Ухвала суду № 54294914, 02.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2015 року м. Київ К/9991/63280/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 по справі №2а-3361/12/2670 за позовом Приватного підприємства «Дубекспо» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012, позов Приватного підприємства «Дубекспо» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.02.2012 №00000490720/0. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби 11.10.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 17.10.2012 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пунктів 1.3 та 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 та 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено документальну позапланову перевірку Приватного підприємства «Дубекспо» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 року у розмірі 93018,00грн., за квітень 2010 року у розмірі 91892,00грн., за травень 2010 року у розмірі 93018,00грн., за червень 2010 року у розмірі 95909,00грн., за липень 2010 року у розмірі 94037,00грн. заявлених до відшкодування за рахунок платника у банку.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.2, 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування в розмірі 296021,00грн., у тому числі за березень 2010 року на 37019,00грн., за квітень 2010 року на 123713,00грн., за травень 2010 року на 36692,00грн., за червень 2010 року на 21941,00грн., за липень 2010 року на 76656,00грн.

Висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на тому, що контрагентом позивача Приватним акціонерним товариством «Глазер-Юн» не задекларовано податкових зобов'язань, а контрагент Приватного акціонерного товариства «Глазер-Юн» - Приватне підприємство «Охторг» має ознаки фіктивності.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва складено акт від 15.02.2012 №164/1-07-20-36203336 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.02.2012 №00000490720/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 296021,00грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції 74005,25грн.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій позивача з Приватним акціонерним товариством «Глазер-Юн» з придбання товарів (заготовок з дерева) підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, наданими позивачем договором від 10.09.2009 №10, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунком-фактурою, видатковими та податковими накладними, а також платіжними дорученнями з відмітками банку про їх виконання.

Придбані у контрагента товари використані позивачем у власній господарській діяльності, а саме в подальшому реалізовувались, в тому числі на експорт, що підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит та бюджетне відшкодування від стану податкового обліку його контрагентів та сплати ними своїх зобов'язань до бюджету.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарської операції, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом.

За таких обставин, слід погодитися з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Приватним акціонерним товариством «Глазер-Юн» та відповідно правомірність формування податкового кредиту за відповідними операціями, а висновок податкового органу про завищення підприємством бюджетного відшкодування є безпідставним.

Враховуючи викладене та з огляду на положення частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України щодо перегляду судом касаційної інстанції рішення суду першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 28.02.2012 №00000490720/0 є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 по справі №2а-3361/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ А.М. Лосєв