Постанова № 54294433, 10.12.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2015 року Справа № 904/6690/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Кузнецової І.Л. (доповідача),

суддів - Герасименко І.М., Подобєда І.М.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність № б/н від 16.06.2015р.,

від відповідача: ОСОБА_2- представник, довіреність № б/н від 29.04.2013р.,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аерфорс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2015р. у справі №904/6690/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-ГРУПП", с.Дослідне, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область

до товариства з обмеженою відповідальністю "Аерфорс", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості в сумі 32918грн.59коп. за договором транспортно-експедиційного обслуговування

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2015р. у справі №904/6690/15 (суддя Назаренко Н.Г.) позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "ІТЛ-ГРУПП", з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 12.08.2015р., задоволено частково, з ТОВ"Аерфорс" на користь позивача стягнуто 822грн.82коп. трьох процентів річних, 7863грн.59коп. пені та 9038грн.58коп. втрат від інфляції, в решті в позові відмовлено;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин порушення відповідачем зобов"язань за договором на транспортно-експедиційне обслуговування у внутрішньому та міжнародному сполученні №2210/А2-1 від 22.10.2012р. в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг, а також з того, що спір у даній справі пов"язаний з міжнародними перевезеннями вантажів, у зв"язку з чим, строки позовної давності мають визначатися відповідно до вимог Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, згідно з ст.32 якої на правопорушення сторін поширюється строк позовної давності у три роки, а тому підстави для прийняття до уваги заперечень відповідача стосовно пропуску позивачем строку позовної давності відсутні;

- при відмові в задоволенні решти позовних вимог господарським судом зазначено, що розрахунок пені виконано позивачем без урахування положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, а розрахунки трьох процентів річних та втрат від інфляції при невірному визначенні фактичних періодів прострочення;

- 16.10.2015р. господарським судом винесена ухвала про доповнення мотивувальної частини рішення;

- винесена ухвала обґрунтована тим, що при виготовленні повного тексту рішення судом допущено описку в його мотивувальній частині та не зазначено про відхилення клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій;

- 06.11.2015р. ТОВ"Аерфорс" подана апеляційна скарга на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2015р. у справі №904/6690/15, мотивувальна частина якого доповнена ухвалою від 16.10.2015р.;

- у поданій скарзі товариство просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким зменшити штрафні санкції та відмовити в задоволенні позовної заяви ТОВ"ІТЛ-ГРУПП" про стягнення пені, інфляційних збитків та трьох процентів річних в повному обсязі;

- у поданій скарзі йдеться про те, що в оскаржуваному рішенні господарський суд не відобразив заявлене товариством клопотання по зменшенню розміру штрафних санкцій та не відобразив з яких підстав це клопотання не розглянуто, про те, що за вказаним вище договором весь основний борг сплачено товариством позивачу, у зв"язку з ненаданням позивачем доказів спричинення йому матеріальної або будь-якої іншої шкоди внаслідок відтермінування оплати товариством за отримані послуги клопотання останнього є обґрунтованим, про те, що ухвала, винесена господарським судом 16.10.2015р. також підлягає скасуванню, оскільки зазначене клопотання судом не розглядалося взагалі, вчинені в подальшому дії не можуть прийматися як розгляд клопотання по суті, бо відсутність такого розгляду не може бути виправлено винесенням додаткової ухвали щодо доповнення мотивувальної частини рішення, про помилкові твердження господарського суду відносно неприйняття до уваги заперечень відповідача щодо пропуску строку позовної давності, оскільки позивач, в правовідносинах перевезення вантажу для товариства, виступає і перевізником і експедитором, бо окремо надані позивачем послуги перевезення та експедирування мають окремо визначену вартість за актом №ОУ-18441 від 14.10.2014р., на момент звернення з позовом до господарського суду позивач пропустив скорочений строк позовної давності за основною вимогою, тому і строк позовної давності сплив і по додаткових вимогах, про те, що оскільки перевезення вантажу позивача відбувалося частково в міжнародному сполученні, частково в межах території України позовна давність до таких позовних вимог врегульована різними нормативно-правовими актами, згідно з п.п.с) п.1 ст.32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів термін позовної давності для вимог, які випливають з перевезення встановлюється в один рік по закінченню тримісячного строку від дня укладення договору перевезення, про те, що господарським судом зроблено помилковий висновок стосовно умисного характеру правопорушення відповідача, оскільки у відносинах з відтермінування оплати за перевезення він допустив необережність, бо не вчиняв навмисного правопорушення або неналежного виконання обов"язків, про те, що відповідач перебував у постійному діалозі з позивачем, направляв листи з пропозиціями нових строків оплати за обставин, які склалися в країні в кінці 2014р. відтермінування оплати боргу позивачу не повинно спричиняти негативних наслідків, компанія відповідача є імпортером продукції, яка виробляється у Великобританії і таке відтермінування є вимушеним внаслідок понесення значних збитків у зв"язку із збільшенням валютних курсів доларів США, а також про те, що відносно пред"явленого до вантажоодержувача позову по перевезенню в межах України ч.5 ст.315 Господарського кодексу України встановлюється шестимісячний строк позовної давності;

- в клопотанні від 09.12.2015р. скаржник просить скасувати рішення господарського суду від 05.10.2015р. у даній справі, мотивувальна частина якого доповнення ухвалою від 16.10.2015р., прийняти нове рішення та зменшити на 90 процентів розмір неустойки;

- позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів скаржника.

В порядку, встановленому ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалася перерва до 10.12.2015р..

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22.10.2012р. ТОВ "ІТЛ-ГРУПП"(експедитором) та ТОВ"Аерфорс"(замовником) укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування у внутрішньому та міжнародному сполученні №2210/А2-1, на підставі якого замовник доручив, а експедитор прийняв на себе зобов"язання за рахунок коштів замовника організувати перевезення вантажів замовника та здійснювати розрахунки з транспортними організаціями за перевезення цих вантажів.

Згідно з п.п.2.1, 2.2 договору транспортно-експедиційні послуги виконуються, у тому числі, відповідно до умов даного договору, Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та законодавчих і нормативних актів України. На кожну відокремлену послугу оформлюється заявка, яка містить опис умов та особливостей конкретного перевезення і є невід"ємною частиною договору.

П.4.2.9 п.4.2 договору передбачено право експедитора підписувати договори та залучати інші організації для здійснення своїх зобов"язань по даному договору.

В п.5.4 договору сторонами узгоджено, що оплата організації перевезень та винагороди експедитора здійснюється протягом 3 днів з моменту доставки вантажу і отримання оригінальних бухгалтерських документів (рахунку, акта виконаних робіт та податкової накладної), якщо інше не вказано в заявці. Підставою для оплати послуг замовником являється оригінал рахунка-фактури експедитора, акта виконаних робіт та товаросупровідних документів з печаткою вантажоодержувача, якщо інше не обумовлено в заявці.

П.5.7 договору встановлена відповідальність замовника за прострочку оплати рахунків по виконаних послугах у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Виходячи з умов договору, відповідач надав позивачу заявку на перевезення №3-000018441А1 від 07.10.2014р..

Вказаною заявкою адреса завантаження визначена як Великобританія, м.Вустер, адреса вивантаження Україна, м.Дніпропетровськ, сума фрахту 52110грн., умови оплати 25 процентів по факту вивантаження, 75 процентів протягом 10 банківських днів по оригіналах документів.

Зобов"язання за договором виконані позивачем, що підтверджується представленими в матеріалах справи копіями акту про надані послуги №0У-18441 від 14.10.2014р. та міжнародної товарно-транспортної накладної №058149 від 09.10.2014р..

Згідно з вказаним актом позивачем надані транспортно-експедиційні послуги м.Вустер/ Великобританія п/п Краківець та транспортно-експедиційні послуги п/п Краковець м.Дніпро-петровськ/Україна.

З урахуванням експедиційної винагороди загальна вартість наданих позивачем послуг складає 52110грн..

Акт підписано представниками сторін без заперечень та зауважень. Підписи представників завірені печатками товариств.

Оплата наданих послуг здійснена відповідачем частково 03. та 27.02.2015р. в сумах по 2110грн. та 10000грн., 01. та 24.04.2015р. в сумах по 10000грн., 19.06.2015р. в сумі 5000грн. та 02.07.2015р. в сумі 3000грн..

Станом на момент звернення з позовом заборгованість по оплаті дорівнювала 12000грн..

У зв"язку з несвоєчасною оплатою позивач нарахував пеню в сумі 10976грн.32коп. за період з 14.10.2014р. по 24.07.2015р., три проценти річних в сумі 828грн.25коп. за цей же період та втрати від інфляції в сумі 9113грн.02коп. за період з жовтня 2014р. по липень 2015р..

В процесі розгляду справи відповідач оплатив заборгованість в сумі 12000грн., що слугувало підставою для звернення позивача до господарського суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання не допускається. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.530 названого Кодексу якщо у зобов"язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до ст.611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ч.2 ст.625 Кодексу встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо досліджуваної справи, то з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем зобов"язань за договором №2210/А2-1 від 22.10.2012р. в частині своєчасної оплати наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг та ненадання відповідачем належних та допустимих доказів, які б спростовували це порушення, господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача пені в сумі 7863грн.59коп., трьох процентів річних в сумі 822грн.82коп. та втрат від інфляції в сумі 9038грн.58коп..

Одночасно колегія суддів погоджується з відмовою господарським судом в задоволенні решти позовних вимог з огляду на невірне визначення позивачем дати, з якої починається період для нарахування пені та трьох процентів річних по платежу в розмірі 75 процентів за заявкою на перевезення №3-000018441А1 від 07.10.2014р., на недотримання позивачем при розрахунку пені вимог, встановлених ч.6 ст.232 Господарського кодексу України в частині припинення нарахування штрафних санкцій через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано, а також на обчислення, у зв"язку з цим, періодів для нарахування пені з 14.10.2014р. по 14.04.2015р. та трьох процентів річних з 14.10.2014р. по 24.07.2015р. з кількістю днів з 29.10.2014р. по 02.02.2015р. рівної 97.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що при виготовленні мотивувальної частини рішення в датах, з яких починається обчислення вказаних періодів по платежу в розмірі 75 процентів від суми фрахту та якими останні закінчуються господарським судом допущені описки (по пені: замість 29.10.2014р. зазначено 28.10.2014р., а замість 14.04.2015р. зазначено 28.04.2015р., по трьох процентах річних: замість 28.10.2014р. зазначено 29.10.2015р., а замість 24.07.2015р. зазначено 28.04.2015р.).

Проте, такі описки не вплинули на правильне визначення господарським судом фактичної кількості днів прострочення та на кінцевий результат визначення сум пені і трьох процентів річних, які підлягають стягненню з відповідача.

Заява відповідача про застосування строку позовної давності (а.с.68-69) по зобов"язаннях з надання транспортно-експедиційних послуг по організації перевезень за маршрутом м.Вустер/Великобританія п/п Краківець на підставі п.п.с) п.1 ст.32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів та за маршрутом п/п Краківець м.Дніпропетровськ/Україна на підставі ч.5 ст.315 Господарського кодексу України задоволенню не підлягає.

Так, відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч.1 ст.929 Кодексу за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст.257 Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Отже, за договором перевезення у перевізника виникає обов"язок доставити вантаж у пункт призначення одержувачу, а у експедитора за договором транспортного експедирування виконати особисто експедиційні послуги, пов"язані з перевезенням вантажу, або організувати їх виконання.

У даному випадку, між сторонами виникли правовідносини транспортного експедирування, внаслідок чого, до них застосовується загальна позовна давність у три роки незалежно від маршрутів перевезень.

Твердження відповідача про те, що між сторонами наявні відносини з перевезення вантажів не відповідають умовам договору №2210/А2-1 від 22.10.2012р. та приписам ст.929 Цивільного кодексу України, а відтак до них не може застосовуватися скорочений строк позовної давності, передбачений ст.32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення та ч.5 ст.315 Господарського кодексу України.

Відсутні також і підстави для зменшення розміру неустойки на 90 процентів, про яке йдеться в клопотанні відповідача, поданому до господарського суду.

П.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов"язання.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов"язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов"язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

При зверненні з клопотанням про зменшення розміру неустойки відповідач не навів виняткових випадків, які б свідчили про наявність обставин для такого зменшення.

Причини неналежного виконання зобов"язання, пов"язані із збільшенням курсів іноземних валют, покладені в обґрунтування клопотання відповідача, поданого до суду апеляційної інстанції, не є поважними і достатніми для зменшення розміру неустойки, оскільки сторони договору №2210/А2-1 від 22.10.2012р. знаходяться в рівних економічних умовах і суд не може своїм рішенням надавати переваг однім з них.

Оплата вартості послуг в сумі 52100грн., надання яких зафіксовано актом №ОУ-18441 від 14.10.2014р. мала бути проведена відповідачем в строк до 29.10.2014р..

Між тим, оплата відповідачем послуг за вказаним актом здійснювалася протягом лютого серпня 2015р.. Останній платіж в сумі 12000 проведено відповідачем лише 06.08.2015р. в процесі розгляду господарським судом даної справи, у зв"язку з чим, зазначений період оплати не можна вважати незначним.

Не доведені відповідачем і обставини негайного добровільного усунення ним порушення зобов"язання за договором. У цьому зв"язку посилання відповідача на гарантійний лист №37/2-КФ від 04.06.2015р. (а.с.46) колегією суддів не прийняті до уваги тому, що цим листом висловлена пропозиція по сплаті залишку боргу в сумі 20000грн. в строк до 30.06.2015р.. Як зазначено вище, останній платіж в сумі 12000грн. відповідач провів 06.08.2015р., тобто після звернення позивача з позовом до господарського суду.

Стосовно невідповідності розміру пені наслідкам порушення слід зазначити, що стягнута за рішенням суду з відповідача сума пені в розмірі 7863грн.59коп. є співрозмірною з сумою заборгованості по оплаті вартості наданих послуг в розмірі 52110грн., яка сплачувалася відповідачем протягом 8 місяців від дня, коли така оплата мала бути здійснена за умовами договору.

З огляду на викладене рішення господарського суду слід залишити без змін.

Неправильне застосування господарським судом при розгляді заяви відповідача про застосування строку позовної давності норм матеріального права та відсутність розгляду господарським судом клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки не зробили неможливим встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, тобто не призвели до прийняття неправильного по суті рішення, а тому в розумінні ст.104 Господарського кодексу України не можуть бути достатньою підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст.101 -103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2015р. у справі №904/6690/15 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення

Головуючий І.Л.Кузнецова

Суддя І.М.Герасименко

Суддя І.М.Подобєд

Повна постанова складена 14.12.2015р.