Ухвала суду № 54295098, 08.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 року м. Київ К/800/57017/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014

у справі № 826/3796/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АДМ Україна» звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 18.12.2013 № 0000773720 та № 0000783720.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2014 у задоволенні позову відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове про задоволення позову, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної камеральної перевірки даних ТОВ «АДМ Україна» правомірності нарахування за вересень 2013 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 18.10.2013 № 9066128534) від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту 15 088 557 грн., бюджетного відшкодування податку на додану вартість 9 773 306 грн., з них на рахунок платника у банку 9 773 306 грн., складено акт № 1392/40-50/37-10/33546533 від 19.11.2013, в якому зафіксовані порушення: п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на суму ПДВ 1 102 219 грн. за податкові періоди: за серпень 2013 року на суму ПДВ 627 219 грн.; за вересень 2013 року на суму ПДВ 475 000 грн., які підлягають зменшенню; пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2013 року на суму ПДВ 627 219 грн., яка підлягає зменшенню.

Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.12.2013:

- № 0000783720 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 627 219 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 313 609,50 грн.;

- № 0000773720 про зменшення розміру від'ємного значення на суму 475 000 грн.

Прийняття оскаржуваного рішення податковий орган обґрунтовував тим, що позивачем документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами ТОВ «Агро-Капітал-Інвест» та ТОВ «Прометей» за серпень-вересень 2013 року.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Агро-Капітал-Інвест» було укладено договори купівлі-продажу № 10145 від 20.08.2013, № 10195 від 23.08.2013, № 10203 від 25.08.2013, № 10209 від 27.08.2013, № 10216 від 27.08.2013, № 10267 від 29.08.2013, № 10284 від 30.08.2013, відповідно до умов яких контрагент поставляє та передає у власність, а позивач приймає та проводить розрахунок за насіння соняшнику, на умовах передбачених договорами.

Факт виконання договірних зобов'язань в судовому порядку встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, виписками з банківського рахунку.

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ «Прометей» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 18/Н від 04.09.2013, за умовами якого продавець поставляє та передає у власність, а покупець приймає та здійснює оплату за насіння соняшнику, придбаного безпосередньо у сільськогосподарського підприємства - виробника.

Факт виконання умов даного договору судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: видатковою накладною, актом прийому-передачі зерна, складською квитанцією на зерно, податковою накладною; виписками з банківського рахунку.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платниками ПДВ у встановленому законом порядку, що не заперечувалося відповідачем.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач належним чином не довів учать контрагентів ТОВ «Агро-Капітал-Інвест» і ТОВ «Прометей» у придбанні позивачем соняшнику з його подальшим використанням в переробці та експорті; актами зустрічних звірок контрагентів встановлено, що операції купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд посилався на те, що первинні документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій за договорами між позивачем та його контрагентами, відповідають вимогам податкового законодавства та являються підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та фіксують факти здійснення господарських операцій.

Суд касаційної інстанції погоджується з наведеним висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. п. 200.1-200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується дослідженими судами доказами. При цьому будь-які порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування, за умови дотримання останнім цих вимог.

Оскільки, в судовому порядку з підтвердженням матеріалів справи встановлено правомірне формування позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з контрагентами: ТОВ «Агро-Капітал-Інвест» і ТОВ «Прометей» та помилковість висновків податкового органу про завищення позивачем бюджетного відшкодування за вересень 2013 року та від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за вересень 2013 року, прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є безпідставним.

Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний