Постанова № 54294671, 08.12.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2015 р. Справа№ 910/17484/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2 - договір № 05/12/Г від 05.12.2015;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2015

у справі № 910/17484/15 (суддя - Чебикіна С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 82 970,12 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 82 970,12 грн., з яких: 30 307,71 грн. - заборгованості за кредитом, 21 674,62 грн. - процентів за користування кредитом, 26 427,06 грн. - пені, 4 560,73 грн. - комісії.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором банківського обслуговування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 позов задоволено повністю. Окрім заявленої суми, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 827,00 грн. - судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_3 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 у даній справі повністю і залишити позов без розгляду (у зв'язку з неповною сплатою позивачем судового збору); у разі відсутності підстав для залишення позову без розгляду - скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача 30307,71 грн. - заборгованості за кредитом, 18843,62 грн. - процентів за користування кредитом, 4560,73 грн. - заборгованості по комісії та 1827,00 грн. - судового збору.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, в неповному обсязі з'ясував обставини справи, зокрема, не встановив неможливість нарахування та подальшого стягнення штрафних санкцій з відповідача у зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_3 є особою, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. При цьому апелянт зазначав про безпідставність застосування кредитної ставки у розмірі 56%.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2015 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.12.2015.

У судовому засіданні 01.12.2015 було оголошено перерву до 08.12.2015 в порядку ст. 77 ГПК України.

08.12.2015 розгляд апеляційної скарги розпочато спочатку в зв'язку зі зміною складу суду.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.12.2015 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду - скасувати. Наполягав на тому, що позивач неправомірно здійснив нарахування пені, чим порушив права відповідача, який є особою, переміщеної з тимчасово окупованої території України.

Представник позивача у судове засідання 08.12.2015 не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, про що свідчить розписка представника відповідача від 01.12.2015 про обізнаність сторони щодо дати та місця судового засідання. Крім того, 04.12.2015 сторона ознайомилася з матеріалами справи.

В свою чергу, частиною 3 пункту 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 визначено, що неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 08.12.2015 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона зазначила, що положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на відповідача не розповсюджується, оскільки у заяві про відкриття поточного рахунку відповідач зазначив, що адресою його місцезнаходження є АДРЕСА_1. Крім того, заперечував проти довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території, в якості належного доказу, зважаючи на те, що така довідка видана відповідачу, як фізичній особі, а не підприємцю. Інших заяв, звернень до суду не надходило.

Представник відповідача не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за відсутності представника позивача.

Враховуючи те, що явка учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань та заяв про відкладення розгляду справи (або неможливості подання доказів з причин, що не залежать від позивача, тощо) Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника позивача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, скористатися своїм правом та надав суду відзив на апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечень та доповнень на неї, заслухавши представника відповідача, оглянувши оригінали документів, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18.07.2011 між ПАТ КБ "Приватбанк" (далі - позивач, банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (далі - відповідач, клієнт) шляхом подачі відповідачем заяви про відкриття поточного банківського рахунку та приєднання до розміщених в мережі Інтернет "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови та правила), було укладено договір банківського обслуговування, за умовами якого відповідачеві встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_2 в електронному вигляді через засоби електронного зв'язку.

Пунктом 3.18.6.1 Умов та правил зазначено, що обслуговування кредитного ліміту на поточному рахунку клієнта здійснюється з моменту подачі клієнтом до банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою чи електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) і/або з моменту надання клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитного ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язання сторонами.

Пунктами 3.18.1.1, 3.18.1.3 Умов та правил визначено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів відповідача, в межах кредитного ліміту. Кредит надається в обмін на зобов'язання відповідача щодо його повернення, сплаті відсотків та винагороди.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що на виконання умов договору б/н від 18.07.2011 позивачем надано відповідачу кредит в межах кредитної лінії в розмірі 47 000,00 грн., що також підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банківського рахунку відповідача.

Відповідно до п. 3.18.4 Умов та правил, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця, розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом проценти в розмірі 24 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню.

У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню у розмірі 0,1315 % від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Правомірним є висновок місцевого господарського суду, що під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.

Відповідно до п. 3.18.2.3.4 Умов та правил банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого "умовами", змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом направлення повідомлення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ КБ "Приватбанк" правомірно вказував на те, що внаслідок несвоєчасного та неповного виконання відповідачем затвердженого порядку розрахунків, у останнього виникла заборгованість у розмірі 30 307,71 грн., повне або часткове погашення якої після 01.07.2015 не відбувалося.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

На підставі до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк в порядку, що встановлені договором.

За таких умов, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між ПАТ КБ "Приватбанк" та ФОП ОСОБА_3 договір є змішаним договором банківського рахунку та кредитного договору.

Отже, для укладення договору банківського обслуговування, який є змішаним за своєю правовою природою і має елементи кредитного договору, сторони повинні були обмінятися всіма документами, в яких зафіксований зміст правочину, щоб договір був вчинений у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору

Відповідно до ч. 1 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що згідно виписки банку по рахунку ФОП ОСОБА_3 за період з 01.07.2014 по 03.06.2015 за відповідачем рахується заборгованість за договором у розмірі 30 307,71 грн., проценти за користування кредитними коштами у сумі 21 674,62 грн. та заборгованості по комісії у розмірі 4 560,73 грн., що підтверджується доданими платіжними документами та відповідним розрахунком позивача, який не був спростований відповідачем, в тому числі під час апеляційного перегляду.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доводи апелянта про те, що він не був належним чином повідомлений про збільшення відсоткової ставки, а також стосовно того, що відсоткова ставка у розмірі 56% була безпідставно застосована позивачем, є недоведеними та спростовуються матеріалами справи.

Так, згідно пп. 3.2.1.4.1.3 Умов та правил, чинних у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91 -го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56 (п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

В цій частині суд апеляційної інстанції приймає, як обґрунтовані, доводи позивача про те, що про час та факт вступу в дію нових розмірів відсоткових ставок за користування кредитним лімітом відповідач був повідомлений шляхом надісланя смс-повідомлень. Крім того, банком доводилася інформація через електронні системи Приват24 (п. 3.2.1.1.12 Умов та правил). А тому, виписка з Приват24 по рахунку відповідача (в якій зазначено розмір усіх відсоткових ставок станом на 01.07.2014 в залежності від періоду та строку прострочення платежів. В тому числі і процентна ставка у розмірі 56%, а.с. 86) є належним доказом повідомлення відповідача про зміну відсоткової ставки.

В свою чергу, відповідно до п. 1.1.2.1.6 Умов та правил, у разі незгоди зі змінами правил або тарифів банку клієнт має звернутися до банку для розірвання цього договору і погасити заборгованість, що виникла перед банком.

Відповідачем не заперечується, що жодних звернень стосовно розірвання договору з його боку позивачу не пред'являлося, так само не здійснювалися часткові погашення у спірний період.

За таких обставин, зважаючи на арифметичну правильність здійснених позивачем розрахунків за заявлені періоди, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у розмірі 30 307,71 грн., проценти за користування кредитними коштами у сумі 21 674,62 грн. та заборгованості по комісії у розмірі 4 560,73 грн. правомірно були задоволені судом першої інстанції.

Позивачем також була заявлена до стягнення пеня у розмірі 26 427,06 грн., яку суд першої інстанції стягнув з відповідача у повному обсязі.

В силу п. 3.18.5.1., п. 3.2.1.5.1 та п. 3.18.4.1.3 Умов та правил, в редакції чинній з 01.07.2014 р., при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту винагороди (комісії) клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Пунктами 3.18.5.4 та 3.2.1.5.4 Умов та правил, визначено, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3., здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Враховуючи викладене, доводи відповідача про сплив спеціального строку позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки, є безпідставними. Разом з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивач не має право на стягнення пені, враховуючи наступне.

Так, згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів. Банки та інші фінансові установи зобов'язані скасувати зазначеним у статті 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що періодом проведення антитерористичної операції визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Даний Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014, Антитерористичним центром при Службі Безпеки України, видано наказ від 07.10.2014 № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014.

Як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції відповідач заперечував проти вимог про стягнення пені, однак докази переміщення з тимчасово окупованої території подав лише на стадії апеляційного розгляду справи. При цьому, сторона належним чином обґрунтувала неподання таких доказів до суду першої інстанції з поважних причин, у зв'язку з чим, додаткові докази були прийняті та дослідженні колегією суддів на підставі ст. 101 ГПК України.

Згідно з довідкою від 16.12.2014 «Про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» ОСОБА_3 перемістилася з тимчасово окупованої території (району проведення антитерористичної операції) у місто Київ (02068, АДРЕСА_2) 15.04.2014. Дані обставини свідчать про те, що на відповідача поширюються приписи положення Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" в частині заборони нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості.

Доводи позивача про те, що вказана довідка видавалася ОСОБА_3 як фізичній особі, а не підприємцю не спростовують наведених обставин, оскільки згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.12.2014 року місцезнаходженням ФОП ОСОБА_3 (а відтак і місцем ведення господарської діяльності) є місто Антрацит Луганської області. При цьому місцем знаходження реєстраційної справи також визначається РС Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Луганської області.

Той факт, що ФОП ОСОБА_3 у 2011 відкривала поточний рахунок у філії позивача, яка знаходиться в місті Києві, жодним чином не свідчить про ведення господарської діяльності саме в цьому місті (зважаючи на встановлені вище обставини).

В свою чергу, листом від 05.11.2014 № 18-112/64483 Національний банк України наголосив всім банкам про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією та Законами України. Закріплене в ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» право фізичної особи-підприємця не може бути ілюзорним та носити декларативний характер.

У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 2 означеного закону відносно заборони нарахування пені з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних вилучень щодо їх незастосування.

Отже, з урахуванням визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення, норми даного закону щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, на підставі ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» до вимог про стягнення пені, нарахованої банком, підлягає застосуванню мораторій, отже вимоги позивача про стягнення пені в сумі 26427,06 грн. не підлягають задоволенню (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.10.2015 по справі № 908/418/15-г).

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині задоволення вимог про стягнення пені у розмірі 26 427,06 грн. на підставі п. 1 ч.1 ст. 104 ГПК України, з прийняття в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову та відповідним перерозподілом судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції. Разом з цим, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом у розмірі 30 307,71 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 21 674,62 грн. та заборгованості по комісії у розмірі 4 560,73 грн. правомірно були задоволені судом першої інстанції і рішення в цій частині підлягає залишенню без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги пропорційно відшкодовуються відповідачу за рахунок позивача в порядку ст. 49 ГПК України.

Разом з цим, судом апеляційної інстанції встановлено, що при поданні позову позивач сплатив судовий збір не в повному розмірі, а саме: 997,30 грн. замість належної до сплати суми у розмірі 1827,00 грн. (ст. 4 Закону України «Про судовий збір»). При цьому у позовній заяві позивач правильно визначив суму судового збору, яка підлягає сплаті, однак не здійснив її оплату в повному обсязі.

Крім того, відповідачем при поданні апеляційної скарги також було сплачено судовий збір не в повному обсязі, а саме: 1399,18 грн. замість 2009,70 грн. (ст. 4 Закону України "Про судовий збір" в редакції, яка діє з 01.09.2015).

Пункт 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлює, що стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в дохід державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Враховуючи викладене, недоплачені суми судового збору стягуються судом апеляційної інстанції в дохід Державного бюджету України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Як було вищевстановлено, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню загальна сума боргу у розмірі 56543,06 грн. (з заявленої ціни позову: 82970,12 грн.) Таким чином, при сплаті судового збору в повному обсязі (1827,00 грн.) позивач мав би право на відшкодування 1245,08 грн. за рахунок відповідача. Однак, фактично сплативши 997,30 грн. має право на відшкодування за рахунок відповідача саме вказаної суми. Тоді як сума, яку недоотримав Державний бюджет України стягується з обох сторін пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 581,92 грн. недоплаченої суми судового збору - з позивача та 247,78 грн. - з відповідача.

Враховуючи, часткове задоволення апеляційної скарги та відмову в позові на суму 26427,06 грн. (з заявленої ціни позову: 82970,12 грн.) відповідач має право на відшкодування за рахунок позивача 640,12 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Тоді як недоплачена сума судового збору у розмірі 610,52 грн. підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.09.2015 у справі № 910/17484/15 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.10.2015 у справі № 910/17484/15 в частині задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача 26 427 (двадцять шість тисяч чотириста двадцять сім) грн. 06 коп. пені скасувати, з прийняттям нового рішення про відмову в позові в цій частині та відповідним перерозподілом судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції.

3. В решті задоволення позову про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (02068, АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; код 14360570) 30 307 (тридцять тисяч триста сім) грн. 71 коп. заборгованості за кредитом, 21 674 (двадцять одна тисяча шістсот сімдесят чотири) грн. 62 коп. процентів за користування кредитом, 4 560 (чотири тисячі п'ятсот шістдесят) грн. 73 коп. заборгованості по комісії рішення залишити без змін. Апеляційну скаргу в цій частині залишити без задоволення.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (02068, АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; код 14360570) 997 (дев'ятсот дев'яносто сім) грн. 30 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; код 14360570) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (02068, АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 640 (шістсот сорок) грн. 12 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (02068, АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 247 (двісті сорок сім) грн. 78 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 610 (шістсот десять) грн. 52 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

7. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50; код 14360570) в дохід Державного бюджету України 581 (п'ятсот вісімдесят одну) грн. 92 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

8. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

9. Матеріали справи № 910/17484/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

І.М. Скрипка