Постанова № 54294316, 07.12.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2015 року Справа № 904/5662/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Іванов О.Г.

секретар судового засідання Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № б/н від 06.01.15

від відповідача: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015р. у справі №904/5662/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп", м.Дніпропетровськ

до Приватного підприємства "Ворон", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015р. у справі №904/5662/15 (суддя Петрова В.І.) провадження у справі за позовом ТОВ "АВ метал груп" до ПП "Ворон" про стягнення 77175,00 грн. припинено з підстав, встановлених п.2 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Вмотивовуючи означену ухвалу, місцевий господарський суд послався на те, що спір між сторонами по господарським взаємовідносинам, які виникли на підставі договору поставки №149 КР від 15.11.2012р. про стягнення 77175,00 грн., вже вирішено господарським судом Дніпропетровської області, у звязку з чим прийнято рішення від 27.11.2014р.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015р. у справі №904/5662/15, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати означену ухвалу господарського суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "АВ метал груп" задовольнити в повному обсязі.

Скаржник обґрунтовує свої вимоги тим, що ухвала прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. На думку скаржника, підстави подання позовних заяв є різними. Вважає, що підставою подання позовної заяви про стягнення з ПП "Ворон" заборгованості у розмірі 77175,00 грн. у справі №904/8024/14, за якою винесено рішення 27.11.2014р., було зобов'язання ТОВ "АВ метал груп" поставити ПП "Ворон" товар на суму 77175,00 грн. на виконання рішення суду у справі №904/8145/13, що збільшило суму основної заборгованості ПП "Ворон" за договором поставки №149 КР від 15.11.2012р. саме на суму 77175,00 грн. А підставою подання позовної заяви про стягнення заборгованості у розмірі 77175,00 грн. у даній справі - є здійснення ТОВ "АВ метал груп" 22.06.2015р. поставки товару ПП "Ворон" на суму 77175,00 грн. на виконання рішення господарського суду від 30.01.2014р. у справі №904/8145/13. Скаржник звертає увагу суду на те, що всі зазначені судові рішення допомагають правильно встановити взаємовідносини між сторонами, визначити суму заборгованості ПП "Ворон" перед ТОВ "АВ метал груп", яка станом на 02.11.2015р. за договором поставки №149 КР від 15.11.2012р. становить 77175,00 грн.

Відповідач (ПП "Ворон") у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що взаємовідносини між ТОВ "АВ метал груп" та ПП "Ворон", що виникли по договору №149 КР від 15.11.2012р. вже підлягали судовому розгляду, по якому прийнято відповідне рішення, що вступило в законну силу та яке станом на час розгляду даної справи вже виконане. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

За правилами ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як встановлено із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" (Постачальник) та Приватним підприємством "Ворон" (Покупець) був укладений договір поставки №149 КР від 15.11.2012р., відповідно до умов п. 1.1. якого Постачальник зобов'язався у порядку та строки, встановлені договором, передати у власність Покупця чорний металопрокат, асортимент, кількість і ціна якого вказуються у Специфікації/ях та/або в рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною даного договору, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 2.1. договору постачальник поставляє покупцю товар окремими партіями.

Право власності на поставлену партію товару і ризик загибелі та/або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з моменту передачі-прийому товару в пункті поставки і засвідчується підписанням сторонами видаткової накладної. Дата отримання партії товару Покупцем вказується в накладній (п. 2.5. договору).

У п. 3.2. договору зазначено, що оплата здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

За умовами пункту 3.3. договору встановлений порядок розрахунків: 100% передплата, якщо інше не обумовлене у Специфікації.

Під час виконання договору між сторонами були підписані специфікації: Специфікація №01 від 16.11.2012р. на суму 110861,05 грн. з умовами оплати - передплата 23% від вартості Товару, відвантаженого згідно Специфікації, перераховується на поточний рахунок Постачальника 15 листопада 2012р. - 50000,00 грн., кінцева оплата відвантаженого товару у розмірі 60861,05 грн. від його вартості здійснюється на протязі 14 днів після відвантаження Товару (а.с. 44 т. 1); Специфікація №02 від 29.11.2012р. на суму 151492,25 грн. з умовами оплати - передплата 100% від вартості Товару (а.с. 51 т. 1); Специфікація №03 від 26.12.2012р. на суму 112733,00 грн. з умовами оплати: передплата в розмірі 100% вартості Товару, обумовленого в даній Специфікації, протягом 25 календарних днів з дати відвантаження товару. Кінцева дата сплати: 25 січня 2013 року (а.с. 68 т. 1).

Звертаючись із позовом, який розглядається у даній справі, позивач вказував, що предметом позову є сплата заборгованості 77175,00 грн. за договором поставки №149 КР від 15.11.2012р., а підставою позову - поставка товару відповідачеві за видатковою накладною №5026285 від 22.06.2015р. по рахунку №1600000134 від 21.01.2013р., згідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2014р. №904/8145/13 на суму 77175,00 грн. Тобто, за твердженням позивача, враховуючи той факт, що 22.06.2015р. ТОВ "АВ метал груп" здійснило передачу товару ПП "Ворон" на суму 77175,00 грн., в останнього виникло зобовязання щодо сплати заборгованості 77175,00 грн. за договором поставки №149 КР від 15.11.2012р. В обґрунтування позовних вимог позивач привів розрахунок, згідно з яким на виконання умов договору ним було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 629795,28 грн., за який відповідач сплатив лише грошові кошти в сумі 552620,28 грн., а тому заборгованість відповідача складає 77175,00 грн. В підтвердження правомірності своїх вимог позивач посилався на норми ст.ст. 525, 526, 629, ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232, ст. 265 Господарського кодексу України тощо.

Як вірно було встановлено місцевим господарським судом з приводу виконання умов договору поставки №149 КР від 15.11.2012р. господарськими судами було розглянуто низку спорів.

Під час розгляду даної справи як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції були витребувані для огляду та досліджені матеріали інших справ господарського суду Дніпропетровської області, а саме №904/6240/13, №904/8024/14, а також судові рішення у справі № 904/8145/13, з яких встановлені наступні факти.

Так, у серпні 2013 року ТОВ "АВ метал груп" звернулось із позовом до ПП "Ворон" про стягнення боргу за договором поставки №149 КР від 15.11.2012р. в сумі 86716,24 грн., в якому в обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказував на те, що на виконання означеного договору відповідачеві був поставлений товар на загальну суму 552620,28 грн., за який відповідач розрахувався з порушенням встановлених договором та специфікаціями строків, сплативши 492534,70 грн., внаслідок чого станом на 09.08.2013р. рахується основний борг в сумі 60085,58 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2013р. у справі №904/6240/13 (суддя Васильєв О.Ю.) задоволено позов повністю та стягнуто з ПП "Ворон" на користь ТОВ "АВ метал груп" 60085,58 грн. заборгованості, 15538,36 грн. пені, 353,75 грн. інфляційних втрат, 10738,55 грн. трьох процентів річних та 1734,32 грн. витрат по сплаті судового збору.

При цьому вказаним рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2013р. у справі №904/6240/13 встановлено факт того, що: "Під час розгляду справи судом були досліджені надані позивачем оригінали первинних документів (договору поставки та видаткових накладних), що підтверджує поставку товару позивачем на користь відповідача відповідно до умов вищезазначеного договору. Однак в порушення прийнятих зобовязань відповідач поставлений на його адресу товар у встановлений договором строк у повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим на 19.08.13р. рахується заборгованість в розмірі 60085,58 грн. (а.с. 3, 88). Окрім того, позивач відповідно до п. 7.2 договору та приписів ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу: 15538,36 грн. - пені, 353,75 грн. - інфляційних втрат та 10738,55 грн. трьох процентів річних. Таким чином, загальна сума грошових коштів, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 86716,24 грн. На час прийняття рішення у справі відповідач доказів погашення заборгованості (з урахуванням пені, штрафу та трьох процентів річних перед позивачем не надав".

Відповідач - ПП "Ворон" участі в судових засіданнях під час розгляду справи №904/6240/13 судом першої інстанції не приймав, заперечень щодо розрахунків ТОВ "АВ метал груп" не висував.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2013р. у справі №904/6240/13 відповідачем - ПП "Ворон" оскаржено не було та набрало законної сили.

Однак, у свою чергу у жовтні 2013 року ПП "Ворон" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до ТОВ "АВ метал груп", в якому просило господарський суд зобов'язати ТОВ "АВ метал груп" виконати умови договору поставки №149 КР від 15.11.2012р., а саме: передати ПП "Ворон" товар: арматуру 10 мм А 500, міра кількістю 5 тонн та арматуру 12 мм А 500, міра кількістю 10 тонн; передати ПП "Ворон" товар, а саме арматуру 12 мм А 500, міра кількістю 16 тонн 280 кг. Ці свої вимоги ПП "Ворон" обґрунтовував наявністю невиконаних ТОВ "АВ метал груп" зобовязань за договором поставки №149 КР від 15.11.2012р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2014р. у справі №904/8145/13 (суддя Кеся Н.Б.) позов задоволено частково та зобов'язано ТОВ "АВ метал груп" виконати умови договору поставки №149 КР від 15.11.2012р. передати ПП "Ворон" товар, а саме: арматуру 10 мм А 500, міра кількістю 5 тонн та арматуру 12 мм А 500, міра кількістю 10 тонн. В решті позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ "АВ метал груп" на користь ПП "Ворон" 1691,75 грн. судового збору.

При цьому суд дійшов висновку, що "сторонами під час виконання договору, шляхом узгодження специфікацій та шляхом прийняття рахунків (що прямо передбачено п. 11 договору), узгоджувалися строки оплати окремих партій товару і в деяких випадках - строки його поставки. Оплата завжди частково або повністю передбачалася як передоплата. Отже, Відповідач, при виставленні рахунків №1600000134 та №1600002462 на оплату товару, взяв на себе зобов'язання по його поставці після його повної оплати, а Позивач, оплативши ці рахунки, отримав право вимагати на передачу оплаченого товару. Посилання відповідача на судове рішення про стягнення боргу з ПП "Ворон" по справі №904/6240/13 суд відхилює з огляду на те, що Відповідач не позбавлений права достягнути з ПП "Ворон" кошти в погашення боргу за поставлений раніше товар. Заперечення Відповідача про те, що оплата за спірними рахунками зроблена не в строки, визначені цими рахунками, а також посилання на роз'яснення Комітету з питань фінансів і банківської діяльності ВР України, наданих у листі №06-10/10-1215 від 29.10.2004р., судом не приймаються через те, що обставини справи свідчать про прийняття та узгодження сторонами умов щодо поставки спірної партії товару, які є обов'язковими для сторін в силу статті 629 ЦК України".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.04.2014р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2014р. у справі №904/8145/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2014р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2014р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.04.2014р. у справі №904/8145/13 також залишено без змін.

У серпні 2014 року ТОВ "АВ метал груп" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з заявою про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2013р. у справі №904/6240/13 за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ТОВ "АВ метал груп" вказувало, що визнання судом у рішенні у справі №904/8145/13 платежів на суму 77175,00 грн. такими, що були здійснені як за поставку товару (рахунок №1600000134 від 21.01.2013р.), та відповідно зобовязання передати товар на цю суму, збільшує суму основної заборгованості ПП "Ворон" за договором №149 КР від 15.11.2012р. на суму 77175,00 грн. Ці обставини є істотними та не були відомі заявнику на час розгляду справи, тому що ТОВ "АВ метал груп" при розгляді справи №904/6240/13 виходив з того, що даний розрахунок прострочено відповідачем по оплаті, тому оплати були зараховані в поточну заборгованість, при цьому відповідач (ПП "Ворон") не заявив в судовому засіданні жодних заперечень проти такого зарахування, також відповідач (ПП "Ворон") не подав зустрічного позову по передачі товару за вказаним рахунком. Таким чином, сума основної заборгованості за договором №1490 КР від 15.11.2012р. на сьогодні (на серпень 2014 року) повинна дорівнювати 137260,58 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2014р. у справі №904/6240/13 (суддя - Петренко Н.Е.) в задоволенні заяви ТОВ "АВ метал груп" про перегляд рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2013р. у справі №904/6240/13 за нововиявленими обставинами було відмовлено.

Визначаючи підстави для залишення рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2013р. у справі №904/6240/13 без змін, місцевий господарський суд вказав на те, що вважає, що твердження заявника є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки:

"По-перше, умовами укладеного між сторонами договору передбачена передплата. Заявник підтверджує, що дійсно відповідачем була здійснена передплата. Таким чином, станом на дату винесення первісного рішення по даній справі заявнику був відомий факт того, що отримані від відповідача кошти за вказаним договором були перераховані, як передплата.

По-друге, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Крім того, згідно з приписами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На час укладання договору та винесення первісного рішення по даній справі сторони були обізнані про те, що обов'язки по договору підлягають належному виконанню з боку обох сторін.

Отже, обставини на які посилається заявник, як на нововиявлені, були йому відомі ще до розгляду справи №904/6240/13, оскільки вони виникли при здійсненні ним господарських взаємовідносин з відповідачем та ґрунтуються на документах, які знаходяться в матеріалах справи та на нормах чинного законодавства України.

По-третє, обставини на які посилається заявник за своєю юридичною природою жодним чином не спростовують факти, які було покладено в основу рішення господарського суду від 10.09.2013р.

По-четверте, господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що заявник повинен був на підставах викладених у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами звернутися до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою. Крім того, аналогічний висновок зроблено також Дніпропетровським апеляційним господарським судом у постанові від 23.04.2014р. по справі № 904/8145/13, яка постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2014р. у справі №904/8145/13 залишена без змін".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.09.2014р. у справі №904/6240/13 апеляційна скарга ТОВ "АВ метал груп" залишена без задоволення, а ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2014р. залишена без змін.

У жовтні 2014 року ТОВ "АВ метал груп" вдруге звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ПП "Ворон" про стягнення боргу за договором поставки №149 КР від 15.11.2012р. в сумі 77175,00 грн., за якою було відкрито провадження у справі №904/8024/14 (суддя Петренко Н.Е.).

Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі №904/8024/14 ТОВ "АВ метал груп" вказувало на те, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2013р. у справі №904/6240/13 (суддя Васильєв О.Ю.) встановлено суму заборгованості ПП "Ворон" перед ТОВ "АВ метал груп" у розмірі 60085,58 грн., при визначенні якої позивач зарахував в оплату поточної заборгованості відповідача здійснені ним платежі на суму 90000,00 грн. (від 25.01.2013р. в сумі 30000,00 грн., від 28.01.2013р. в сумі 15000,00 грн., від 30.01.2013р. в сумі 20000,00 грн., від 07.02.2013р. в сумі 25000,00 грн.), натомість рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2014р. у справі №904/8145/13 (суддя Кеся Н.Б.) встановлено обов'язок ТОВ "АВ метал груп" передати ПП "Ворон" товар: арматуру 10 мм А 500, міра кількістю 5 тонн та арматуру 12 мм А 500, міра кількістю 10 тонн, чим було збільшено суму основного зобов'язання ПП "Ворон" перед ТОВ "АВ метал груп" за договором поставки №149 КР від 15.11.2012р. на суму 77175,00 грн. При цьому ТОВ "АВ метал груп" вказало на те, що посилання відповідача (ТОВ "АВ метал груп" на судове рішення про стягнення боргу з ПП "Ворон" по справі №904/6240/13 (суддя Васильєв О.Ю.) суд відхилив з огляду на те, що відповідач (ТОВ "АВ метал груп") не позбавлений права достягнути з ПП "Ворон" кошти в погашення боргу за поставлений раніше товар. Виходячи з викладеного, ТОВ "АВ метал груп" вважало, що визнання судом в рішенні по справі №904/8145/13 вищевказаних оплат на суму 77175,00 грн., здійснених як за поставку товару (рахунок №1600000134 від 21.01.2013р. та відповідне зобов'язання передати товар на цю суму), збільшило суму основної заборгованості ПП "Ворон" за договором поставки на суму 77175,00 грн., та у 2014 році звернулось до господарського суду з вимогою про стягнення з ПП "Ворон" заборгованості у розмірі 77175,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2014р. у справі №904/8024/14 (суддя Петренко Н.Е.) відмовлено в задоволенні позову ТОВ "АВ метал груп" до ПП "Ворон" про стягнення 77175,00 грн.

Відмовляючи в позові суд виходив із того, що ТОВ "АВ метал груп" не було надано належних та допустимих доказів та обґрунтувань виникнення (збільшення) у ПП "Ворон" боргу на суму в розмірі 77175,00 грн. за договором поставки.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2015р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2014р. скасовано та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги. Стягнуто з ПП "Ворон" на користь ТОВ "АВ метал груп" борг у сумі 77175,00 грн., витрати на сплату судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції у сумі 1543,50 грн. і судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у сумі 771,75 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2015р. скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.01.2015р. та залишено без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2014р. у справі №904/8024/14.

Приймаючи оскаржену у даній справі (№904/5662/15) ухвалу про припинення провадження з підстав, встановлених п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд виходив із того, що спір між сторонами по господарських взаємовідносинах, які виникли на підставі договору поставки №149 КР від 15.11.2012р., про стягнення 77175,00 грн. вже вирішено господарським судом Дніпропетровської області, у зв'язку з чим прийнято рішення від 27.11.2014р.

Однак колегія суддів вважає такий висновок суду необґрунтованим, з наступних підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до п. 3.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до п. 4.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини другої статті 80 ГПК можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

Згідно розрахунків позивача у даній справі (№904/5662/15), наведених у позовній заяві (а.с. 30-34 т. 1) та у додаткових поясненнях від 21.09.2015р. (а.с. 201-204 т. 1), у період з 16.11.2012р. по 22.06.2015р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 629795,28 грн., на підтвердження чого позивач послався на видаткові накладні на передачу товару та відповідні довіреності на його отримання представниками відповідача, які наявні в матеріалах справи (а.с. 41, 42, 50, 52, 66, 67, 70,71, 74,76, 77, 80, 81, 87, 89 т. 1).

На оплату поставленого товару позивачем були виставлені рахунки, копії яких надані до матеріалів справи (а.с. 43, 53, 69, 72, 75, 78, 82, 85, 88 т. 1).

За поставлений товар відповідач здійснив оплату, згідно платіжних документів, копії яких також надані до матеріалів справи (а.с. 45-49, 54-65, 79, 83-84, 86, 90-94 т. 1).

Як зазначено у призначеннях платежу в платіжному дорученні №@ PL087600 від 22.06.2015р. на суму 88450,56 грн. (а.с. 94 т. 1) - це є оплата на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2013 №904/6240/13.

Таким чином, за платіжним дорученням №@ PL087600 від 22.06.2015р. на суму 88450,56 грн. відповідач фактично сплатив основний борг в сумі 60085,58 грн., а решта коштів - це додаткові нарахування, які не підлягають врахуванню при визначенні розмірів основного зобов'язання.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції у даній справі полягають в наступному.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Проаналізувавши встановлені судами факти у інших справах, в яких брали участь ті самі особи, колегія суддів у свою чергу встановила, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2013р. у справі № 904/6240/13 (суддя Васильєв О.Ю.) був встановлений факт того, що здійснені ПП "Ворон" платежі на загальну суму 90000,00 грн. (за платіжними дорученнями від 25.01.2013р. в сумі 30000,00 грн., від 28.01.2013р. в сумі 15000,00 грн., від 30.01.2013р. в сумі 20000,00 грн., від 07.02.2013р. в сумі 25000,00 грн.) були зараховані ТОВ "АВ метал груп" в рахунок оплати товару, який вже був поставлений ПП "Ворон", та за який існувала заборгованість.

Натомість, під час розгляду наступного спору між цими ж сторонами у рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2014р. у справі №904/8145/13 (суддя Кеся Н.Б.) був встановлений факт того, що означені вище платежі на загальну суму 90000,00 грн. (за платіжними дорученнями від 25.01.2013р. в сумі 30000,00 грн., від 28.01.2013р. в сумі 15000,00 грн., від 30.01.2013р. в сумі 20000,00 грн., від 07.02.2013р. в сумі 25000,00 грн.) слід вважати попередньою оплатою за товар, зобов'язання щодо поставки якого ще не були виконані зі сторони ТОВ "АВ метал груп".

Таким чином, було створено конкуренцію судових рішень щодо встановлення одних і тих самих фактів, що вплинуло на відповідні правові оцінки суду щодо спірних правовідносин сторін у зазначених справах.

До того ж, мотивувальна частина рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2014р. у справі №904/8145/13 (суддя Кеся Н.Б.) також містить висновок суду про те, що ТОВ "АВ металл груп" не позбавлений права достягнути з ПП "Ворон" кошти в погашення боргу за поставлений раніше товар.

Однак, як свідчить ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2014р. у справі №904/6240/13 (суддя Петренко Н.Е.) у вимогах ТОВ "АВ метал груп" про достягнення заборгованості в сумі 77175,00 грн. шляхом стягнення більшої суми основного боргу через процедуру перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2013р. за нововиявленими обставинами - було відмовлено. При цьому суд дійшов висновку, що заявник (ТОВ "АВ метал груп") повинен був на підставах викладених у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами звернутися до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою.

Слідуючи таким рекомендаціям ТОВ "АВ метал груп" звернулось із новим позовом про стягнення з ПП "Ворон" суми 77175,00 грн. заборгованості, але рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2014р. у справі №904/8024/14 (суддя Петренко Н.Е.), яке було залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 26.01.2015р., в задоволенні позову ТОВ "АВ метал груп" було відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, за станом на 27.11.2014р. (на дату прийняття судового рішення у справі №904/8024/14) обома сторонами фактично не були виконані у повному обсязі свої зобов'язання за вказаним договором поставки №149 КР від 15.11.2012р., а саме: ПП "Ворон" - не сплатило на користь ТОВ "АВ метал груп" грошових коштів на суму 88450,56 грн. (у тому числі сума 60085,58 грн. - основний борг) на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2013р. у справі №904/6240/13 (суддя Васильєв О.Ю.), а ТОВ "АВ метал груп" - не передало ПП "Ворон" товар на суму 77175,00 грн. на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.01.2014р. у справі №904/8145/13 (суддя Кеся Н.Б.).

Тільки з 22.06.2015р. - моменту, коли ТОВ "АВ метал груп" фактично виконало поставку товару ПП "Ворон" за накладною №5026285 від 22.06.2015р., позивач, як постачальник остаточно виконав свої зобов'язання за договором поставки №149 КР від 15.11.2012р.

ПП "Ворон" у своїх запереченнях, не спростовуючи факт поставки продукції на спірну суму та не надавши належних доказів повної її оплати, посилається лише на те, що спір між сторонами щодо виконання усіх зобов'язань за договором поставки №149 КР від 15.11.2012р. вже вирішений судами у інших справах.

Однак, як встановлено вище, виконання сторонами означеного договору в частині поставки завершено лише 22.06.2015р. шляхом передачі товару за накладною №5026285 від 22.06.2015р. на суму 77175,00 грн., тому як на підставу позову позивач у даній справі вказував саме на цю обставину. Натомість факт повної оплати усього отриманого відповідачем від позивача за означеним договором товару не знайшов підтвердження при розгляді даної справи, у зв'язку з чим заперечення ПП "Ворон" відхиляються колегією суддів, як такі, що спрямовані на введення в оману щодо дійсних фактів, які мали місце у спірних правовідносинах сторін.

Наведені вище обставини не були предметом розгляду у справі №904/8024/14, оскільки зазначені факти ще не існували на дату прийняття господарським судом Дніпропетровської області рішення від 27.11.2014р.

Отже, оскільки доказів повної оплати поставленого товару ПП "Ворон" не надало, доводи ТОВ "АВ метал груп" щодо наявності боргу, його розміру належними та допустимими доказами не спростувало, колегія суддів доходить висновку, що вимоги ТОВ "АВ метал груп" до ПП "Ворон" щодо стягнення боргу в сумі 77175,00 грн. підлягали розгляду по суті та відповідній правовій оцінці у даній справі згідно норм чинного матеріального права.

Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи ТОВ "АВ метал груп" знайшли своє підтвердження в ході апеляційного провадження та виявилися обґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що зазначені обставини свідчать про помилковість висновку суду першої інстанції щодо того, що спір між сторонами з таким самим предметом спору вже був вирішений судами.

Тим самим, в порушення ст.ст. 4-3, 32, 34, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд не забезпечив здійснення всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності і як наслідок, при прийнятті оскаржуваної ухвали невірно оцінив надані докази, не дослідив та не надав оцінки всім доказам у справі.

Саме вказані порушення норм процесуального права, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду, призвели до прийняття судом першої інстанції неправомірної ухвали.

Відповідно до ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне зясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, з викладеного вище вбачаються передбачені п.п. 1, 3 та 4 ч. 1 та ч.2 ст.104 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, як такої, що була прийнята із порушенням норм процесуального права, яке призвело до прийняття неправильної ухвали, внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи.

Частина 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 04.11.1950р. (ратифіковано Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997р.) визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а стаття 13 цієї ж Конвенції проголошує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З огляду на те, що необхідністю для звернення позивача до господарського суду із позовом, який є предметом розгляду у даній справі, стало також й те, що під час розгляду судами інших справ між цими ж особами, була створена конкуренція судових рішень, яка призвела до невизначеності щодо певних фактів, наслідком чого може стати порушення прав позивача (ТОВ "АВ метал груп") на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, гарантовані ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з метою забезпечення ефективного захисту таких прав, колегія суддів доходить висновку, що оскаржена ухвала суду про припинення провадження у справі підлягає скасуванню, а розгляд позовних вимог позивача у даній справі має бути здійснений по їх суті.

Стаття 103 Господарського процесуального кодексу України визначає повноваження апеляційної інстанції, згідно з якими апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Згідно п. 7 ч.1 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема: про припинення провадження у справі.

Відповідно до ч. 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Відповідно до роз'яснень, наданих в абзацах 6 та 7 пункту 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України", повноваження апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції вичерпно визначено статтею 103 ГПК, яка не передбачає можливості передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Таке право надано апеляційній інстанції лише у разі скасування ухвал, зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК. Отже, якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи процесуальний акт, неправомірно відмовив у задоволенні частини позовних вимог, або припинив провадження чи залишив без розгляду позов у певній частині, або ж не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, у тому числі в зв'язку з неправомірною відмовою в прийнятті зустрічної позовної заяви тощо, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення. Він не вправі передавати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015р., яку оскаржено ТОВ "АВ метал груп" у даній справі, місцевий господарський суд повністю припинив провадження. Отже, у зв'язку із наведеним вище висновком щодо наявності підстав для скасування цієї ухвали, у суду апеляційної інстанції немає повноважень для прийняття нового рішення, а тому скаргу ТОВ "АВ метал груп" слід задовольнити частково, а саме: скасувати означену ухвалу та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. п. 1, 3 і 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ метал груп" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2015р. у справі №904/5662/15 скасувати.

Направити справу на розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено 11.12.2015р.

Головуючий суддяІ. М. Подобєд

СуддяН. Л. Величко

СуддяО. Г. Іванов