Ухвала суду № 54294879, 30.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2015 р. м. Київ К/800/5147/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Красногвардійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року

у справі № 820/9586/13-а

за позовом Красноградського комунального підприємства «Водоканал»

до Красногвардійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Красноградське комунальне підприємство «Водоканал» звернулось до суду з адміністративним позовом до Красногвардійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 08.10.2013 року № 0001651501, № 0001661501, № 0001641501. В іншій частині вимог позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку із неприбуттям в судове засідання належним чином повідомлених осіб, які беруть участь у справі, ця справа розглядалася у порядку письмового провадження згідно із статтею 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами документальної невиїзної перевірки позивача з питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання за період 01.01.2011 року по 08.10.2013 року відповідачем складено акт від 08.10.2013 року № 84/15/05466186, яким встановлено порушення ст. 57, п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом визначених строків, а саме несвоєчасно сплачено суму ПДВ згідно із поданими податковими деклараціями з податку на додану вартість за січень 2011 року - вересень 2013 року на загальну суму 236 476, 48 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 08.10.2013 року: - № 0001651501, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 18 821, 52 грн.; - № 0001661501, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 4 864, 72 грн.; - № 0001641501, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 212 790, 24 грн.

Задовольняючи позов в частині скасування спірних податкових повідомлень-рішень суди виходили з того, що наявним у матеріалах справи копіями платіжних доручень підтверджується своєчасне та повне виконання позивачем судових рішень про відстрочення (розстрочення) стягнення узгодженого податкового зобов'язання.

В свою чергу підставою для відмови у задоволенні позовної вимоги щодо визнання недійсними вказаних рішень стало поглинання її вимогою про скасування спірних рішень податкового органу. Крім того, вимогу щодо зобов'язання податкового органу внести зміни до картки особового рахунку платника податків суди визначили як передчасну.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 року у справі № 2а-13202/11/2070 заяву Красноградського комунального підприємства «Водоканал» про розстрочення виконання рішення - постанови Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 року у справі № 2а-13202/11/2070 за позовом Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області до Красноградського комунального підприємства «Водоканал» про стягнення податкової заборгованості було задоволено та розстрочено виконання зазначеної постанови суду в загальній сумі 502 019, 73 грн. строком на сорок вісім місяців з зазначенням терміну щомісячної сплати та суми оплати, починаючи з 15.12.2011 року по 16.11.2015 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.07.2012 року у справі № 2в-4300/12/2070 заяву Красноградського комунального підприємства «Водоканал» про розстрочення виконання рішення - постанови Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2012 року у справі № 2а-4300/12/2070 за позовом Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області до Красноградського комунального підприємства «Водоканал» про стягнення податкової заборгованості було задоволено та розстрочено виконання зазначеної постанови суду в загальній сумі 608 336, 17 грн. строком на шістдесят місяців з зазначенням терміну щомісячної сплати та суми оплати, починаючи з 25.07.2012 року по 27.06.2017 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2012 року у справі № 2а-11017/12/2070 заяву Красноградського комунального підприємства «Водоканал» про розстрочення виконання рішення - постанови Харківського окружного адміністративного суду від 31.10.2012 року у справі № 2а-11017/12/2070 за позовом Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області до Красноградського комунального підприємства «Водоканал» про стягнення податкової заборгованості було задоволено та розстрочено виконання зазначеної постанови суду в загальній сумі 500 416, 26 грн. строком на шістдесят місяців з зазначенням терміну щомісячної сплати та суми оплати, починаючи з 25.12.2012 року по 27.11.2017 року, а також зобов'язано Красноградську міжрайонну податкову інспекцію в Харківській області розстрочення виконання судового рішення в сумі 500 416, 26 грн. здійснити поза карткою особового рахунку Красноградського комунального підприємства «Водоканал».

Крім того, між позивачем та відповідачем укладено договори про розстрочення грошових зобов'язань від 27.06.2013 року № 7 на суму 99 933, 00 грн., від 30.07.2013 року № 12 на суму 74 179, 00 грн., від 30.08.2013 року № 23 на суму 96 352, 00 грн., від 30.09.2013 року № 28 на суму 61 881, 00 грн.

В силу абз. 1 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Зазначена норма, як випливає з її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення встановленого Податковим кодексом України строку сплати узгодженого податкового зобов'язання.

Отже, незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Норма п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України поширюється також і на випадки, коли погашення податкового боргу відбулося в примусовому порядку, на підставі рішення суду, ухваленого згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України.

Зазначене пояснюється тим, що передбачена п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України відповідальність у вигляді штрафу застосовується в силу самого факту погашення податкового боргу з простроченням, і розмір такої відповідальності залежить виключно від терміну прострочення, а не від способу і порядку погашення податкового боргу (добровільного чи примусового, в повній сумі або частинами).

Ураховуючи наведене, розстрочення виконання судового рішення, застосоване адміністративним судом, не звільняє платника податків від відповідальності, передбаченої п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України.

Обставини, які зумовлюють застосування штрафу, передбаченого п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, виникають у силу самого факту погашення грошового зобов'язання з простроченням строків, передбачених Податковим кодексом України, а не строків, визначених судом у порядку розстрочення виконання судового рішення згідно зі ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України. Судове рішення не може встановити інших строків сплати узгодженого податкового зобов'язання порівняно з тими, що визначені нормами Податкового кодексу України. Тому судове рішення щодо стягнення податкового боргу (про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу або про надання дозволу на реалізацію майна, що знаходиться в податковій заставі) ухвалюється в тому разі, коли податковий борг наявний, тобто узгоджені грошові зобов'язання не були своєчасно сплачені.

Судове рішення про розстрочення присудженої судом суми податкового боргу не змінює обсягу податкового обов'язку платника податків боржника (у тому числі суми податкового боргу, а також розміру штрафу за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання), оскільки суд не наділений відповідними повноваженнями. Обсяг податкового обов'язку, а також відповідальність за його невиконання визначається виключно нормами податкового законодавства, у тому числі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України. Факт дотримання при цьому строків сплати, встановлених у судовому рішенні, не впливає на порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань, визначених Податковим кодексом України, і не може нівелювати правове значення останніх.

Правопорушення, відповідальність за яке встановлена п. 126.1 ст. 126.1 Податкового кодексу України, полягає в несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов'язання. Відповідне порушення є закінченим у момент збігу передбаченого податковим законодавством строку сплати узгодженого, але не сплаченого платником податків грошового зобов'язання, а розмір штрафу визначається нормативно та фактично залежить від тривалості прострочення до моменту погашення боргу (до 30 днів або понад 30 днів).

У свою чергу розстрочення судом у процесі виконання судового рішення присудженої ним з платника податків суми податкового боргу (сплата якої на час вирішення спору в суді вже є простроченою) не впливає на факт вчинення правопорушення, оскільки воно є вчиненим до моменту відповідного розстрочення, а тому розстрочення виконання не змінює обсягу відповідальності платника податків (не зменшує і не збільшує).

Отже, з аналізу зазначених вище норм закону вбачається, що сплата податкових зобов'язань у строки, встановлені ухвалою суду про розстрочення виконання рішення, не виключає наявність правових підстав для притягнення позивача до фінансової відповідальності у вигляді штрафних санкцій, що, в свою чергу, свідчить про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позову.

Крім того, при розстроченні податкового зобов'язання (боргу) норми ст. 100 Податкового кодексу України не застосовувались.

Разом з тим, встановлені судами обставини у справі з приводу того, що нарахування штрафних санкцій здійснено на суми, сплачені підприємством на виконання лише судових рішень, не відповідають матеріалам справи, оскільки, як вбачається із акта перевірки з додатками та розрахунків штрафних санкцій, штрафні санкції нараховані також за несвоєчасне подання податкових декларацій, а також відповідно до службової записки галузевого підрозділу.

Судова колегія касаційної інстанції зазначає, що суди попередніх інстанцій залишили поза межами дослідження та не перевірили й не встановили наявність фактичних обставин (або їх відсутність) щодо порушення позивачем норм податкового законодавства, наведених в акті перевірки, у зв'язку з якими відповідачем були нараховані позивачу штрафні санкції та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що є підставою для направлення відповідної справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідності до ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України в частині задоволення позову.

Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати викладене, застосувавши при оцінці доводів сторін норми матеріального права, які повинні бути застосовані, і вирішити спір згідно із законодавством.

Крім того, з урахуванням меж касаційної скарги щодо скасування судових рішень в повному обсязі, встановлені судом першої інстанції обставини, з якими погодився суд апеляційної інстанції, щодо безпідставності інших позовних вимог, колегія суддів вважає правильними з огляду на положення ст. 162 КАС України та п. 11.5 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації від 18.07.2005 року № 276 (в редакції, чинній на момент вирішення спору судами).

За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Красногвардійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року у справі № 820/9586/13-а в частині скасування податкових повідомлень-рішень Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 08.10.2013 року за № 0001651501, № 0001661501, № 0001641501 скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 року у справі № 820/9586/13-а залишити без змін.

Ухвала в частині направлення справи на новий розгляд набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та не може бути оскаржена.

В частині залишення судових рішень без змін ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук