Постанова № 54294791, 10.12.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2015 р.Справа № 916/2740/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді В.Б. Туренко

суддів В.Т. Пироговського, Л.В. Поліщук (на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 08.12.2015р. №904, протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 08.12.2015р.)

при секретарі судового засідання: Е.М. Вєлковій

за участю представників сторін:

від відповідача 1 - К.О. Коваленко (ПАТ «Жана»)

Представники позивачів та відповідача 2 в судове засідання не з'явились, про день, час та місце апеляційного перегляду повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національного університету «Одеська юридична академія»

на рішення господарського суду Одеської області від 21.09.2015 року

у справі № 916/2740/15

за позовом Національного університету «Одеська юридична академія», Міжнародного гуманітарного університету

до відповідачів:

1)Публічного акціонерного товариства «Жана»;

2)Громадської організації «Рада громадської безпеки»

про визнання недійсним та таким, що не укладався договору

ВСТАНОВИВ:

В липні 2015 року Національний університет «Одеська юридична академія», Міжнародний гуманітарний університет звернулись до місцевого господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Жана», Громадської організації «Рада громадської безпеки» про визнання недійсним та таким, що не укладався договір оренди нежитлового приміщення від 24.06.2015р. № 1, укладений між відповідачами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії ПАТ «Жана» щодо укладання договору оренди нежитлових приміщень від 24.06.2015р. №1 є порушенням зобов'язань перед позивачами. Спірний договір підписаний неповноважною особою ПАТ «Жана».

Відповідачі у відзивах на позов зазначили про його необґрунтованість.

21.09.2015р. позивачами подано заяву про часткову відмову від позову, в якій останні просили прийняти часткову відмову від позову в частині визнання договору оренди від 24.07.2015р. №1 таким, що не укладався та припинити провадження у справі. Позов в частині визнання договору оренди від 24.07.2015р. №1 недійсним задовольнити.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.09.2015р. (суддя Степанова Л.В.), оформленим відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 25.09.2015р., у задоволенні позову про визнання договору оренди недійсним відмовлено, у зв'язку із недоведеністю порушення прав позивачів, провадження у справі в частині визнання договору оренди таким, що не укладався припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Не погодившись з рішенням суду, НУ «Одеська юридична академія» 02.10.2015р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Відзиви на апеляційну скаргу від сторін не надходили.

ПАТ «Жана» на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 05.11.2015р. надало копію протоколу засідання Наглядової ради ПАТ «Жана» від 12.12.2014р. №1 (а.с. 126-127)

Заслухавши представника ПАТ «Жана», дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, судова колегія зазначає наступне.

06.05.2010р. між МГУ та ЗАТ «Жана» (правонаступник ПАТ «Жана) укладено договір про співпрацю, предметом якого є взаємовигідна, плідна співпраця між Університетом та ЗАТ «Жана» з питань організації всіх рівнів освіти, розвитку науки, впровадження правової культури, поліпшення соціально-побутових умов студентів Університету та освітньої, правової, науково-технічної, культурно-виховної підтримки діяльності, поліпшення стану матеріально-технічної бази ЗАТ «Жана».

Розділом 2 договору передбачені права та обов'язки сторін, зокрема у п.п. 2.1.13, 2.2.4. встановлено, що Університет з дозволу ЗАТ «Жана» виконує капітальний ремонт, за рахунок коштів спеціального фонду Університету, відповідно до затвердженої сторонами проектно-кошторисної документації, матеріально-технічної бази ЗАТ «Жана», що знаходиться за адресою: провулок Бісквітний, 3, м. Одеса. ЗАТ «Жана» на вимогу Університету забезпечує умови для організації та проведення навчального процесу студентів Університету на своїй матеріально-технічній базі за адресою: провулок Бісквітній, 3, м. Одеса. Надання приміщень для організації та проведення навчального процесу студентів Університету здійснюється на безоплатній основі.

Відповідно до п. 4.1. договору, строк дії останнього до 06.05.2015р. (а.с. 28-30 т.1).

18.06.2010р. між Одеською національною юридичною академією (правонаступник НУ «Одеська юридична академія»), МГУ та ЗАТ «Жана» (правонаступник ПАТ «Жана) укладено договір про співпрацю строком до 18.06.2012р. Означений договір аналогічний змісту договору про співпрацю від 06.05.2010р. (а.с. 24-27 т.1).

Акти прийому-передачі об'єктів за договорами від 06.05.2010р., 18.06.2010р. в матеріалах справи відсутні та не надані позивачами на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 05.11.2015р.

24.06.2015р. між ПАТ «Жана» (Орендодавець) в особі генерального директора ОСОБА_2, який діє на підставі Статуту та ГО «Рада громадської безпеки» (Орендар), в особі ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту укладено договір оренди нежитлового приміщення №1, згідно умов якого Орендодавець передав Орендарю у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пров. Бісквітний, 3, розташоване на третьому поверсі для організації волонтерсько-патріотичної роботи. Загальна площа приміщення складає всю площу третього поверху та 50% приміщення першого поверху з окремим входом, згідно технічного стану. Строк дії договору до 06.05.2018р.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору прийом-передача приміщення здійснюється комісією, до складу якої входять представники обох сторін. Про факт передачі-прийому приміщення складається акт прийому-передачі, в якому зазначається технічний стан приміщення. Акт підписується обома сторонами і є невід'ємною частиною договору. Договір підписаний сторонами та скріплений печатками (а.с. 65-67 т.2).

В матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі ГО «Рада громадської безпеки» об'єкту оренди.

27.06.2015р. додатковою угодою до договору оренди нежитлового приміщення від 24.06.2015р. №1 сторони дійшли згоди щодо його розірвання. Додаткова угода підписана сторонами та скріплена печатками (а.с. 68 т.2).

За твердженням позивачів, договори про співпрацю від 06.05.2010р., 18.06.2010р. станом на день розгляду справи виконані в повному обсязі та є чинними. Договір оренди від 24.06.2015р. №1, укладений між відповідачами порушує права та інтереси МГУ, за рахунок якого проведено капітальний ремонт та НУ «Одеська юридична академія», який є державною установою. Крім того, на думку позивачів, договір оренди від 24.06.2015р. №1 підписаний генеральним директором ПАТ «Жана» ОСОБА_2, який не має повноважень на підписання договору від імені товариства, що підтверджується Витягом зі Спеціального державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.06.2015р. за №20777216, в якому прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи зазначена ОСОБА_4 - підписант, ОСОБА_4 - керівник, а не ОСОБА_2

За твердженням відповідачів, спірний договір оренди на день розгляду справи припинив свою дію, у зв'язку із укладенням між відповідачами додаткової угоди про його розірвання, тобто на день розгляду справи предмет спору між сторонами відсутній.

Припиняючи провадження у справі в частині позовних вимог про визнання спірного договору оренди таким, що не укладався, суд першої інстанції розглянувши та прийнявши відповідну заяву позивачів, в порядку п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинив провадження у справі в частині цих вимог, оскільки дії позивачів щодо відмови від позовних вимог в цій частині не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання спірного договору оренди недійсним, місцевий господарський виходив з того, що наступного схвалення ПАТ «Жана» правочину (договору оренди від 24.06.2015р.) не відбулось. В разі, якщо відбулось би наступне схвалення правочину ПАТ «Жана» та виконання договору оренди, можливо могли б бути порушені права позивачів, однак оскільки договір оренди було розірвано та не було подальшого схвалення правочину (договору оренди) права та інтереси позивачів не порушені. Крім того позивачами зазначена як підстава визнання договору оренди від 24.06.2015р. недійсним - підписання його неповноважною особою, однак саме підписаний договір неповноважною особою не порушує права та інтереси особи, яка не є стороною за цим договором.

За переконанням скаржника, господарський суд Одеської області в порушення процесуальних норм в одному рішенні від 21.09.2015р. і відмовив у задоволенні позову і припинив провадження за заявою позивачів, що є нонсенсом та яскравим прикладом «антирішень». Процесуальний порядок припинення провадження по справі передбачений ст. 80 ГПК України, відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 3 якої суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом. Про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Судова колегія зазначає, що згідно з п. 4.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» із змінами і доповненнями питання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а так само про залишення позовних вимог у певній частині без розгляду господарський суд вирішує у резолютивній частині рішення, яке приймається по суті справи. Відповідні процесуальні дії суд може вчиняти й шляхом винесення відповідної ухвали як окремого процесуального документа, продовжуючи розгляд справи в іншій частині, а відтак твердження НУ «Одеська юридична академія» щодо порушення судом норм процесуального права є безпідставними.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору оренди від 24.06.2015р. №1 з огляду на слідуюче.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у т.ч. із договорів.

Статтями 626, 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно з п. 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» із змінами і доповненнями розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову.

За умовами ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2). Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» із змінами і доповненнями правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як вбачається зі спірного договору оренди, останній укладено між ПАТ «Жана» та ГО «Рада громадської безпеки», від імені ПАТ «Жана» був підписаний генеральним директором ОСОБА_2 та скріплений печаткою товариства.

В подальшому, договір було розірвано, укладеною між відповідачами додатковою угодою від 27.06.2015р., яка також підписана від імені ПАТ «Жана» генеральним директором ОСОБА_2 та скріплена печаткою товариства.

За приписами ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно рішення загальних зборів ЗАТ «Жана», оформленого протоколом від 06.08.2005р. №10, наказу ЗАТ «Жана» від 08.08.2005р. №37-к з 06.08.2005р. головою правління обрано ОСОБА_4 (а.с. 83-84 т.1).

Як вбачається зі Спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.06.2015р., 22.07.2015р. керівником, підписантом ПАТ «Жана» була ОСОБА_4

У відповідності до ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

За умовами п.п. 11.1., 11.2. Статуту ТОВ «Жана», затвердженого рішенням загальних зборів товариства, оформленим протоколом від 26.04.2011р. б/н, зареєстрованого 28.04.2011р. за №15561050008010931 генеральний директор є одноосібним виконавчим органом товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю. Генеральний директор, з метою реалізації порядку прийняття рішень особою, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, одноосібно, на свій розсуд та під власну відповідальність ухвалює всі рішення щодо питань, які складають його компетенцію, встановлену цим Статутом та чинним законодавством, шляхом вчинення відповідних дій, надання розпоряджень, складання наказів тощо. Генеральний директор товариства підзвітній Загальним зборам і Наглядовій раді Товариства та організовує виконання їх рішень. Обрання та відкликання Генерального директора, у тому числі припинення його повноважень належить до виключної компетенції Наглядової ради та здійснюється у порядку, передбаченому чинним законодавством, цим Статутом та Положенням про Генерального директора Товариства. Наглядова рада може прийнята рішення щодо недоцільності затвердження окремого положення про Генерального директора Товариства (а.с. 34-56 т.2).

Наказом ПАТ «Жана» від 12.12.2014р. №01-К на підставі протоколу засідання Наглядової ради ПАТ «Жана» від 12.12.2014р. №1 ОСОБА_2 з 12.12.2014р. приступив до обов'язків генерального директора ПАТ «Жана» (а.с. 57, 127 т.2).

Таким чином, ОСОБА_2 станом на день підписання спірного договору оренди (24.06.2015р.) був уповноваженою особою ПАТ «Жана», незважаючи на те, що відповідні зміни не внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що в свою чергу носить лише інформативний характер, а відтак доводи скаржника в цій частині як підстава для визнання недійсним спірного договору оренди є необґрунтованими. Більш того, саме лише підписання спірного договору неповноважною особою (без наявності доказів того, що сторони за договором приступили до його виконання) не порушує права та інтереси особи, яка не є стороною за цим договором.

Статтею 241 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

За умовами ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписами п. 2.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» із змінами і доповненнями якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Другою підставою для визнання договору оренди від 24.06.2015р. № 1 недійсним, є те, що предметом спірного договору є приміщення, якими користується позивач - МГУ, на підставі договору про співпрацю від 06.05.2010р.

Як встановлено судом першої інстанції, наступного схвалення ПАТ «Жана» правочину та виконання договору оренди від 24.06.2015р. № 1 не відбулось, оскільки об'єкт оренди не був переданий за актом прийому-передачі ГО «Рада громадської безпеки», через три дні після укладання цього договору між сторонами укладено угоду про його розірвання, а відтак права та інтереси позивачів не порушені.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку, що позивачами не доведено порушення їх майнових прав та інтересів, а відтак цілком обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Щодо інших доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, судова колегія зазначає наступне.

Посилання скаржника на порушення ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України, якої передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором є недоцільним, оскільки відповідачі дійшли згоди щодо розірвання договору оренди від 24.06.2015р. № 1, оформивши це додатковою угодою від 27.06.2015р., а відтак надсилання пропозиції іншій стороні в даному випадку не є обов'язковим. Більш того, предметом даного спору є визнання недійсним договору оренди, а не дослідження дотримання процедури його розірвання.

В матеріалах справи міститься належним чином завірена копія додаткової угоди від 27.06.2015р. (а.с. 68 т.2), а відтак твердження скаржника стосовного того, що без оригіналу додаткової угоди суд не міг встановити факт розірвання спірного договору оренди є необґрунтованими.

Відсутність акту прийому-передачі об'єкту оренди за спірним договором оренди свідчить про відсутність наступного схвалення правочину (договору оренди від 24.06.2015р. № 1), а тому посилання скаржника на не обговорення питання щодо подальшого схвалення договору оренди під час вирішення спору не приймаються до уваги колегією суддів.

Твердження НУ «Одеська юридична академія», що підставою для відмови у визнанні договору оренди недійсним стало те, що між відповідачами не було укладено акту-прийму передачі взагалі не відповідає тексту оскарженого рішення.

Доводи скаржника, що судом першої інстанції всупереч ст. 38 ГПК України не було розглянуто клопотання від 22.07.2015р. про витребування доказів та змушення суду відмовитись від його розгляду, у зв'язку із закінченням строку розгляду справи не приймаються до уваги судової колегії з огляду на таке.

Так, означеним клопотанням НУ «Одеська юридична академія» просив витребувати у відповідачів наступні докази:

-документи, що підтверджують право власності та порядок набуття права власності ПАТ «Жана» на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Одеса, пров. Бісквітний, 3;

-технічний паспорт на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Одеса, пров. Бісквітний, 3;

-докази сплати орендної плати за перший місяць користування нежитловими приміщеннями, що знаходяться за адресою: м. Одеса, пров. Бісквітний, 3;

-докази сплати комунальних платежів ПАТ «Жана» та докази наявності договірних відносин між ПАТ «Жана» та організаціями, що надають комунальні послуги (а.с. 66-69 т.1).

В матеріалах справи достатньо доказів, які свідчать про те, що нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Одеса, пров. Бісквітний, 3 належать ПАТ «Жана» на праві власності, зокрема, рішення господарського суду Одеської області від 24.04.2008р. у справі №30/71-08-1332, яким за ЗАТ «Жана» визнано право власності на нежилу адміністративну будівлю та споруди загальною площею 4530,4 кв.м., що розташована за адресою: м. Одеса, пров. Бісквітний, 3; інформація з Реєстру речових прав власності на нерухоме майно від 21.01.2015р. №32494934, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.01.2015р. №32495035 (а.с. 58-64 т.2). Документи щодо сплати орендної плати за перший місяць користування нежитловими приміщеннями та сплати комунальних платежів ПАТ «Жана» взагалі не стосується предмету спору у дані справі, а відтак витребування доказів в цій частині не є зрозумілим. Крім того, НУ «Одеська юридична академія» сам просив означене клопотання не розглядати, від технічного запису відмовився, а тому посилання на те, що суд змусив його відмовитись від цього клопотання є безпідставним.

Твердження щодо допущення судом першої інстанції представника ПАТ «Жана» - Коваленко К.О. за довіреністю від 02.07.2015р., підписаною нібито генеральним директором ПАТ «Жана» ОСОБА_2 не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки яке вже зазначалося вище ОСОБА_2 з 12.12.2014р. обіймає посаду генерального директора ПАТ «Жана» відповідно до наказу ПАТ «Жана» від 12.12.2014р. №01-К (а.с. 57 т.2).

Необґрунтованими також є твердження скаржника стосовного того, що всупереч ч. 1 ст. 4-7 ГПК України місцевий господарський суд раптово повідомив про видалення до нарадчої кімнати для прийняття рішення, не запитавши чи є додаткові клопотання чи пояснення осіб, які беруть участь у справі, фактично позбавивши їх гарантованих ГПК України процесуальних прав, оскільки як вбачається з протоколу судового засідання від 21.09.2015р. (а.с. 85 т.2) всі присутні представники сторін надавали пояснення, відповідали на питання і тільки після цього суд залишився в нарадчій кімнаті для прийняття рішення.

Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 21.09.2015р. у справі №916/2740/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 14.12.2015р.

Головуючий суддя В.Б. Туренко

Суддя В.Т. Пироговський

Суддя Л.В. Поліщук