Рішення № 54293046, 09.12.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.12.15р. Справа № 904/9906/15за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімпром", м. Сквира Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод "Любомирівка", с. Соколівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області

про стягнення 393 267 грн. 80 коп.

Суддя ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, дов. від 02.01.2015р. №02;

від відповідача: не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з відповідача 393 267 грн. 80 коп., що складає 232 016 грн. 40 коп. заборгованості за товар, поставлений відповідно до умов Договору поставки від 25.02.2015р. №13ПДКР/15, 69 604 грн. 92 коп. штрафу та 91 646 грн. 48 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач відзиву на позов та інших витребуваних господарським судом документів не надав, його представник у судове засідання не зявився, поштове повідомлення суду про час і місце судового засідання, спрямоване на адресу відповідача, було повернено відділенням поштового звязку через відмову адресата від одержання (а.с. 47-48, 51-52).

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (абзац 3 пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

Оригінали документів, оглянуті у судових засіданнях, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів представником позивача заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2015р. між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрхімпром", як постачальником, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Племзавод "Любомирівка", як покупцем, було укладено Договір поставки №13ПДКР/15 (надалі Договір поставки), відповідно до пункту 1.1 якого в терміни, визначені договором, постачальник зобовязується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначенні (надалі товар), а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену умовами цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 Договору поставки за даним договором постачається виключно продукція, що дозволена до використання та застосування на території України, асортимент, кількість, ціна якої визначаються додатками та накладними, що оформлюються (складаються) в період дії цього договору, і які є невідємною частиною цього договору.

У пункті 2.2 Договору поставки визначено, що ціна продукції, що постачається за цим договором/, вказується у додатках та накладних в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару; сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також визначають їх еквівалент у доларах США або ОСОБА_1 (в залежності від валюти придбання постачальником товару).

Відповідно до пункту 3.1 Доповнення від 14.04.2015р. №2 про поставку товарів на умовах товарного кредиту до Договору поставки загальна вартість товару, що передається за цим доповненням, складає 232 016 грн. 40 коп., в тому числі ПДВ 38 669 грн. 40 коп.

Як вбачається на виконання умов Договору поставки позивачем було поставлено відповідачу мікродобрива вимпел на суму 232 016 грн. 49 коп., що підтверджується видатковою накладною від 21.04.2015р. №40, а також довіреністю від 15.04.2015р. на отримання цінностей (а.с. 14, 15-16).

Відповідно до пункту 4.1 Договору поставки порядок розрахунків за поставлений товар визначаються в додатках до цього договору.

У пункті 2.1 Доповнення від 14.04.2015р. №2 про поставку товарів на умовах товарного кредиту до Договору поставки сторони узгодили, що покупець зобовязується сплатити за отриманий ним товар в такому порядку: - покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок продавця до 15.05.2015р. у сумі 116 008 грн. 20 коп., що становить 50% вартості товару; - покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок продавця до 15.10.2015р. у сумі 116 008 грн. 20 коп., що становить 50% вартості товару;

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, відповідач повинен був оплатити поставлений товар на суму 116 008 грн. 20 коп. до 15.05.2015р., та на суму 116 008 грн. 20 коп. до 15.10.2015р.

Заборгованість відповідача перед позивачем становить 232 016 грн. 40 коп.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктом 7.2 Договору поставки визначено, що якщо прострочення строків виконання грошових зобовязань покупцем складає понад 30-ть календарних днів, останній додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості договору за кожен факт порушення терміну платежу.

Отже, згідно розрахунку штраф становить 69 604 грн. 92 коп. (232 015 грн. 40 коп. х 30%).

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 7.2 Договору поставки зазначено, що згідно з частиною 3 статті 602, статтями 694, 536 Цивільного кодексу України покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується таким чином: СП = (СПП х 0,5 х Д), де СП сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП сума простроченого платежу, Д кількість календарних днів прострочення платежу.

Таким чином, згідно розрахунку проценти за користування чужими грошовими коштами становлять 91 646 грн. 48 коп. (з 16.05.2015р. по 20.10.2015р.).

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Племзавод "Любомирівка" (51663, с. Соколівка Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, вул. Гвоздовського, 1; ідентифікаційний код 36464789) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімпром" (09000, м. Сквира Київської області, вул. Самгородська, 7; ідентифікаційний код 31414251) 232 016 грн. 40 коп. заборгованості, 69 604 грн. 92 коп. - штрафу, 91 646 грн. 48 коп. процентів та 5 899 грн. 02 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СУДДЯ Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

14 грудня 2015р.