Гірничі відводи можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, іноземним юридичним особам, об'єднанням юридичних осіб, створеним в Україні чи за її межами, а також громадянам України, іноземцям та особам без громадянства лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр, а також затвердженого в установленому порядку проекту розробки родовища корисних копалин або будівництва гірничодобувного об'єкта чи підземної споруди, не пов'язаної з видобуванням корисних копалин.

Пунктом 9 вищевказаного Положення обумовлено, що передача наданого гірничого відводу повністю або частково іншому підприємству або громадянину забороняється. У разі зміни користувача надр або реорганізації підприємства переоформляються акт про надання гірничого відводу та надпис на копії топографічного плану. З цією метою надрокористувач подає до органу, що надає гірничі відводи, копію спеціального дозволу на користування надрами, переоформленого відповідно до нової назви, та викопіювання з топографічного плану поверхні.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 липня 2013 року Державною службою геології та надр України на підставі наказу № 355 внесено зміни до спеціального дозволу на користування надрами № 1771 від 05 березня 1999 року, а саме: змінено надрокористувача з ВАТ "Лезниківський кар'єр" на ТОВ "Лезниківський кар'єр".

Разом з цим, 24 липня 2013 року між ТОВ "Лезниківський кар'єр" та Державною службою геології та надр України укладено угоду про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин № 1771, яка є невід'ємною частиною вищевказаного спеціального дозволу.

Згідно з пунктом 3 додатку № 2 до вищезазначеної угоди ТОВ "Лезниківський кар'єр" зобов'язано внести зміни до акту про надання гірничого відводу і отримати переоформлений акт до кінця І кварталу 2014 року.

Так, на адресу відповідача надійшов лист ТОВ "Лезниківський кар'єр" про оформлення акту надання гірничого відводу № 35/14, датований 17 лютого 2014 року.

Окрім проекту гірничого відводу для розробки Лезниківського родовища гранітів ТОВ "Лезниківський кар'єр" надано необхідні документи, зокрема:

- копію спеціального дозволу на користування надрами № 1771 від 05 березня 1999 року;

- копію протоколу ТОВ "Лезниківський кар'єр" про затвердження проекту розробки;

- копії витягів з протоколу ДКЗ СРСР № 7595 від 17 березня 1976 року та протоколу ЦКЗ № 83 від 26 червня 1986 року;

- копію витягу з рішення Топорищенської сільської ради Володарського-Волинського району Житомирської області від 26 грудня 2013 року щодо переоформлення гірничого відводу.

За результатами розгляду вищезазначених документів, відповідачем видано оскаржуваний акт про надання гірничого відводу № 2793 від 28 лютого 2014 року.

Доводи позивача щодо необхідності погодження меж гірничого відводу із землевласниками і землекористувачами, ділянки яких розташовані в межах зазначеного гірничого відводу, що прямо вказано у депутатському зверненні Народного депутата України ОСОБА_3 спростовуються пунктом 9 Положення про порядок надання гірничих відводів, в якому чітко визначено, що у разі зміни користувача надр або реорганізації підприємства переоформляються акт про надання гірничого відводу та надпис на копії топографічного плану. З цією метою надрокористувач подає до органу, що надає гірничі відводи, копію спеціального дозволу на користування надрами, переоформленого відповідно до нової назви, та викопіювання з топографічного плану поверхні.

Разом з цим, слід зазначити, що в законодавстві відсутні норми щодо необхідності погодження із землевласниками питання переоформлення акту про надання гірничого відводу.

Аналіз вищезазначених норм чинного законодавства дає колегії суддів Вищого адміністративного суду України підстави для висновку про правомірність дій суб'єкта владних повноважень, які полягають у видачі ТОВ "Лезниківський кар'єр" оскаржуваного акту про надання гірничого відводу № 2793 від 28 лютого 2014 року для розробки Лезниківського родовища гранітів у Володарсько-Волинському районі Житомирської області, оскільки відповідач фактично переоформив акт про надання гірничого відводу у зв'язку зі зміною надрокористувача з ВАТ "Лезниківський кар'єр" на ТОВ "Лезниківський кар'єр", що насамперед не потребує погодження із землевласниками.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді М.О. Сорока

Т.А. Чумаченко