Ухвала суду № 54294646, 30.11.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2015 року м. Київ К/800/50243/14

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 року

у справі № 2а-10987/11/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит»

до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та скасування повідомлення про нарахування пені,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Банк Національний кредит» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та скасування повідомлення про нарахування пені.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2011 року у справі № 2а-10987/11/2670 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 09.03.2011 року № 0000284310/0. Визнано протиправним та скасовано повідомлення про нарахування пені Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 04.03.2011 року № 4300/10/43-148.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 23.11.2015 року в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України замінено Спеціалізовану державну податкову інспекцію у м. Києві по роботі з великими платниками податків правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності виконання платіжного доручення ТОВ НВП «Пласт» на перерахування узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток за 3 квартал 2008 року ПАТ «Банк Національний кредит», відповідачем складено акт від 21.02.2011 року № 62/43-10/20057663, яким встановлено порушення банком п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п. 129.6 ст. 129 Податкового кодексу України, в результаті чого порушено строки виконання платіжного доручення ТОВ НВП «Пласт» на перерахування податкового зобов'язання по податку на прибуток за 3 квартал 2008 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято повідомлення від 04.03.2011 року № 4300/10/43-148 про нарахування позивачу пені у розмірі 358, 20 грн. за несвоєчасне перерахування банком платежів до бюджету за платіжним документом його клієнта.

09.03.2011 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000284310/0, яким позивача зобов'язано сплатити штраф за затримку більше 30 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у сумі 5 284, 79 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо правомірності податкового повідомлення-рішення та повідомлення про нарахування пені.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення та повідомлення про нарахування пені.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

Підпунктом 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно із п. 129.6 ст. 196 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Із 06.08.2011 року підрозділ 10 розділу ХІХ «Перехідні положення» доповнено, зокрема, пунктом 11. Відповідно до зазначеної норми штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

До 06.08.2011 року, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України, були відсутні норми, які б прямо встановлювали необхідність застосування штрафних санкцій за виявлені у 2011 році податкові порушення у розмірах, встановлених Податковим кодексом України. Тому до 06.08.2011 року заходи відповідальності, передбачені Податковим кодексом України, могли бути застосовані за порушення, вчинені до набрання ним чинності, лише в тому обсязі, в якому вони не перевищували попередні санкції за ті самі діяння.

Як засвідчує порівняльний аналіз змісту підпункту 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та приписів підпункту 129.6 ст. 196 Податкового кодексу України, обидві ці норми встановлюють відповідальність банку за правопорушення у вигляді порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні». Відповідно склади правопорушення, передбаченого колишньою нормою Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та чинною на час виявлення правопорушення нормою Податкового кодексу України, у цьому разі збігаються.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 06.11.2008 року ТОВ НВП «Пласт» подало до ПАТ «Банк Національний кредит» платіжне доручення № 280 на суму 26 533, 00 грн.

У зв'язку із несвоєчасним виконанням позивачем платіжного доручення № 280 від 06.11.2008 року, у ТОВ НВП «Пласт» виник податковий борг у розмірі 26 423, 93 грн.

Разом з тим, встановлено, що Постановою правління Національного банку України від 19.12.2008 року № 439 у ПАТ «Банк Національний кредит» було введено тимчасову адміністрацію, призначено тимчасового адміністратора та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців - з 19.12.2008 року по 18.06.2009 року.

Постановою правління Національного Банку України від 05.08.2009 року № 451 продовжено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 05.08.2009 року до 18.12.2009 року.

Погашення податкового боргу, який виник в результаті порушення відповідачем терміну переказу коштів ТОВ НВП «Пласт» згідно платіжного доручення № 280 від 06.11.2008 року, відбулось у строк з 26.12.2008 року по 06.05.2009 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Таким чином, враховуючи те, що зобов'язання позивача щодо виконання платіжного доручення № 280 на суму 26 533, 00 грн. виникло 06.11.2008 року, тобто, до введення мораторію Постановою правління Національного банку України, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення та повідомлення про нарахування пені, оскільки у даному випадку мораторій на задоволення вимог кредиторів не зупиняє виконання банком лише тих майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після його введення, та не припиняє заходів, спрямованих саме на їх забезпечення.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 року у справі № 2а-10987/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук