Ухвала суду № 54288439, 16.11.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/2307/14-к Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л. І.

Провадження № 11-кп/783/848/15 Доповідач: Макойда З. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2015 року, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого-судді : - ОСОБА_1

суддів : - ОСОБА_2, ОСОБА_3

при секретарі : - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 серпня 2015 року, -

за участю прокурора : - ОСОБА_5

потерпілих : - ОСОБА_6, ОСОБА_7

захисника : - ОСОБА_8

обвинуваченого-виправданого : - ОСОБА_9

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком :

ОСОБА_9,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, військовозобовязаного, позапартійного, раніше не судимого, -

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України виправдано за недоведеністю його вини.

Запобіжний захід ОСОБА_9 у виді тримання під вартою скасовано, звільнено його з-під варти в залі суду негайно.

По справі вирішено питання речових доказів.

Органом досудового розслідування ОСОБА_10 обвинувачується в тому, що він 07 листопада 2013 року близько 22 години 30 хвилин, достовірно знаючи, що ОСОБА_11 знаходиться за місцем свого проживання - у власному будинку, що в с. Велика Сушиця Старосамбірського району Львівської області, де зберігає свої грошові кошти (пенсію і заощадження), маючи умисел на вчинення умисного вбивства ОСОБА_12, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з корисливих мотивів, з метою заволодіння його грошовими коштами та вчинення розбійного нападу, використовуючи добросусідські відносини, ввів в оману потерпілого, який відчинив вікно та осліпивши його ліхтариком, проник через дане вікно у вищевказаний будинок.

ОСОБА_10, знаходячись у вказаному приміщенні, діючи умисно, з корисливих мотивів, з єдиною метою вбивства ОСОБА_12, розуміючи характер своїх дій і бажання настання тяжких наслідків у вигляді смерті останнього, вчинив розбійний напад на потерпілого, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я, у ході якого, використовуючи свою переважаючу фізичну силу, утримуючи та долаючи його опір, позбавляючи останнього можливості закликати на допомогу, кулаками рук, ногами у взутті, ножем, дерев'яним поліном та предметом з високою температурою, заподіяв ОСОБА_12, згідно з висновком судово-медичної експертизи №75 від 27.12.2013 року тілесні ушкодження у вигляді опіку правої руки, колото-різаних ран тилу обох кистей, обличчя та задньої поверхні шиї (4 рани), які відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також тілесні ушкодження у вигляді проникаючих в товщу м'язів шиї з пораженням надгортанника та гортані колото-різаних ран (5 ран), які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень то ознаці небезпеки для життя в момент їх спричинення, а також тілесні ушкодження у вигляді множинних гематом та крововиливів в ділянці обличчя та волосистої частини голови, множинні крововиливи на м'яких тканинах голови з боку їх внутрішньої поверхні, важкий забій півкуль мозку, крововиливів під оболонки півкуль мозку, мозочку, з проривом в мозочкові шлуночки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та перебувають в причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті ОСОБА_12, який помер 10 листопада 2013 року не приходячи до тями.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_9 органом досудового розслідування кваліфіковано за п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, - як умисне вбивство ОСОБА_12 з корисливих мотивів, поєднане з розбійним нападом на ОСОБА_12 з метою заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, що призвело до заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

Не погоджуючись з даним вироком суду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18.08.2013 року, яким ОСОБА_9 визнано невинуватим у предявленому обвинуваченні за п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України та виправдано, скасувати у звязку із невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Провести судове слідство та дослідити зібрані у кримінальному провадженні докази. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України та призначити йому покарання у виді 15 років позбавлення волі. Стягнути з ОСОБА_9 судові витрати у кримінальному провадженні у розмірі на загальну суму 20763.63 грн. Питання щодо речових доказів у справі вирішити відповідно до вимог ч.9 ст. 100 КПК України. До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний судом 1-ої інстанції ОСОБА_9, змінити з особистого зобовязання на тримання під вартою. Мотивує це тим, що вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_9 є незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню у звязку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Крім цього зазначає, що суд у вироку формально вказав на обставини, які підтверджені доказами, наданими учасниками кримінального провадження, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України, прийшов до висновку, що жоден з доказів, наданий стороною обвинувачення, не може бути покладений у підтвердження вини ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України. Зазначає, що оскільки, органом досудового слідства та в суді не здобуто доказів того, що ОСОБА_10 мав умисел на вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів, за результатами судового розгляду кримінального провадження, суд прийшов до висновку про невинуватість ОСОБА_9 в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині з корисливих мотивів, поєднаній із розбійним нападом на останнього, з метою заволодіння його майном, із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоровя особи, що призвело до заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що передбачено п.6 ч. 2 ст. 115, ч.4 сл.187 України.

Однак, викладені у вироку висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що є однією з підстав для його скасування, відповідно до ст. 411 КПК України.

У вироку судом надано віри лише показам обвинуваченого ОСОБА_9 про те, що він не вчиняв даного кримінального правопорушення, водночас, суд не взяв до уваги докази, які істотно впливають на його висновки.

Так, судом не надано оцінки та взагалі не зазначено у вироку суду показів свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14

Окрім цього, не в повній мірі, судом дано оцінку показам свідка ОСОБА_15, даних ним в судовому засіданні 17.09.2014, в частині того, що останній чітко ствердив про те, що обвинувачений ОСОБА_10 залазив у вікно помешкання потерпілого, однак, що відбувалось у самому будинку, він не бачив, тільки чув грохіт. Про саме це твердження цього свідка судом у вироку не проаналізовано. При цьому, на повторне запитання одного із членів колегії, про те, чи залазив ОСОБА_10 у вікно, ОСОБА_15 категорично про це відповідав, що підтверджується відповідним аудіозаписом судового засідання.

Також суд відкинув як доказ покази свідка ОСОБА_15, допитаного в порядку ст.225 КПК України, слідчим суддею Старосабірського районного суду Львівської області.

Так, після допиту прокурором свідка ОСОБА_15 в даному судовому засіданні слідчим суддею особисто повторно було задано всі попередні запитання, на які свідок чітко та послідовно розповів про обставини вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення. Зокрема, свідок повідомив, що ОСОБА_10 заліз у вікно до потерпілого, осліпивши його ліхтариком, з метою викрадення пенсії, з приміщення будинку було чути шум та грохіт посуду. Після того як обвинувачений повернувся з будинку, знову ж таки через вікно, та йдучи з ОСОБА_15 додому, повідомив останньому, що забув у хаті потерпілого рукавиці, однак повертатись, щоб їх забрати, він не буде.

Суд не тільки цього не зазначив у вироку, а просто спростував дані покази, як такі, що давались під тиском слідчого Старосамбірського РВ, хоча згідно аудіозапису допиту свідка ОСОБА_15 від 30.12.2013 в порядку ст.225 КПК України, вказана слідча дія проводилася за участі захисника адвоката ОСОБА_16, який досліджено судом безпосередньо в судовому засіданні, будь-якого тиску зі сторони обвинувачення на свідка не було, а тому суд не зазначив у вироку обґрунтовані мотиви неврахування вказаного доказу, що суперечить вимогам п. З ст.225 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу, виступ обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_8, які заперечили апеляційну скаргу, виступи потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_17, які підтримали апеляційну скаргу прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Водночас, відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно п.1 ч.3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначається: у разі визнання особи виправданою формулювання обвинувачення, яке предявлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

На думку колегії суддів ці вимоги закону суд першої інстанції недостатньо дотримав, допустив неповноту судового розгляду.

Так, згідно ст. 410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, зясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Зокрема, судом першої інстанції в сукупності досліджених доказів, недостатньо враховано показання свідка ОСОБА_15, який також допитувався в порядку ст. 225 КПК України слідчим суддею Старосамбірського районного суду Львівської області.

Водночас, недостатньо враховано наявний протокол слідчого експерименту, проведений із свідком ОСОБА_15, а також протокол огляду місця події від 09.11.2013 року, де вилучався камуфляжний кашкет, рукавиці; висновок молекулярно-генетичної експертизи № 10/62; показання свідків ОСОБА_18, ОСОБА_14, експертів ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21

Така неповнота судового розгляду дає підставу для скасування вироку суду.

Крім цього, апелянт у своїй апеляційній скарзі покликається на те, що свідок ОСОБА_15 в суді першої інстанції давав показання такі, як початкові, коли допитувався слідчим суддею в порядку ст. 225 КПК України.

Апеляційним судом прослуховувались технічні носії інформації, на яких зафіксовані судові засідання в суді першої інстанції, однак такі стверджувальні показання свідка ОСОБА_15 відсутні, а також нечітким є аудіозапис проголошення вироку суду, його змісту, який є в письмовій формі у матеріалах провадження.

Таким чином, такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону на думку колегії суддів перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, а відтак вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не вирішує наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, перевагу одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 задоволити частково, вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 серпня 2015 року, щодо обвинуваченого-виправданого ОСОБА_9 скасувати, та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Судді:

З.М. ОСОБА_22 ОСОБА_23ОСОБА_5