Рішення № 54293715, 02.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.12.2015Справа №910/26560/15

За позовомПублічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської обласної філії ПАТ "Укртелеком" до Білоцерківського об'єднаного міського військового комісаріату простягнення 5 926,87 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Самокиш Л.В. - представник за довіреністю № 3371 від 03.11.14 від відповідачаКириченко Л.П. - представник за довіреністю № 22 від 26.11.15

В судовому засіданні 02.12.15. в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПАТ "УКРТЕЛЕКОМ" в особі Київської обласної філії звернулося до господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Київського обласного військового комісаріату про стягнення з останнього заборгованості в сумі 5926,87 грн, з яких: 3200,53 грн - основна заборгованість за телекомунікаційні послуги; 208,46 грн - пеня; 89,96 грн - 3 % річних; 2427,92 грн - втрати від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання укладеного сторонами даного спору договору від 01.01.2001 № 002 про надання послуг електрозв'язку позивач надав відповідачеві телекомунікаційні послуги, які останній отримав, проте у повному обсязі не оплатив, що призвело до виникнення вказаної заборгованості.

Ухвалою суду від 13.10.2015 порушено провадження у справі № 910/26560/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 11.11.2015.

В судове засідання з'явився представник позивача, який надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Судом було досліджено Типовий договір № 002 про надання послуг електрозв'язку від 01.01.2001 року, на який як на підставу стягнення заборгованості посилається позивач, та встановлено, що споживачем за даним договором є Білоцерківський об'єднаний міський військовий комісаріат.

Ухвалою суду від 11.11.2015 р. було проведено заміну неналежного відповідача - Київський обласний військовий комісаріат на належного відповідача - Білоцерківський об'єднаний міський військовий комісаріат, розгляд справи відкладено на 02.12.15.

01.12.15 через канцелярію суду Білоцерківський об'єднаний міський військовий комісаріат надав відзив на позовну заяву, відповідно до якої зазначив, що додатки оформлені в письмовій формі та підписані сторонами з метою належного виконання договору, а також додаткові угоди, укладені в період договору, є його невід'ємними частинами. Додаткова угода № 1 до договору № 002, укладена 26.04.2011 між позивачем та Київським обласним комісаріатом продовжила договірні зобов'язання між сторонами до 31.12.2011р. (копія вказаної угоди була надана відповідачем в судовому засіданні 02.12.15). В подальшому щорічні договірні зобов'язання продовжувались шляхом підписання та скріплення печатками додаткових угод між Київською філією ПАТ «Укртелеком» та Київським військовим комісаріатом.

Крім того, представник Білоцерківського об'єднаного міського військового комісаріату зазначив, що відповідно до п.7 Положення про військові комісаріати, затвердженого Постановою КМУ від 03.06.2013 № 389, військові комісаріати є відокремленими підрозділами відповідних обласних військових комісаріатів, мають свою печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Обласні військові комісаріати є юридичними особами, мають самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах казначейства. Таким чином, Білоцерківський об'єднаний міський військовий комісаріат - це організація, яка не має статуту юридичної особи.

У відзиві представник відповідача зазначив, що основна заборгованість за надані телекомунікаційні послуги згідно договору № 002 в розмірі 3825,79 грн. була погашена 27.11.2015 р., що підтверджується платіжним дорученням № 2638.

В судове засідання представники сторін з'явились, представник позивача підтримав подану через канцелярію суду заяву про припинення провадження у справі в частині суми основного боргу в сумі 3200,53 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних підтримав. Представник відповідача проти стягнення штрафних санкцій заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

Між відкритим акціонерним товариством "УКРТЕЛЕКОМ", найменування якого змінено на публічне акціонерне товариство "УКРТЕЛЕКОМ", в особі Київської обласної філії, (далі - позивач, підприємство зв'язку), та Білоцерківським об'єднаним міським військовим комісаріатом (далі - відповідач, споживач) укладено договір від 01.01.2001 № 002 (далі - договір), за умовами якого підприємство зв'язку надає послуги електрозв'язку, перераховані в додатку № 1 і безплатні послуги, перераховані в додатку № 2.

Відповідно до п.2.1 договору підприємство зв'язку зобов'язане забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку, не менше одного разу на місяць повідомляти абонентів про належну суму платежу за міжміські та міжнародні телефонні розмови.

Згідно з п. 3.2 договору споживач, зокрема, зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, та інші послуги, надані по телефону.

Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом 10 днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п.4.5 договору).

Відповідно до п.7.1 цей договір набирає чинності з дня підписання і діє п'ять років.

Згідно з п.7.2 договору якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той самий термін.

Суд відзначає, що матеріали даної справи не містять доказів, які б свідчили про те, що договір припинено.

Крім того, 26.01.2011 року між позивачем а Київським обласним військовим комісаріатом було укладено Додаткову угоду № 1 до договору № 002, відповідно до п. 2 якої підприємство зв'язку надає споживачу передбачені договором телекомунікаційні послуги на підставі документів про обсяг виділених для оплати телекомунікаційних послуг на певний період (місяць, квартал, рік) бюджетних асигнувань складених відповідно до вимог чинного законодавства України. Зазначені документи надаються підприємству зв'язку не пізніше 25 числа місяця, що передує зазначеному періоду.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відбулась фактична заміна споживача телекомунікаційних послуг за договором від 01.01.2001 № 002 з Білоцерківського об'єднаного міського військового комісаріату на Київський обласний військовий комісаріат.

Так, згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Укладений між сторонами спору договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що позивач на підставі договору з 21.10.13 по 20.07.15 надав телекомунікаційні послуги за договором № 002 від 01.01.2001 р. на загальну суму 3701,07 грн, що підтверджується рахунками-актами, які наявні в матеріалах справи. В той же час, станом на момент звернення позивача до суду оплата за надані послуги складала 500,54 грн., таким чином розмір заборгованості за договором складав 3200,53 грн.

З наявних в матеріалах справи доказів (копія платіжного доручення № 2638 від 27.11.15 на суму 3825,79 грн.) вбачається, що станом на момент винесення рішення відповідачем було погашено повністю основну заборгованість в сумі 3200,53 грн.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки факт наявності заборгованості за договором № 002 від 01.01.2001р. станом на момент вирішення спору на суму 3200,53 грн. основної заборгованості спростовано, тому суд припиняє провадження у справі в цій частині позовних вимог у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Стосовно вимог позивача про стягнення 208,46 грн пені; 89,96 грн - 3 % річних та 2427,92 грн втрат від інфляції суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплату неустойки.

Відповідно до п. 5.8 договору у разі несплати за надані послуги електрозв'язку понад установлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню в розмірі 1 % від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Підсумовуючи сукупність фактичних обставин даної справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Білоцерківського об'єднаного міського військового комісаріату пені за неналежне виконання зобов'язань за Договором № 002 від 01.01.2001 щодо оплати послуг, інфляційних втрат та 3 % річних, задоволенню не підлягають, оскільки судом встановлено, що з моменту укладення Додаткової угоди № 1 від 26.04.2011р. права та обов'язки споживача за Типовим договором № 002 від 01.01.2001 про надання послуг електрозв'язку перейшли до Київського обласного військового комісаріату. Таким чином, позивачем не доведено факт порушення зобов'язань саме з Білоцерківським об'єднаним міським військовим комісаріатом, а відповідно і не настають відповідні правові наслідки, встановлені договором або законом.

В той же час, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись з відповідним позовом про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, що нараховані на заборгованість за Типовим договором № 002 від 01.01.2001 про надання послуг електрозв'язку до Київського обласного військового комісаріату, долучивши до матеріалів позовної заяви Договором № 002 від 01.01.2001 з усіма додатковими угодами до нього.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження в частині стягнення 3200 грн. 53 коп. основної заборгованості.

2. В частині стягнення пені в сумі 208 грн. 46 коп., інфляційних втрат в сумі 2427 грн. 92 коп. та 89 грн. 96 коп. -3 % річних відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.12.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г