Рішення № 54288354, 14.12.2015, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/5309/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2015 року м.Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Невойта П.С.

при секретарі с/з ОСОБА_1

за участю представників ОСОБА_2, ОСОБА_3Р, ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи Третя львівська державна нотаріальна контора, Львівська міська рада про визнання недійсним свідоцтва про право на власність, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадкове майно, -

у с т а н о в и в:

14.07.2015 р. ОСОБА_6 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи Третя львівська державна нотаріальна контора, Шевченківська районна адміністрація Львівської міської ради про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності ОСОБА_9 на будинок по вул. Хвильового, 9 «а» у м.Львові, видане Шевченківською районною радою народних депутатів 09.04.1992 р., визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер: 6-176 виданого 20.04.2015 р. державним нотаріусом Третьої львівської нотаріальної контори ОСОБА_10 на 1/2 частину будинку за адресою: м.Львів, вул. Швильового, 9 «а», що видане ОСОБА_7, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом серія та номер: 6-174 виданого 20.04.2015 р. державним нотаріусом Третьої львівської нотаріальної контори ОСОБА_10 на 1/2 частину будинку за адресою: м.Львів, вул. Швильового, 9 «а», що видане ОСОБА_8 та визнання за ОСОБА_6 права спільної часткової власності на 1/2 будинку за адресою: м.Львів, вул. Швильового, 9 «а», як за спадкоємцем за законом від ОСОБА_11.

31.07.2015 року позивач уточнила позовні вимоги та просила п. 4 позовних вимог змінити та викласти його у наступній редакції:

Визнати за ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є спадкоємцем за законом від ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, право спільної часткової власності на 1/2 частину буднку 9 «а» на вул.Хвильового у м.Львові, що складається з приміщень: 2-1 коридор, площею 8,50 кв.м., 2-2 ванна, площею 2,70 кв.м., 2-3 коридор, площею 7,50 кв.м., 2-4 кухня, площею 12,60 кв.м., 2-5 жилова кімната площею 21,40 кв.м., загальною площею 52,70 кв.м. з приналежними до нього будівлями та спорудами: цегляний сарай під літ. «Д», деревяний сарай під літ. «Ж», цегляна вбиральня під літ. «Е», металеві ворота 1, метелева хвіртка 1.

Ухвалою судового засідання від 07.08.2015 року залучено як третя особа Львівська міська рада.

В обгрунтовання позовних вимог зазначав, що 07 листопада 2012 року помер її батько - ОСОБА_11, котрий все своє майно заповів їй. У її батька ОСОБА_11 був рідний брат ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, котрий помер 08 травня 2014 року. ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_4 - матір ОСОБА_11 та ОСОБА_9 у 1965 році, здійснивши відчуження садиби у селі Малі Грибовичі Жовківського району дала гроші своїм дітям для купівлі будинку у м. Львові по вул. Хвильового, 9А та переїзду всією сім єю туди. Оскільки ОСОБА_9 був старшим братом, а матір була неписемною та неграмотною, вирішила доручити йому оформлення документів на купівлю недобудованого будинку у 1965 р. по вищезгаданій адресі. При виборі будинку, перевага надавалась будинку, котрий би у рівних частках задовольняв та ділив порівно житлову площу між братами ОСОБА_9 та ОСОБА_11 та їхніми майбутніми сімями. Такий вибір припав на недобудований індивідуальний житловий будинок, котрий згідно рішення Виконкому Шевченківської районної ради депутатів трудящих №469 від 09 травня 1958 р. належав власнику - ОСОБА_14.

У 1992 році відповідно до поданої заяви однієї особи, були підготовлені документа лише на одного брата - ОСОБА_9 і на підставі рішення Шевченківської районної ради народних депутів м. Львова від 18.02.1992 р. №56 «Про самовільне будівництво» Шевченківською районною радою народних депутатів 09.04.1992 р. видано Свідоцтво про право власності на весь будинок, включно із половиною будинку її батька із їхньою сімєю.

Внаслідок того, що власність на весь будинок була оформлена ОСОБА_9 на себе без відома ОСОБА_11, після смерті першого, дітьми ОСОБА_9 - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було прийнято спадщину на спірний будинок і згідно Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, останніми було оформлено на себе право власності на наш будинок в частці по 1/2. На 1/2 частині будинку ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не проживають, його обслуговування не здійснюють. На 1/2 частині спірного будинку її батька - ОСОБА_11, постійно проживають її діти та здійснюють обслуговування будинку.

Вона, як спадкоємиця свого батька згідно заповіту, вступила у фактичне володіння та управління 1/2 будинку, користуюсь ним та присадибною земельною ділянкою, проте не може зареєструвати права власності на будинок.

Відтак позивач важає, що оскільки, її батько не оформив права власності на свою 1/2 частину будинку, вона не могла згідно Заповіту оформити свідоцтво про право власності на 1/2 спірного будинку, за таких обставин позивач була вимушена звернутись до суду.

Позивач будучи у судовому засіданні позов підтримала з підстав, зазначених у ньому. Додатково пояснла, що на спірній половині будинку з моменту його будівництва постійно проживали її бабця, тато, сімя та брат ОСОБА_15. ОСОБА_16, яка, продавши свій будинок переселилася з с.Грибовичі та весь час жила за цією адресою, померла і була звідси похована. Батько хворів за життя та не приділяв уваги щодо оформлення права власності на половину будинку, а тому у 2010 році написав заповіт на неї на все майно. На даний час та скільки памятає у будинку завжди було два окремих входи. Половина будинку, яким вони користуються має окремі засоби обліку, комунальні вигоди, окреми номер телефону. Жодним чином ОСОБА_9 не повідомляв її батьків про те, що він у 1992 році оформив право власності на весь будинок та за весь час не ставив будь якої вимоги щодо звільнення будинку, оплати за проживання, компенсації за ремонт і т.ін. на даний час у будинку проживає її донька з сімєю: чоловік і троє дітей. Брат за даною адресою проживав до 2000 року.

Представник позивача ОСОБА_17, який діє на підставі довіреності від 08.07.2015 року (а.с.19) у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з мотивів, викладених у позові, просив такий задовольнити.

Відповідач ОСОБА_8 будучи у суді позов заперечила та пояснила, що її батько працював з ОСОБА_18 на лижній фабриці, який запропонував разом будувати будинок. Першу половину, у якій вони проживають, батько будував сам без мами, а другу позовину на яку претендуює позивач може бабця і допомогала, але будував також її батько. Вважає,що даний спір мав би бути вирішений поза судом, однак позивач до неї не зверталася.

Представник відповідача ОСОБА_8 ОСОБА_4 , яка діє на підставі нотаріальної довіреності від 29.07.2015 року (а.с.30) у судовому засіданні позов заперечила, підтримала пояснення свого довірителя, просила відмовити у його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_7 будучи у суді позов заперечив та пояснив, що він зі слів свого батька ОСОБА_9 знає як батько та ОСОБА_18 будували даний будинок. Його вуйку, а рідний брат батька ОСОБА_11 переїхав жити до будинку тільки у 1970 році, коли такий був збудований. Його батьки проживали сімєю на половині, якою вони і до тепер користуються. Мама померла у 2003 році, а батько у 2014. У другій половині, на яку претендує позивач проживала бабця, яка померла у 1991 році та вуйко з сімєю, який помер у 2012 році. Просив у позові відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_7 ОСОБА_4 , яка діє на підставі нотаріальної довіреності від 29.07.2015 року (а.с.29) та адвокат ОСОБА_3, яка діє на підставі ордеру і договору від 06.08.2015 року (а.с.55-57) у судовому засіданні позов заперечили, підтримали пояснення свого довірителя, просили відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи Львівської міської ради ОСОБА_5, яка діє на підставі довіреності від 06.11.2014 року (а.с.103,123) у судовому засіданні пояснила, що особи, які на правовій осонові довший час проживають у будинку не можуть бути позбавлені такого права, але оскільки позов не зачіпає інтересів ради, її власності, то спір залишає на вирішення суду.

Представник третьої особи - Третьої Львівської державної нотаріальної контори на розгляд справи не з'явився, на адресу суду надійшло повідомлення про розгляд справи у відсутності їх представника, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника третьої особи.

Заслухавши пояснення сторін, представників позивача та відповідача, представника третьої особи Львівської міської ради, показання свідків, вивчивши та дослідивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява N 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Шевченківської районної ради депутатів трудящих №469 від 09.05.1958 р. «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_14 про відвід земельної ділянки для індивідуальної забудови по вул. Господарській бічній, №1 Шевченківського району», заяву ОСОБА_14, задоволено та передано йому у земельну ділянку площею, 600 кв.м. для індивідуальної забудови по вул. Господарській бічній, №1, згідно проекту затвердженого головним архітектором м.Львова (а.с.6)

Згідно Рішення № 739 Шевченківської районної ради депутатів трудящих серпень 1965 року, де власнику - ОСОБА_14 було дозволено продати такий недобудований будинок №1 по вул. Господарській бічній та зобовязано гр. ОСОБА_14 та ОСОБА_9 нотаріально засвідчити акт купівлі-продажу будинку, тобто укласти Договір купівлі-продажу та представити його в управління головного архітектора м. Львова (а.с.39).

До 1995 року діяла Інструкція Міністерства комунального господарства Української РСР від 31.01.1966 р. «Про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР» (далі - Інструкція). Згідно даної Інструкції Розділ III. Про порядок оформлення права власності на будинок або домоволодіння при відсутності правовстановлюючих документів. Пунктом 10 Інструкції передбачено, що при відсутності правовстановлюючих документів, які зазначені в цій інструкції (додаток N 1), зацікавлена юридична або фізична особа (установа, підприємство, організація, громадянин, колгоспний двір) подає до виконкому місцевої Ради депутатів трудящих заяву про оформлення права власності на будинок або домоволодіння і видачу свідоцтва про це.

Згідно оглянутих документів інвентаризаційної справи (інвентаризаційна справа №592 а.с.64), такий Договір не був укладений, тому гр. ОСОБА_9 не міг подати згідно Додатку 1 Інструкції п.19 «Договори купівлі-продажу, міни і дарування будинків (домоволодінь), а також договори про відчуження будинків (домоволодінь) на умовах довічного користування, посвідчені місцевими Радами депутатів трудящих в межах їх компетенції». Тому 1992 році ОСОБА_9, керуючись п.10 Інструкції, подав самостійно відповідну заяву про оформлення права власності на будинок або домоволодіння і видачу свідоцтва без батька позивача - ОСОБА_11 та неповідомивши його про це.

Сторони та їх представники у судовому засіданні не змогли надати належний договір купівлі-продажу даного будинку від ОСОБА_18 до ОСОБА_9, хоча суд надава термін для подачі доказів.

До того ж, згідно технічних документів на будинок, зокрема зведеного Акту вартості будівель і споруд Форма 5 у графі «Користувачі» згадується ОСОБА_9 1/2 та ОСОБА_11 1/2, що було підтверджено погашенням Львівського ОДКБТІ та ЕО у 2004 р. штампом (інвентаризаційна справа №592 а.с.67).

Аналогічно згідно заяви Голові виконкому Шевченківської районної ради народних депутатів від 2 листопада 1991 р. №189 міжміське бюро технічної інвентаризації повідомляє, що домоволодіння № 9А на вул. Хвильового (минула назва - вул. Ковпака) у м.Львові, власники ОСОБА_9 та ОСОБА_11 самовільно збільшили житлову площу (інвентаризаційна справа №592 а.с.88).

В подальшому Орган БТІ у 1992 році не перевіривши реальних власників всупереч вимогам Інструкції, відповідно до поданої заяви однієї особи, підготував документа лише на одного брата - ОСОБА_9 і на підставі рішення Шевченківської районної ради народних депутйів м. Львова від 18.02.1992 р. №56 «Про самовільне будівництво» (інвентаризаційна справа №592 а.с.90) було отримано Свідоцтво про право власності, видане Шевченківською районною радою народних депутатів 09.04.1992 р. (спадкова справа №365/2014 а.с.6) на весь будинок, включно із половиною будинку батька позивача.

Частиною 1 ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно свідоцтва про смерть, ОСОБА_9, помер 09.05.2014 року, про що Залізничним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції 09.05.2014 року зроблено відповідний запис у Книзі реєстрації смертей № 374 та видано свідоцтво про смерть (спадкова справа №365/2014 а.с.3).

Після смерті ОСОБА_9 залишилося спадкове майно будинок, який знаходиться за адресою м. Львів, вул. Хвильового, будинок 9 «а».

Спадкоємцями першої черги по смерті ОСОБА_9 є: його діти відповідачі по справі ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які згідно поданих 28.10.2014 р та 31.10.2014 р. нотаріусу заяв виявили бажання прийняти спадщину за законом. В подальшому на підставі даних заяв 20.04.2015 року державним нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної контори ОСОБА_10 ОСОБА_8 та ОСОБА_7 було видано свідоцтва про право на спадщину по 1/2 частини житлового будинку №9 «а» по вул.Хвильового у м. Львові кожному (спадкова справа №365/2014 а.с.29).

За життя ОСОБА_11 зробив заповіт, згідно якого: все його майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті, і на що він за законом матиме право заповів ОСОБА_6 позивачу по справі (а.с.5).

З врахуванням зазначеного, оскільки по смерті свого батька позивач фактично прийняла спадщину проживає та користується 1/2 частиною будинку №9 «а» по вул. Хвильового у м.Львові разом зі своєю сімєю, вона вважає, що діями відповідачів, які прийняли спадщину по смерті свого батька ОСОБА_19 на будинок в цілому її було позбавлено можливості отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєструвати право власності на нерухоме майно та реалізувати свої повноваження власника.

Окрім цього, слід зазначити що за час 45-ти річного спільного проживання двох сімей, не виникало претензій на власність частини будинку один одного, адже кожна сімя за власний рахунок здійснювала його розбудову, реконструкцію, облаштування та обслуговування. Згідно ст.17 Закону України «Про власність», котрий діяв на час видачі свідоцтва про право на власність 1992 р.: «Майно, придбане внаслідок спільної праці членів сімї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У звязку із віком та хворобами серцево-судинної системи, розсіяного склерозу батько позивача - ОСОБА_11 так і не зареєстрував свого права власності на 1/2 будинку по вищезгаданій адресі, а лише зробив розпорядження склавши заповіт.

Окрім цього, судом встановлено, що дві частини будинку є рівними та мають два різні входи, окрему систему водопостачання та водовідведення, електропостачання, газопостачання, що підтверджується Квитанціями про нарахування оплати за житлово-комунальні послуги на кожну частину будинку окремо та копією поверхового плану першого поверху спірного будинку. Всіма надавачами житлово-комунальних послуг, відкриті окремі рахунки та здійснюється оплата згідно показників окремих приладів обліку. ОСОБА_11 ще у 2010 році замовляв та оплачував Робочий проект по газифікації двоконтурного котла парапетного типу взамін ОП та ВІН на своїй 1/2 частині будинку (а.с.41-48).

Так з показань свідка ОСОБА_20 у суді вбачається, що пояснила, що ОСОБА_12 є її сусідкою та проживає у буд.9-а на вул.Хвильового у м.Львові. Вона памятає її бабцю ОСОБА_16, діда, які проживали разом з її сімєю та доглядала за ними. У половині будинку ОСОБА_12 проживала в одній кімнаті з чоловіком і дітьми, у другій кімнаті її батьки. Вона також знає з дитинства дітей відповідача: Любу та ОСОБА_5, які проживали з батьками на другій половині будинку.

Будучи у суді свідок ОСОБА_21 пояснила, що вона є тіткою відповідачів та їй відомо що батько відповідачів ОСОБА_9 купив недобудований будинок у ОСОБА_18 і побудував половину. ОСОБА_14 захворів та запропонував батьку будувати другу половину. Їй відомо, що ОСОБА_13, мама ОСОБА_9 та ОСОБА_11 проживала у ОСОБА_22 та мала будинок, який продала та з грошима переїхала до м.Львова. ОСОБА_16 приймала участь у будівництві будинку та постійно у ньому проживала на тій половині, яку займають позивачів. Будинок має окремі входи. Вона раніше часто відвідувала Львів та заходила у гості до відповідачів. ОСОБА_13 проживала у другій половині будинку, куди вона не заходила. Другий син бабці ОСОБА_13 - ОСОБА_11 жив на квартирі та на її думку не міг допомогати у будівництві, т.я. він мав двоє дітей. В той час як ОСОБА_9 придбав у ОСОБА_18 недобудову, то у ній не було підлоги і даху, а тільки щось розпочато.

При цьому як свідки так і сторони у судовому засіданні підтвердили, що між сторонами встановлений порядок користування земельною ділянкою, який склався давно.

Згідно зі статтею 1261 ЦК України до спадкоємців першої черги відносяться діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки спадкодавця.

Позивач, як спадкоємиця свого батька згідно заповіту, вступила у фактичне володіння та управління 1/2 будинку, користуюсь ним та присадибною земельною ділянкою, проте не можу зареєструвати права власності на будинок.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Згідно з вимогами ч1 ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Керуючись нормами ст.101 ЦК УРСР 1963 р., котрий діяв на час виникнення правовідносин «В особистій власності громадянина може бути один жилий будинок (або частина його). У подружжя, яке проживає спільно, та його неповнолітніх дітей може бути тільки один жилий будинок (або частина його), що належить на праві особистої власності одному з них або є в їх спільній власності. Право власності одного або кількох громадян з числа зазначених в частині другій цієї статті на частину будинку не позбавляє права інших з цих громадян мати у власності другу частину (частини) цього ж будинку.

2. Майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі».

Згідно ст.119 ЦК УРСР - «Коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти учасників і в установленому порядку, частки учасників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому підлягають відповідній зміні».

Так, сімя батька позивача ОСОБА_11 робили добудову 1/2 частини будинку за власний рахунок аж до серпня 1991 року.

Згідно з вимогами ч.3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців 30 дня відкриття спадщини не заявив про відмову від неї, в згідно з ч.5 цієї статті, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

За таких обставин суд прийшов до переконання що позовні вимоги ОСОБА_12 є підставними і підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право особистої власності ОСОБА_9 на жилий будинок 9 «а» з приналежними до нього будівлями та спорудами на вул.Хвильового у м.Львові, виданого виконкомом Шевченківської районної Ради народних депутатів 09 квітня 1992 року та зареєстрованого у Львівському міжміському бюро технічної інвентаризації 09 квітня 1992 року у реєстрову книгу № 69 за реєстровим номером № 10655.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 20.04.2015 року ОСОБА_7, виданого державним нотаріусом Третьої Львівської нотаріальної контори ОСОБА_10 на 1/2 частину будинку 9 «а» з приналежними до нього будівлями та спорудами на вул.Хвильового у м.Львові, яке зареєстроване в реєстрі за номером № 6-176.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 20.04.2015 року ОСОБА_8, виданого державним нотаріусом Третьої Львівської нотаріальної контори ОСОБА_10 на 1/2 частину будинку 9 «а» з приналежними до нього будівлями та спорудами на вул.Хвильового у м.Львові, яке зареєстроване в реєстрі за номером № 6-174.

Визнати за ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1 право спільної часткової власності на 1/2 частину буднку 9 «а» на вул.Хвильового у м.Львові, що складається з приміщень: 2-1 коридор, площею 8,50 кв.м., 2-2 ванна, площею 2,70 кв.м., 2-3 коридор, площею 7,50 кв.м., 2-4 кухня, площею 12,60 кв.м., 2-5 жилова кімната площею 21,40 кв.м., загальною площею 52,70 кв.м. з приналежними до нього будівлями та спорудами: цегляний сарай під літ. «Д», деревяний сарай під літ. «Ж», цегляна вбиральня під літ. «Е», металеві ворота 1, метелева хвіртка 1.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_23