Ухвала суду № 54294911, 30.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2015 р. м. Київ К/9991/71390/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Чарторийського К.С.

відповідача-2 Григор?євої К.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової служби у Київській області

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012

у справі №2а-916/12/2670

за позовом Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до 1. Державної податкової служби у Київській області,

2. Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.05.2012 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.05.2012 скасовано. Прийнято нову постанову про задоволення позову. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПА в Київській області від 04.10.2011 №0000433810 та №0000423810.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Державною податковою адміністрацією в Київській області проведено документальну виїзну планову перевірку ДП «Київське обласне дорожнє управління ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт № 12/38/111/33096517 від 09.09.2011.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення підпункту 3.1.1 пункту 3 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.3 та 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту всього в сумі 1174037,0 грн. та порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 4975572,00 грн.

Підставою для таких висновків стало те, що відповідно до довідки Баришівської ОДПІ №603/23/33144848 від 22.07.2011 про результати документальної планової виїзної перевірки Філії «Баришівське райдоруправління» ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» в межах документальної планової виїзної перевірки ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2011, в порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безпідставно віднесено до складу валових витрат, витрати на покриття, що придбано у ПП ОСОБА_1 в сумі 3738,00 грн.

Відповідно до висновку акту перевірки ДПА в Київській області № 18/38-111/33096417 від 19.08.2010 «Про результати планової виїзної перевірки Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого Акціонерного товариства «Державної акціонерної компанії «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010», встановлено завищення валових витрат в сумі 25392604,00 грн., що призвело до зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування на загальну суму 25392603,65 грн., однак ДП «КОДУ» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» проігнорувало висновки зазначеного акту та не зменшило від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств у податковій звітності, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування у сумі 25392604,00 грн.

Крім того, у періоді що перевірявся, позивачем проведено ряд господарських операцій із контрагентами по яким проведено перевірки та встановлено, що ці суб'єкти господарювання мають ознаки фіктивності та використовуються реально існуючими суб'єктами господарювання (вигодонабувачами) для мінімізації їх податкових зобов'язань.

ДП «КОДУ» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» в особі філії «Києво - Святошинського ДЕУ» ДП «Київський облдорупр» на підставі рахунків здійснено оплату товарно-матеріальних цінностей (бензин, дизпаливо) на адресу ПП «Атлант Плюс» на загальну суму в розмірі 285126,60 грн., при цьому до перевірки не надавались товарно-транспортні накладні або інші документи, які б свідчили про транспортування нафтопродуктів, а в наданих копіях видаткових накладних, завірених печаткою філії «Києво - Святошинської ДЕУ», відповідно до яких ПП «Атлант Плюс» відвантажив ТМЦ підпис директора ОСОБА_2 не співпадає з її особистим підписом проставленим у генеральному договорі №АП-0000030/1 від 01.06.2010.

Відповідно до інформації отриманої від ДПІ у Святошинському районі м. Києва (акт перевірки ПП «Атлант Плюс» від 27.04.2011 № 118/23-20/30176463н) ПП «Атлант Плюс» має стан 10 - запит на встановлення місцезнаходження, відповідно до довідки № 58/23-20 від 16.03.2011 не знаходиться за адресою, вказаною в статутних документах та у підприємства відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

ДП «КОДУ» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» в особі філії «Спецавтобаза» ДП «Київський облдорупр» на підставі рахунків здійснило оплату товарно-матеріальних цінностей на адресу ТОВ «Сталікс» на загальну суму 10319,64 грн., при цьому первинних документів, які б підтверджували дійсність правових взаємовідносин із ТОВ «Сталікс» до перевірки не надано.

Відповідно до матеріалів позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сталікс» (акт №1109/23-04/35945476 від 12.05.2011), підприємство має стан 23 - місцезнаходження не встановлено, на час проведення перевірки первинні та інші документи по ТОВ «Сталікс» відсутні, посадові особи за адресою вказаною в реєстраційних документах не знаходяться, місцезнаходження посадових осіб не відомо, встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу.

Відповідно до документів наданих ГВПМ у Дніпровському районі м. Києва листом від 14.03.2011 № 9649/7, встановлено, що директором ТОВ «Сталікс» ОСОБА_3 надано пояснення відповідно до яких він, як директор підприємства рахунків в банках не відкривав, податкову звітність не подавав, в статутний фонд майно або грошові кошти не вносив.

Крім того - при опрацюванні даних системи співставлення податкової звітності та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за листопад 2010 року виявлено розбіжність між сумою податкового кредиту ДП «Київське обласне дорожнє управління «ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» та податковими зобов'язаннями ТОВ «Сталікс» в сумі ПДВ 1719,94 грн.

Відповідно до акту ДПІ у Таращанському відділенні Рокитнянської МДПІ №296/23/33145349 від 09.08.2011 встановлено заниження філією «Таращанське районне дорожнє управління» задекларованих показників у рядку І Декларацій за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, січень, лютий, березень 2011 року «операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту», а саме, в порушення пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» не нараховано податок на додану вартість з виконаних робіт по поточному ремонту автодоріг згідно додаткам до ж/о №6, на загальну суму 42428,90 грн.

Відповідно до акту ДПІ у Богуславському районі № 184/23-011/33144979 від 02.08.2012 встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників, а саме, в червні місяці 2010 року до податкових зобов'язань не включено ПДВ в сумі 12,00 грн. з доходу в розмірі 60,00 грн. отриманого за надані послуги ВАТ «Богуславський кар'єр» згідно рахунка №40 від 30.06.2010, акт виконаних робіт №14 від 30.06.2010 та в жовтні місяці 2010 року до податкових зобов'язань не включено ПДВ в сумі 18,00 грн. з доходу в розмірі 90,00 грн., отриманого за надані послуги ВАТ «Богуславський кар'єр» згідно рахунка № 80 від 19.10.2010, акт виконаних робіт № 33 від 19.10.2010.

Відповідно до акту ДПІ у Києво-Святошинському районі міста Києва № 984/23-1/33260788 від 22.08.2011 встановлено завищення податкового кредиту всього на суму 946,12 грн., а саме, до складу податкового кредиту включені податкові накладні № 1082/6 від 11.05.2010 та № 271/1 від 30.11.2010, які не завірені особою, яка їх склала, № 330 від 23.07.2010 та № 1057 від 13.09.2010, які відсутні на підприємстві.

При опрацюванні даних системи співставлення податкової звітності та розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, виписаних у періоді, який був перевірений, без наявності документального підтвердження їх отримання в іншому періоді, та відповідного підтвердження про не включення підприємством до податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним у періоді, який був перевірений, чим завищено суму податкового кредиту всього на суму 63238 грн.

Між ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та ТОВ «Торекс» було укладено договір № 15/03-06 від 15.03.2006 предметом якого є поставка продукції, а саме, бітуму дорожнього, бензину, мазуту, дизпалива.

Основною діяльністю ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» є надання послуг з експлуатаційного утримання та поточного ремонту автомобільних доріг замовником яких є Служба автомобільних доріг у Київській області та фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, які передбачені на поточний рік згідно з планом фінансування головного розпорядника коштів - Державної служби автомобільних доріг України «Укравтодор».

Таким чином ТОВ «Торекс» відповідно до положень підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» повинен відображати податкові зобов'язання з ПДВ по даті надходження таких коштів на поточний рахунок.

Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Торекс» анульоване 29.03.2011.

По бухобліку ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» станом на 31.03.2011 обліковується кредиторська заборгованість по розрахунках з ТОВ «Торекс» в розмірі 10485009 грн., у зв?язку з чим податковий орган дійшов висновку, що у ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» не було підстав відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені у складі вартості нафтопродуктів по податковим накладним, які ТОВ «Торекс» не мав права виписувати до моменту отримання коштів від ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

На підставі акта перевірки прийняті податкові повідомлення рішення № 0000433810 від 04.10.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, що перебувають у державній власності на загальну суму 4975572,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн. та №0000423810 від 04.10.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 1747718,00 грн., у тому числі штрафні санкції у розмірі 24257,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги платника залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що позивачем не надано суду, як належних доказів на підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських відносин з контрагентами ПП «Атлант Плюс» та ТОВ «Сталкіс», так і доказів укладання з зазначеними підприємствами будь - яких договорів, проведення оплати за поставлені ТМЦ та використання отриманого товару у власній господарській діяльності.

У зв?язку з чим судом першої інстанції зроблено висновок про відсутність у позивача правових підстав для формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам позивача з ПП «Атлант Плюс» та ТОВ «Сталкіс».

Щодо порушення підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних виписаних ТОВ «Торекс», то суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в цій частині виходив з того, що основним замовником позивача є Державна служба автомобільних доріг України, за договорами з якою позивач надає послуги з експлуатаційного утримання та поточного ремонту автомобільних доріг, оплата за які здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Оскільки позивачем оплата за поставлені ТОВ «Торекс» нафтопродукти здійснювалась за рахунок бюджетних коштів, останнє не мало права до надходження коштів на поточний рахунок виписувати відповідні податкові накладні, а позивач включати податок на додану вартість за зазначеними накладними до складу податкового кредиту. Наявність у позивача станом на 31.03.2011 кредиторської заборгованості по розрахунках з ТОВ «Торекс» в розмірі 10485009 грн. є підтвердженою.

Щодо включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, виписаних у періоді, який був перевірений, без наявності документального підтвердження запізнення отримання податкових накладних та відповідного підтвердження про не включення підприємством до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних у періоді який був перевірений, то суд першої інстанції погодився з такими висновками відповідача, та зазначив, що платник податку повинен включати суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту того податкового періоду в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку або в якому було отримано податкову накладну, яка має бути виписана продавцем в момент виникнення у нього податкових зобов'язань.

З урахування наведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача були відсутні правові підстави для включення податку на додану вартість за податковими накладними виписаними в періоді, який передував податковому періоду до складу податкового кредиту якого було включено суму податку на додану вартість за ними.

З приводу встановлення завишення позивачем валових витрат на суму 25392604,00 грн., у зв'язку з тим, що ним не було враховано висновки акту перевірки № 18/38-111/33096417 від 19.08.2010, яким було встановлено завищення валових витрат в сумі 25392604,00 грн., то суд першої інстанцій виходив з того, що позивачем не заперечувався той факт, що ним було безпідставно збільшено показник рядка 04.1 декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року на 25392604,00 грн. та після виявлення зазначеної помилки ним не було подано відповідну уточнюючу декларацію, а також те, що платник податків несе відповідальність за правильність нарахування сум у податковій декларації, що свідчить про правомірність висновку відповідача про завишення позивачем валових витрат на суму 25392604,00 грн.

Пояснень з приводу порушення пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, не нарахування податку на додану вартість з виконаних робіт по поточному ремонту автодоріг згідно додатком до ж/о №6, на загальну суму 42428,90 грн., та заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників, а саме, не нарахування податку на додану вартість з отриманого доходу, та завищення податкового кредиту на суму 946,12 грн., позивачем не надано, встановлення зазначених порушень не заперечувалось, доказів на спростування зазначених фактів не надано, що стало підставою для висновку суду першої інстанції про правомірність висновків податкового органу.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для висновку про реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Атлант Плюс», та ТОВ «Сталкіс» .

Зокрема, виконання укладеного 1 червня 2010 року між відокремленим підрозділом Позивача - Філією «Києво-Святошинське дорожньо-експлуатаційне управління» та ПП «Атлант Плюс» договору № АП-0000030 поставки нафтопродуктів, за яким ПП «Атлант Плюс», як продавець, зобов'язалось продати та передати у власність філії «Київського обласного дорожнього управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», як покупцю, нафтопродукти - бензин А-80, дизпаливо, на загальну суму 700 тисяч гривень на умовах РСА (згідно редакції Інкотермс - 2000) (завантажено в автомобільний транспорт покупця чи засобами Продавця з резервуарів нафтобази), підтверджується товарно-транспортними накладними від 19.12.2010, 20.12.2010, 23.09.2010, 21.03.2011, частина пального, а саме в червні 2010 року та жовтні 2010 року, отримувалась позивачем від ПП «Атлант Плюс» на підставі талонів, у грудні 2010 року ПП «Атлант Плюс» здійснило на користь позивача поставку керосину, транспортування якого здійснювалось власним транспортом філії позивача, що підтверджується подорожнім листом № 729214 від 03.12.2010.

Отримання товару позивачем від ПП «Атлант Плюс» підтверджується також видатковими накладними, оплата проведена шляхом безготівкових розрахунків на підставі платіжних доручень наявних в матеріалах справи.

Відсутність підпису особи, яка укладала договір від імені позивача та відповідного відбитку печатки на наданій позивачем копії договору № АП -0000030/1 від 01.06.2010 поставки нафтопродуктів, укладеного з ПП «Атлант Плюс», не може свідчити про не укладення зазначеного договору, оскільки оцінка факту укладення договору між позивачем та ПП «Атлант Плюс» повинна здійснюватись у сукупності з іншими документами (рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними), що підтверджують господарські операції між позивачем та ПП «Атлант Плюс».

Щодо висновків суду першої інстанції про відсутність первинних документів на підтвердження реальності фінансово-господарських взаємовідносин з TOB «Сталкіс», то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявність у позивача виданих TOB «Сталкіс» видаткової накладної № 2200 від 02.11.2010 та податкової накладної від 01.11.2010 № 2314, рахунку-фактури № ФФ 39733 від 01.11.2010 та платіжного доручення № 830 від 01.11.2010 є достатніми доказами реальності зазначених операцій.

На момент складання податкових накладних контрагенти позивача ПП «Атлант Плюс» та ТОВ «Сталкіс» були зареєстровані, як платники податку на додану вартість, а тому мали право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Використання придбаного товару у господарській діяльності позивача судами не досліджувалось.

Однак, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, а тому за відсутності факту придбання товарів (робіт, послуг) або в разі, якщо придбані товари (роботи, послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток, а також до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, оскільки у справі, яка розглядається, містяться відомості, що посадовими особами ПП «Атлант Плюс» та ТОВ «Сталікс» видавались документи, до яких заносились завідомо неправдиві дані про проведення безтоварних господарських операцій, через відсутність у них реальних можливостей здійснення відповідних видів діяльності, то перевірка та встановлення такої обставини має значення для правильного вирішення спору.

При цьому слід враховувати, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, виключно порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця.

Щодо взаємовідносин між TOB «Торекс» та позивачем, то суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції, обґрунтовував свої висновки тим, що факт виконання окремих робіт позивачем на підставі договорів зі Службою автомобільних доріг у Київській області та за рахунок бюджетних коштів, що надходять позивачу від розпорядника бюджетних коштів - Служби автомобільних доріг, не перетворює самого позивача в бюджетну установу чи організацію. Після надходження бюджетних коштів на розрахунковий рахунок позивача такі кошти втрачають свій статус бюджетних коштів і позивач здійснює розпорядження ними без будь-яких обмежень та дотримання правил та процедур, встановлених Бюджетним кодексом України для розпорядження коштами державного бюджету, а тому відображення операцій в податковому обліку позивача та його контрагентів здійснюється за загальними правилами, встановленими податковим законодавством, та на них не поширюються норми пп. 7.3.5 п. 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не з?ясовувалось питання за рахунок яких коштів здійснювалось позивачем придбання ТМЦ у ТОВ «Торекс», пов?язаність цих операцій з виконанням позивачем робіт на підставі договорів зі Службою автомобільних доріг у Київській області за рахунок бюджетних коштів. З огляду на встановлене, необхідно надати оцінку доводам відповідача про скасування реєстрації платника ПДВ ТОВ «Торекс» 29.03.2011, у той час як розрахунки за поставлений товар позивачем проведені в липні 2011 року, та перевірити чи не вплинуло це на право позивача на формування податкового кредиту.

Щодо включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, виписаних у попередніх періодах, то положеннями підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в реакції, що діяла на час виникнення спірних взаємовідносин) платникам не дозволялось включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, не підтверджених податковими накладними.

Отже, у податковому періоді (попередній період), коли податкова накладна була виписана продавцем товарів, але не отримана покупцем цих товарів, покупець товарів не мав документа (податкової накладної), на підставі якого міг би включити суму податку на додану вартість по цій операції до складу податкового кредиту.

Разом з тим, за підтвердження факту придбання та оплати товару в податковому періоді в якому були виписані податкові накладні, які фактично отримані позивачем пізніше, але в межах строків встановлених ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків має право відобразити на їх підставі ПДВ в складі податкового кредиту періоду в якому податкові накладні були отримані.

Однак в судових рішення судів попередніх інстанцій зазначені обставини свого відображення не знайшли, судові рішення не містять посилань на операції придбання товарів за якими були виписані податкові накладні, однак позивачем не отримані, документальне підтвердження їх фактичного отримання, не отримання таких накладних та не включення на їх підставі ПДВ до складу податкового кредиту періоду у якому вони були виписані, а також дотримання при цьому строків встановлених ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Таким чином, умови п.17.2 ст.17 цього Закону визначають можливості платника податків, у разі виявлення факту заниження податкового зобов?язання минулих періодів, подати уточнюючий розрахунок до початку його перевірки контролюючим органом.

Дотримання вищезазначених вимог при поданні позивачем уточнюючого розрахунку від 01.06.2010 до декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2009 року, а також підтвердження доводів позивача, що допущені в уточнюючому розрахунку помилки при заповненні рядка 2 внаслідок зазначення коду 04.1 (витрати на придбання товарів) замість 04.2 (убуток балансової вартості запасів) в сумі 21828016,00 грн. не впливають на визначення об?єкта оподаткування, підлягають перевірці, виходячи з встановленого підлягає оцінці відповідність застосованої контролюючим органом відповідальності.

Щодо порушення позивачем пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, не нарахування податку на додану вартість з виконаних робіт по поточному ремонту автодоріг згідно додатком до ж/о №6, на загальну суму 42428,90 грн. встановлених в акті перевірки №296/23/33145349 від 09.08.2011 складеному ДПІ у Таращанському відділенні Рокитнянської МДПІ, заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників, а саме, не нарахування податку на додану вартість з отриманого доходу, встановлених в акті перевірки №184/23-011/33144979 від 02.08.2012 складеному ДПІ у Богуславському районі, та завищення податкового кредиту на суму 946,12 грн. встановленому в акті перевірки №984/23-1/33260788 від 22.08.2011 ДПІ у Києво-Святошинському районі, то їх оцінка не знайшла свого відображення у судових рішеннях судів попередніх інстанцій.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової служби у Київській області задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29.05.2012 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун