Постанова № 54294493, 07.12.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.12.2015 справа №905/1195/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін від позивача від відповідача не зявився; не зявився;розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці, м. Маріуполь, Донецька областьна рішення господарського суду Донецької областівід20.10.2015 р. (підписано 20.10.2015 р.)у справі№ 905/1195/15 (суддя Левшина Г.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харківдо Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці, м. Маріуполь, Донецька областьпростягнення заборгованості в сумі 4 267,94 грн., у тому числі основний борг в сумі 3 276,85 грн., пеня в сумі 238,25 грн., інфляція в сумі 716,30 грн. та три проценти річних в сумі 36,54 грн.В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року до господарського суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків (Позивач) із позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці, м. Маріуполь, Донецька область (Відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 4 267,94 грн., у тому числі основний борг в сумі 3 276,85 грн., пеня в сумі 238,25 грн., інфляція в сумі 716,30 грн. та три проценти річних в сумі 36,54 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 20.10.2015 р. позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3 164,94грн. основного боргу, 36,54грн. 3% річних, 641,82грн. інфляційні, 119,12грн. пені та судовий збір в сумі 1 747,16грн.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права України, а також суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на ненастання строку оплати через неотримання рахунків, безпідставність надання послуг у 2015 році через не укладення додаткової угоди, на відсутність своєї вини у невиконанні зобовязання, оскільки позивачем не виконано належним чином п. 4.3 Договору.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін, що не скористалися своїм правом участі у судовому засіданні без поважних причин, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивач порушеним правом вважає заборгованість, що виникла через неоплату відповідачем рахунків-актів за Договором № 7403398 про надання телекомунікаційних послуг, заявлена позивачем до стягнення заборгованість в розмірі 3 274,81 гр. визначена за період з травня 2014р. по червень 2015р.

За змістом Договору № 7403398 про надання телекомунікаційних послуг (далі Договір), який був укладений між ПАТ "Укртелеком", в особі начальника цеху телекомунікаційних послуг № 16 м. Попасна Луганської філії ПАТ "Укртелеком" та Управлінням Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці, позивач відповідно до умов Договору, зобовязався надавати відповідачу загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги згідно з переліком та в обсягах, замовлених відповідачем (далі Послуги), а відповідач своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього Договору.

Вказаний договір не містить дати його укладання, але додатки до нього підписані відповідачем 26.03.2013р.

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2013р. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії Договору жодна зі сторін не повідомила письмово про його припинення він вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік (п. 8.1, 8.2 Договору).

Згідно Додатку № 1 до Договору сторонами було узгоджено та визначено номери телефонів: 2-82-15, 2-00-78 та адресу їх встановлення: Луганська область, м. Попасна, вул. Заводська, 73, обрана категорія АВН: 10.

За змістом ст. 63 Закону України "Про телекомунікації", умовами надання телекомунікаційних послуг є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації та оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Згідно до п. 2.3 Основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених Рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації від 29.11.2012р. № 624, забороняється включати до договору положення, що суперечать законодавству.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 23, ч. 3 ст. 48 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість.

Змістом п. 2.2 Договору передбачено фінансування замовлених послуг з державного бюджету.

В п. 4.1 Договору сторони встановили, що загальна сума Договору складається з усіх сум, визначених на кожний рік дії цього Договору. Сума Договору на кожний рік визначається додатковою угодою сторін. Змістом вказаного пункту сторони визначили відповідну суму на 2013 рік, що складає 1 500,00 грн.

Доказів визначення цієї суми на 2015 рік сторонами не надано, відповідачем зазначений факт заперечується.

Отже сторонами не узгоджений обсяг телекомунікаційних послуг на підставі спірного Договору на 2015 рік, відповідачем він не замовлявся, тому фактично надані позивачем телекомунікаційні послуги за адресою: Луганська область, м. Попасна, вул. Заводська, 73 умовами даного Договору не охоплюються.

Доводи позивача щодо продовження дії Договору на 2015 рік в порядку п.п. 8.1, 8.2, як підстави отримання відповідачем послуг за Договором, судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки строк дії Договору та обсяг, заявлених та узгоджених телекомунікаційних послуг не є тотожними визначеннями.

Докази узгодження сторонами обсягу послуг на 2014 рік в матеріалах справи також відсутні, але судова колегія вважає недоцільним досліджувати дане питання в межах цієї справи за наступних підстав.

Згідно п. 4.3 Договору, система розрахунків, що застосовується позивачем: з надсиланням рахунків.

За змістом п. 4.15 Договору, у разі неотримання рахунка до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій (без надсилання рахунків), відповідач повинен звернутися до служби розрахунків позивача для отримання інформації про належну до сплати суму.

Указом Президента України від 14.04.2014р. № 405/2014 було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Статтею 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено, що період проведення антитерористичної операції час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. № 1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" м. Донецьк, де знаходився та був зареєстрований відповідач, входить до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Розділом 10 Договору визначено юридичні адреси та банківські реквізити сторін:

ПАТ "Укртелеком", Луганська філія, ЦТП №16 м. Попасна 93302, Луганська область, м. Попасна, пл. Леніна, 3; п/р 260011211 в ЛОД ПАТ РФ "Аваль", МФО 304007, код ЄДРПОУ 01182820;

Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці 83018, м. Донецьк, вул. Горна, 4; р/р 35226002000420, 35218009000420 у ГУ ДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 08602371.

Зазначені банківські реквізити та адреса не збігаються з даними позивача, що зазначені в позовній заяві, а також з тими реквізитами, що надані останнім в рахунках-актах (а.с. 27-40).

Також тарифи, що зазначені в Додатку 2 до Договору (а.с. 21) не співпадають із зазначеними в рахунка-актах.

Отже без отримання відповідачем рахунків позивача відповідач був позбавлений можливості сплатити вартість отриманих послуг самостійно, зміст п. 4.15 Договору не звільняє позивача від виконання обовязку по направленню рахунків відповідачу.

Наказом Управління МВС України на Донецькій залізниці від 18.07.2014р. № 482 "Про тимчасове переведення апарату МВС України на Донецькій залізниці" апарат Управління МВС України на Донецькій залізниці тимчасово переведено до м. Маріуполя (а.с. 62).

Наказом МВС України від 25.11.2014р. № 1275 "Про тимчасову зміну місцезнаходження ГУМВС України в Донецькій та Луганській областях, УМВС України на Донецькій залізниці" визначено тимчасове місцезнаходження, зокрема, відповідача за адресою: 87501, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Паровозна, буд. 14.

При цьому з 17.11.2014р. відбулась офіційна зміна юридичної адреси відповідача: 87501, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Паровозна, буд. 14, що підтверджується Відомостями з ЄДРПОУ № 05-11/511 від 24.11.2014р. та Довідкою з ЄДРПОУ (а.с. 67-68, 76).

Зазначені факти є загальновідомими, відомості, адреса відповідача відображена в ЄДРПОУ у загальному доступі.

Зі змісту наданих до справи оригіналів рахунків-актів із зазначенням в них адреси відповідача: м. Донецьк, вул.. Горна, 4, вбачається, що позивач не направляв та не мав намір направити відповідачу рахунки згідно вимог п.п. 4.3, 4.15 Договору.

Згідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 613 Цивільного кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Отже судова колегія вважає вищезазначені дії позивача такими, що підпадають під визначення цієї норми як прострочення кредитора.

Позивач 29.05.2015р. направив відповідачу претензію про сплату заборгованості № 26-16/30, якою вимагав сплатити заборгованість в розмірі 3 021,69грн.

Будь-яких доказів для оплати до претензії додано не було.

Відповідач повідомив позивача про відсутність вказаного Договору та додатків до нього, про необхідність надання в підтвердження заявлених вимог бухгалтерських документів, а саме оригіналу або належним чином засвідченої копії Договору про надання телекомунікаційних послуг № 7403398 (без дати).

Позивач на підтвердження своєї претензії бухгалтерських документів, у тому числі копію Договору про надання телекомунікаційних послуг № 7403398, а також рахунків із зазначенням періоду та вартості наданих послуг в порядку п. 4.3 Договору не надав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, на час звернення позивача із позовом до господарського суду його право на отримання суми заборгованості за Договором не було порушено, тому висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є помилковим.

Позивач не позбавлений права звернутися до відповідача із належно оформленими рахунками-актами на оплату наданих послуг.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції посилався на доведеність позивачем факту неналежного виконання відповідачем зобовязання по оплаті за отримані телекомунікаційні послуги та обґрунтованість заявленої до стягнення суми з урахуванням 3% річних, інфляційних та пені, але помилково здійснив висновок про порушене право позивача, не дослідив вищенаведених вимог Договору та фактичні обставини справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2015 р. у справі № 905/1195/15 слід скасувати через недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

По справі № 905/1195/15 слід прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці, м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості в сумі 4 267,94 грн.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на позивача, стягнувши з останнього на користь відповідача судовий збір в розмірі 2 009,70 грн. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці, м. Маріуполь, Донецька область задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 20.10.2015 р. у справі № 905/1195/15 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків про заборгованості в розмірі 4 267,94 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (61002, м. Харків, вул. Іванова, 7/9, код ЄДРПО 25614660) на користь Управління Міністерства внутрішніх справ України на Донецькій залізниці (87501, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Паровозна, буд. 14, код ЄДРПО 08602371) судовий збір за подання апеляційної скарги 2 009,70 грн.

Зобовязати господарський суд Донецької області видати відповідний наказ.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

СуддіТ.М. Колядко

ОСОБА_3

Надр.5 прим.

1. позивачу

2. відповідачу

3. до справи

4. ДАГС

5. ГС