Рішення № 54293697, 30.11.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2015

Справа №910/25385/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська Кабельна Компанія»

до Приватного підприємства «Фірма Союзсервіс»

про стягнення 14572,58 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін не з’явилися.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення 14572,58 грн. заборгованості та санкцій у зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань поставити передплачений на підставі Договору № 03 від 05.01.2012 товар.

Відзиву на позов Відповідач не подав.

Сторони у засідання представників не направляли, хоча судом були вчинені всі дії для належного повідомлення сторін про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, оскільки ухвали надсилалися на адреси місцезнаходження сторін спору згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП та з матеріалів справи, тому будь-які несприятливі наслідки ненаправлення представників покладаються на кожну зі сторін відповідно.

При цьому судом враховано викладену у п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 правову позицію, що у випадку нез'явлення в засідання суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Явка представників сторін у засідання обов’язковою не визнавалась, і перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні. Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі укладеного 05.01.2012 між Позивачем, як покупцем, та Відповідачем, як постачальником, Договору № 03 (далі – Договір), рахунку-фактури № 21 від 27.01.2015 та специфікацій № 15 від 28.01.2015 Позивачем було передплачено Відповідачу поставку товару на суму 12096 грн., однак фактично товару було поставлено лише на суму 4032 грн., що підтверджується накладною № 34 від 19.02.2015, а решту товару на суму 8064 грн. Відповідач у встановлені Договором строки та всупереч ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України не поставив. Матеріали справи не містять доказів протилежного.

З огляду на наведене, Відповідач є порушником зобов’язання з поставки товару, що є підставою для застосування до нього санкції у вигляді пені (неустойки) на підставі п. 5.3 Договору у розмірі 0,2% від вартості не поставленого в строк товару. Розрахунок санкції судом перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним; її розмір є доведеним залученими Позивачем до справи доказами, а також відсутністю їх спростування з боку Відповідача. З огляду на наведене позовні вимоги про стягнення 3532,03 грн. пені за несвоєчасно поставлений товар визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення вартості неповернутого товару та нарахованих на його вартість за ст. 625 ЦК України інфляційних та 3% річних, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивачем не надано суду доказів звернення до Відповідача, до подачі до суду даного позову 24.09.2015, з вимогою у якій би Позивач чітко висловлював свою волю щодо небажання очікувати товар в зв’язку з прострочкою його поставки, та у зв’язку з цим відмовлявся від поставки товару та вимагав повернення передплати.

Так, зі змісту ст. 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов’язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред’явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі – формі позову. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі № 43/308-10.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов’язком особи, яка потребує такого захисту.

Отже поданням даного позову Позивач чітко висловив свою волю про небажання очікувати товар в зв’язку з прострочкою його поставки, про відмову від поставки товару та вимагав повернення передплати. Позаяк Відповідачем не було виконано вимогу Позивача у добровільному порядку, то позов про стягнення 8064 грн. вартості непоставленого товару на підставі ст. 693 ЦК України підлягає задоволенню.

Натомість, у частині вимог про стягнення інфляційних та 3% річних за ст. 625 ЦК України нарахованих за період 02.02.2015 – 08.09.2015, то суд у цій частині в позові відмовляє, оскільки невиконання Відповідачем грошового зобов’язання перед Позивачем виникло після подання 24.09.2015 даного позову, яким Позивач відмовився від поставки товару та вимагав повернення передплати, та саме після цього виникає прострочення виконання грошового зобов’язання, однак після 24.09.2015 Позивач санкції за ст. 625 ЦК України не нараховує. До цього ж мало місце невиконання негрошового зобов’язання щодо поставки решти товару на отриману суму передплати.

З огляду на наведене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Судовий збір за ст. 49 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Фірма Союзсервіс» (м. Київ, вул. Дегтярівська, 27-А; ідентифікаційний код 33887842) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовська Кабельна Компанія» (м. Бердянськ, вул. Промислова, 2К; ідентифікаційний код 30846562) 8064 (вісім тисяч шістдесят чотири) грн. заборгованості, 3532 (три тисячі п’ятсот тридцять дві) грн. 03 коп. пені, а також 969 (дев’ятсот шістдесят дев’ять) грн. 22 коп. судового збору.

Видати наказ.

У решті позову з задоволенні відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Сташків Р.Б.