Ухвала суду № 54295175, 08.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 року м. Київ К/800/25256/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників позивача - Бескровної М.В., Бобкової І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014

та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.02.2014

у справі № 812/288/14

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000111402 від 21.08.2013 та № 0000011901 від 14.01.2014.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014, позов задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000011901 від 14.01.2014 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині суми 1 938 400,50 грн., в т.ч.: 1 292 267 грн. основного платежу та 646 133,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 31.12.2012, складено акт № 7/19-0/34502350 від 09.07.2013, в якому зафіксовані порушення: пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.8.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 у сумі 988 732 грн.; п. 43.3 ст. 43, п. 198.5 ст. 198, пп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196, п. 185.1 ст. 185, п. 192.1 ст. 192, п. 102.5 ст. 102, п. 187.1 ст. 187, п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податку на додану вартість у розмірі 1 166 361 грн.; пп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що спричинило завищення податкового кредиту на загальну суму 9 979 616 грн.; п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку, що підлягала сплаті до бюджету на суму 11 145 975 грн., завищено суму податку, що підлягала сплаті до бюджету на суму 87 630 грн., занижено суму від'ємного значення податку на додану вартість на суму 42 324 грн.

Також, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» з питань, викладених у запереченнях від 17.07.2013 № 3325 до акту планової документальної виїзної перевірки ТДВ «Попаснянський вагонобудівний завод» № 7/19-0/345023, результати якої оформлені актом від 15.08.2013 № 22/19-01/34502350, згідно якого внаслідок порушення позивачем: пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.8.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток за період з 01.10.2011 по 31.12.2012 у сумі 988 732 грн.; п. 43.3 ст. 43, п. 198.5 ст. 198, пп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196, п. 185.1 ст. 185, п. 192.1 ст. 192, п. 102.5 ст. 102, п. 187.1 ст. 187, п. 187.8 ст. 187 Податкового кодексу України, завищено суми податку на додану вартість 1 166 361 грн.; п. 192.1 ст. 192, пп. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит на загальну суму 9 891 528 грн. та занижено суму податкового кредиту на суму 8 040 504 грн.; п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, занижено суму податку, що підлягала сплаті до бюджету на суму 11 145 975 грн., завищено суму податку, що підлягала сплаті до бюджету на суму 10 836 503 грн., завищено суму податку на суму 396 349 грн., занижено суму від'ємного значення податку на додану вартість на суму 7 647 952 грн.; абз. «а» п. 200.4 ст. 200, абз. «а» пп. 200.4.14 п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, занижено суми податку на додану вартість що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів на суму 7 422 769 грн.; п. 160.2 ст. 160 та п. 103.9 ст. 103 Податкового кодексу України, занижено податок на доходи нерезидентів на суму 252 115 грн.

На підставі актів перевірки від 09.07.2013 № 7/19-0/34502350 та від 15.08.2013 № 22/19-0/34502350 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000111402 від 21.08.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 15 858 405,50 грн., в т.ч.: 10 440 154 грн. основного платежу та 5 418 251,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами адміністративного оскарження, 14.01.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000011901 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 063 036 грн., в т.ч.: 1 343 384 грн. основного платежу та 719 652 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як встановлено актом перевірки від 15.08.2013 № 22/19-01/34502350 та матеріалами справи, позивач в період 2010-2012 роки мав господарські відносини з ТОВ «ГСКБ вагонобудування ім. В.М. Бубнова», ЗАТ «Криворізький суриковий завод», ТОВ «Лемтранс», Локомотивне депо Попасна, ТОВ «Регіон», ТОВ «ТД «Енергоальянс», ПАТ «Нововолинський ливарний завод», ТОВ «Електрод Інвест», реальність яких підтверджується первинними документами та матеріалами справи і не оспорюється відповідачем.

Зазначені контрагенти позивача не зареєстрували податкові накладні, видані ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод», у Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому відповідач обґрунтовує висновок про неправомірність включення ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» у березні, травні, листопаді, грудні 2012 року до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 1 309 816,56 грн. тим, що ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод» включено до складу податкового кредиту податкові накладні не зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних та не у відповідні періоди у додатках 8 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Враховуючи оскарження відповідачем судових рішень фактично лише в частині задоволення позовних вимог та межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу; у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з абз. 11 п. 201.10 ст. 201 зазначеного Кодексу у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Таким чином, Податковим кодексом України визначено, що заява на постачальника подається платником до податкової декларації за звітний податковий період, а не до декларації за період, в якому таку податкову накладну було виписано.

При цьому, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, Податковим кодексом України встановлено обмеження лише щодо строку, протягом якого платник податків має право на включення сум податку на додану вартість за податковою накладною до складу податкового кредиту, а саме пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, яким визначено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Приписами зазначених норм не конкретизований звітний податковий період, в якому покупець має право додати до податкової декларації скаргу на постачальників. Тобто, не визначено, що це звітний податковий період, в якому у платника податків виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту, або що це звітний податковий період, в якому платник податків включає відповідні суми до податкового кредиту.

Пунктом 21 розділу ІІІ «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.12.2011 за № 1490/20228, встановлено, що у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) та копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу.

Отже, покупець, має право включити суму податку на додану вартість за податковою накладною, яка не зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних, протягом визначеного пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України строку, одночасно додавши до податкової декларації за період, в якому здійснюється включення сум за цією накладною до складу податкового кредиту, заяву (додаток № 8) та документи, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Оскільки в порушення вимог Податкового кодексу України вищевказані контрагенти позивача не зареєстрували податкові накладні, видані ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод», у Єдиному реєстрі податкових накладних, то позивачем відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України разом з деклараціями з податку на додану вартість за березень, травень, листопад, грудень 2012 року було подано додаток № 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) (Д8)».

Таким чином, позивачем було виконано вимоги, встановлені Податковим кодексом України, для отримання права на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними, не зареєстрованими постачальниками в Єдиному реєстрі податкових накладних, та подано заяви (додаток № 8) до податкових декларацій за березень, травень, листопад, грудень 2012 року, в результаті визначення суми грошового зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним.

Враховуючи викладене, межі перегляду, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.04.2014 та постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.02.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний