Ухвала суду № 54295162, 09.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2015 р. м. Київ К/800/35999/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Сороки М. О., Чумаченко Т. А.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, за участю третіх осіб - ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "МД-БУД", про визнання дій протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 40/22.01-15 від 31 березня 2014 року, касаційне провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Зарічного районного суду міста Суми від 27 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року,

у с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, за участю третіх осіб - ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "МД-БУД", про визнання протиправними дій відповідача щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 40/22.01-15 від 31 березня 2014 року та скасування виданих ОСОБА_3 містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачі зазначають, що 28 вересня 2011 року суб'єктом владних повноважень надано ОСОБА_3 дозвіл на розроблення містобудівної документації для відведення земельної ділянки при зміні її цільового призначення, площею 0,0170 га, з цільового призначення земель "для ведення садівництва" та площею 0,2000 га, з цільового призначення "для будівництва та обслуговування жилого будинку" на цільове призначення "для будівництва та обслуговування багатоквартирного жилого будинку" за адресою: АДРЕСА_1, за умови внесення зміни до генерального плану та встановлення коефіцієнта, що застосовується для обчислення орендної плати, передбаченого для будівництва багатоповерхового будинку.

Однак, не виконавши, на думку позивачів, вищевказаного рішення, Департаментом містобудування та земельних відносин Сумської міської ради прийнято рішення № 970 від 30 листопада 2011 року, яким змінено цільове призначення земельних ділянок, належних ОСОБА_3 на праві приватної власності.

31 березня 2014 року органом місцевого самоврядування видано містобудівні умови та обмеження № 40/22.01-15, з якими позивачі не погоджуються, вважаючи, що під час їх затвердження не було проведено громадські слухання та не визначено відповідність намірів забудови земельної ділянки місцевим правилам забудови населеного пункту та містобудівній документації, тобто генеральному плану забудови населеного пункту.

У зв'язку з цим позивачі звернулись до суду з вимогою про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень щодо видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 40/22.01-15 від 31 березня 2014 року та скасування виданих ОСОБА_3 містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1.

Постановою Зарічного районного суду міста Суми від 27 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано пункт 2.6 містобудівних умов № 40/22.01-15 від 31 березня 2014 року забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1, виданих Департаментом містобудування та земельних відносин Сумської міської ради в частині визнання необхідним провести громадські обговорення наміру забудови (багатоповерхового житлового будинку) з мешканцями будинків НОМЕР_1 та АДРЕСА_2.

В решті позовних вимог відмовлено.

У своїй касаційній скарзі позивачі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати їх рішення, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

В свою чергу, відповідач у своєму запереченні вказує на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки загальною площею 0,217 га, розташованої по АДРЕСА_1.

Рішенням Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради № 970 від 30 листопада 2011 року змінено цільове призначення земельних ділянок, належних ОСОБА_3 на праві приватної власності, площею 0,0170 га, з цільового призначення земель "для ведення садівництва" та площею 0,2000 га, з цільового призначення "для будівництва та обслуговування жилого будинку" на цільове призначення "для будівництва та обслуговування багатоквартирного жилого будинку".

Так, 04 лютого 2014 року між ОСОБА_3 та TOB "МД-БУД" укладено договір про співробітництво, відповідно до пункту 1.1 якого сторони домовились співпрацювати з метою будівництва багатоповерхового багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1.

За результатами розгляду заяви вищевказаних сторін договору про співробітництво та доданих до неї документів, а саме: Державного акту на право власності на земельну ділянку, ситуаційного план-схему, викопіювання з топоплану, чергового кадастрового плану, фотофіксації ділянки та містобудівного розрахунку, відповідачем видано оскаржувані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 40/22.01-15 від 31 березня 2014 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у пункті 1.8 спірних містобудівних умов та обмежень міститься посилання на містобудівну документацію, зокрема, на проект внесення змін до генерального плану міста Суми, затверджений рішенням Сумської міської ради № 1943 від 19 грудня 2012 року та план зонування території міста Суми, затверджений рішенням Сумської міської ради № 2180 від 06 березня 2013 року, а отже відповідач під час видачі містобудівних умов та обмежень діяв на підставі чинного законодавства.

Зазначена позиція була підтримана і Харківським апеляційним адміністративним судом, який переглянув постанову суду першої інстанції та залишив її без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статей 11, 12 Земельного кодексу України повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин визначаються міськими радами.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Статтею 20 Земельного кодексу України обумовлено, що зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок та провадиться щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту - сільською, селищною, міською радою.

З матеріалів справи вбачається, що Департаментом містобудування та земельних відносин Сумської міської ради прийнято рішення № 970 від 30 листопада 2011 року, яким змінено цільове призначення земельних ділянок, належних ОСОБА_3 на праві приватної власності, площею 0,0170 га, з цільового призначення земель "для ведення садівництва" та площею 0,2000 га, з цільового призначення "для будівництва та обслуговування жилого будинку" на цільове призначення "для будівництва та обслуговування багатоквартирного жилого будинку".

Слід зауважити, що позивачі вказують на існування рішення Сумської міської ради № 803 від 28 вересня 2011 року "Про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки при зміні її цільового призначення", яке відсутнє в матеріалах справи, відповідно до якого надано дозвіл на розроблення містобудівної документації для відведення земельної ділянки при зміні її цільового призначення за адресою: АДРЕСА_1, за умови внесення зміни до генерального плану та встановлення коефіцієнта, що застосовується для обчислення орендної плати, передбаченого для будівництва багатоповерхового будинку. Термін дії даного рішення встановлено - один рік.

У пункті 1.8 оскаржуваних містобудівних умов та обмежень міститься посилання на містобудівну документацію, зокрема, на проект внесення змін до генерального плану міста Суми, затверджений рішенням Сумської міської ради № 1943 від 19 грудня 2012 року.

Аналіз вищенаведених обставин справи дає підстави для висновку, що проведення 30 листопада 2011 року зміни цільового призначення земельних ділянок здійснено без врахування вимог рішення Сумської міської ради № 803 від 28 вересня 2011 року, однак судами попередніх інстанцій не взято до уваги зазначену обставину.

Крім цього, у зв'язку з наявністю великої кількості мешканців сусідніх будинків, які незадоволені будівництвом багатоповерхового будинку по АДРЕСА_1, судами попередніх інстанцій не з'ясовано чинність рішення Сумської міської ради № 803 від 28 вересня 2011 року "Про надання дозволу ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки при зміні її цільового призначення".

Поняття генерального плану населеного пункту міститься у частині першій статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

В силу частини другої статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Також визначено, що рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада, яка насамперед:

- повідомляє через місцеві засоби масової інформації про початок розроблення генерального плану населеного пункту та визначає порядок і строк внесення пропозицій до нього фізичними та юридичними особами;

- узгоджує проект генерального плану населеного пункту з органами місцевого самоврядування, що представляють інтереси суміжних територіальних громад, з метою врегулювання питань планування територій у приміських зонах.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на рішення Сумської міської ради № 4336 від 13 травня 2015 року, яким скасовано рішення Виконавчого комітету Сумської міської № 230 від 07 травня 2015 року "Про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки".

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Однак, судами попередніх інстанцій не досліджено судове рішення у справі № 591/3552/15-а, згідно з яким рішення Сумської міської ради № 4336 від 13 травня 2015 року визнано неправомірним та скасовано.

Відповідно до статті 129 Конституції України судові рішення обов'язкові до виконання.

З урахування наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку стосовно чинності рішення Виконавчого комітету Сумської міської № 230 від 07 травня 2015 року "Про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки".

Слід зазначити, що в акті комісії від 15 грудня 2014 року, складеного членами Національної спілки архітекторів України за наслідками перевірки діяльності Департаменту містобудування та земельних відносин Сумської міської ради, встановлено ряд порушень та невідповідності оскаржуваних містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 40/22.01-15 від 31 березня 2014 року чинному містобудівному законодавству, державним будівельним нормам та стандартам, нормативно-правовим актам у містобудуванні та містобудівній документації вихідних даних, наданих на проектування багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_1.

Проте, судами попередніх інстанцій не враховано вказаний документ.

З урахуванням викладеного колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суди попередніх інстанцій передчасно прийшли до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

З огляду на наведене, судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, що є порушенням статей 159, 195 КАС України.

При встановленні наведених фактів судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми матеріального права, які призвели до прийняття необґрунтованого судового рішення і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

За встановленим частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України правилом, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки для вирішення цього спору необхідно встановлювати нові обставини, чого відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може робити суд касаційної інстанції, справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 159, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Зарічного районного суду міста Суми від 27 травня 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2015 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді М. О. Сорока

Т. А. Чумаченко